Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2021 р. Справа№200/5869/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., при секретарі судового засідання Трушиній Д.В.,

від представників сторін

позивача Ніколєнко Є.О., особисто;

відповідача 1 Зуб Г.В., Савенко Ю.В. за витягом.

відповідача 2 Зуб Г.В. за витягом.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, буд. 82, код ЄДРПОУ 39790445), Голови ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, буд. 82, код ЄДРПОУ 39790445), про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

У травні 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду подана позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Голови ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В., в якій позивач просить:

Стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму незаконно утриманої заробітної плати за березень 2021 року у розмірі 2842,50 грн. (дві тисячі вісімсот сорок дві гривні 50 коп.).

Ухвалою суду від 24 травня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Позивач усунув виявлені судом недоліки та 09 червня 2021 року суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

30 липня 2021 року розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 30 серпня 2021 року. В цей же день закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено на 22 вересня 2021 року. 27 вересня 2021 року судом ухвалено вступну та резолютивні частини рішення по справі.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви позивач зазначив, що працює в Головному управлінні Держпраці у Донецькій області на посаді начальника відділу юридичного забезпечення. Стаття 19 Конституції України встановлює імперативний порядок органів державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначає, що статтею 127 Кодексу Законів про Працю України встановлено обмеження відрахувань із заробітної плати, відповідно до якої відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію;

при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Статтею 1215 Цивільного кодексу України встановлено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Вказує, що відповідно до інформації Головного управління Держпраці у Донецькій області про нараховану та виплачену начальнику відділу юридичного забезпечення ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2021 року, Управлінням Держпраці із заробітної плати ОСОБА_1 за березень 2021 року проведені утримання на загальну суму 2842,50 (дві тисячі вісімсот сорок дві гривні 50 коп.). У зв`язку з викладеним просить задовольнити позовні вимоги.

В установлений судом строк відповідачем на адресу суду надано відзив на адміністративний позов, в якому заперечив проти задоволення заявлених вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, зазначивши, що 10 грудня 2020 року т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. видано наказ № 448-к «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 » з метою встановлення наявності або відсутності складу дисциплінарного проступку у діях начальника відділу юридичного забезпечення ОСОБА_1 . Пунктом 2 вищенаведеного наказу, вирішено на період проведення дисциплінарного провадження відсторонити від виконання посадових обов`язків начальника відділу юридичного забезпечення ОСОБА_1 , про що позивача було ознайомлено. Підставою порушення дисциплінарного провадження слугувала службова записка в.о. головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції, головного державного інспектора відділу контролю північно-східного напрямку управління праці Буднікова В.С. від 10.12.2020 року щодо незаконного втручання позивача до судової справи № 200/9749/20-а. в якій позивачем є ТОВ «Інформаційний центр Владар», відповідачем - Головне управління Держпраці в Київській області, внаслідок подання ОСОБА_1 до суду заяв (клопотань) від імені Головного управління Держпраці у Київській області про відкладення розгляду справи.

28.12.2020 року т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. видано наказ №483-к «Про продовження строків здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 », внаслідок чого продовжено строки дисциплінарного провадження до 05 лютого 2021 року. Позивач був ознайомлений з наказом про що свідчить його підпис.

12.03.2021 року заступником голови ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області Фольварчуком Ф. було видано наказ № 91-ЛК «Про закриття дисциплінарного провадження», відповідно до якого дисциплінарне провадження відносно позивача, відкрите за наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 10 грудня 2020 року № 448-к, було закрито, у зв`язку із завершенням терміну здійснення дисциплінарного провадження.

Відповідно до пункту 2-3 вищевказаного наказу, вирішено припинити відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків та оплатити за час відсторонення позивача на посаді заробітну плату у розмірі середньої заробітної плати відповідно до вимог частини 4 статті 72 Закону України «Про державну службу» з урахуванням вимог частини 5 статті 72 цього Закону.

Таким чином, у період з 10 грудня 2020 року по 12 березня 2021 року позивач був відсторонений від виконання своїх посадових обов`язків та згідно наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області № 91-ЛК від 12 березня 2021 року відсторонення було скасовано та позивачу повинна бути нарахована та виплачена за цей період заробітна плата.

Заступником голови ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області Федором Фольварчуком до члена ліквідаційної комісії ОСОБА_2 була спрямована службова записка щодо суми, утриманої з ОСОБА_1 у березні 2021 року у розмірі 2842,5 грн.

Відповідно службової записки члена ліквідаційної комісії ОСОБА_3 встановлено, що у період відсторонення від посади Позивач перебував на робочому місці у період з 10 грудня 2021 року по 05 лютого 2021 року (остання дата перебування позивача на робочому місці), тому Управління Держпраці нарахувало та виплатило позивачу середній заробіток за час відсторонення на посаді за цей період.

Так, відпрацьованими робочими днями у грудні 2020 року були: 10 грудня 2020 року, 1 1 грудня 2020 року, 30 грудня 2020 року, 31 грудня 2020 року, що підтверджується відомостями з табелю урахування робочого часу за грудень 2020 року; відпрацьованими робочими днями у січні 2021 року були періоди: з 04 січня 2021 року по 06 січня 2021 року, з 19 січня 2021 року по 22 січня 2021 року, з 25 січня 2021 року по 29 січня 2021 року, що підтверджується відомостями з табелю урахування робочого часу за січень 2021 року; у лютому 2021 року позивач перебував на робочому місці з 01 лютого 2021 року по 05 лютого 2021 року, що підтверджується відомостями з табелю урахування робочого часу за лютий 2021 року.

Починаючи з 08 лютого 2021 року в табелі урахування робочого часу за лютий та березень 2021 року відомості про перебування Позивача на робочому місці відсутні, робочі дні позначені відміткою «НЗ» - відсутність на робочому місці за невизначених причин.

За період з 10 грудня 2020 року по 12 березня 2021 року, тобто за час відсторонення позивача від виконання службових обов`язків, йому була нарахована та виплачена заробітна плата у сумі 2834.61 грн., а саме за 10 грудня 2020 року та 11 грудня 2020 року у сумі 869,4 грн. та за 5 робочих днів у лютому 2021 року у сумі 1965.21 грн.

Після закриття дисциплінарного провадження 12 березня 2021 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області було нараховано та виплачено на користь Позивача середню заробітну плату у відповідності до відпрацьованих робочих днів:

10 грудня 2020 року по 11 грудня 2020 року - нараховано у сумі 1191,18 грн (2 робочих дні); 04 січня 2021 року по 06 січня 2021 року. 19 січня 2021 року по 22 січня 2021 року, 25 січня 2021 року по 29 січня 2021 року - нараховано у сумі 7147, 08 грн (12 робочих днів), 01 лютого 2021 по 05 лютого 2021 року - нараховано у сумі 2977, 95 грн (5 робочих днів).

Загальна сума нарахувань складає - 6961, 59 грн та відповідно була перерахована 31 березня 2021 року на банківський рахунок позивача відкритий в АТ «Ощадбанк», що підтверджується реєстром перерахувань на особисті вклади за березень 2021 року, платіжним дорученням від 12 березня 2021 року №65.

З 30 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року позивачу було нараховано середню заробітну плату у сумі 958. 90 грн. Відповідна сума була перерахована 27 квітня 2021 року на банківський рахунок позивача відкритий в АТ «Ощадбанк», що підтверджується реєстром перерахувань на особисті вклади за квітень 2021 року, платіжним дорученням від 27 квітня 2021 року № 96.

Зазначає, що оскільки, позивач був відсторонений від посади, заробітна плата на період відкритого дисциплінарного провадження не повинна була нараховуватися взагалі. Право на отримання середньої заробітної плати за період відсторонення від посади виникло з моменту закриття дисциплінарного провадження. Тому, всі нарахування та виплати у період дисциплінарного провадження підлягали коригуванню, як помилково нараховані.

Так, Управлінням Держпраці в березні 2021 року заробітна плата позивача була відкоригована на суму 2834,61 грн. Таким чином, у зв`язку із закриттям дисциплінарного провадження щодо позивача, було зроблено перерахунок за середнім показником заробітної плати за попередні періоди та для вірного відображення у розрахункових листах зазначено суму з від`ємним показником.

Вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, установив.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

З 06 лютого 2017 року позивач займає посаду начальника відділу юридичного забезпечення Головного управління Держпраці у Донецькій області, про що свідчить копія трудової книжки.

Відповідач, Головне управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445, місцезнаходження: 85302, Донецька область, Покровськ, вул. Прокоф`єва, 82) зареєстроване як юридична особа 14 травня 2015 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб -підприємців внесений запис за номером1 271 102 0000001810, перебуває в стані припинення.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» від 26 серпня 2020 р. № 762 уряд постановив ліквідуватияк юридичну особу публічного права Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та утворитиСхідне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як юридичну особу публічного права.

На виконання вищевказаної постанови, наказом Державної служби України з питань праці від 28.09.2020 року №122 визначено ліквідувати як юридичну особу Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та призначити головою ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В.

Тобто, з 29 вересня 2020 року Головне управління Держпраці у Донецькій області перебуває в стані припинення та головою ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань у Донецькій області є Зуб Г.В.

Суд зауважує, що в даних спірних правовідносинах, позивачем оскаржуються дії відповідачів про відрахування певних коштів з заробітної плати за березень 2021 року.

Надаючи оцінку позовним вимогам щодо відрахувань з заробітної плати позивача у березні 2021 року суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Законом України «Про державну службу» (далі Закон № 889) визначено, що цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Відповідно до статті 3 Закону № 889 цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (стаття 5 Закону № 889).

Згідно з статтею 7 Закону № 889 державний службовець має право, зокрема, на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Розділом VI «ОПЛАТА ПРАЦІ, ЗАОХОЧЕННЯ І СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ» Закону № 889 врегульовані питання оплати праці державних службовців.

Згідно статті 50 вказаного Закону держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з:

посадового окладу;

надбавки за вислугу років;

надбавки за ранг державного службовця;

премії (у разі встановлення).

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.

Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок формування фонду оплати праці державних службовців у державному органі, а також порядок преміювання державних службовців затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Як вже зазначалось судом вище, дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (стаття 5 Закону № 889).

Статтею 94 Кодексу Законів про Працю України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до стаття 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

За приписами статті 128 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.

Як вже зазначалось судом, відпрацьованими робочими днями у грудні 2020 року були: 10 грудня 2020 року, 1 1 грудня 2020 року, 30 грудня 2020 року, 31 грудня 2020 року, що підтверджується відомостями з табелю урахування робочого часу за грудень 2020 року; відпрацьованими робочими днями у січні 2021 року були періоди: з 04 січня 2021 року по 06 січня 2021 року, з 19 січня 2021 року по 22 січня 2021 року, з 25 січня 2021 року по 29 січня 2021 року, що підтверджується відомостями з табелю урахування робочого часу за січень 2021 року; у лютому 2021 року позивач перебував на робочому місці з 01 лютого 2021 року по 05 лютого 2021 року, що підтверджується відомостями з табелю урахування робочого часу за лютий 2021 року.

Починаючи з 08 лютого 2021 року в табелі урахування робочого часу за лютий та березень 2021 року відомості про перебування Позивача на робочому місці відсутні, робочі дні позначені відміткою «НЗ» - відсутність на робочому місці за невизначених причин.

За період з 10 грудня 2020 року по 12 березня 2021 року, тобто за час відсторонення позивача від виконання службових обов`язків, йому була нарахована та виплачена заробітна плата у сумі 2834.61 грн., а саме за 10 грудня 2020 року та 11 грудня 2020 року у сумі 869,4 грн. та за 5 робочих днів у лютому 2021 року у сумі 1965.21 грн.

Після закриття дисциплінарного провадження 12 березня 2021 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області було нараховано та виплачено на користь Позивача середню заробітну плату у відповідності до відпрацьованих робочих днів:

10 грудня 2020 року по 11 грудня 2020 року - нараховано у сумі 1191,18 грн (2 робочих дні); 04 січня 2021 року по 06 січня 2021 року. 19 січня 2021 року по 22 січня 2021 року, 25 січня 2021 року по 29 січня 2021 року - нараховано у сумі 7147, 08 грн (12 робочих днів), 01 лютого 2021 по 05 лютого 2021 року - нараховано у сумі 2977, 95 грн (5 робочих днів).

Загальна сума нарахувань складає - 6961, 59 грн та відповідно була перерахована 31 березня 2021 року на банківський рахунок позивача відкритий в АТ «Ощадбанк», що підтверджується реєстром перерахувань на особисті вклади за березень 2021 року, платіжним дорученням від 12 березня 2021 року №65.

З 30 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року позивачу було нараховано середню заробітну плату у сумі 958. 90 грн. Відповідна сума була перерахована 27 квітня 2021 року на банківський рахунок позивача відкритий в АТ «Ощадбанк», що підтверджується реєстром перерахувань на особисті вклади за квітень 2021 року, платіжним дорученням від 27 квітня 2021 року № 96.

Отже підставою для здійснення відрахувань стало те, що позивач був відсторонений від посади, а тому заробітна плата на період відкритого дисциплінарного провадження не повинна була нараховуватися. Тому, всі нарахування та виплати у період дисциплінарного провадження підлягали коригуванню, як помилково нараховані.

Згідно з статтею 1215 Цивільного Кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

Суд зазначає, що статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР) визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Аналогічна правова позиція була викладена в низці рішень Конституційного Суду України (далі - КСУ), зокрема в абзаці другому підпункту 3.4 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2007 року N 5-рп/2007 КСУ зазначив, що "Виключно законами України встановлюється правовий режим власності, в основі якого - конституційні положення, конкретизовані в законах, які можуть містити й певні особливості правового режиму тих чи інших форм власності"; в абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2000 року N 14-рп/2000: "Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами".

Загальні підстави для припинення права власності, у тому числі з підстав, що не пов`язані з волевиявленням власника, визначено в статті 346 Цивільного кодексу України, частина друга якої містить застереження про те, що іншими законами України можуть бути встановлені додаткові підстави для припинення права власності.

Цей самий механізм припинення права власності законодавець розповсюдив і на порядок списання грошових коштів, розміщених на рахунках у банках, установивши, що без розпорядження клієнта його кошти списуються лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Отже, суд наголошує на тому, що дії відповідача в частині, відрахування із заробітної плати позивача помилково зарахованих сум заробітної плати є незаконними, що в свою чергу є підставою для задоволення позову.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Згідно з положеннями статті 139 КАС України, враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат не відбувається.

Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, буд. 82, код ЄДРПОУ 39790445), Голови ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, буд. 82, код ЄДРПОУ 39790445), про стягнення 2 842,50 гривень - задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, буд. 82, код ЄДРПОУ 39790445) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму незаконно утриманої заробітної плати за березень 2021 року у розмірі 2842,50 грн. (дві тисячі вісімсот сорок дві гривні 50 коп.).

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені у нарадчий кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 вересня 2021 року. Повний текст рішення складено та підписано 30 вересня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Е. Абдукадирова