ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2021Справа № 910/12253/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Приватного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИЇВВОДОКАНАЛ»

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПРОГРЕС - 2»

про стягнення 96 924, 28 грн

Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИЇВВОДОКАНАЛ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПРОГРЕС - 2» про стягнення 96 924, 28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05237/4-01 від 10.11.2004, щодо оплати послуг з постачання питної води та приймання стічних вод, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 80 048, 75 грн. Також, на вказану заборгованість, позивачем нараховано 1 688, 55 грн пені, 4 002, 44 грн штрафу, 8 359, 50 грн інфляційних втрат та 2 825, 04 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

25.08.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заявник заперечує проти вимог позову та вказує на відмінність суми боргу, заявленої у позові тій, що міститься у розрахунковому листі, отриманому від позивача. Також відповідач вказує на протиправність нарахування штрафу та пені в період дії карантину.

06.09.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій вказує на хибність доводів, викладених у відзиві, як в частині визначення суми боргу, так і в частині підстав стягнення пені під час дії карантину.

10.09.2021 від позивача надійшли уточнення щодо доводів відповідача із посиланням на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-ІХ.

24.09.2021 від позивача надійшли пояснення, в яких він вказує, що відповідачем здійснено часткове погашення суми боргу в загальному розмірі 40 000, 00 грн, внаслідок чого позивач просить стягнути суму основного боргу у розмірі 40 048, 75 грн. В частині стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат вимоги позивача залишились незмінними.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

10.11.2004 між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (в подальшому змінено назву на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ПРОГРЕС - 2» (абонент) було укладено договір № 05237/4-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір),

відповідно до умов якого постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред`явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374 (в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691, а також дотримуватися норм, зазначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором (п. 1.1 Договору).

За умовами пп. 2.1.1 Договору облік поставленої води здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Відповідно до пп. 2.1.2 Договору, зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента. Для абонента із стабільним об`ємом водоспоживання (до 30 м.куб із незначним коливанням) зняття показників з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

За умовами пп. 2.1.6 Договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом нього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Згідно пп. 2.2.1 Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміні тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Підпунктом 2.2.2 Договору передбачено, що у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (пп. 2.2.4 Договору).

Згідно пп. 2.2.5 Договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

У пункті 4.2 Договору визначено, що у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов`язку оплатити рахунок постачальника (п. 4.6 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору, його укладено строком на один рік і він набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.

Позивач вказує, що він, на виконання умов вищенаведеного Договору, в період з 01.06.2018 по 31.05.2021 надав відповідачеві послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 409 909, 23 грн, які останнім прийняті, проте власні зобов`язання щодо їх оплати виконі частково, а саме в розмірі 330 601, 13 грн, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Після відкриття провадження у справі, позивачем зазначено про зменшення суми боргу до 40 048, 75 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу та елементи договору про надання послуг.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями статті 903 ЦК України, унормовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач;

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (ч. 3 ст. 2 Закону № 2189-VIII).

Закон України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» від 10.01.2002 № 2918-III (далі - Закон № 2918-III) визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону № 2918-III, централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води;

централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення.

Відповідно до статті 19 Закону № 2918-III послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» на підставі договору з:

підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням;

підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення;

об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення водовідведення на підставі укладених ними договорів;

власниками будинків, що перебувають у приватній власності;

індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або водовідведення встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Тобто, надання послуг з питного водопостачання здійснюється на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила), які є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Згдно п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону № 2918-III та ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII, споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

На підтвердження факту надання послуг за договором та їх обсягу позивачем долучені до позову копії актів про зняття показань з приладів обліку за адресою точки обліку: вул. Ломоносова, 19/11, за період з червня 2018 року по травень 2021 року. Ці акти підписані представниками постачальника та абонента.

При цьому в матеріалах справи відсутні відомості, що відповідач повідомляв постачальнику про незгоду щодо кількості та вартості отриманих послуг, та ініціював у вказаний період проведення звіряння розрахунків.

Довідками АТ «Банк Кредит Дніпро» № 98-26/473 від 29.03.2021 та АТ «Альфа-Банк» № 31195 від 07.04.2021 підтверджується направлення до банківських установ відповідача платіжних повідомлень у спірний період, що відповідає умовам пп. 2.2.1 Договору.

Водночас, суд звертає увагу на п. 2.2.4 Договору, за яким, у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг.

Тобто, відповідно до наведеної норми обов`язок абонента з оплати послуг настає незалежно від отримання рахунка від постачальника.

В наданих позивачем розшифровках рахунків відповідача вказані об`єми спожитих послуг, тарифи, за якими проводилися нарахування та вартість наданих послуг.

Щодо доводів відповідача про зміну договірних відносин внаслідок набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» від 03.12.2020 № 1060-IX, суд зазначає таке.

Колективним споживачем у розумінні статті 1 Закону № 2189-VIII є юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Статтею 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-III (далі - Закон № 2866-III) передбачено, що предметом діяльності ОСББ є, серед іншого, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг, для чого ОСББ статтями 10, 16, 22 цього Закону надано право укладати відповідні договори з суб`єктами, що надають послуги.

Втім, ОСББ як юридична особа не потребує житлово-комунальних послуг - їх потребують члени об`єднання. У зв`язку з цим статтею 22 Закону № 2189-VIII визначено особливості укладення ОСББ договорів про надання житлово-комунальних послуг: об`єднання за договором з постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг.

Суд зазначає, що за новою термінологією, запровадженою Законом України «Про житлово-комунальні послуги», терміну «постачальник» комунальних послуг відповідає термін «виконавець комунальної послуги», а терміну «замовник (абонент)» - термін «споживач».

Тобто, з визначеного Законом № 2189-VIII переліку учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг (власник, споживач, виконавець, виробник) ОСББ може виступати у ролі споживача - як колективний споживач (абонент), що і мало місце у спірних правовідносинах.

Наведене узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 904/5702/16, від 23.11.2018 у справі № 910/14142/17.

При цьому, обов`язок укладення індивідуальних договорів про надання послуг з водопостачання та водовідведення виключно власниками житлових та нежитлових приміщень як споживачами з позивачем жодним чином не впливають на необхідність виконання відповідачем зобов`язань за наданими послугами відповідно до діючого договору, який недійсним не визнавався і дія якого не припинялася. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, на підставі поданих документів суд доходить висновку, що надання позивачем послуг з водопостачання та водовідведення за Договором у період з червня 2018 року по травень 2021 року на суму 409 909, 23 грн підтверджується належними та допустимими доказами.

За таких обставин, судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснивши оплату наданих послуг водопостачання та водовідведення у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 40 048, 75 грн.

Судом установлено, що 31.05.2021 відповідачем було сплачено 25 000, 00 грн за квітень 2021 року та 24.06.2021 сплачено 15 000, 00 грн за травень 2021 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року в справі № 13/51-04 зазначила, що закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Оскільки ПрАТ «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИЇВВОДОКАНАЛ» звернулось до суду 28.07.2021, тобто після часткового погашення боргу на загальну суму 40 000, 00 грн, предмет спору у цій частині був відсутній на момент порушення провадження у справі, що має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення цих коштів.

Також слід зазначити, що разом з відзивом на позовну заяву, відповідачем долучено до матеріалів справи розрахунковий лист контрагента, сформований 13.07.2021, у якому заборгованість відповідача по Договору становить 67 614, 49 грн.

Слід зазначити, що наявні у цьому документі відомості виходять за межі заявлених позовних вимог, оскільки позов стосується стягнення заборгованості до 31.05.2021, а відтак відмінність суми боргу, що заявлена у позовній заяві та у розрахунковому листі, на що вказує відповідач, не свідчить про недоведеність позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з цим, наведений документ не є первинним документом, який підтверджує факт надання послуг, їх об`єм та вартість, а відтак суд не може прийняти його як доказ суми заборгованості.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати наданих послуг, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 40 048, 75 грн, що належними та допустимими доказами спростовано не було.

З огляду на вищенаведене та враховуючи доведеним факт невиконання відповідачем обов`язку з оплати наданих послуг, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 40 048, 75 грн є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1 688, 55 грн, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 26 Закону № 2189-VIII передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Проте, дія зазначеної норми була зупинена відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 533-IX, який набрав чинності 18 березня 2020 року.

Крім того, відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-ІХ, що набрав чинності 17 березня 2020 року, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

При цьому, доводи позивача про те, що договірні правовідносини, які склались між сторонами не є наданням житлово-комунальних послуг, суд відхиляє, з огляду на положення статті 2 Закону № 2189-VIII, оскільки послуги з водопостачання та водовідведення є житлово-комунальними послугами та підпадають під регулювання Закону № 2189-VIII.

Таким чином, оскільки пеня нараховувалась позивачем, починаючи з червня 2020 року, тобто в період дії карантину, вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також, на підставі п. 4.6 Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 4 002, 44 грн.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до частини 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Так, керуючись пунктом 4.6 Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф за відмову оплатити направлений рахунок, у розмірі 5% від суми, яку абонент відмовився сплатити, що становить 4 002, 44 грн.

Суд зазначає, що згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тобто сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов`язання, за якими застосовується неустойка тощо.

Таким чином, уклавши Договір, сторони погодились із запропонованими умовами.

Отже, штрафні санкції відповідають умовам договору та не суперечить Закону, у зв`язку з чим заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Водночас суд, враховуючи приписи вищезазначених Законів № 530-ІХ та № 533-IX, здійснивши власний розрахунок вказаної штрафної санкції (без урахування періоду дії карантину) дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає штраф у загальному розмірі 740, 53 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 2 825, 04 грн та 8 359, 50 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд не виявив у них помилок, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 51 973, 82 грн, з яких 40 048, 75 грн основного боргу, 740, 53 грн штрафу 2 825, 04 грн 3 % річних та 8 359, 50 грн інфляційних втрат.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 217, 24 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПРОГРЕС - 2» (03127, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 21/14; ідентифікаційний код 25411980) на користь Приватного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИЇВВОДОКАНАЛ» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 40 048, 75 грн (сорок тисяч сорок вісім гривень 75 коп.) заборгованості, 740, 53 грн (сімсот сорок гривень 53 коп.) штрафу, 2 825, 04 грн (дві тисячі вісімсот двадцять п`ять гривень 04 коп.) 3% річних, 8 359, 50 грн (вісім тисяч триста п`ятдесят дев`ять гривень 50 коп.) інфляційних втрат та 1 217, 24 грн (одна тисячі двісті сімнадцять гривень 24 коп.) судового збору.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Рішення в повному обсязі складено 05.10.2021.

Суддя О.С. Комарова