Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 348/1607/18

провадження № 61-10639св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Зеленська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області у складі судді Грещука Р. П. від 29 травня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного судуу складі колегії суддів: Томин О. О., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В., від 17 травня 2021 року.

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Зеленська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення майнової шкоди.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 2624082101:03:001:0007 площею 0,7536 га для ведення особистого селянського господарства в присілку Зазелена с. Зелена Надвірнянського району. Відповідачі по справі чинять йому перешкоди у користуванні вказаною земельною ділянкою, які виражаються у тому, що ними протягом 2017 року на вказаній ділянці самовільно було збудовано дерев`яний будинок загальною площею 24 кв. м. Також вони використовують належну йому земельну ділянку для сінокосіння та випасання худоби. Вказані обставини підтверджуються актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20 жовтня 2017 року, актом обстеження земельної ділянки від 20 жовтня 2017 року, кадастровим планом із зазначенням самовільно побудованого будинку, протоколом про адміністративне правопорушення за статтею 53-1 КУпАП від 08 грудня 2017 року та постановою від 20 грудня 2017 року про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за самовільне захоплення земельної ділянки площею 0,7536 га у вигляді штрафу розміром 170, 00 грн.

Крім цього позивач зазначав, що відповідачі не відшкодували шкоду в сумі 719, 72 грн та ігнорують припис головного інспектора управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 08 грудня 2017 року про усунення вищенаведених порушень земельного законодавства, продовжують користуватись самовільно збудованим будинком та здійснювати сінокосіння і випасання худоби. Відповідачі вважають спірну ділянку своєю, посилаючись на те, що колись вона належала їхній родичці - ОСОБА_7 , хоча цей факт уже був предметом спору між відповідачами та попереднім власником ділянки - ОСОБА_8 , і рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської областівід 16 березня 2010 року ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні такого позову.

Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив усунути перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом знесення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самовільно побудованого дерев`яного будинку і відновлення зруйнованої огорожі розмежування спірних земельних ділянок з металічних стовпів та дерев`яних дошок; заборонити відповідачам сінокосіння та випасання худоби на його земельній ділянці; стягнути з відповідачів на його користь 719, 72 грн. майнової шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували наявність перешкод у користуванні його власністю, та що такі перешкоди чиняться саме відповідачами. Земельна ділянка позивача площею 0,7536 га у присілку Зазелена с. Зелена Надвірнянського району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2624082101:03:001:0007, не виділена межовими знаками в натурі, а тому не доведено порушення її меж.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки земельна ділянка ОСОБА_1 не виділена межовими знаками в натурі, доказів проведення робіт з відновлення межових знаків спірної земельної ділянки у відповідності та з дотриманням вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками матеріали справи не містять. Отже позовні вимоги визнані такими, що не доведені позивачем, оскільки неможливо достовірно встановити факт порушення відповідачами вимог земельного законодавства щодо самовільного зайняття спірної земельної ділянки. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не довів належними та допустимими доказами встановлення дерев`яного будинку, сінокосіння та випасання худоби саме на належній йому земельній ділянці.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

25 червня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 травня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального

і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18 (пункт 1 частини другої

статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої

статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено низку доказів, поданих позивачем, не оцінено їх у сукупності із іншими доказами. У зв`язку із неналежною (неповною) оцінкою доказів судами зроблено неправильний висновок про те, що земельна ділянка позивача (попереднього власника) не має і не мала межових знаків, при цьому суди не врахували, що відповідачі не заперечують факт користування земельною ділянкою позивача, однак стверджують, що мають на це право.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Зеленська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення майнової шкодипризначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 посилається на те, що при вирішенні спору суди дійшли правильних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів порушення відповідачами його прав. При вирішенні спору судами надана належна оцінка обставинам справи, правильно застосовано норми матеріального права, а доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 посилається на те, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Судами попередніх інстанцій надано об`єктивну оцінку поданим сторонами доказам, на підставі чого зроблено правильні висновки про відмову у задоволенні позовних вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 листопада 2006 року між ОСОБА_8 (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого останній придбав земельну ділянку площею 0,7536 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2624082101:03:001:0007, яка знаходиться у присілку Зазелена с. Зелена Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Відповідно до пункту 2 вказаного договору відчужувана земельна ділянка належала ОСОБА_8 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 800231, виданого 15 вересня 2006 року згідно рішення Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 14 серпня 2006 року та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010630700054.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 березня 2010 року у справі № 2-437/2010 було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_8 про визнання частково незаконним рішення Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 14 серпня 2006 року, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 800231, виданого 15 вересня 2006 року, визнання права користування вказаною земельною ділянкою.

14 травня 2008 року ОСОБА_1 на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯД № 825055, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010830700221.

20 жовтня 2017 року комісією у складі спеціаліста управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, за участю сільського голови с. Зелена Надвірнянського району Івано-Франківської області, дільничного інспектора поліції с. Зелена Надвірнянського району Івано-Франківської області, представника ОСОБА_1 , провідного спеціаліста Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, представників ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ГІС», було складено акт обстеження земельної ділянки № 04.1-19/114 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 04.1-18/134, де зазначено, що під час обстеження земельної ділянки площею 0,7536 га, яка є у власності ОСОБА_1 , при візуальному огляді встановлено, що на ній розташований дерев`яний житловий будинок, який за інформацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 збудований ними з посиланням на те, що він споруджений на їхній земельній ділянці, яка раніше була у користуванні їхньої родички - ОСОБА_7 . Також спірну земельну ділянку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 використовують для сінокосіння та випасання худоби. Оскільки межові знаки на земельній ділянці ОСОБА_1 площею 0,7536 га на момент проведення перевірки відсутні, з метою визначення площі самовільно зайнятої земельної ділянки, встановлення місця розташування об`єкта нерухомого майна (будівлі), їхніх меж, розмірів, правового статусу, за результатами виконаних топографо-геодезичних робіт ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ГІС» складено кадастровий план земельної ділянки по фактичному використанню, де відображено, що житловий будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2624082101:03:001:0007, яка належить ОСОБА_1 на праві власності згідно державного акту на право власності на дану земельну ділянку серії ЯД № 825055 від 14 травня 2008 року, зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010830700221.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказані акти не підписали та ознайомлені з ними не були, про що свідчить відсутність їхніх підписів.

08 грудня 2017 року управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області складено протокол про адміністративне правопорушення № 04.1-22/37 щодо самовільного зайняття ОСОБА_2 земельної ділянки ОСОБА_1 , чим останньому завдано шкоди у розмірі 719, 72 грн, та винесено припис про усунення порушень земельного законодавства у 30-денний термін.

20 грудня 2017 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Лазаренко Г. М. на підставі протоколу № 04.1-22/37 від 08 грудня 2017 року винесено постанову № 04.1-23/47, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 КупАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170, 00 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року у справі № 857/4389/18 скасовано вищевказану постанову про накладення адміністративного стягнення № 04.1-23/47 від 20 грудня 2017 року про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 КупАП, та закрито провадження у справі. Судом встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_1 не має і не мала межових знаків. Тобто фактично земельна ділянка площею 0,7536 га (кадастровий номер 2624082101:03:001:0007), що знаходиться в присілку Зазелена с. Зелена Надвірнянського району Івано-Франківської області, не визначена в натурі, і на сьогоднішній день встановити, де саме знаходиться земельна ділянка неможливо. Долучений до акту перевірки кадастровий план земельної ділянки не відповідає вимогам статті 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Враховуючи, що земельна ділянка ОСОБА_1 не виділена межовими знаками в натурі, для перевірки наявності чи відсутності порушення вимог земельного законодавства, ОСОБА_1 необхідно було у відповідності до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками відновити межі земельної ділянки в натурі (на місцевості). Однак матеріали справи не містять доказів проведення робіт з відновлення межових знаків земельної ділянки ОСОБА_1 , за відсутності яких неможливо достовірно встановити факт порушення позивачем вимог земельного законодавства щодо самовільного зайняття земельної ділянки.

Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06 серпня 2008 року ОСОБА_2 на праві приватної власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії довідки Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області № 410 від 02 червня 2009 року за господарством ОСОБА_2 в присілку Зазелена с. Зелена Надвірнянського району Івано-Франківської області з 1986 року рахується 0,16 га землі.

Рішенням від 17 листопада 2009 року № 3-25/2009 Зеленська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області надала ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації по передачі вказаної земельної ділянки у власність.

У відповідності до копій актів, складених за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 головою земельної комісії Зеленської сільської ради Борисюком М. М. в присутності депутатів Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області Осьодла С .В. та Осташука В. М. 15 липня 2019 року та 09 серпня 2019 року, зі слів заявника суміжні землекористувачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зруйнували межові знаки між їхніми земельними ділянками, а саме 2-х метровий дощатий паркан з металевими стовпами протяжністю 78,5 м. В 2017 році самовільно привезли і склали дерев`яну будівлю, орієнтовною площею 0,0024 га на його земельній ділянці. В кінці червня 2018 року та на початку липня 2019 року скосили траву і забрали сіно з даної земельної ділянки.

Листом сільського голови Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області № 327/02-19 від 05 серпня 2019 року на адвокатський запит № 33 від 31 липня 2019 року повідомлено, що до виконавчого комітету Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області заява від ОСОБА_1 щодо скликання земельної комісії та проведення обстеження земельної ділянки не надходила. Коли, де і в який час було складено акт обстеження йому, як сільському голові, невідомо. Акт обстеження ним не підписувався, а засвідчувалися підписи депутатів сільської ради.

Рішенням Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області № 856-22/2019 від 18 вересня 2009 року затверджено в цілому акт виходу комісії від 09 серпня 2019 року.

Згідно копії технічного звіту по інвентаризації земель та підготовці матеріалів для видачі державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_8 , кадастровий номер 2624082101:03:001:0007, 14 серпня 2006 року рішенням Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області затверджено висновок земельно-узгоджувальної комісії від 13 липня 2006 року про погодження межі землекористування між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , а 31 серпня 2006 року на виконання вказаного рішення землевпорядниками в присутності представника Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області та представників суміжних землекористувачів: Зеленчук М. П., ОСОБА_2 , складено акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_8 . Зазначено, що межа в натурі проходить по дерев`яному паркану, умовно по землі. Межові знаки, якими закріплена земельна ділянка, в кількості 9 шт. показані представникам в натурі та передані під нагляд на зберігання.

В матеріалах копії технічного звіту по інвентаризації земель та підготовці матеріалів для видачі державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , кадастровий номер 2624082101:03:001:0007, міститься копія акту перенесення зовнішніх меж земельної ділянки, однак без зазначення дати складання та підпису інженера-землевпорядника.

28 вересня 2020 року ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду у цій справі було призначено судову земельно-технічну експертизу.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/109/14/5-110ЗТ/20, складеного судовим експертом Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Зайцем М. З. на виконання вищевказаної ухвали суду 12 лютого 2021 року, встановити чи фактичні конфігурації (межі) та площа земельної ділянки з кадастровим номером 2624082101:03:001:0007 в присілку Зазелена с. Зелена Надвірнянського району Івано-Франківської області відповідають правовстановлюючим документам та документації із землеустрою, не представляється за можливе. Встановити, чи відповідає фактичний порядок користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2624082101:03:001:0007 правовстановлюючим документам на цю земельну ділянку, не представляється за можливе. Оскільки у правовстановлюючій та технічній документації на земельну ділянку з кадастровим номером № 2624082101:03:001:0007 відсутня інформація щодо розташування дерев`яних будівель, споруд та інших об`єктів, встановити чи відповідає фактичне розташування дерев`яних будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельної ділянки з кадастровим номером № 2624082101:03:001:0007 правовстановлюючим документам та технічній документації із землеустрою та землекористування, не представляється за можливе. Будівельні об`єкти та споруди, а саме: елементи старої зруйнованої дерев`яної будівлі, господарська будівля, дерев`яна будівля, елементи старої огорожі, елементи дамби р. Бистриця Надвірнянська, розташовані в межах досліджуваної земельної ділянки. Стрічковий монолітний фундамент розташований частково в межах земельної ділянки, а частково поза її межами.

Також експертом вказано, що в електронних та графічних матеріалах, наданих на дослідження, виконаних інженером-землевпорядником ОСОБА_11 , а саме на схемі « Ситуаційна схема земельної ділянки », зображено детальне розташування будівельних об`єктів та споруд, що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером № 2624082101:03:001:0007 відносно меж цієї земельної ділянки, відповідно до її правовстановлюючих документів, у системі координат СК-63. Встановити фактичні конфігурації (межі) та площу вказаної земельної ділянки не представляється за можливе, оскільки на момент огляду здебільшого відсутня огорожа по її периметру. Елементи старої огорожі (металеві стовпці та дерев`яні дошки) присутні тільки частково та знаходяться частково в межах земельної ділянки. Також частина досліджуваної земельної ділянки знаходиться за дамбою річки Бистриця, що частково проходить через земельну ділянку, у межах долини річки. Визначити чи відповідає фактичний порядок користування земельною ділянкою правовстановлювальній документації також не вбачається за можливе через відсутність ознак огорожі на всіх межах земельної ділянки.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною третьою статті 13 Конституції України власність зобов`язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до частин першої, другої статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (пункт «г» частини першої статті 96 ЗК України).

Згідно зі статтею 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельнихвідносин.

Статтею 107 ЗК України передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки), кадастровий план земельної ділянки, матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки).

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що позивачем не надано безспірних доказів, які б вказували на протиправні дії відповідачів, спрямовані на порушення його прав щодо користування та розпорядження належною йому на праві власності земельною ділянкою.

При вирішенні спору судами у сукупності оцінено надані сторонами докази, встановлено, що належна позивачу земельна ділянка не позначена межовими знаками на місцевості.

Роботи з відновлення межових знаків спірної земельної ділянки у відповідності до вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, проведено не було.

При вирішенні спору судами враховано обставини, встановлені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року у справі № 857/4389/18, якою скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення № 04.1-23/47 від 20 грудня 2017 року щодо вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 КупАП.

З метою об`єктивного вирішення спору та встановлення обставин у справі апеляційним судом призначено судову земельно-технічну експертизу, за результатами проведення якої не було встановлено порушення прав позивача на користування належною йому земельною ділянкою.

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином досліджених доказів дійшли мотивованого висновку про те, що позивач не надав достовірних й достатніх доказів, які б вказували на те, що на належній йому земельній ділянці (межі якої в натурі не визначені) відповідачами було зведено дерев`яний будинок, здійснювалося сінокосіння та випасання худоби всупереч його волі.

Вказаним обставинам, надана належна оцінка судами попередніх інстанцій, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із недоведеністю.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду, які висловлені у постанові Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович