ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/7451/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс" і Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 (суддя Ярмак О. М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 (головуючий - Майданевич А. Г., судді Гаврилюк О. М., Сулім В. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Білдінг трейд"

до Міністерства юстиції України,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс",

3) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Діани Гагіківни,

про визнання протиправним та скасування наказу.

Короткий зміст і підстави позовних вимог та заяви про забезпечення позову

1. 11.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП Білдінг трейд" (далі - ТОВ "ВІП Білдінг трейд", Товариство, заявник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мінюст України, Міністерство) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 20.04.2021 № 1449/5 "Про задоволення скарги" (далі - наказ № 1449/5, оспорюваний наказ), яким скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс" (далі - ТОВ "Регіонбудсервіс", скаржник, третя особа-2) від 30.03.2021 задоволено у повному обсязі, скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Діани Гагіківни від 27.03.2021 № 57330471 (далі - рішення від 27.03.2021 № 57330471) та анульовано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Григорян Діані Гагіківні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з посиланням на положення статей 317, 321, 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 6, 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 9- 13 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) видавши оспорюваний наказ, яким скаргу ТОВ "Регіонбудсервіс" було задоволено у повному обсязі, скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Діани Гагіківни від 27.03.2021 № 57330471 та анульовано доступ зазначеному приватному нотаріусу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Міністерство порушило норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон України № 1952) і Порядку № 1128; 2) 06.04.2021 Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія Мінюсту) порушила процедуру розгляду скарги ТОВ "Регіонбудсервіс", не врахувавши, що оспорювана скаржником реєстраційна дія щодо майна жодним чином не впливає на його права або законні інтереси, позаяк стосовно майна, щодо якого здійснено оспорювану скаржником реєстраційну дію, наразі існує судовий спір у справі № 910/22198/17, яка знаходиться на апеляційному перегляді (призначено до розгляду на 07.04.2021); 3) Колегія Мінюсту перевищила передбачені частиною 2 статті 37 Закону України № 1952 повноваження, оскільки право власності на спірний цілісний майновий комплекс було зареєстровано за ТОВ "Регіонбудсервіс" на підставі іпотечного договору, щодо дійсності якого існує спір, а подана ним скарга до Колегії стосується зазначеного нерухомого майна та прав чи інтересів осіб - учасників відповідного судового спору; 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан" та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна не були повідомлені про час і місце розгляду скарги та їм не було надіслано скаргу третьої особи-2

3. 14.05.2021 ТОВ "ВІП Білдінг трейд" подало до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову, у якій просило:

1) зупинити дію наказу Мінюсту України від 20.04.2021 № 1449/5 "Про задоволення скарги" до вирішення справи по суті;

2) заборонити Мінюсту України та його територіальним органам, Офісу протидії рейдерству, Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації, Департаменту нотаріату та державної реєстрації, Державному підприємству "Національні інформаційні системи" вчиняти будь-які дії щодо скасування рішення від 27.03.2021 № 57330471, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною;

3) заборонити Мінюсту України та його територіальним органам, Офісу протидії рейдерству, Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації, Департаменту нотаріату та державної реєстрації, Державному підприємству "Національні інформаційні системи" вчиняти будь-які дії щодо анулювання доступу приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Григорян Діані Гагіківні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4. Зазначена заява аргументована тим, що: 1) видавши оспорюваний наказ, яким скаргу ТОВ "Регіонбудсервіс" було задоволено у повному обсязі, скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Діани Гагіківни від 27.03.2021 № 57330471 та анульовано доступ зазначеному приватному нотаріусу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Міністерство порушило норми Закону України № 1952 і Порядку № 1128; 2) 06.04.2021 Колегія Мінюсту порушила процедуру розгляду скарги ТОВ "Регіонбудсервіс", не врахувавши, що оспорювана скаржником реєстраційна дія щодо майна жодним чином не впливає на його права або законні інтереси, позаяк стосовно майна, щодо якого здійснено оспорювану скаржником реєстраційну дію, наразі існує судовий спір у справі № 910/22198/17, яка знаходиться на апеляційному перегляді (призначено до розгляду на 07.04.2021); 3) Колегія Мінюсту перевищила передбачені частиною 2 статті 37 Закону України № 1952 повноваження, оскільки право власності на спірний цілісний майновий комплекс було зареєстровано за ТОВ "Регіонбудсервіс" на підставі іпотечного договору, щодо дійсності якого існує спір, а подана ним скарга до Колегії стосується зазначеного нерухомого майна та прав чи інтересів осіб - учасників відповідного судового спору; 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан" та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна не були повідомлені про час і місце розгляду скарги та їм не було надіслано скаргу третьої особи-2; 5) зважаючи на предмет позову немайнового характеру (визнання протиправним та скасування наказу), виконання оспорюваного наказу суттєво утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду в цій справі, а також може призвести до відчуження майна, що позбавить належного власника можливості відновити своє право на спірний об`єкт, тоді як заходи забезпечення позову у виді зупинення дії наказу № 1449/5 та заборони вчиняти будь-які дії щодо скасування рішення від 27.03.2021 № 57330471 є адекватними, обґрунтованими та співмірними із заявленими позовними вимогами.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 заяву ТОВ "ВІП Білдінг трейд" про забезпечення позову задоволено частково. Зупинено дію наказу № 1449/5 до вирішення справи по суті. В решті вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

6. Ухвала аргументована тим, що: 1) виходячи з того, що предметом спору між сторонами є вимога про скасування наказу № 1449/5, виконання оспорюваного наказу під час розгляду цієї справи істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а зупинення дії цього наказу є співмірним та адекватним заходом забезпечення позову; 2) вказані заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті.

7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 апеляційні скарги ТОВ "Регіонбудсервіс" і Мінюсту України задоволено частково. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 змінено шляхом викладення пункту 2 її резолютивної частини у такій редакції: "Вжити заходи забезпечення позову, а саме: зупинити дію пункту 2 наказу Міністерства юстиції України №1449/5 "Про задоволення скарги" від 20.04.2021 до вирішення справи по суті". В іншій частині зазначену ухвалу залишено без змін.

8. Зазначена постанова мотивована посиланням на положення статей 73, 74, 76- 79, 136, 137, 269, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни оскаржуваної ухвали шляхом часткового задоволення заяви позивача застосування про забезпечення позову, оскільки: 1) лише виконання пункту 2 наказу № 1449/5 під час розгляду справи істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з позовом до суду, оскільки саме пункт 2 оспорюваного наказу безпосередньо стосується прав та інтересів позивача, натомість інші пункти наказу № 1449/5 стосуються інших учасників справи та визначають процедуру його виконання; 2) обґрунтованість доводів заявника про необхідність вжиття заходів забезпечення позову зумовлена тим, що у разі задоволення позовних вимог у справі № 910/7451/21 відсутній правовий механізм автоматичного відновлення правового становища позивача; 3) у цьому випадку вживалися адекватні, обґрунтовані та співмірні з предметом позову заходи забезпечення позову у виді зупинення дії оспорюваного наказу, які є наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті. При цьому у випадку відмови у позові такі заходи не будуть перешкоджати виконанню такого наказу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 910/13709/19); 4) посилання апелянтів на постанову Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20 є безпідставними, оскільки обставини справи № 910/9855/20 не є аналогічними обставинам справи № 910/7451/21, зокрема, Мінюст України видав наказ № 1449/5 відповідно до Закону України № 1952, тоді як наказ Мінюсту України від 17.01.2019 № 143/5 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", визнання протиправним і скасування якого є предметом позову в справі № 910/9855/20, видано на підставі Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Короткий зміст вимог касаційних скарг

9. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Регіонбудсервіс" (далі - скаржник-1) і Мінюст України (далі - скаржник-2) звернулися з касаційними скаргами, у яких просять зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству в задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

10. На обґрунтування своїх вимог скаржник-1 посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме положень статті 37 Закону України № 1952, пунктів 9, 13, 14 Порядку № 1128, статей 14, 136, 137, 139, 140, 234, 236, 269 ГПК України, наголошуючи, що: 1) зупинивши дію пункту 2 наказу № 1449/5 за відсутності рішення суду про визнання наказу протиправним, суди втрутилися у компетенцію Міністерства та фактично надали можливість не виконувати чинний наказ (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20); 2) оскільки обраний позивачем захід забезпечення позову прямо не передбачено статтею 137 ГПК України, суд мав з посиланням на пункт 10 частини 1 цієї статті зазначити закон, яким цей захід забезпечення позову передбачено, натомість ані в ухвалі Господарського суду м. Києва від 17.05.2021, ані в постанові Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 у справі № 910/7451/21 немає посилання на пункт 10 частини 1 статті 137 цього Кодексу та на будь-який нормативно-правовий акт, яким передбачено такий захід забезпечення позову як повне чи часткове зупинення дії наказу Мінюсту України; 3) судами не враховано наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20 висновок про те, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім Девелопмент" та заборони вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна, мав обґрунтувати, в тому числі з посиланням на відповідні обставини, що невжиття таких заходів спроможне істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

11. У свою чергу, на обґрунтування своїх вимог скаржник-2 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 86, 136, 137, 236 ГПК України, наголошуючи, що: 1) апеляційним судом залишено поза увагою викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 правовий висновок про те, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом; 2) суд апеляційної інстанції не врахував наведеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20 висновку про те, що зупинивши дію наказу Мінюсту України, апеляційний суд, за відсутності рішення суду про визнання його протиправним, втрутився у компетенцію Міністерства та фактично надав можливість не виконувати чинний наказ; 3) оскаржуваними ухвалою та постановою суди фактично вирішили спір по суті, а заходи забезпечення позову за своїм змістом є тотожними позовним вимогам, що суперечить частині 11 статті 137 ГПК України та свідчить про неврахування апеляційним судом викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 420/4037/20 висновку про те, що заява позивача про забезпечення позову ґрунтується на доводах та твердженнях, викладених у самій позовній заяві, поданій позивачем по даній справі разом із заявою про забезпечення позову до суду, тобто за своїм змістом фактично співпадають із обраним позивачем заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, а тому не можуть бути достатньо переконливими для висновку про наявність очевидної протиправності для застосування судом апеляційної інстанції заходів забезпечення позову.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

12. Позивач у відзиві на касаційну скаргу скаржника-1 просить відмовити у її задоволенні з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

13. Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ТОВ "ВІП Білдінг трейд" і Мінюсту України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 у справі № 910/7451/21 та призначено здійснити їх перегляд у порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

14. Згідно з наказом Мінюсту України від 20.04.2021 №1449/5 "Про задоволення скарги" скаргу ТОВ "Регіонбудсервіс" від 30.03.2021 задоволено у повному обсязі (пункт 1); скасовано рішення від 27.03.2021 № 57330471, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Діаною Гагіківною (пункт 2); анульовано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Григорян Діані Гагіківні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 3); виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству (пункт 4); виконання пункту 3 наказу покладено на Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (пункт 5).

Позиція Верховного Суду

15. Здійснивши розгляд касаційних скарг у письмовому провадженні, дослідивши наведені у них доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Щодо касаційної скарги ТОВ "Регіонбудсервіс" (скаржника-1)

16. Згідно зі статтею 136 ГПК України (в редакції, чинній до 04.08.2021) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача.

17. Оскільки Товариство звернулося до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то у цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 та враховано судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, чим спростовуються твердження скаржника-1 про зворотне.

18. Задовольняючи частково заяву Товариства про забезпечення позову, апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, виходив з того, що лише виконання пункту 2 наказу № 1449/5 під час розгляду справи істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з позовом до суду, оскільки саме пункт 2 оспорюваного наказу безпосередньо стосується прав та інтересів позивача, натомість інші пункти наказу № 1449/5 стосуються інших учасників справи та визначають процедуру його виконання. При цьому обґрунтованість доводів заявника про необхідність вжиття адекватних, обґрунтованих і співмірних з предметом позову заходів забезпечення позову у виді зупинення дії оспорюваного наказу, які є наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, зумовлена тим, що у разі задоволення позовних вимог у цій справі відсутній правовий механізм автоматичного відновлення правового становища позивача.

19. Проте колегія суддів не може погодитися з таким передчасним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

20. Обранням належного заходу забезпечення позову, передбаченого процесуальним законом, дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

21. Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020, тобто станом на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні ді (цей пункт виключено з 08.02.2020 на підставі Закону України від 15.01.2020 № 460-IX); 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору (цей пункт виключено з 08.02.2020 на підставі Закону України № від 15.01.2020 460-IX); 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

22. Таким чином, частиною 1 статті 137 ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020) визначено вичерпний перелік видів заходів забезпечення позову, який (перелік) може доповнюватися виключно за рахунок певних заходів забезпечення позову, прямо передбачених Законами України або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

23. Зважаючи на те, що Законом України № 1952, зокрема статтею 37 цього Закону, якою врегульовано порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Мінюсту України у сфері державної реєстрації прав, не передбачено такого заходу забезпечення позову як зупинення дії рішень Мінюсту України та його територіальних органів, які приймаються за результатами розгляду відповідної скарги та можуть бути оскаржені до суду, колегія суддів вважає, що вжитий судами попередніх інстанцій захід забезпечення позову у виді зупинення дії наказу № 1449/5 не відповідає імперативним положенням частини 1 статті 137 ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020), оскільки не входить до вичерпного переліку відповідних заходів, встановленого зазначеною процесуальною нормою.

24. Касаційна інстанція зауважує, що, на відміну від положень ГПК України, такий вид забезпечення позову як зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта передбачено пунктом 1 частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тобто може бути застосовано виключно у порядку адміністративного судочинства, але з урахуванням застережень, визначених пунктом 5 частини 3 зазначеної статті.

25. У зв`язку з наведеним Верховний Суд погоджується з обґрунтованим твердженням скаржника-1 про те, що оскільки обраний позивачем захід забезпечення позову прямо не передбачено статтею 137 ГПК України, суд мав з посиланням на пункт 10 частини 1 цієї статті зазначити закон, яким цей захід забезпечення позову передбачено, натомість ані в ухвалі Господарського суду м. Києва від 17.05.2021, ані в постанові Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 у справі № 910/7451/21 відсутнє посилання на пункт 10 частини 1 статті 137 цього Кодексу та на нормативно-правовий акт, яким передбачено такий захід забезпечення позову як зупинення дії наказу Мінюсту України від 20.04.2021 № 1449/5 повністю чи частково.

26. З мотивів, викладених у пунктах 22- 23 цієї постанови, колегія суддів вважає помилковим врахування апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної постанови висновку, наведеного у пункті 5.18 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 910/13709/19, оскільки зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Так, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 910/13709/19 ухвалено за результатами касаційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 23.01.2020, якою було вжито заходи до забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Мінюсту України від 31.07.2019 № 2353/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".

При цьому спірні процесуальні правовідносини у справі № 910/13709/19 регулювалися та суди правомірно застосували диспозитивну норму частини 1 статті 137 ГПК України (в редакції, чинній до 07.02.2020), пунктом 10 якої зокрема передбачалося, що позов забезпечується іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Тобто чинною до 07.02.2020 редакцією частини 1 статті 137 ГПК України не було встановлено вичерпного переліку заходів забезпечення позову, що на той час дозволяло господарському суду застосовувати інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, в тому числі у виді зупинення дії рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які (рішення) оскаржуються до суду.

27. Натомість зважаючи на те, що з 08.02.2020 і на час подання Товариством заяви про забезпечення позову (14.05.2021) і постановлення оскаржуваної ухвали у справі № 910/7451/21 правове регулювання спірних процесуальних відносин істотно змінилося, суд першої інстанції під час розгляду цієї справи мав керуватися імперативними положеннями частини 1 статті 137 ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020), на підставі якої господарський суд вправі застосовувати не будь-які інші заходи забезпечення позову, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, а виключно ті заходи, які визначено пунктами 1- 9 частини 1 статті 137 цього Кодексу, а також законами або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

28. Таким чином, касаційна інстанція зазначає, що наразі відсутні підстави для застосування місцевим та апеляційним господарськими судами до спірних правовідносин у цій справі, які не є подібними з правовідносинами у справі № 910/13709/19, норми частини 1 статті 137 ГПК України, яка вже втратила свою чинність.

29. Водночас колегія суддів відхиляє доводи скаржника-1 про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20, з огляду на таке.

30. Так, на відміну від цієї справи, під час розгляду якої судами вжито заходи забезпечення позову у виді зупинення дії наказу Мінюсту України, які не входять до переліку, передбаченого частиною 1 статті 137 ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020), у справі № 914/2438/20 суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, передчасно задовольнив заяву позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім Девелопмент" та заборони вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна, тобто заходи забезпечення позову у виді заборони відповідачам та іншим особам вчиняти певні дії щодо предмета спору, яку (заборону) визначено у пунктах 2, 4 частини 1 статті 137 ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020).

31. Наведене, окрім різних видів забезпечення позову, підстав їх вжиття та фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, переконливо свідчить про неподібність процесуальних правовідносин у цій справі № 910/11857/20 та справі № 914/2438/20, а тому скаржник-1 на обґрунтування своїх заперечень помилково посилається на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20.

32. Разом з тим касаційна інстанція цілком погоджується з твердженням скаржника-1 про неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування положень статей 136, 137 ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, з огляду на таке.

33. Так, у вказаній постанові сформульовано висновок Верховного Суду про те, що, зупинивши дію наказу Мінюсту України від 17.01.2019 № 143/5 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", яким задоволено скаргу Сіренко О. В. від 24.12.2018 (з доповненням від 04.01.2019) та скасовано реєстраційні дії у ЄДРПОУ від 05.04.2018 № 16321050022000066 "державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи", від 23.04.2018 № 16321050023000066 "державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" та від 07.05.2018 № 16321050024000066 "державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи", проведені державним реєстратором виконкому Сумської міської ради Гримайло В. В. стосовно ТОВ торгівельна фірма "Магазин "Славутич" (код ЄДРПОУ 14008264), за відсутності рішення суду про визнання наказу протиправним, суди втрутилися у компетенцію Міністерства та фактично надали можливість не виконувати чинний наказ.

34. При цьому, відхиляючи посилання апелянтів на постанову Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20 з мотивів неподібності правовідносин, що зумовлено, зокрема видачею Мінюстом України оспорюваного наказу відповідно до Закону України № 1952, тоді як наказ Мінюсту України від 17.01.2019 № 143/5 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", визнання протиправним і скасування якого є предметом позову в справі № 910/9855/20, видано на підставі іншого закону - Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", суд апеляційної інстанції помилково не врахував тих обставин, що, по-перше, зазначене неоднакове матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних правовідносин у справах № 910/9855/20 і № 910/1754/21 має істотне значення саме при вирішенні спору по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

По-друге, в обох зазначених вище справах судами попередніх інстанцій вживалися такі однакові заходи забезпечення позову як зупинення дії наказів про скасування рішень державного реєстратора, які (накази) видавалися Мінюстом України за результатами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Мінюсту України у сфері державної реєстрації прав, тобто на підставі одного й того самого Порядку № 1128, затвердженого Кабінетом Міністрів України на виконання як положень частини 9 статті 34 Закону України № 1952, так і норми частини 9 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

35. Наведене переконливо свідчить про подібність процесуальних правовідносин у справі № 910/1754/21 та справі № 910/9855/20, на постанову Верховного Суду в якій правильно послався скаржник-1 на обґрунтування своїх заперечень.

36. У разі, коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з`ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим, висновки суду першої та апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.

37. З огляду на те, що вжиті судами першої та апеляційної інстанцій заходи забезпечення позову у виді зупинення дії оспорюваного наказу не передбачено імперативними положеннями частини 1 статті 137 ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020), Законом України № 1952, іншими законами або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та неврахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, що свідчить про допущене судами істотне порушення норм процесуального права (статей 136, 137, 236 ГПК України), колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги скаржника-1 шляхом скасування оскаржуваних ухвали та постанови у частині часткового задоволення заяви ТОВ "ВІП Білдінг трейд" про забезпечення позову, а саме в частині зупинення дії наказу № 1449/5, та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову у цій частині.

Щодо касаційної скарги Мінюсту України (скаржника-2)

38. З мотивів, викладених у пунктах 32- 37 цієї постанови, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника-2 про неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування положень статей 136, 137 ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20.

39. Водночас колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника-2 про помилкове неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17, з огляду на таке.

40. Так, на відміну від цієї справи, під час розгляду якої судами вжито заходи забезпечення позову у виді зупинення дії наказу Мінюсту України, які не входять до переліку, передбаченого частиною 1 статті 137 ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020), у справі № 800/521/17 (предмет позову - визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 31.10.2017 № 3505/0/15-17 "Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення Мірошниченко Н. В. на посаду судді Самарського районного суду

м. Дніпропетровська", зобов`язання відповідача вчинити певні дії) Велика Палата Верховного Суду погодилася з правильним висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони голові Самарського районного суду м. Дніпропетровська видавати накази щодо припинення трудових відносин ОСОБА_1 із цим судом відповідно до статті 125 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" або виключення її зі складу цього суду до вирішення справи. Тобто у вказаній адміністративній справі позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову у виді заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, яку (заборону) визначено у пункті 4 частини 1 статті 151 КАС України.

41. Наведене, окрім різних видів забезпечення позову, підстав їх вжиття та фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, їх неоднакового правового регулювання, переконливо свідчить про неподібність процесуальних правовідносин у цій господарській справі та адміністративній справі № 800/521/17, а тому скаржник-2 на обґрунтування своїх заперечень помилково посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 800/521/17.

42. Касаційна інстанція також відхиляє твердження скаржника-2 про неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 420/4037/20, з огляду на таке.

43. Так, дійсно предметом позову в справі № 420/4037/20 є визнання протиправним та скасування наказу Мінюсту України від 28.04.2020 № 1535/5 у частині анулювання доступу приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г. А. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а предметом позову в цій господарській справі є визнання протиправним та скасування наказу Мінюсту України від 20.04.2021 № 1449/5, яким, зокрема, було анульовано доступ приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Григорян Діані Гагіківні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Заходом забезпечення позову, який було вжито постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020, є зупинення дії пункту 3 наказу Мінюсту України від 28.04.2020 № 1535/5 у частині анулювання доступу приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г. А. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

У свою чергу, заява Товариства про забезпечення позову частково ґрунтується на доводах та твердженнях, викладених у самій позовній заяві, поданій позивачем за 3 дні до подачі заяви про забезпечення позову.

44. Однак, скасовуючи постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 та залишаючи в силі ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2020, якою у задоволенні заяви приватного нотаріуса про забезпечення адміністративного позову було відмовлено у повному обсязі, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 30.03.2021 у справі № 420/4037/20 сформулював такий правовий висновок:

"Заява позивача про забезпечення позову ґрунтується на доводах та твердженнях, викладених у самій позовній заяві, поданій позивачем по даній справі разом із заявою про забезпечення позову до суду, тобто за своїм змістом фактично співпадають із обраним позивачем заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, а тому не можуть бути достатньо переконливими для висновку про наявність очевидної протиправності для застосування судом апеляційної інстанції заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150- 151 КАС України.

Крім того, саме існування очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, як стверджує позивач, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову шляхом зупинення дії такого рішення, оскільки дана ознака є лише передумовою для такого забезпечення та повинна прийматись судом до уваги із врахуванням іншої підстави забезпечення позову - невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".

45. Наведене, окрім різних підстав і передумов вжиття заходів забезпечення позову та фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, їх неоднакового правового регулювання, переконливо свідчить про неподібність процесуальних правовідносин у цій господарській справі та адміністративній справі № 420/4037/20, на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в якій помилково посилається скаржник-2 на обґрунтування своїх заперечень.

46. У разі, коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з`ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим, висновки суду першої та апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.

47. З огляду на те, що вжиті судами першої та апеляційної інстанцій заходи забезпечення позову у виді зупинення дії оспорюваного наказу не передбачено імперативними положеннями частини 1 статті 137 ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020), Законом України № 1952, іншими законами або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та неврахування висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, що свідчить про допущене судами істотне порушення норм процесуального права (статей 136, 137, 236 ГПК України), колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги скаржника-2 шляхом скасування оскаржуваних ухвали та постанови у частині часткового задоволення заяви ТОВ "ВІП Білдінг трейд" про забезпечення позову, а саме в частині зупинення дії наказу № 1449/5, та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову у цій частині.

48. Разом з тим з мотивів, наведених у пунктах 22, 23, 25 цієї постанови, колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Регіонбудсервіс".

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

49. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

50. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

51. Відповідно до частини 1 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

52. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені відповідачем і третьою особою-2 у поданих касаційних скаргах, отримали підтвердження під час касаційного провадження та є підставою для скасування оскаржуваних ухвали і постанови у частині часткового задоволення заяви ТОВ "ВІП Білдінг трейд" про забезпечення позову, а саме у частині зупинення дії наказу № 1449/5, та для ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову у цій частині.

Розподіл судових витрат

53. З огляду на те, що Верховний Суд касаційні скарги задовольняє частково та ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову в частині зупинення дії оспорюваного наказу, судові витрати скаржників у виді судового збору в загальній сумі 4540 грн, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають стягненню з позивача на користь ТОВ "Регіонбудсервіс" і Мінюсту України порівну (по 2270 грн).

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс" і Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 у справі № 910/1754/21 скасувати у частині часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Білдінг трейд" про забезпечення позову, а саме у частині зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 20.04.2021 № 1449/5 "Про задоволення скарги" до вирішення справи по суті.

Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову у цій частині.

У решті зазначені ухвалу та постанову залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Білдінг трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс" 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Білдінг трейд" на користь Міністерства юстиції України 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Накази доручити видати Господарському суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай