1Справа № 335/8776/21 2/335/2825/2021

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Якимової О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_1 (далі - позивач) тривалий час є клієнтом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі відповідач, АТ КБ «Приватбанк»). Він має відмінну кредитну історію. Жодного разу не пропустив строк внесення коштів. Є активним користувачем послуг відповідача.

Позивач є власником банківської золотої карти «Універсальна» НОМЕР_1 . Термін дії даної карти закінчився у червні місяці 2021 року. У зв`язку з цим позивач звернувся до відділення Приватбанку для перевипуску карти, але отримав відмову.

Не розуміючи підстави відмови, клієнт звернувся до банку письмово із заявою про перевипуск карти (вхідний № НОМЕР_2 від 09 червня 2021 року).

Листом № 20.1.0.0.0/7-210609/11778 від 18 червня 2021 року відповідач повідомив, що відповідно до п. 2.1.4.31 Умов банк має право відмовити клієнту без пояснення причин у видачі або перевипуску карти в разі надання ним в Анкеті-заяві невірної інформації, нестійкого фінансового стану або наявності інших даних, що свідчать про неможливість видачі (перевипуску) карти даній особі. На підставі викладеного, у відповідності до умов та внутрішніх документів банку, які регулюють порядок видачі електронних платіжних засобів (карток) банком прийнято рішення про відмову у перевипуску картки клієнта. Виходячи з листа неможливо зрозуміти, що саме стало підставою для відмови в перевипуску карти клієнта, оскільки банк цитує положення договору, але не вказує, які саме порушення з боку клієнта змусили банк відмовити у перевипуску карти.

Клієнт повторно звернувся до банку письмово із заявою про перевипуск карти (вхідний № НОМЕР_3 від 11 червня 2021 року).Листом № 20.1.0.0.0/7-210611/12272 від 05 липня 2021 року відповідач повідомив, що відповідно до п. 2.1.4.2.3. у випадках порушення клієнтом вимог чинного законодавства України та/або умов Договору та/або у разі виникнення Несанкціонованого овердрафту банк має право зупинити здійснення розрахунків за карткою (заблокувати картку) та/або визнати картку недійсною до моменту усунення зазначених порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або у встановленій банком частині у разі невиконання клієнтом своїх боргових зобов`язань та інших зобов`язань за цим договором.

Ознайомившись з листом позивач не розуміє, що саме стало підставою відмови у перевипуску карти, оскільки відповідач зазначив норму договору, але не зазначив, що ж саме порушив клієнт, що стало підставою такої відмови.Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права як клієнта послуг банку, оскільки такі дії є неправомірними.

Враховуючи, що позивач є споживачем послуг відповідача, його права істотно порушено у зв`язку з безпідставною відмовою у наданні послуг банку. Відповідач не надав інформацію, незважаючи на неодноразові звернення, що саме стало підставою такої відмови, які порушення було вчинено позивачем. Позивач впевнений, що з його сторони відсутні будь- які порушення умов користування банківською картою відповідача.

Банк навмисно безпідставно позбавляє Клієнта можливості користуватися послугами банка.

Виходячи з пункту 2.1.4.31 умов Банк має право відмовити Клієнту без пояснення причин у видачі або перевипуску карти в разі надання ним в Анкеті-заяві невірної інформації, нестійкого фінансового стану або наявності інших даних, що свідчать про неможливість видачі (перевипуску) карти даній особі. У банка відсутні підстави відмовляти в перевипуску карти.

Клієнт підтверджує, що ним зазначено вірно дані в Анкеті-заяві, його фінансовий стан стабільний (оскільки відсутнє порушення умов оплати частинами, а цією послугою клієнт користується постійно, відсутня заборгованість перед банком), про наявність інших даних також невідомо.

Крім того, відповідно до даних, опублікованих на сайті банку, Картка «Універсальна Соld» - міжнародна платіжна картка ПриватБанку, з якою Ви отримуєте обслуговування від персонального банкіра в зручний для Вас час.

Позивач просив суд визнати дії Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у частині відмови ОСОБА_1 у перевипуску банківської золотої карти «Універсальна» НОМЕР_1 неправомірними. Зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» перевипустити банківську золоту карту «Універсальна» НОМЕР_1 власником якої є ОСОБА_1 на новий період на тих самих умовах, які існували раніше. Зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» надати обслуговування від персонального банкіра в зручний для ОСОБА_1 час відповідно до умов договору.

Ухвалою суду від 17.08.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Перше судове засідання призначено на 16.09.2021 року, яке було відкладено у зв`язку із тим, що не сплив строк на подання відповіді на відзив.

14.09.2021 року до суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, з огляду на ті обставини, що насамперед, виклад обставин у позовній заяві є помилковим з хибними твердженнями у теперішньому часі, бо станом вже на вересень 2021 р. ОСОБА_1 не є клієнтом ПриватБанка, не с власником картки, як й будь-який клієнт банка, бо картка є завжди власністю банка, а отже, Позивач не є споживачем жодних послуг ПриватБанка і доказів цього суду не надано.Колишня картка мала строк дії до останнього дня червня 2021 р.

Позивач вимагає аби суд зобов`язав Банк не просто перевипустити кредитну картку на тих самих умовах, хоча при цьому Позивач не надав суду жодного договору укладеного з ПриватБанком (ані кредитного, ані депозитного, ані іншого договору).Де-факто та де-юре. Позивач вимагає укладання договору банківського рахунку з Банком в судовому порядку на певних умовах, які існували раніше (коли, чого, які умови ?)Однак, для подібного різновиду правочинів (договорів банківського рахунку) є неможливим укладання договору в судовому порядку та навіть Цивільний кодекс України не передбачае такої можливості.

Позивач певний час був боржником ПриватБанка та мав оформлену 03 серпня 2020 р. кредитну послугу «Оплата частинами» на суму 2199.00 грн. з простроченим платежем на суму 733,00 грн.

Наявність у Позивача будь-якої картки ПриватБанка, яка, що є загальновідомим фактом і не потребує доказуванню, є власністю самого Банка, не є доказом чи підтвердженням укладання або наявності на сьогодні договору між сторонами. Навіть правові позиції, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року (Справа № 342/180/17. провадження № 14-131цс19) та у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цсІ5) підтверджують, що неможливо застосувати до правовідносин між клієнтом та банком на підставі підписаної ними анкети-заяви правила ст. 634 ЦК України (договір приєднання) через відсутність підпису клієнта на Умовах та Правилах надання банківських послуг. Тарифах Банка, а тому ці документи не можна вважати складовою частиною договору.

А якщо Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року (Справа № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19) встановила, що між клієнтами та ПриватБанком відсутній публічний договір, то й публічного обов`язку видавати всім бажаючим кредитні картки ПриватБанк не мас і тому мас правову можливість діяти самостійно та на власний розсуд, а отже, застосувати до ПриватБанку будь-який примус є неможливим.

Твердження Позивача про те, що обслуговування кредитної картки „Універсальна «Gold» в ПриватБанку є нібито безкоштовним не відповідає дійсності, бо навіть на інтернет-сторінці ПриватБанка чітко та однозначно зазначено, що щомісячна плата за участь в «Gold»)-клубі дорівнює 20 грн. Третій пункт позовної вимоги взагалі виходить за межі можливих та наявних способів захисту порушених прав, передбачених ст. 16 ЦК України (який час є зручним для ОСОБА_1 ? відповідно до яких умов договору ? та чому безкоштовно ?)

В будь-якому випадку, ч. 4 ст. 5 Закону України „Про банки і банківську діяльність" прямо забороняє будь-якому органу державної влади втручатися у діяльність банку, а Позивач вимагає аби суд втрутився у господарську діяльність ПриватБанка (видав нову картку, надав кредит, встановивши кредитний ліміт, безкоштовно його обслуговував тощо).

15.09.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач позов підтримав і просив задовольнити. Вказав, що оскільки клієнт має картку банку, оформлену на його ім`я, між клієнтом і банком виникають права і зобов`язання.

Виходячи з пункту 2.1.4.31 умов Банк має право відмовити Клієнту без пояснення причин у видачі або перевипуску карти в разі надання ним в Анкеті-заяві невірної інформації, нестійкого фінансового стану або наявності інших даних, що свідчать про неможливість видачі (перевипуску) карти даній особі.

Враховуючи вищевикладене, у банка відсутні підстави відмовляти в перевипуску карти.

Посилання банку на те, що будь-якому органу державної влади заборонено втручатися в діяльність банку є безпідставним, оскільки даною позовною заявою клієнт захищає свої права, які було порушено банком відповідно до правовідносин, які існують між клієнтом і банком.

20.09.2021 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких відповідач зазначив, що ознайомившись з відповіддю на відзив на позовну заяву представника ОСОБА_1 , вважає її необґрунтованою. Наявність у ОСОБА_1 кредитної картки строк дії якої вже як 3 (три) місяці тому сплинув не підтверджує жодних обставин таких як: підписання заяви, укладання договору та обов`язку банка перевипустити нову картку. Перевипуск картки клієнтові та укладання договору є правом, а не обов`язком банка. Чинних договорів на сьогодні, з точки зору ПриватБанка та Великої Палати Верховного Суду, між Банком та Позивачем не існує. Позивачем та його представником не надано суду нормативно-правового обґрунтування позовної вимоги щодо укладання договору банківського рахунку з Банком в судовому порядку (перевипуску картки) на певних умовах, які існували раніше. До того ж, у випадку задоволення позову, суд вимушений буде вперше у судовій практиці не тільки України, але й мабуть у світі, публічну форму правочину перевести в двосторонній правочин та перелічити в резолютивній частині рішення суду більше 1000 сторінок Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Взагалі, чому зараз у 2021 р. умови договору банківського рахунку повинні бути такими, які існували 5 чи 10 років тому ?! Станом на сьогодні, будь-яких карт/рахунків Позивач не має в ПриватБанку та відсутні будь-які кошти Позивача в ПриватБанку, навіть однієї копійки не має. А тому відповідач просить у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, приходить до наступних висновків.

Статтею 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 129 Конституції Українивідносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

У відповідності до ч. 1ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 ЦПК України).

Статтями 77-80 ЦПК Українипередбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Закон України «Про захист прав споживачів»регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 22 частини 1статті 1 цього Законувизначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п.17 ч.1ст. 1 цього Закону).

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»встановлює загальні правові засади у сферінадання фінансовихпослуг,здійснення регулятивнихта наглядовихфункцій задіяльністю знадання фінансовихпослуг. Метою цьогоЗаконує створення правових основ для захисту прав та інтересів клієнтів фінансових установ, фізичних осіб - підприємців, які надають фінансові послуги, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Цей Закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг (ч.1 ст. 2 Закону).

Відповідно до п.1 ч.1ст. 1 цього Закону, фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначенихМитним кодексом України.

Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (п.5 ч.1 ст. 1 згаданого Закону).

Споживач фінансових послуг -фізична особа, яка отримує або має намір отримати фінансову послугу для задоволення особистих потреб, не пов`язанихіз підприємницькою,незалежною професійноюдіяльністю; клієнт - фізична особа (у тому числі споживач фінансових послуг), фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує або має намір отримати фінансову послугу п.п. 7-1, 7-2 ч.1ст. 1 цього Закону).

Відповідно до ч.1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ст. 627ЦК).

Споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав (п.6 ч.1ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів»).

Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності (ч.1ст. 5 цього Закону).

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом (ч.1ст. 22 цього Закону).

Як передбаченост. 1067 ЦК України,банк зобов`язанийукласти договірбанківського рахунказ клієнтом,який звернувсяз пропозицієювідкрити рахунокна оголошенихбанком умовах,що відповідаютьзакону табанківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.1075 ЦК, банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта уразі: відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку; наявності підстав, передбачених Законом України"Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.Держатель електронного платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу;користувач платіжної системи (далі - користувач) - юридична або фізична особа, якій надається послуга платіжної системи щодо виконання переказу коштів учасником платіжної системи; (п.п.1.4 п.1, п.п.1.18-1 п.1 ч.1ст. 1 цього Закону).

Банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам,їх відокремленим підрозділам, фізичним особам),нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам)(п.п.6.1ч.1ст.6цього Закону).

Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб. Порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка (п.п.6.2, 6.3, ч.1 ст. 6 Закону).

Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками (п.п.7.1, 7.1.2, 7.1.4 ч.1 ст.7 цього Закону).

Банки та їх клієнти зобов`язані дотримуватися вимог законодавства України з питань відкриття та закриття рахунків і цієї Інструкції. Банки та їх клієнти несуть відповідальність, передбачену законодавством України, за порушення зазначених вимог (п.13 розділу 1 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банківрезидентів і нерезидентів, що затверджена постановою Правління НБУ від12.11.2003р.№492).

При вирішенні даної справи суддотримується вимогст. 360-7 ЦПК України, відповідно до якої правові позиції Верховного Суду України є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, застосовує правову позицію Верховного Суду України сформовану у справі № 6-16цс15 від 11.03.2015р., у якій зазначається, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника.

Згідно правовим позиціями, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року (Справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19) та у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цсІ5) неможливо застосувати до правовідносин між клієнтом та банком на підставі підписаної ними анкети-заяви правила ст. 634 ЦК України (договір приєднання) через відсутність підпису клієнта на Умовах та Правилах надання банківських послуг.Тарифах Банка, а тому ці документи не можна вважати складовою частиною договору. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року (Справа № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19) встановила, що між клієнтами та ПриватБанком відсутній публічний договір.

Зміст договору визначається нормами ст. 628 ЦК України, відповідно до якої зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до норм ст. 204 ЦК України встановлюється презумпція правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Так, за приписами ч.1 ст.3, ст.627 ЦК Україниоднією із засад цивільного законодавства є свобода договору, яка полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, цивільним законодавством передбачено свободу договору, неприпустимість примусу щодо вступу у договірні відносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 АТ КБ «Приватбанк» було видано банківську карту Золота карта «Універсальна» НОМЕР_1 .

Термін дії НОМЕР_1 встановлено 06/21, тобто термін її дії закінчився у червні місяці 2021 року.

09.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ Приватбанку із зверненням щодо причин відмови у перевипуску банківської карти (вхідний № НОМЕР_2 від 09 червня 2021 року).

Листом № 20.1.0.0.0/7-210609/11778 від 18 червня 2021 року АТ КБ «Приватбанк» повідомив, що відповідно до п. 2.1.4.31 Умов банк має право відмовити клієнту без пояснення причин у видачі або перевипуску карти в разі надання ним в Анкеті-заяві невірної інформації, нестійкого фінансового стану або наявності інших даних, що свідчать про неможливість видачі (перевипуску) карти даній особі.

На підставі викладеного, у відповідності до умов та внутрішніх документів банку, які регулюють порядок видачі електронних платіжних засобів (карток) банком прийнято рішення про відмову у перевипуску картки клієнта.

11.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із зверненням.

Листом №20.1.0.0.0./7-210611/12272 від 05.07.2021 року АТ КБ «Приватбанк» повідомив, що за результатами розгляду повідомлено, що банк припинив обслуговування платіжної карти ОСОБА_1 . Правовою підставою для припинення обслуговування є п. 2.1.4.2.3 Умов і правил надання банківських послуг.

Разом із тим, наявність у Позивача будь-якої картки ПриватБанка, яка, що є загальновідомим фактом і не потребує доказуванню, є власністю самого Банка, не є доказом чи підтвердженням укладання або наявності на сьогодні договору між сторонами.

Жодного іншого доказу щодо наведених у позові обставин, і що ОСОБА_1 тривалий час є клієнтом АТ КБ «Приватбанк», має відмінну кредитну історію і жодного разу не пропустив строк внесення коштів позивачем надано не було і ці обставини заперечуються відповідачем. Навпаки відповідач зазначає у відзиві, хоча і не надає жодного доказу цих обставин, що ОСОБА_1 певний час був боржником ПриватБанка та мав оформлену 03 серпня 2020 р. кредитну послугу «Оплата частинами» на суму 2199.00 грн. з простроченим платежем на суму 733,00 грн.

Позивачем не спростовано належними і допустимими доказами, що станом на час розгляду справи ОСОБА_1 не є клієнтом ПриватБанка, не с власником картки, бо картка є власністю банка, а отже, Позивач не є споживачем послуг ПриватБанка і доказів цього суду не надано. Не вказано причини неможливості подати такі докази, не заявив позивач і клопотань в порядку ст. 84 ЦПК України про їх витребування у разі складнощів в їх отриманні.

З огляду на відсутність таких доказів твердження позивача про відмову йому в банківському обслуговуванні суд сприймає критично та до уваги не бере.

Суд зазначає, що платіжна карта - це електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Залежно від умов, за якими здійснюються платіжні операції з використанням платіжної картки, можуть застосовуватися дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжні схеми. Дебетова схемапередбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням платіжної картки в межах залишку коштів, які обліковуються на його рахунку.Під час застосування дебетово-кредитної схеми користувач здійснює платіжні операції з використанням платіжної картки в межах залишку коштів, які обліковуються на його рахунку, а в разі їх недостатності або відсутності - за рахунок наданого банком кредиту. Кредитна схемапередбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням платіжної картки за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит або в межах кредитної лінії.

Банківські рахунки- це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів і які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. До системибанківських рахунків для грошового обороту належать такі рахунки:кореспондентські; поточні (поточний з овердрафтом, поточні рахунки типу «Н», «П», карткові рахунки, поточні рахунки виборчих фондів); вкладні (депозитні), кредитні (позичкові), розподільчі тощо. Зазначені рахунки відкриваються юридичним та фізичним особам на умовах, викладених в Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах

Картковий рахунок це поточний рахунок, на якому враховуються операції з платіжними картками (Постанова НБУ № 137). Такий рахунок відкривається банком фізособам, фізособам-підприємцям та юрособам на підставі письмового договору, яким також визначається порядок надання та використання платіжної картки. За допомогою платіжної картки її власник може здійснювати розрахунки при оплаті товарів, що купуються, (робіт, послуг), а також одержувати готівкові кошти з рахунку (в банкоматі, в касі банку).

Як встановлено судом, карта Золота «Універсальна», яка перебувала у ОСОБА_1 як електронний платіжний засіб мала строк дії до останнього дня червня 2021 р., тобто строк її дії закінчився, а даних щодо укладення нового банківського рахунку (кредитного договору або карткового рахунку) або звернення із заявою про укладення нового банківського рахунку позивачем суду не надано, як і не надано доказів про наявність на цій картці власних коштів ОСОБА_1 . Не вказано причини неможливості подати такі докази, не подав позивач суду і клопотання в порядку ст. 84 ЦПК України про їх витребування у разі складнощів в їх отриманні.

Станом на час розгляду позивачем не доведено, що між сторонами мають місце договірні відносини і позивачу банком відкрито банківський рахунок з використанням електронного платіжного засобу.

Більш того, перевипуск картки клієнтові та укладання договору є правом, а не обов`язком банка.

За змістом заявленого позову, позивач ОСОБА_1 фактично просить суд зобов`язати Банк укласти договір банківського рахунку з Банком в судовому порядку на певних умовах, які існували раніше, проте яких самих умовах не зазначає, при цьому не долучаючи до матеріалів справи жодного доказу укладення з АТ КБ «Приватбанк» будь-якого договору (кредитний, депозитний тощо).Фактично за змістом наведених у позовній заяві обставин вимоги позивача базуються на вимогах надати кредит, встановити кредитний ліміт, видати нову кредитну карту, безкоштовно його обслуговувати, що суперечить як загальним принципам цивільного судочинства так і принципам свободи договору та невтручання у господарську діяльність банку і суперечить ч.3ст.626 ЦК Українита ч.1ст.627 ЦК Україниза якою, відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд, зазначає, що платіжна карта є лише платіжним засобом, який видається банком для платіжних операцій з використанням платіжної картки за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит або в межах кредитної лінії, а тому за недоведеності існування між позивачем і відповідачем станом на час розгляду справи договору банківського рахунку, суд також вважає, що звернувшись до суду з позовом про зобов`язання ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перевипуск банківської карти, ОСОБА_1 обрав спосіб захисту, який не передбачено законом.

Закон, зокрема ст. 16 ЦК України також не передбачено і такого способу захисту, про який просить позивач щодо зобов`язання надати обслуговування від персонального банкіра в зручний час для ОСОБА_1 відповідно до договору.

Також судом встановлено, що необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка не встановлено, і даних щодо звернення позивача до відповідача з приводу укладення договору банківського рахунку в матеріалах справи немає.

Як встановлено судом, позивачем чітко обрано спосіб захисту, підставу та предмет позову, а тому суд розглянув цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України).

Враховуючи наведене, суд вважає, що підстав для визнання дій АТ КБ «Приватбанк» у частині відмови ОСОБА_1 у перевипуску банківської золотої карти «Універсальна», неправомірними, зобов`язання перевипустити банківську золоту карту «Універсальна» НОМЕР_1 власником якої є ОСОБА_1 на новий період на тих самих умовах, які існували раніше, зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» надати обслуговування від персонального банкіра в зручний для ОСОБА_1 час відповідно до умов договору немає і у задоволенні позову в обраний позивачем спосіб слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст.2,4,5,12,13,76-81,89,141,263-265,268,273,274-279 ЦПК України ,

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення складено 04.10.2021 року.

Суддя: Ю.В. Апаллонова