ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/1464/21 Номер провадження 11-кп/814/937/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника установи

виконання покарань ОСОБА_7

засудженого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеконференції судове провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 16 червня 2021 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні подання ДУ "Крюковська виправна колонія (№29)" про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, із професійно-технічною освітою, засудженого:

-24 липня 2015 року Шосткинським міськрайонним судом Сумської області за ч.2 ст.187, ст.198, ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1,ч.3 ст.357, ч.1 ст. 70 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Постановлення такого судового рішення місцевий суд мотивував тим, що з урахуванням даних про особу засудженого, його нестабільної поведінки за весь період відбування покарання, у тому числі і за час, який безпосередньо передує розгляду подання, ОСОБА_8 не довів своє виправлення, а тому застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є передчасним.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 16 червня 2021 року та задовольнити подання ДУ "Крюковська виправна колонія (№29)" про його умовно-дострокове звільнення.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано те, що засуджений своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

При цьому, ОСОБА_8 посилається на те, що за час відбування покарання до нього застосовувались пільги, передбачені ст.ст.100, 111 КВК України, він був працевлаштований за трудовим договором, за що отримував заробітну плату, з якої сплатив усі позови, що надходили до установи виконання покарання, та не працював лише коли не міг здійснювати роботу за станом здоров`я, а саме у зв`язку з раніше отриманою травмою кисті.

Заслухавши доповідача, засудженого та представника установи виконання покарань, які підтримали апеляційну скаргу; прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали особової справи та судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

У відповідності до вимог ст.404КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогамист. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За ч.ч.1,2 ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

У п. 17Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким" № 2 від 26.04.2002визначено, що при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Відповідно до п. 1 тап. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 26.04.2002 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким"умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання має сприяти досягненню мети, передбаченоїст. 50 КК України- виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що 24 липня 2015 року Шосткинським районним судом Сумської області ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за ч.2 ст.187, ст.198, ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1,ч.3 ст.357, ч.1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, а саме у тому, що він восени 2013 року, перебуваючи у лісосмузі, яка розташована в Артемівському мікрорайоні м. Шостка, знайшов пістолет марки «ПГШ 790» та, не маючи дозволу на придбання, носіння та зберігання зброї, забрав знайдений ним пістолет, який переніс, зберігаючи при собі у кишені куртки, до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де продовжив зберігати без передбаченого законом дозволу до 23 квітня 2015 року.

Крім того, на початку січня 2015 року ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем свого проживання дістав згаданий пістолет, який він незаконно придбав восени 2013 року, та у подальшому носив і незаконно зберігав за місцем свого проживання, та, маючи умисел на незаконну переробку вогнепальної зброї, розібрав вказаний пістолет, і за допомогою викрутки у саморобний спосіб, зі ствола пістолету видалив штатну ствольну вставку з перетинкою.

При цьому, 31 березня 2015 року у нічний час ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, разом з ОСОБА_9 , за попередньою змовою, умисно, з метою заволодіння чужим майном, діючи узгоджено між собою, біля другого під`їзду буд. АДРЕСА_3 , підбігли до ОСОБА_10 , а саме ОСОБА_8 підбіг до потерпілого ззаду та своєю долонею закрив рот останньому, щоб він не мав змоги кричати і покликати на допомогу, а неповнолітній ОСОБА_9 підбіг до потерпілого спереду та став обшукувати кишені його одягу у пошуках майна, яким можна заволодіти. Оскільки потерпілий здійснював активний опір та намагався вивернутися від нападників, то ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , нанесли йому множинні удари по тулубу та голові. Після цього, ОСОБА_8 , за мовчазної підтримки ОСОБА_9 , раптово та несподівано для потерпілого, почав погрожувати пістолетом «ПГШ 790» КО 007010, калібру 9 мм P.A., виробництва СП «Шмайсер» (Україна), приставляючи його до тулуба потерпілого, що останній сприймав реально. Так як, ОСОБА_10 і після цього продовжував здійснювати активний опір діям нападників, через що ОСОБА_9 не міг у повному обсязі перевірити кишені потерпілого з метою відшукання майна, яким можна заволодіти, то ОСОБА_8 передав згаданий пістолет ОСОБА_9 , який приставив цей пістолет до тулуба потерпілого, наказуючи останньому мовчати. У результаті вчинених злочинних дій ОСОБА_8 і ОСОБА_9 завдали ОСОБА_10 легкі тілесні ушкодження та заволоділи майном потерпілого на загальну суму 1922 гривні, після чого з викраденим зникли з місця вчинення злочину та розпорядилися ним на власний розсуд.

Також ОСОБА_8 з ОСОБА_9 при зазначених вище обставинах у ході вчинення нападу на ОСОБА_10 , у нічний час приблизно о 01 годині 30 хвилин 01 квітня 2015 року, діючи спільно, умисно заволоділи посвідченням ветерана МВС на ім`я ОСОБА_10 № НОМЕР_1 , виданим ФЕВ УМВС України у Сумській області 16 квітня 2003 року, тобто важливим особистим документом, який вони витягли з кишені одягу потерпілого.

Окрім того, 04 квітня 2015 року приблизно о 07 годині ОСОБА_8 , продовжуючи свою злочинну діяльність, умисно, будучи на той час обізнаним про вчинення неповнолітнім ОСОБА_9 відкритого викрадення мобільного телефону марки «LENOVO A 369I», який належав ОСОБА_11 , заздалегідь не обіцяючи придбав у ОСОБА_9 вказаний мобільний телефон, чим забезпечив собі можливість розпоряджатися ним як своїм власним та після цього з 04 до 23 квітня 2015 року зберігав цей мобільний телефон (а.о.с. 4-6).

Судом апеляційноїінстанції встановлено,що початок строку покарання ОСОБА_8 визначено з 04 січня 2016 року, кінець строку покарання 04 січня 2024 року. У місцях позбавлення волі засуджений знаходиться з 04 січня 2016 року.

З матеріалів особової справи вбачається наявність передумови (формалізованої підстави, що пов`язується із фактичним відбуттям засудженим певної частини строку призначеного йому покарання) для розгляду питання про застосування положень ст.81 КК України щодо ОСОБА_8 .

Указана обставина не оспорюється ніким з учасників судового провадження.

Разом з тим, для застосування положень ст.81 КК України необхідна наявність не лише формально-юридичних підстав, а й оціночних, які виражаються формулюванням «… засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення».

Так,згідно зданими характеристику матеріалахособової справизасуджений з 05 січня 2016 року перебував у ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)», з 21 лютого цього ж року - у ДУ "Сумський слідчий ізолятор", де характеризувався посередньо, режим утримання не порушував, стягнень та заохочень не мав.

З 20 квітня 2016 року року засуджений відбував покарання у ДУ "Менська виправна колонія (№91)", де був працевлаштований, мав два заохочення у вигляді подяк від 19 жовтня 2017 року та 23 квітня 2018 року за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки, встановлених КВК України та Правилами внутрішнього розпорядку, а також дотримання трудового розпорядку та вимог безпеки праці; 30 листопада 2018 року притягувався до дисциплінарної відповідальності за зберігання заборонених предметів, за що отримував стягнення у вигляді догани (стягнення знято), що підтверджується даними характеристики ДУ "Менська виправна колонія (№91)", довідок про стягнення та заохочення засудженого (а.о.с. 39-41, 42, 64, 81).

У свою чергу, з характеристик ДУ "Крюковськавиправна колонія(№29)",довідки прозаохочення тастягнення засудженоговбачається,що з 10 січня 2019 року ОСОБА_8 відбуває покарання у ДУ "Крюковська виправна колонія (№29)", де був працевлаштований нічним опалювачем котельні на твердому паливі, на даний час не працевлаштований у зв`язку з відсутністю виробничих потужностей. За час відбування покарання мав два стягнення у вигляді попередження від 22 жовтня 2019 року за порушення встановленого режиму відбування покарання, а саме повернення із відпустки із залишками алкогольного сп`яніння, а також догани від 29 січня 2020 року за зберігання заборонених предметів (стягнення погашені), п`ять заохочень за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки, встановлених КВК України та Правилами внутрішнього розпорядку, а також дотримання трудового розпорядку та вимог безпеки праці, останнє з яких застосовано засудженому після направлення до суду подання установи виконання покарань (а.о.с. 93,123,182,200, 211).

За вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 24 липня 2015 року стягнуто із засудженого 491,04 гривень, які достроково сплачено останнім. До бухгалтерії установи надходила постанова серії ВП №49254550 від 02 липня 2019 року про стягнення із засудженого 2246,70 гривень, яку погашено. Згідно вироку ОСОБА_8 вину у вчиненому злочині визнає повністю, покарання вважає справедливим.

Відповідно до характеристик у матеріалах особової справи за увесь період відбування покарання, засуджений характеризувався як позитивно, так і посередньо.

Так, у характеристиці ДУ "Крюковськавиправна колонія(№29)" від 08 січня 2020 року, зазначено, що ОСОБА_8 не завжди дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться упереджено (а.о.с. 123).

Крім того, за даними витягу із протоколу засідання комісії ДУ "Крюковська виправна колонія (№29)" від 08 січня 2020 року №1, ОСОБА_8 відмовлено у заміні невідбутої частини покарання більш м`яким (а.о.с. 125), і лише в останній характеристиці установою зроблено висновок про можливість застосування до засудженого положень ст.81 КК України.

Згідно з даними довідки ДУ "Крюковська виправна колонія (№29)" засуджений був працевлаштований із січня 2019 року до березня 2021 року, однак норми виробітку виконував не завжди (а.о.с. 129, 153,159,166,176,191,207), за рішенням дисциплінарної комісії установи від 29 січня 2020 року із ОСОБА_8 проведено бесіду виховного характеру за те, що він відмовився від роботи (а.о.с. 137).

Згідно з положеннями ст.6КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються у його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого у соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя у суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Однією із головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого.

При цьому, в основі висновку суду про виправлення засудженого має лежати аналіз даних про його поведінку та ставлення до праці за увесь період відбування покарання, а не лише той, що безпосередньо передує вирішенню питання щодо умовно-дострокового звільнення.

Окрім того, відповідно до ст. 9 КВК України добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов`язком засудженого.

Із сукупності наведених вище обставин убачається, що у поведінці ОСОБА_8 наявні певні позитивні тенденції, однак за увесь час відбування покарання його поведінка не була сумлінною, а навпаки - нестабільною та непослідовною, про що свідчать характеристики у матеріалах особової справи, як позитивної, так і посередньої спрямованості, наявність у засудженого поряд із заохоченнями 3 стягнень, у тому числі за злісне порушення встановленого порядку відбування покарання (зберігання заборонених предметів), які хоча і погашено, однак характеризують схильність ОСОБА_8 до свідомого грубого порушення встановлених КВК України заборон. Крім того, засуджений хоча і був працевлаштований майже протягом усього строку відбування покарання, однак ставлення до праці останнього не було завжди належним.

На думку колегії суддів, відсутні переконливі підстави вважати, що на даний час ОСОБА_8 досяг необхідного ступеню виправлення, що разом з іншими обставинами свідчило б про необхідність застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

До того ж, застосування наразі до засудженого положень ст.81 КК України може порушити принципи справедливості та невідворотності покарання.

Так, доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, що полягає у тому, що засуджений виправився та у подальшому немає необхідності у відбуванні покарання. У даному випадку, хоча відбутий засудженим строк покарання і узгоджується з вимогами КК України, проте наразі застосування положень ст.81 КК України щодо ОСОБА_8 є передчасним та невиправданим з точки зору дотримання вимог загальної та особливої превенції. Матеріали судового провадження та особової справи не підтверджують те, що мета покарання, яка насамперед полягає у виправленні засудженого, а також запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, наразі досягнута, тобто у більш короткий строк, ніж встановлено вироком суду.

Крім того, слід зазначити, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є правом, а не обов`язком суду.

Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_8 сплатив стянуті з нього витрати, збитки, та те, що до нього застосовувались пільги, передбачені ст.ст.100, 111 КВК України, однак у сукупності з викладеними вище обставинами, це не є мотивованою та безумовною підставою для застосування до ОСОБА_8 положень ст.81 КК України, а тому на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливає.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції належним чином та у повному обсязі дослідив обставини справи та дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а тому доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Отже, оскаржувану ухвалу місцевого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.376,404,405,407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 16 червня 2021 року щодо ОСОБА_8 - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4