ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/11141/19

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю представників сторін: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"- Сидорченка В.В.; Кабінету Міністрів України - Полця Д.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021

(в частині позовних вимог про стягнення 9 430 462 000 грн)

у справі № 910/11141/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до:

1. Кабінету Міністрів України (відповідач-1);

2. Державної казначейської служби України (відповідач-2)

про стягнення 15 483 843 000,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України", Компанія, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - Кабмін, відповідач-1) та Державної казначейської служби України (Держказначейство, відповідач-2) про стягнення з Держави в особі Кабміну коштів у сумі 15 483 843,00 грн в рахунок відшкодування завданої позивачу шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою від 22.03.2017 Кабмін затвердив Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, згідно з яким на НАК "Нафтогаз України" покладено такі спеціальні обов`язки: придбавати природний газ для формування ресурсу природного газу для побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та виробників теплової енергії з метою надання послуг з опалення і постачання гарячої води населенню та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням (пп. 1 п. 3 Положення); продавати природний газ постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням (пп. 2 п. 3 Положення); постачати природний газ виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії такими виробниками, на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням (пп. 4 п. 3 Положення).

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" рішення Кабміну про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу має визначати джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, з урахуванням положення частини сьомої цієї статті.

При цьому, частина сьома статті 11 вказаного Закону передбачає, що суб`єкт ринку природного газу, на якого покладаються спеціальні обов`язки відповідно до частини першої цієї статті, має право на отримання компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб`єктом, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов`язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку відповідно до порядку, затвердженого Кабміном.

Проте Кабмін, покладаючи спеціальні обов`язки на НАК "Нафтогаз України", не визначив джерела фінансування та порядок визначення компенсації, чим порушив право позивача на отримання компенсації витрат (з урахуванням допустимого рівня прибутку), здійснених у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов`язків.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 у справі № 826/6066/17, визнано протиправною бездіяльність Кабміну, яка полягає у невизначенні джерел фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, при прийнятті постанови від 22.03.2017 № 187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (далі - Положення № 187).

На підставі викладеного, позивач вважає, що він, виконуючи з 01.04.2017 по 31.10.2018 покладені відповідачем-1 спеціальні обов`язки, поніс економічно обґрунтовані витрати (з урахуванням допустимого рівня прибутку), які навіть після зменшення на доходи, отримані у процесі виконання спеціальних обов`язків, склали 15 483 843 000,00 грн, чим завдано шкоди НАК "Нафтогаз України" на вказану суму.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та його апеляційне оскарження

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 910/11141/19 (суддя - Лиськов М.О.) у задоволенні позовних вимог НАК "Нафтогаз України" відмовлено повністю.

Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд виходив з такого:

- розрахунки заявлених до стягнення збитків є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якби відповідач не здійснював протиправні дії;

- вказаний розрахунок не є належним, обґрунтованим, документально підтвердженим реальними вихідними даними, що існували за період 01.04.20217 по 31.10.2018.

- розраховуючи суму збитків, позивач зазначив, що ним фактично здійснюється розрахунок компенсацій за виконання спеціальних обов`язків. Таким чином, звернувшись із даним позовом, позивач фактично має намір стягнути з Кабміну суму компенсації. Водночас, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що з 01.04.2017 НАК "Нафтогаз України" вчиняла дії для одержання компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов`язків.

- спірні правовідносини за своєю правовою природою є зобов`язальними та підлягають захисту в спосіб, передбачений нормами Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема, але не виключно, шляхом стягнення суми компенсації. У межах даного позову порушені права позивача не можуть бути відновлені крізь призму деліктних правовідносин з відповідачем. Таким чином, позивач не може підтвердити наявність понесених збитків, їх розмір, та чи є вказані збитки упущеною вигодою.

- наведене позивачем обґрунтування понесених збитків і подані докази на підтвердження їх виникнення, не можуть беззастережно підтвердити реальну можливість отримання позивачем вказаних грошових сум, а отже є юридично неспроможними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 (колегія суддів: Демидова А.М. - головуючий, Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.) заяву НАК "Нафтогаз України" про відмову від позову у справі № 910/11141/19 в частині стягнення 6 053 381 000,00 грн задоволено.

Прийнято відмову НАК "Нафтогаз України" від позову у справі № 910/11141/19 в частині стягнення 6 053 381 000,00 грн.

Визнано нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 910/11141/19 в частині позовних вимог про стягнення 6 053 381 000,00 грн.

Закрито провадження у справі № 910/11141/19 частині позовних вимог про стягнення 6 053 381 000,00 грн.

Апеляційну скаргу НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 910/11141/19 в частині позовних вимог про стягнення 9 430 462 000,00 грн залишено без змін.

Вирішено питання повернення та розподілу судових витрат (судового збору).

Задовольняючи заяву НАК "Нафтогаз України" про відмову від позовних вимог про стягнення 6 053 381 000,00 грн у цій справі, судом апеляційної інстанції зазначено про її відповідність приписам процесуального закону та відсутність заперечень щодо цього інших учасників справи, а також відсутність визначених чинним законодавством підстав для її неприйняття судом.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення 9 430 462 000,00 грн, апеляційний суд погодився з позицією місцевого господарського суду про те, що на момент розгляду спору про відшкодування шкоди обставини щодо неправомірної бездіяльності Кабміну в аспекті невизначення джерел фінансування та порядку визначення компенсації, передбаченої Законом України "Про ринок природного газу", не підлягають доведенню в межах даної справи в силу приписів частини четвертої статті 75 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції також погодився з висновками місцевого суду щодо недоведеності та непідтвердження належними доказами розміру завданої позивачу шкоди, а також щодо зобов`язального характеру спірних правовідносин, що виключає можливість відновлення порушених прав позивача крізь призму деліктних правовідносин з Кабміном.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 (в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 9 430 462 000 грн) у справі № 910/11141/19, НАК "Нафтогаз України" подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати в зазначеній частині, передати справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, а саме вимог статей 4, 76, 77, 86, 162, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме частин 2, 3 статті 11, статей 22, 509, 1173 ЦК України, частини сьомої статті 11 Закону України "Про ринок природного газу".

У якості підстави касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Також підставою оскарження судових рішень у цій справі визначено пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, так як суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

Доводи інших учасників справи

Кабмін подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, судові рішення в оскаржуваній частині залишити без змін.

Касаційне провадження

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/11141/19 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Жуков С.В., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.007.2021.

У зв`язку з відпусткою судді Жукова С.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 19.07.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 21.07.2021, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 (в частині позовних вимог про стягнення 9 430 462 000 грн) у справі № 910/11141/19; призначено скаргу до розгляду на 20.09.2021 о 11:00 год.

У зв`язку з відпусткою судді Ткаченко Н.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Жуков С.В., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 09.09.2021.

14.09.2021 до Верховного Суду надійшло клопотання НАК "Нафтогаз України" про повернення надмірно сплаченого судового збору за подання касаційної скарги.

Судове засідання 20.09.2021 відбулось за участі представників скаржника - НАК "Нафтогаз України" та відповідача-1 - Кабміну, які надали пояснення у справі. Відповідач-2 - Держказначейство явку повноважних представників не забезпечив, про час та дату судового засідання був сповіщений належним чином.

Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників відповідача-2.

При цьому, Суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Установлені судами попередніх інстанції обставини справи

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування завданої шкоди, яка полягає в упущеній вигоді у вигляді неодержаних позивачем доходів (компенсації), НАК "Нафтогаз України" зазначила, що в силу закону (частини сьомої 7 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу") позивач має право на відповідну компенсацію витрат, проте це право позивача порушено протиправною бездіяльністю відповідача-1, який, у порушення частини четвертої статті 11 зазначеного Закону та ігноруючи судові рішення у справі № 826/6066/17, не визначив відповідний порядок компенсації та джерела фінансування такої компенсації.

Правовими підставами позивач визначив приписи статті 22 ЦК України (збитки у вигляді упущеної вигоди) та статті 1173 ЦК України (відшкодування шкоди, завданої зокрема, органом державної влади).

За твердженнями НАК "Нафтогаз України", дана спеціальна стаття передбачає особливості, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності. До таких особливостей відносяться:

а) суб`єктний склад завдавачів шкоди - Кабмін є вищим органом у системі органів виконавчої влади (частина перша статті 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України");

б) завдання шкоди при здійсненні владних повноважень, адже Кабмін допустив протиправну бездіяльність при здійсненні ним своїх владних повноважень - під час покладення своїм розпорядчим актом - постановою спеціальних обов`язків на НАК "Нафтогаз України";

в) завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, оскільки незаконність бездіяльності Кабміну встановлена судовими рішеннями в адміністративній справі № 826/6066/17, що в силу частини четвертої статті 75 ГПК України звільняє позивача від доказування цієї обставини;

г) відповідальність за шкоду, завдану органами державної влади, настає незалежно від вини цих органів, тому позивач не наводить обґрунтування наявності вказаного елемента складу правопорушення (вини), що є обов`язковою підставою лише для настання цивільно-правової відповідальності на загальних підставах (стаття 1166 ЦК України).

Суди встановили, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2017 у справі № 826/6066/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 та постановою Верховного Суду від 21.08.2019:

- визнано протиправною бездіяльність Кабміну, яка полягає у невизначенні джерел фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, при прийнятті постанови № 187;

- зобов`язано Кабмін виконати пункт 7 частини четвертої статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", а саме визначити джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, шляхом внесення відповідних змін до постанови Кабміну № 187, передбачивши у цій постанові джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки.

При цьому, в своїй постанові у справі № 826/6066/17 Верховний Суд вказав, що правова конструкція частини четвертої статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" передбачає єдину умову для визначення джерел фінансування та порядку виплати компенсації - це покладання спеціальних обов`язків. За такого правового регулювання, у разі покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу, відповідач повинен прийняти рішення про джерела фінансування та порядок визначення компенсації.

Верховний Суд наголосив, що він не ототожнює обов`язок визначення джерел фінансування та порядку компенсації з автоматичною виплатою фактичних витрат за виконання спеціальних обов`язків, оскільки частина сьома статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" вимагає економічного обґрунтування витрат, отже, наявність або відсутність витрат, пов`язаних з виконанням спеціальних обов`язків, є окремим предметом захисту порушених прав.

У цій справі, що розглядається, на підтвердження розміру завданої шкоди НАК "Нафтогаз України" наведено розрахунок, що, за твердженнями позивача, здійснений на рівні розміру компенсації, яка визначається як компенсація економічно обґрунтованих витрат суб`єкта спеціальних обов`язків, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов`язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку.

Водночас, позивачем зазначено, що відповідно до закону компенсація розраховується як чистий дохід від реалізації природного газу споживачам у межах спеціальних обов`язків, збільшений на допустимий рівень прибутку, мінус економічно обґрунтовані витрати.

При визначенні компенсації за виконання зазначених спеціальних обов`язків НАК "Нафтогаз України" застосовувала в розрахунках коефіцієнт допустимого рівня прибутку Компанії на рівні 5%, з огляду на таке. Надання послуг із централізованого газопостачання, постачання гарячої води та централізованого опалення населенню є такими, що їх можна зарахувати до соціально значущих, оскільки їх вартість безпосередньо пов`язана з ціною природного газу, встановленням соціальних норм їх використання та іншим. Здійснивши аналіз застосування діючих нормативів рентабельності на ринку соціально значущих ідентичних та однорідних товарів (паливно-енергетичні ресурси, в т.ч. скраплений газ), було визначено, що його граничний рівень коливається в діапазоні від 5% до 15%.

До економічно обґрунтованих витрат НАК "Нафтогаз України", пов`язаних з виконанням покладених на неї спеціальних обов`язків за твердженнями позивача, належать: собівартість реалізованого природного газу; витрати на зберігання та відбір обсягів природного газу з ПСГ, необхідних для виконання спеціальних обов`язків, які у фінансовій звітності відображаються у складі собівартості реалізованих товарів, робіт та послуг; витрати, пов`язані з фінансуванням чистого робочого капіталу, необхідного для виконання спеціальних обов`язків, які у фінансовій звітності відображаються у складі фінансових витрат і є частиною витрат на сплату відсотків за користування кредитами, в сумі, що відповідає розміру середньомісячного чистого робочого капіталу, необхідного для виконання спеціальних обов`язків; витрати на створення резерву сумнівних боргів, нарахованого на заборгованість споживачів ПСО, яка залишилась неоплаченою на останню звітну дату, що передує даті подання розрахунку компенсації. Такі витрати у фінансовій звітності відображаються у складі інших операційних витрат.

З огляду на наведене, НАК "Нафтогаз" у своєму позові навела формулу, за якою здійснено розрахунок розміру заявленої шкоди, а саме:

К= ?3і=1 [ВЗіім х 0Ріім + ВЗівл х 0Р івл + Ві - (ЦРі х ОРі) + (ЦРі х ОРі) х Кп] (тис. грн), де:

К - компенсація, що розрахована за період з 01.01.2016 по 31.03.2017;

і - місяць протягом розрахункового періоду,

ВЗіім - собівартість тисячі кубічних метрів запасів імпортованого природного газу, грн за тис. м3,

0Ріім - обсяг реалізації імпортованого природного газу для забезпечення потреб споживачів ПСО (споживачі природного газу у межах спеціальних обов`язків - далі споживачі ПСО), млн. м3,

ВЗівл - собівартість тисячі кубічних метрів запасів природного газу власного видобутку, грн за тис. м3,

0Рівл - обсяг реалізації природного газу власного видобутку для забезпечення потреб споживачів ПСО, млн. м3,

Ві - інші економічно обґрунтовані витрати НАК "Нафтогаз", тис. грн,

ЦРі - середньозважена ціна реалізації природного газу для забезпечення потреб споживачів ПСО в і-ому місяці, без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості реалізації природного газу, відповідно до Податкового кодексу України (ПДВ, цільова надбавка), грн за тис. м3,

ОРі - загальний обсяг реалізації природного газу (імпортованого та власного видобутку) для забезпечення потреб споживачів ПСО в і-му місяці протягом розрахункового періоду, млн. м3,

ЦРі х ОРі - дохід, отриманий від виконання спеціальних обов`язків, покладених на Компанію в і-ому місяці, без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості реалізованого природного газу, відповідно до Податкового кодексу України (ПДВ, цільова надбавка), тис. грн,

Кп - коефіцієнт допустимого рівня прибутку НАК "Нафтогаз України", прийнятий до розрахунку на рівні 5%.

Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога НАК "Нафтогаз України" до Кабміну та Держказначейства про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, розраховані шляхом зменшення економічно обґрунтованих витрат з урахуванням допустимого рівня прибутку на доходи, отримані у процесі виконання покладених на позивача спеціальних обов`язків.

З урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд керується наступним.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабміном після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Пунктом 7 частини четвертої статті 11 вказаного Закону визначено, що рішення Кабміну про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу має визначати джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, з урахуванням положення частини сьомої цієї статті.

Суб`єкт ринку природного газу, на якого покладаються спеціальні обов`язки відповідно до частини першої цієї статті, має право на отримання компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб`єктом, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов`язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 11 Закону України "Про ринок природного газу").

Як зазначено вище, 22.03.2017 на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" Кабмін затвердив Положення № 187.

Оскільки вказаним Положенням не було визначено джерел фінансування та порядку визначення компенсації суб`єкту ринку природного газу, на якого покладаються спеціальні обов`язки, НАК "Нафтогаз" на підставі частини сьомої статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" заявлено до стягнення суму матеріальної шкоди, яку розраховано останнім як суму такої компенсації.

Згідно із частиною другою статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду є заподіяння майнової шкоди.

Нормами статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом частин 1 - 3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини першої статті 1166 цього Кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із статями 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів та осіб.

На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 цього Кодексу допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18.

Як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, у спірних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази. (Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Судами встановлено, що чинною постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2017 у справі № 826/6066/17 визнано протиправною бездіяльність Кабміну, яка полягає у не визначенні джерел фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, при прийнятті Положення № 187.

З наведеного правомірним є висновки судів попередніх інстанцій про те, що обставини неправомірної бездіяльності Кабміну в аспекті не визначення джерел фінансування та порядку визначення компенсації, передбаченої Законом України "Про ринок природного газу", не підлягають доведенню в межах цього спору про відшкодування шкоди в силу приписів частини 4 статті 75 ГПК України.

Водночас, у дослідженні питання факту наявності шкоди та її розміру судами встановлено наступне.

У межах цього господарського спору Компанія заявляє до стягнення суму матеріальної шкоди, яку розраховує як суму компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, з урахуванням положення частини сьомої статті 11 Закону України "Про ринок природного газу".

Свою правову позицію Компанія обґрунтовує тим, що саме не отримання такої компенсації спричиняє шкоду позивачу у вигляді зменшення обігових грошових коштів.

Позивачем заявлено до стягнення збитки у вигляді упущеної вигоди розраховані шляхом зменшення економічно обґрунтованих витрат з урахуванням допустимого рівня прибутку, який товариство могло би отримати при реалізації газу за ринковими цінами, на доходи отримані від реалізації природного газу в рамках покладених на позивача спеціальних обов`язків.

Перевіривши подані позивачем докази, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що зазначені розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який би міг і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії.

Також, судами встановлено, що наведене позивачем обґрунтування понесених збитків і подані докази на підтвердження їх виникнення, не можуть беззастережно підтвердити реальну можливість отримання Компанією вказаних грошових сум, а отже є юридично неспроможними.

Відтак суди зауважили на тому, що означений розрахунок не приймається як такий, що не є належним, документально підтвердженим, обґрунтованим, підтвердженим реальними вихідними даними, що існували за період 01.04.2017 по 31.10.2018.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень частини другої статті 300 ГПК України, позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, зокрема, щодо розміру майнової шкоди чи її розрахунку за наведеною формулою, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Таким чином, встановлені судами попередніх інстанцій обставини недоведеності розміру завданої позивачу шкоди свідчать про відсутність складу правопорушення у спорі про деліктну відповідальність органу державної влади - Кабміну.

Колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що, у цьому випадку, не доведення позивачем розміру збитків, заявлених до стягнення, є достатньою та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що прийняті у справі рішення та постанова судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача-1 на користь позивача збитків, у зв`язку з недоведеністю їх розміру, є обґрунтованими.

Наведене спростовує доводи скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме частин 2, 3 статті 11, статей 22, 1173 ЦК України.

Поряд з цим, інші доводи касаційної скарги зводяться до неправильного застосування приписів статті 509 ЦК України, а також частини сьомої статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", оскільки є хибним тлумачення судами цієї норми, як такої, що безпосередньо породжує грошове зобов`язання Кабміну здійснити компенсацію НАК "Нафтогаз України" понесених при виконанні спеціальних обов`язків витрат.

Суд касаційної інстанції вказує на обґрунтованість таких доводів, а відтак на помилковість висновків судів попередніх інстанцій в частині того, що спірні правовідносини за своєю правовою природою є зобов`язальними, при чому в межах даного позову порушені права позивача не можуть бути відновлені крізь призму деліктниних правовідносин з відповідачем.

У цьому контексті колегія суддів також погоджується з аргументами Кабміну, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, про передчасність твердження судів, що між сторонами виникли безумовні зобов`язальні правовідносини в силу частини сьомої статті 11 Закону України "Про ринок природного газу".

Водночас, помилковість наведених тверджень судів попередніх інстанцій не призвело до неправильного вирішення справи, враховуючи правомірність висновків цих судів щодо відмови у задоволенні позову через не доведення позивачем розміру збитків, що є достатньою та самостійною підставою для такої відмови.

Щодо доводів скаржника про порушенням судами вимог процесуального закону Верховний Суд керується таким.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Поряд з цим ЄСПЛ у рішенні у справі "Проніна проти України" зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У контексті вказаної практики колегією суддів відхиляються доводи заявника касаційної скарги про порушення судами положень статті 236, 238 ГПК України, зокрема щодо відсутності у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень посилань навіть на перелік груп наданих позивачем доказів чи щодо того, що саме лише зазначення про неналежність та недопустимість доказів не є достатнім обґрунтуванням рішення суду щодо відхилення доказів обсягом понад 410 томів (близько 100 000 аркушів).

Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів, їх належності та допустимості, зокрема вимог статей 76, 77, 86 ГПК України, не відповідають встановленим обставинам справи та не приймаються до уваги судом, оскільки такі доводи зводяться до необхідності переоцінки судом касаційної інстанції доказів та встановлення інших обставин справи, що відповідно до статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Отже, доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження за касаційним переглядом справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок судів про відмову у задоволенні позову з підстав відсутності складу цивільного правопорушення у спорі про деліктну відповідальність органу державної влади (через не доведення позивачем розміру збитків), ґрунтується на встановлених обставинах і оцінених доказах та повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до приписів статті 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції, в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 в оскаржуваній частині є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Клопотання НАК "Нафтогаз України" про повернення надмірно сплаченого судового збору за подання касаційної скарги обґрунтоване тим, що відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Матеріалами справи підтверджується, що за подання касаційної скарги НАК "Нафтогаз України" сплатив судовий збір у розмірі 1 589 000,00 грн згідно платіжного доручення № 0000019667 від 01.07.2021.

Оскільки предметом спору у справі № 910/11141/19 є вимоги про відшкодування шкоди, завданої Державою в особі Кабміну внаслідок протиправної бездіяльності, а з мотивувальної частини цієї постанови слідує спростування Верховним Судом висновків судів попередніх інстанцій про зобов`язальні правовідносини щодо здійснення компенсації понесених при виконанні спеціальних обов`язків витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання заявника касаційної скарги про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 (в частині позовних вимог про стягнення 9 430 462 000 грн) у справі № 910/11141/19 залишити без змін.

3. Клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про повернення судового збору задовольнити.

Повернути Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) судовий збір у розмірі 1 589 000 (один мільйон п`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч) гривень 0 коп., сплачений згідно з платіжним дорученням від 1 липня 2021 року № 0000019667, внесений на розрахунковий рахунок № UA288999980313151207000026007, отримувач: ГУК у м. Києві/ Печерс. р-н/ 22030102.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді О.О. Банасько

С.В. Жуков