ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.08.2021Справа № 910/8899/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "РВС Банк"

до Міністерства юстиції України

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1. ОСОБА_1 , 2. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни, 3. Державного підприємства "Національні інформаційні системи"

про визнання протиправним та скасування наказу № 620/5 від 17.02.2021,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 30.08.2021,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2021 року Акціонерне товариство "РВС Банк" (далі - заявник, Банк) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Міністерство) про визнання протиправним та скасування наказу № 620/5 від 17.02.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив про те, що спірний наказ відповідача безпосередньо порушує законні майнові права Акціонерного товариства "РВС Банк".

Ухвалою суду від 08.06.2021 вищевказана позовна заява до розгляду та відкрито провадження в справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено третіх осіб та призначений розгляд справи в судовому засіданні 30.06.2021.

07.06.2021 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Банку надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 заяву Акціонерного товариства "РВС Банк" про забезпечення позову задоволено частково.

24.06.2021 до суду надійшли письмові поясненні та клопотання про закриття провадження у справі від третьої особи 1.

29.06.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

За наслідками судового засідання 30.06.2021 суд ухвалив відкласти вирішення клопотання про закриття провадження у справі до наступного судового засідання та відкласти підготовче засідання у справі на 21.07.2021. Сторонам встановлено строк для подання пояснень щодо клопотання про закриття провадження у справі до 15.07.2021.

16.07.2021 на офіційну електронну поштову адресу суду від позивача надійшли відповідь на відзив, заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.

19.07.2021 до суду надійшли пояснення третьої особи 2.

У судове засідання 21.07.2021 прибули представники позивача, відповідача та третіх осіб 1 та 2 а також особисто ОСОБА_1 .

За наслідками судового засідання 21.07.2021 судом була постановлена ухвала, якою відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи 1 про закриття провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначений розгляд справи по суті в судовому засіданні 18.08.2021. Також вказаною ухвалою встановлений строк для подання додаткових пояснень до 10.08.2021.

12.08.2021 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи.

Під час судового засідання 18.08.2021 судом було залишено без розгляду заяву Банку про долучення доказів від 12.08.2021, на підставі частини 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У судовому засіданні 18.08.2021 були заслухані вступні слова представників учасників справи та була оголошена перерва до 30.08.2021.

У судовому засіданні 30.08.2021 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити, посилаючись на обставини та факти, викладені в позові та відповіді на відзив. Третя особа 2 та її представник підтримали позицію позивача та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в свою чергу проти позову заперечував, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов.

Представник третьої особи 1 та третя особа безпосередньо проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Третя особа 3 не направила своїх представників для участі в судовому засіданні 30.08.2021, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2006 між Акціонерним комерційним банком «Київ» (15.05.2020 внесений запис № 10741110051004822 щодо припинення юридичної особи - надалі АКБ «Київ») та ОСОБА_2 укладено Договір про надання кредиту № 127.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 127 від 02.11.2006 між ОСОБА_2 (надалі - Заставодавець) та АКБ «Київ» було укладено Договір застави майнових прав № 5-06/170.

Відповідно до умов Договору застави Заставодавець, передав в заставу належні йому майнові права на отримання у власність земельних ділянок за Договорами купівлі-продажу земельної ділянки, у тому числі за Договорами купівлі-продажу земельної ділянки від 02.11.2006, за реєстровими № 7268, 7283, 7278.

Предметом застави майнових прав виступили земельні ділянки: площею 0,7499 га, кадастровий номер 3221286400:02:001:0004, площею 0,7501 га, кадастровий номер 3221286400:02:009:0042, площею 0,7500 га, кадастровий номер 3221286400:02:010:0026.

Після укладання Договору застави майнових прав вони були обтяженні у відповідності до статті 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», що діяв на момент укладення Договору.

14.11.2019 між АКБ «Київ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» (ТОВ «ФК «Паріс» - Новий кредитор) укладено Договір про відступлення прав вимоги № 14/11-2019/1, відповідно до умов якого АКБ «Київ» відступив ТОВ «ФК «Паріс» права вимоги, зокрема до ОСОБА_2 за Договором про надання кредиту № 127 від 02.11.2006, виконання якого забезпечено Договором застави майнових прав № 5-06/170 від 02.11.2006.

17.01.2020 між ТОВ ФК «ПАРІС» та AT «РВС БАНК» укладено: Договір про відступлення права вимоги № 17/01/2020-1 від 17.01.2020, за яким позивачу як новому кредитору було передано право вимоги за Договором про надання кредиту № 127 від 02.11.2006, Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором (Договором застави), Договором застави майнових прав № 5-06/170 від 02.11.2006, укладеним між АКБ «Київ» та ОСОБА_2 , згідно з яким ТОВ «ФК «Паріс» відступає, а AT «РВС Банк» набуває зазначене право вимоги.

Пунктом 1.2. Договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором є зокрема, земельні ділянки, кадастрові номери 3221286400:02:001:0004, 3221286400:02:009:0042, 3221286400:02:010:0026.

Таким чином, позивач набув прав та обов`язків правонаступника АК Банк «Київ» за Кредитним договором № 127 від 02.11.2006 та Договором застави майнових прав № 5-06/170 від 02.11.2006.

17.01.2020 між ОСОБА_2 AT «РВС БАНК» укладено Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, посвідченого Приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Тверською І.В., зареєстровано за № 25. Передача права власності проводилась згідно статті 33-36 Закону України «Про іпотеку», як то передбачено пунктом 1.1. вказаного правочину.

Відповідно до умов Договору про задоволення вимог Іпотекодавець передає, а Іпотекодержатель набуває право власності земельні ділянки: площею 0,7499 га, кадастровий номер 3221286400:02:001:0004; площею 0,7501 га, кадастровий номер 3221286400:02:009:0042; площею 0,7500 га, кадастровий номер 3221286400:02:010:0026.

Згідно з пунктом 2 Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя земельні ділянки, право власності на які передається за цим Договором Іпотекодержателю, є предметом Договору іпотеки (застави майнових прав №5-06/170 від 02.11.2006), у забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором № 127, укладеного 02.11.2006.

Таким чином, АТ «РВС БАНК» набув право власності на земельні ділянки, які розташовані на території Погребської сільської ради Броварського району Київської області, звернувши стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя від 17.01.2020.

У той же час, заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16.09.2013 у справі № 761/4355/13-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АКБ «Київ» заборгованість за Кредитним договором № 84 від 20.09.2007 у розмірі 3 439 383,35 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.10.2015 здійснено заміну сторони виконавчого провадження - АКБ «Київ» на ПАТ Акціонерний Банк «УкрГазбанк», тобто Акціонерний Банк «УкрГазбанк» набув права стягувача у справі про стягнення з ОСОБА_3 у розмірі 3 439 383 грн. 35 коп. за іншим кредитним договором, відмінним від того, права вимоги за яким набув AT «РВС Банк».

У ході виконавчого провадження № 60143836 про стягнення заборгованості на користь «УкрГазбанк», Приватним виконавцем Трофименко М.М. були здійсненні виконавчі дії направлені на примусову реалізацію вищезазначених земельних ділянок з метою виконання рішення суду по справі № 761/4355/13-ц від 16.09.2013 на корить AT «УкрГазбанк».

09.12.2019 проведені треті електронні торги з реалізації вищезазначених земельних ділянок. За результатами електронних торгів Державним підприємством «Сетам» в системі електронних торгів арештованого майна (лоти № 389948, № 389951, №389942) були сформовані протоколи № 451956, № 451957, №451955.

У подальшому, на підставі вищезазначених протоколів приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Трофименком М.М. складено акти про проведені електронні торги від 14.02.2020, що є підставою для набуття права власності на земельні ділянки, кадастрові номери 3221286400:02:001:0004, 3221286400:02:009:0042, 3221286400:02:010:0026 - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

У квітні 2020 року Колегія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації повідомила AT «РВС Банк», що на розгляді перебуває скарга ОСОБА_4 від 14.02.2020, зареєстрованої в МЮУ під номером № К-5002 від 17.02.2020 на: рішення ОСОБА_5 про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно № 50699963 від 17.01.2020 року, на земельну ділянка, площею 0,7500 га, №3221286400:02:010:0026.

19.08.2021 розглянувши Скаргу ОСОБА_4 . Колегія МЮУ з розгляду скарг зробила висновок про відмову у задоволенні скарги № К-5002 від 17.02.2020, на підставі якого Наказом від 16.10.2020 року №2743/7 МЮУ відмовлено ОСОБА_4 .

У серпні 2020 року Колегія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації повідомила AT «РВС Банк», що на розгляді перебуває скарга ОСОБА_1 від 14.02.2020, зареєстрованої в МЮУ під номером № Г-6192 від 26.02.2020 на рішення ОСОБА_5 про державну реєстрацію речових прав № 50700820, 50700366, 50697689, 50697354 від 17.01.2020, щодо земельних ділянок №№ 3221286400:02:001:0004, 3221286400:02:009:0042.

17.08.2020 AT «РВС Банк» було подано (1) Заяву про ознайомлення із матеріалами скарги ОСОБА_4 та (2) Клопотання про відкладення розгляду для витребування документів, що стали підставою реєстрації, надання пояснень та повідомлення суб`єкта оскарження.

Як наслідок, 19.08.2020 розглянувши Скаргу ОСОБА_1 . Колегія МЮУ з розгляду скарг зробила висновок про задоволення скарги № Г-6192 від 26.02.2020 на підставі якого Наказом від 17.02.2021 №620/5 МЮУ - задоволено повністю скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення ПНКМНО Тверської І.В. №№ 50700820, 50700366, 50697689, 50697354 від 17.01.2020 та анульовано доступ нотаріусу. Оскаржуваним наказам скасовано право власності AT «РВС Банк» на земельні ділянки №№ 3221286400:02:001:0004, 3221286400:02:009:0042.

Банк вважає, що наказ від 17.02.2021 № 620/5 «Про задоволення скарги» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, по-перше, скарга є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам частини 5 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», по-друге, Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції було порушено Порядок розгляду скарг №1128 та Положення про Колегію №71, по-третє, Нотаріус діяла у межах та спосіб, який передбачений постановою КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та іншими нормативно- правовими актами, які діють у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, по-четверте, Міністерством було прийнято оскаржуваний наказ без повного та об`єктивного розгляду всіх документів, які необхідні були бути (витребувані) при розгляді скарги, та, по-п`яте, позивачем було здійснено державну реєстрацію переходу речових прав на нерухоме майно в силу прямих положень законодавства на підставі документів, які посвідчують відповідний перехід.

Міністерство у своєму відзиві проти позову заперечує та зазначає, що у нього були відсутні підстави для відмови в прийнятті скарги ОСОБА_1 від 25.02.2020, оскільки вона відповідала вимогам частини 5 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема, подана у письмовій формі та містила: 1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

Крім того, відповідач у своєму відзиві, як на підставу правомірності оскаржуваного наказу, посилається на наступне. Приватним нотаріусом Тверською І.В. прийнято оскаржувані рішення та зареєстровано право іпотеки в спеціальному розділі Державного реєстру прав щодо земельних ділянок на підставі договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 17.01.2020, посвідченого приватним нотаріусом Тверською І.В. за реєстровим № 24, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Паріс» (далі - ТОВ «Фінансова Компанія «Паріс») та Акціонерним товариством «РВС Банк» (далі - AT «РВС Банк»). Проте у Державному реєстрі прав відсутні договори іпотеки, які встановлюють можливість виникнення права іпотеки та відступлення таких прав вимоги за таким договором на предмет іпотеки за ТОВ «Фінансова Компанія «Паріс». Провівши державну реєстрацію приватний нотаріус Тверська І.В. порушила вимоги пункту 4 частини першої статті 24 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У подальшому приватним нотаріусом Тверською І.В. прийнято оскаржувані рішення та зареєстровано право власності на земельні ділянки за AT «РВС Банк», на підставі, зокрема, договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку», посвідченого приватним нотаріусом Тверською І.В. 17.01.2020 за реєстровим № 25, а також перенесено відомості про обтяження від 11.10.2017 №№ 22767889, 35078699, 35078959, 22778008 з спеціального розділу Державного реєстру прав до відповідних розділів щодо земельних ділянок. Таким чином обтяження зареєстровані в спеціальному розділі 11.12.2017, а іпотека 17.01.2020, приватним нотаріусом Тверською І.В. не правильно застосовано положення пункту 7 частини 4 статті 24 Закону, оскільки записи про обтяження (арешти) були внесені до Державного реєстру прав до реєстрації запису про іпотеку. При цьому, приватним нотаріусом Тверською І.В. порушено пункт 6 частини 1 статті 24 Закону, оскільки оскаржувані рішення були прийняті нею при наявності зареєстрованих в спеціальному розділі Державного реєстру прав обтяжень на земельні ділянки від 11.10.2017 №№ 22767889, 22778008 на підставі постанови виданої головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом Іваном Сергійовичем за № 32616497 від 06.10.2017.

У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 фактично підтримує позицію відповідача та стверджує, що реєстрація права власності за Банком проведена нотаріусом із порушенням норм чинного законодавства.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно з частиною 2 статті 16 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Положення частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначають, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Пунктом 2 частини З статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до пункту 3 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін`юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах за умови підписання її скаржником, зокрема з використанням кваліфікованого електронного підпису. Копії документів, що додаються до скарги у сфері державної реєстрації в електронній формі, виготовляються шляхом сканування з обов`язковим накладенням відповідним скаржником кваліфікованого електронного підпису. Скаржник може відкликати подану ним скаргу у сфері державної реєстрації до прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішення щодо неї. Відкликана скарга у сфері державної реєстрації залишається без розгляду.

За положеннями пункту 5 Порядку Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, зокрема, оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; подання скарги особою, яка не має на це повноважень.

Згідно пунктів 9, 10 Порядку під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів. Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Частиною 10 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до частини 5 статті 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

Скарга, на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Подаючи скаргу на дії державного реєстратора, скаржник повинен довести факт порушення своїх прав у результаті прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до пунктів 4, 8 Розділу X Порядку реалізації арештованого майна, Наказ МЮУ № 2831/5 від 29.09.2016, після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди за організацію та проведення електронних торгів) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди за організацію та проведення електронних торгів (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.

Пунктом 4 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів.

Отже, законодавством встановлено, що документом, що посвідчує набуття права власності на нерухоме майно є видане нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), яке скаржником подане не було (не подавалась і відмова державного реєстратора у видачі такого свідоцтва), тобто скарга була оформлена без дотримання вимог закону.

Судом встановлено, а відповідачем та третьою особою 1 не спростовано, що скарга оформлена без дотримання вимог закону, зокрема, подана особою, яка не підтверджує факту порушення своїх прав.

Крім того, суд погоджується із твердженнями Банку про те, що такого висновку дійшла Колегія МЮУ з розгляду скарг за наслідками розгляду скарги № К-5002 від 17.02.2020, на підставі якого Наказом від 16.10.2020 №2743/7 МЮУ відмовлено ОСОБА_4 за аналогічних обставин.

Сама по собі поведінка Міністерства юстиції України в особі Колегії з розгляду скарг порушує доктрину "venire contra factum proprium" (заборона суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" - ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Вказана доктрина ґрунтується на принципі добросовісності та використовується у європейському приватному праві при врегулюванні договірних відносин. Верховний Суд також зазначає на необхідності застосування вказаного підходу, зокрема у справі № 911/205/18.

Пунктами 10 Порядку розгляду скарг № 1128 передбачено для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Пунктами 11 Порядку розгляду скарг № 1128 передбачено, що Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел); 2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що оголошення про час і місце засідання Колегії було розміщено на офіційному веб-сайті Мін`юсту, а саме: 18 серпня 2020 року за адресою: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка 15, в Офісі протидії рейдерству відбудеться засідання Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.

Запрошуються скаржники/їх представники, державний реєстратор, суб`єкт державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується та заінтересовані особи/їх представники для розгляду наступних скарг: «на 09 год. 55 хв. Розгляд скарги ОСОБА_1 від 25.02.2020, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.02.2020 за № Г-6192. Тип об`єкта нерухомого майна: земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221286400:02:001:0004, 3221286400:02:009:0042. Суб`єкт оскарження: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, м. Київ Тверська Інесса Володимирівна. Заінтересована сторона: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РВС БАНК» код: 39849797; ОСОБА_2 .

Крім того, як зазначало Міністерство у матеріалах скарги міститься телефонограма щодо повідомлення Галайби Д.В. про те, що « 18 серпня 2020 року за адресою: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка 15, в Офісі протидії рейдерству відбудеться засідання Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції. Запрошуються скаржники/їх представники, державний реєстратор, суб`єкт державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується та заінтересовані особи/їх представники для розгляду наступних скарг: на 09 год. 55 хв. Розгляд скарги ОСОБА_1 від 25.02.2020, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.02.2020 за № Г-6192».

Про інші способи повідомлення інших осіб Міністерством не вказано, доказів не надано, у зв`язку із чим, суд дійшов обґрунтованого висновку про неналежне повідомлення суб`єкта оскарження та заінтересованих осіб про розгляд скарги.

При цьому, на важливість належного повідомлення осіб, на права і обов`язки яких може вплинути рішення Мін`юсту за наслідками розгляду скарги на дії у сфері державної реєстрації, вказує і Верховний Суд у постанові від 05.08.2020 у справі № 8087/2270/16, у постанові від 24.12.2019 у справі № 826/13305/17.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі зокрема укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Так, відповідно до частини 4 статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати зокрема: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

Положеннями частини 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (частина 2 вказаної вище статті).

Судом встановлено та сторонами не спростовано, що приватний нотаріус Тверська І.В. під час прийняття спірних рішень про реєстрацію керувалась наступними документами: Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.11.2006 № 7283, та державний акт про право власності на земельну ділянку до нього; Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.11.2006 № 7268, та державний акт про право власності на земельну ділянку до нього; Кредитний договір № 127 від 02.11.2006; Договір застави майнових прав № 5-06/170 від 02.11.2006; Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 67566873 від 18.08.2020 (відображені обтяження на земельні ділянки, які є предметом договору застави майнових прав № 5-06/170 від 02.11.2006); Договір про відступлення прав вимоги № 14/11-2019/1 від 14.11.2019; Договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором (договором застави) від 17.01.2020 №24; Договір про задоволення вимог іпотекодержателя № 25 від 17.01.2020 (земельні ділянки, які є предметом договору застави майнових прав № 5-06/170 від 02.11.2006, переходять від ОСОБА_3 до AT «РВС БАНК» (правонаступник АКБ «Київ»).

З наведеним пакетом документів закон пов`язує можливість переходу речового права, що підлягає державній реєстрації.

Законодавством встановлено, що договір про задоволення вимог іпотеко держателя є документом, з яким пов`язується перехід права власності на предмет іпотеки та який є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстр речових прав на нерухоме майно.

Саме на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 17.01.2020 між AT «РВС Банк» та ОСОБА_6 і було вчинено відповідні реєстраційні дії.

При цьому, приписами статті 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (у редакції чинній станом на 17.01.2020) передбачено, що обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом (частина 1, 2 статті 12 вказаного Закону).

Згідно з частиною 4 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі зокрема: державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Таким чином, нотаріус Тверська І.В., посвідчуючи відповідні правочини (договір про задоволення вимог іпотекодержателя) та приймаючи відповідні реєстраційні рішення, діяла відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлені судом обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування Наказу № 620/5 від 17.02.2021 Міністерства юстиції України, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно із пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Щодо пред`явлених позовних вимог про поновлення записів про право власності шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами № 3221286400:02:001:0004 та № 3221286400:02:009:0042 за Акціонерним товариством "РВС Банк", суд дійшов висновку про задоволення відповідних вимог з огляду на наступне.

Приписами статті 173 ГПК України унормовано, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Відповідно до частини 2, 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

У розумінні приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

Суд зауважує, що внаслідок визнання неправомірним та скасування наказу Міністерства також підлягають задоволенню вимоги про поновлення записів про право власності Акціонерного товариства "РВС Банк" шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З системного аналізу викладеного слідує про наявність підстав задоволення позову Банку в повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень статті 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "РВС Банк" до Міністерства юстиції України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1. ОСОБА_1 , 2. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни, 3. Державного підприємства "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу № 620/5 від 17.02.2021 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 17.02.2021 № 620/5 «Про задоволення скарги».

3. Поновити записи про право власності Акціонерного товариства "РВС Банк" (04071, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВВЕДЕНСЬКА, будинок 29/58; ідентифікаційний код 39849797)шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами № 3221286400:02:001:0004 та № 3221286400:02:009:0042 за Акціонерним товариством "РВС Банк".

4. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13; ідентифікаційний код 00015622) на користь Акціонерного товариства "РВС Банк" (04071, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВВЕДЕНСЬКА, будинок 29/58; ідентифікаційний код 39849797) 6 810,00 грн (шість тисяч вісімсот десять гривень 00 копійок) судового збору.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04.10.2021.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ