Єдиний державний реєстр судових рішень
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 990/56/25
провадження № 11-389заі25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Стрелець Т. Г.,
суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Ступак О. В., Уркевича В. Ю.
розглянула в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.10.2025 (судді Бучик А. Ю., Рибачук А. І., Стародуб О. П., Стеценко С. Г., Шарапа В. М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання рішення протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У лютому 2025 року ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС) з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада, Відповідач), у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 21.01.2025 № 82/0/15-25 (далі - Рішення) про відмову у призначенні її на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС);
- зобов`язати ВРП провести повторне голосування з питання призначення її на посаду члена ВККС.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що попри невстановлення щодо неї обставин, які виключають можливість призначення її на посаду члена ВККС, вона не набрала більшості голосів за результатами відкритого голосування членів ВРП, у зв`язку із чим Відповідач виснував про відсутність підстав для призначення її на цю посаду, однак прийняте за результатами голосування Рішення не містить жодного пояснення мотивів його ухвалення, а отже, не відповідає вимогам щодо обґрунтованості та вмотивованості, визначеним частиною сьомою статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон).
На думку Позивачки, Рішення може виглядати як таке, що ухвалене на підставі власних антипатій до кандидата, що суперечить такому принципу, як неупередженість; або під зовнішнім впливом чи тиском, що не узгоджується з принципом незалежності; або за наявності у певних членів ВРП сумнівів щодо відповідності кандидата займаній посаді без надання можливості надати додаткові пояснення чи документи щодо питань, які викликали такі сумніви, що суперечить принципам всебічності та об`єктивності; або як свавільне рішення, яке не має під собою жодного раціонального підґрунтя або свідомо спрямоване на зрив конкурсу тощо.
Позивачка наголошує, що відповідала усім критеріям, визначеним Законом до члена ВККС, у зв`язку із чим мала цілком легітимні очікування бути призначеною на відповідну посаду, а у випадку відмови - на аргументоване рішення, яке б дозволяло з достатньою чіткістю зрозуміти, чим керувалася ВРП, ухвалюючи його, що дає підстави для висновку про таку єдину підставу для відмови у її призначенні, як суб`єктивний та невмотивований фактор - внутрішнє переконання та власна оцінка особистих і професійних якостей ОСОБА_1 членами ВРП.
1.3. У частині вимог про зобов`язання ВРП провести повторне голосування ОСОБА_1 зазначила, що у разі закінчення конкурсу на вакантну посаду члена ВККС раніше, ніж буде вирішено цю справу та рішення у ній набере законної сили, судовий захист її порушених прав зведеться нанівець та не буде мати жодних правових наслідків.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. 20.10.2025 своїм рішенням КАС ВС відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування Рішення, зобов`язання вчинити дії.
2.2. Приймаючи це рішення, КАС ВС виходив з того, що аналіз положень пункту 9 частини першої статті 131 Конституції України, положень законів України «Про Вищу раду правосуддя», «Про судоустрій і статус суддів», Регламенту ВРП, затвердженого рішенням ВРП від 24.01.2017 № 52/0/15-17 (у редакції рішення ВРП від 21.11.2023 № 1068/0/15-23) дає підстави для висновку, що повноваження ВРП у відборі кандидата для призначення на посаду члена ВККС є дискреційними та належать до виключної компетенції ВРП. У той же час межі дискреції ВРП, зокрема, у прийнятті рішення про призначення кандидатів на посаду членів ВККС у конкурсній процедурі на зайняття вакантних посад членів ВККС не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю; процес співбесіди, як і рішення за результатами цього процесу, мають бути зрозумілими як учасникам цих відносин, зокрема кандидатам на посаду членів ВККС, так і незалежному сторонньому спостерігачу.
За висновком суду, судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) критеріями, у тому числі чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. З огляду на це суд виснував, що вмотивованість рішення ВРП про відмову у призначенні кандидата на посаду члена ВККС є не лише формальним дотриманням вимог закону, а повинна забезпечити дотримання принципу правової визначеності у питанні встановлення підстав відмови в призначенні на посаду члена ВККС, відтак відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України суд перевіряє викладені у спірному Рішенні висновки ВРП на предмет їх об`єктивності та обґрунтованості як ключові питання правового спору в цій справі.
Належна мотивація рішення ВРП (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувається процедура співбесіди, відбору та призначення кандидатів на посаду члена ВККС в межах конкурсу на зайняття вакантних посад членів ВККС і чи була дотримана процедура його прийняття.
2.3. З урахуванням наведеного КАС ВС вказав, що Рішення прийнято відповідно до повноважень ВРП, визначених законом, за результатами проведення співбесіди з рекомендованим Конкурсною комісією з добору кандидатів на посаду члена ВККС (далі - Конкурсна комісія) кандидатом як передбаченого етапу в конкурсній процедурі на зайняття вакантних посад членів ВККС. Поряд із цим звернув увагу, що в Рішенні Відповідач дійшов висновку про відповідність Позивачки критеріям для призначення на посаду члена ВККС, однак за результатами голосування вона не набрала більшості голосів «за»; у Рішенні не міститься мотивів відмови та посилань на використану членами ВРП інформацію, отриману з досьє та під час співбесіди. Хоча волевиявлення членів ВРП і ґрунтується на їх внутрішньому переконанні та власній оцінці обставин, пов`язаних з ОСОБА_1 як кандидатом на посаду члена ВККС, з аналізу фактичних обставин, які покладено в основу Рішення, не вбачається обставин, які б свідчили про невідповідність Позивачки вимогам до кандидата на посаду члена ВККС.
2.4. Враховуючи те, що ВРП в Рішенні не навела обґрунтованих сумнівів щодо невідповідності ОСОБА_1 як кандидата на посаду члена ВККС критеріям доброчесності, професійної компетентності та політичної нейтральності, це Рішення не відповідає критеріям обґрунтованості, безсторонності та розсудливості, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
2.5. Розглядаючи вимоги в частині зобов`язання Відповідача провести повторне голосування, КАС ВС вказав, що адміністративний суд захищає порушене право способом, який відповідає закону, і не може зобов`язувати суб`єкта владних повноважень вчиняти дії та/або видавати акти, які не передбачені повноваженнями суб`єкта владних повноважень. При оцінці способу захисту за критерієм ефективності слід виходити з того, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та відповідати приписам законодавства.
З урахуванням наведеного, попри констатацію того, що оскаржуване Позивачкою Рішення не містить мотивів відмови у її призначенні на посаду члена ВККС, КАС ВС однак виснував про неможливість відновлення порушеного права Позивачки у спосіб, який вона обрала, а саме шляхом зобов`язання Відповідача провести повторне голосування з питання призначення її на посаду члена ВККС у конкурсі, що закінчився, з огляду на що відмовив у задоволенні позову повністю.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
3.1. У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі також Скаржниця) звернулася до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою на рішення КАС ВС від 20.10.2025, в якій просить змінити це рішення шляхом зміни та доповнення його мотивувальної частини з урахуванням доводів, викладених у цій скарзі.
4. Доводи апеляційної скарги
4.1. Скаржниця зазначає, що із формулювання суду першої інстанції в рішенні неможливо встановити підставу відмови у позові, а саме: через неналежно обраний спосіб захисту чи через те, що конкурс завершився, чи через існування вказаних обставин одночасно.
4.2. Позивачка вважає, що обраний нею спосіб захисту шляхом зобов`язання провести повторне голосування з питання призначення її на посаду члена ВККС безпосередньо втілював мету, яку вона прагнула досягти, тобто мав би наслідком поновлення порушеного права і одержання бажаного результату - призначення на посаду або отримання вмотивованої відмови.
4.3. У той же час Скаржниця звертає увагу на те, що в оскаржуваному судовому рішенні поряд з висновками про неефективність обраного нею способу захисту не вказано, який саме спосіб за встановлених фактичних обставин був би ефективним та привів би до відновлення порушених прав, зважаючи, що Рішення визнано протиправним.
4.4. Позивачка наполягає, що порушення її прав відбулося саме на етапі волевиявлення членів ВРП (голосування), за результатами якого відбулося прийняття Рішення, тому саме вимога про проведення повторного голосування з питання призначення її на посаду члена ВККС цілком відповідала фактичним обставинам та ситуації.
4.5. Відповідно до статей 2, 5 КАС України з метою досягнення завдання адміністративного судочинства суд міг здійснити захист порушеного права в інший спосіб, який не суперечив закону і забезпечував ефективний захист прав Позивачки.
4.6. Скаржниця вважає, що, враховуючи її право оскаржити рішення ВРП до Верховного Суду відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», такий конкурс не є для неї завершеним з моменту прийняття оскаржуваного Рішення. Конкурс для особи слід вважати завершеним щонайменше з дня набрання законної сили рішенням суду, ухваленим за результатами його оскарження.
На її думку, саме заповнення вакантної посади унеможливлює судовий захист, оскільки ефективність способу захисту, що стосується конкурсних процедур, безпосередньо пов`язане з потенційною можливістю претендувати на зайняття вакантної посади. У розглядуваному випадку будь-який спосіб захисту перестав бути ефективним з призначенням 12.08.2025 рішенням ВРП на відповідну посаду іншої особи.
4.7. Скаржниця вважає, що неможливість ефективного поновлення її прав відбулося у зв`язку з тим, що КАС ВС не спромігся розглянути спір у розумний строк, а не тому що конкурс завершився для неї 21.01.2025 (з прийняттям оскаржуваного Рішення).
ОСОБА_1 звертає увагу, що 13.02.2025 відкрито провадження у справі, а рішення по суті заявлених вимог ухвалене лише 20.10.2025, тобто більш ніж через вісім місяців, що не відповідає вимогам пункту 11 частини першої статті 4, статті 258 КАС України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).
4.8. Суд не вирішив цей спір своєчасно, в той час як дотримання розумного строку розгляду справи залежало виключно від роботи судового органу, враховуючи незначний обсяг матеріалів справи, що за обставинами не є складною та мала важливе значення для Позивачки, яка наголошує, що повторний конкурс тривав понад 6 місяців, що було достатнім, аби суд вирішив спір та ухвалив судове рішення, і у позові наголошувалось, що у разі завершення конкурсу раніше, ніж буде вирішено цю справу, судовий захист порушених прав Позивачки зведеться нанівець.
5. Розгляд справи Судом
5.1. Ухвалою від 30.10.2025 Велика Палата Верховного Суду відкрила провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , установила п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувала справу № 990/56/25 з КАС ВС, а ухвалою від 20.11.2025 призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Від представника ВРП 14.11.2025 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Рада просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а прийняте КАС ВС 20.10.2025 рішення - без змін.
6.2. ВРП вважає, що суд першої інстанції при вирішення спору правильно встановив усі обставини справи, наслідком чого стало прийняття законного та обґрунтованого рішення.
6.3. Відповідач зазначив, що оскаржуване Рішення прийнято повноважним складом ВРП та підписане усіма членами. А оголошення нового конкурсу було зумовлене необхідністю забезпечення безперервної та ефективної роботи цього органу.
7. Установлені судом першої інстанції обставини
7.1. Конкурсна комісія 05.04.2024 оголосила про початок конкурсу на зайняття вакантної посади члена ВККС та 19.09.2024 затвердила перелік кандидатів, допущених до участі в конкурсі на зайняття цієї посади.
7.2. Конкурсна комісія 29.10.2024 сформувала перелік кандидатів, допущених до співбесіди, а 12.11.2024 і 13.11.2024 провела співбесіди з кандидатами.
7.3. Протоколом засідання від 15.11.2024 Конкурсна комісія затвердила остаточний перелік кандидатів на посади членів ВККС, які відповідають критеріям доброчесності та професійної компетентності, до якого було включено ОСОБА_1 .
7.4. Листом від 27.11.2024 № 2-11/27/2024 Конкурсна комісія надіслала на електронну пошту ВРП подані кандидатами документи на посаду члена ВККС, інформацію про кандидатів, зібрану Конкурсною комісією, інформацію від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємства, установ та організацій, а також пояснення, документи та інформацію, надані Конкурсній комісії на її запити.
7.5. на електронну пошту ВРП 29.11.2024 надійшли рекомендації Конкурсної комісії щодо кандидатів на посади членів ВККС, у тому числі щодо Позивачки.
7.6. Рішенням від 10.12.2024 № 3585/0/15-24 ВРП затвердила та оприлюднила графік проведення співбесід.
7.7. Під час попереднього розгляду матеріалів про призначення кандидата на посаду члена ВККС член ВРП - доповідач звернувся із запитами до Національного агентства з питань запобігання корупції, Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, Державного бюро розслідувань, Національної поліції України, Служби безпеки України, Офісу Генерального прокурора, Державної прикордонної служби України, Міністерства юстиції України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, ВККС, Державної судової адміністрації України, Господарського суду Рівненської області для отримання інформації стосовно ОСОБА_1 або повідомлення про її відсутність, а також інших відомостей, які можуть свідчити про відповідність / невідповідність кандидата критеріям професійної компетентності, доброчесності та етичним стандартам.
На запити члена ВРП - доповідача під час попереднього розгляду матеріалів про призначення кандидата на посаду члена ВККС відповідні органи не надали щодо Позивачки інформації, яка свідчила б про її невідповідність критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики.
7.8. На засіданні ВРП 14.01.2025 проведено співбесіду з кандидатом на посаду члена ВККС ОСОБА_1 за її особистої участі, за результатами якої ВРП прийняла Рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні на посаду. Згідно з висновком ВРП за результатами вивчення відомостей про кандидата, співбесіди, обговорення ОСОБА_1 відповідає критеріям доброчесності, професійної компетентності, визначеним Законом, є політично нейтральною, не належить до політичних партій, професійних спілок, не бере участі в будь-якій політичній діяльності.
В цьому Рішенні зазначено, що за результатами аналізу інформації, отриманої з досьє кандидата та під час співбесіди, відомостей та матеріалів, отриманих з інших джерел, аналізу поведінки кандидата під час співбесіди, обговорення, шляхом порівняння всіх кандидатів на відповідність критеріям доброчесності, професійної компетентності, політичної нейтральності ВРП дійшла висновку, що ОСОБА_1 відповідає критеріям для призначення на посаду члена ВКСС.
7.9. За результатами волевиявлення членів ВРП, яке ґрунтувалось на внутрішньому переконанні та власній оцінці обставин, пов`язаних із кандидатом на посаду члена ВККС, а також на власній оцінці її особистих і професійних якостей, за результатами відкритого голосування членів ВРП у пленарному складі ОСОБА_1 не набрала більшості голосів. За кандидатуру ОСОБА_1 проголосувало шість членів ВРП із чотирнадцяти, які брали участь у засіданні.
8. Позиція Великої Палати Верховного Суду
8.1. У цій справі перед Великою Палатою Верховного Суду постало питання, чи відповідало оскаржуване Рішення ВРП про відмову у призначенні Позивачки на посаду члена ВККС вимозі Закону стосовно обґрунтованості та вмотивованості, і, якщо ні, то чи було цим порушено право Позивачки і чи можливо у цій справі його відновити у спосіб, про який вона просить.
8.2. У зв`язку з цим найперше відповіді потребують питання про те, як виконується вимога Закону стосовно обґрунтованості та вмотивованості рішення і чи мали місце у питанні призначення на посаду члена ВККС застосування принципу позитивного відбору, на який посилається ВРП, та дискреція, при реалізації якої ВРП не мала б окремо пояснювати мотиви вибору.
Стосовно принципу позитивного відбору та дискреції ВРП
8.3. Призначення на посаду члена ВККС здійснюється ВРП за результатами конкурсу, який проводить Конкурсна комісія (частини перша та третя статті 95 Закону).
8.4. Конкурсна комісія проводить добір кандидатів на посаду члена ВККС, які відповідають критеріям доброчесності та професійної компетентності, з розрахунку не менше двох кандидатів на одну вакантну посаду члена ВККС.
8.5. За результатами проведеного конкурсу на зайняття посади члена ВККС Конкурсна комісія формує перелік кандидатів, які відповідають критеріям доброчесності та професійної компетентності, та передає його до ВРП.
Конкурсна комісія рекомендує ВРП кандидатів на посаду члена ВККС з розрахунку не менше двох кандидатів на кожну вакантну посаду (частини п`ята, шоста та вісімнадцята статті 95 Закону).
8.6. ВРП проводить співбесіду з рекомендованими Конкурсною комісією кандидатами відкрито та приймає за її результатами обґрунтоване і вмотивоване рішення про призначення або про відмову в призначенні відібраних кандидатів на вакантні посади членів ВККС (частина сьома статті 95 Закону).
8.7. Як видно зі змісту наведених положень статті 95 Закону, сaме формування Конкурсною комісією і подання до ВРП переліку кандидатів, які відповідають критеріям доброчесності та професійної компетентності, з розрахунку не менше двох кандидатів на кожну вакантну посаду, уможливлює реалізацію дискреції ВРП у виборі з-поміж відібраних кандидатів за принципом позитивного відбору.
8.8. У Методиці проведення Вищою радою правосуддя співбесіди, відбору та призначення кандидатів на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженій рішенням ВРП від 28.03.2023 № 275/0/15-23 (зі змінами, внесеними рішенням ВРП від 13.04.2023 № 361/0/15-23), також згадано, що ВРП застосовує принцип позитивного відбору. У ній міститься пояснення, як саме ВРП застосовує цей принцип (пункт 4.3):
«Відбір кандидата для призначення на посаду члена ВККСУ здійснюється членами ВРП на основі власного переконання та аналізу інформації, отриманої з досьє та під час співбесіди, шляхом порівняння всіх кандидатів, які взяли участь у співбесідах, з урахуванням вимог частин третьої, четвертої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
8.9. Тобто позитивний відбір здійснюється шляхом порівняння кандидатів, які відповідають критеріям доброчесності та професійної компетентності, і передбачає вибір з-поміж цих кандидатів. Саме обираючи з-поміж таких кандидатів, ВРП реалізує свою дискрецію.
8.10. У схожий спосіб цей принцип реалізується при обранні суддів до Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 22 Конвенції обираються Парламентською Асамблеєю від кожної Високої Договірної Сторони більшістю поданих голосів за списком з трьох кандидатів, запропонованих відповідною Високою Договірною Стороною.
Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи 2248 (2018) «Процедура обрання суддів до Європейського суду з прав людини» передбачає у § 8.2.1, що список кандидатів має бути відхилений, якщо, зокрема, не всі кандидати відповідають усім умовам, викладеним у статті 21.1 Конвенції («Судді повинні мати високі моральні якості, а також мати кваліфікацію, необхідну для призначення на високу суддівську посаду, чи бути юристами з визнаним рівнем компетентності»).
Натомість «коли всі три кандидати, представлені Асамблеї, є чудовими, з інституційної точки зору може не мати значення, хто зрештою буде обраний: це обов`язково буде чудовий суддя...» (§ 2 Меморандуму «Процедура обрання суддів до Європейського суду з прав людини» SG-AS (2025) 01 від 03.03.2026, підготовленого Генеральним секретарем Асамблеї).
8.11. Отже, саме обираючи з-поміж відібраних Конкурсною комісією кандидатів особу для призначення членом ВККС, ВРП здійснює дискреційне повноваження. Власне механізм, встановлений Законом, який передбачає можливість вибору для заповнення однієї вакансії з переліку, який має містити не менше двох кандидатів, кожен з яких відповідає вимогам, які ставляться до кандидата, створює ситуацію вибору принаймні між двома варіантами, кожен з яких відповідатиме закону. Саме цей вибір пояснюється принципом позитивного відбору і не потребує додаткового обґрунтування, адже обрання одного кандидата з-поміж усіх є таким чином мотивом відхилення інших.
8.12. Натомість якщо ВРП відхиляє кандидата як такого, що не відповідає висунутим відповідно до Закону критеріям або з інших підстав вважає призначення неможливим, таке рішення безумовно має бути обґрунтоване та вмотивоване.
8.13. З протоколу засідання ВПР від 21.01.2025 видно, що головуючий на засіданні оголосив доповідь стосовно питання порядку денного засідання «Про призначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», у якій повідомив про переданий на розгляд ВРП остаточний перелік рекомендованих кандидатів на посаду члена ВККС, до якого включено Позивачку та ще одну особу.
З відеозапису засідання ВРП, який є в публічному доступі на офіційному Youtube-каналі ВРП (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1) і на який посилався представник ВРП у відзиві на позов та у відзиві на апеляційну скаргу, слідує, що іншим кандидатом був ОСОБА_2 .
Стосовно обох кандидатів головуючий на засіданні оголосив про їх відповідність критеріям, які висуваються до кандидатів на посаду члена ВККС.
Члени ВРП видалились до спеціального приміщення для обговорення цього питання, після їх повернення головуючий послідовно поставив на голосування пропозиції про призначення Позивачки та ОСОБА_3 на посаду члена ВККС.
Голосування відбулось відповідно до абзацу шостого пункту 10.4 Регламенту ВРП («Голосування з питання призначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України здійснюється підняттям руки. Волевиявлення члена Ради «За» або «Проти» фіксується у протоколі (відомості про голосування) згідно з формою, яка є додатком 6 до Регламенту»).
Головуючий оголосив, що за пропозицію про призначення Позивачки проголосували 6 членів ВРП, проти - 8.
Далі відбулось голосування за пропозицію призначити ОСОБА_3 на посаду члена ВККС. Головуючий оголосив, що за пропозицію про призначення ОСОБА_3 проголосував 1 член ВРП, проти - 13.
Після цього головуючий оголосив рішення про відмову в призначенні Позивачки на посаду члена ВККС та рішення про відмову в призначенні ОСОБА_3 на посаду члена ВККС.
8.14. Тобто ВРП не обрала жодного з двох кандидатів, які відповідали критеріям, що висуваються до кандидатів на посаду члена ВККС, і таким чином не реалізувала свою дискрецію, а натомість ухвалила інше рішення, мотиви і обґрунтування якого мала б викласти в Рішенні.
Стосовно пояснення рішення результатами волевиявлення членів ВРП
8.15. В основу спірного Рішення ВРП покладено такий загальний висновок (пункт 3.2. Рішення):
«Вища рада правосуддя за результатами аналізу інформації, отриманої з досьє кандидата та під час співбесіди, відомостей та матеріалів, отриманих з інших джерел, аналізу поведінки кандидата під час співбесіди, обговорення, шляхом порівняння всіх кандидатів на відповідність критеріям доброчесності, професійної компетентності, політичної нейтральності дійшла висновку, що ОСОБА_1 відповідає зазначеним критеріям для призначення на посаду члена ВКССУ».
Однак далі у рішенні зазначено:
«Проте за результатами волевиявлення членів Вищої ради правосуддя, яке ґрунтувалось на внутрішньому переконанні та власній оцінці обставин, пов`язаних із кандидатом на посаду члена ВККСУ, а також на власній оцінці її особистих і професійних якостей, за результатами відкритого голосування членів Вищої ради правосуддя у пленарному складі ОСОБА_1 не набрала більшості голосів. За кандидатуру ОСОБА_1 проголосувало шість членів Вищої ради правосуддя з чотирнадцяти, які брали участь у засіданні Вищої ради правосуддя.
Ураховуючи наведене, Вища рада правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у призначенні ОСОБА_1 на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України».
8.16. Отже, з усього тексту Рішення єдиним фрагментом, яким ВРП його пояснює, є фрагмент про «волевиявлення членів Вищої ради правосуддя, яке ґрунтувалось на внутрішньому переконанні та власній оцінці обставин, пов`язаних із кандидатом на посаду члена ВККСУ, а також на власній оцінці її особистих і професійних якостей».
8.17. Перед Великою Палатою Верховного Суду постає питання, чи слід вважати це пояснення мотивом рішення ВРП.
8.18. Ухвалення колегіальними органами рішень, до яких не висувається вимога бути умотивованими, можливе, і така практика є поширеною. Зокрема, у випадку, якщо такі рішення ухвалюються таємним голосуванням, коли неможливо без порушення таємниці голосування з`ясувати і викласти мотиви його ухвалення.
Саме такими є, наприклад, рішення про обрання членів ВПР з`їздом суддів України, з`їздом адвокатів України, всеукраїнською конференцією прокурорів та з`їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, як це передбачено статтями 10-13 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
8.19. Тому волевиявлення кожного, хто віддав свій голос «за» чи «проти» відповідного рішення, не є саме по собі мотивом цього рішення. Мотиви можуть залишитись невідомими, і в окремих випадках законодавець визнає такий стан допустимим, оскільки цінність таємниці голосування, за допомогою якої досягається захист від стороннього впливу, переважає недолік відсутності мотивів, які б пояснювали це рішення для сторонніх спостерігачів, суспільства в цілому.
8.20. В інших випадках, коли мова йде про реалізацію дискреційних повноважень у вузькому сенсі, що охоплює вибір між варіантами, кожен з яких є законним, за звичайних умов окреме обґрунтування також не вимагається.
8.21. Члени ВРП не є стосовно самої ВРП сторонніми суб`єктами, а їх рішення, втілене у голосуванні «за» чи «проти», не є підставою для висновків самої ВРП і самостійним підґрунтям для її рішення. Тому ВРП не може пояснювати своє рішення результатом голосування своїх членів. Навпаки, у випадку, коли не йдеться про реалізацію дискреції, мотиви голосування мають бути розкриті, оскільки це і є мотиви рішення.
Рішення ВРП - це колегіальне рішення її членів (у питанні призначення члена ВККС - більшості членів). Мотиви цієї більшості мають бути викладені у рішенні.
Іншими словами, акт голосування сам має ґрунтуватись на певних мотивах і є результатом, наслідком існування підстав для певного рішення, і аж ніяк не можна вважати сам акт голосування підставою для рішення.
8.22. Як видно з Рішення, підписаного членами ВРП, вона дійшла висновку, що Позивачка відповідає визначеним у Законі критеріям для призначення на посаду члена ВККС. Рішення містить аналіз відповідності Позивачки кожному критерію окремо.
8.23. Рішення про відмову у призначенні Позивачки членом ВККС ухвалене не разом з рішенням про призначення на цю посаду іншого кандидата з рекомендованого Конкурсною комісією переліку, тому відмова у призначенні Позивачки не обґрунтовується дискрецією ВРП обрати «одного з-поміж декількох однаково достойних». Отже, таке рішення про відмову не пояснюється застосуванням принципу позитивного відбору та дискрецією ВРП і мало бути обґрунтовано та вмотивовано іншими визначеними Законом підставами.
8.24. Представник ВРП у суді першої інстанції (у відзиві на позов) не пояснив, яким чином була виконана вимога Закону про те, що рішення ВРП про призначення або про відмову в призначенні відібраних кандидатів на вакантні посади членів ВККС має бути обґрунтоване і вмотивоване (частина сьома статті 95 Закону).
8.25. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірне Рішення не відповідає критерію обґрунтованості, визначеному частиною другою статті 2 КАС України.
8.26. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим.
Стосовно ефективного захисту прав Позивачки
8.27. Отже, ВРП спірним Рішенням без обґрунтування і наведення мотивів, тобто всупереч вимогі статті 95 Закону, припинила участь Позивачки у конкурсі на зайняття вакантної посади члена ВККС, чим порушила її право на розгляд її кандидатури спільно з іншими кандидатами з переліку, наданого Конкурсною комісією. Посада при цьому залишилась вакантною.
8.28. Однак під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції 06.02.2025 було оголошено новий конкурс на посади членів ВККС, а 12.08.2025 ВРП ухвалила рішення № 1671/0/15-25 «Про призначення Кушніра І. В. на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України». Тобто на час ухвалення рішення у цій справі вакансія була заповнена.
8.29. Суд першої інстанції вважав завершення конкурсу, у якому брала участь Позивачка, перешкодою для задоволення позову, оскільки це не дозволить відновити порушене право Позивачки у спосіб, який вона обрала, а саме шляхом зобов`язання ВРП провести повторне голосування з питання призначення її на посаду члена ВККС у конкурсі, що закінчився.
8.30. Позивачка наполягає, що порушення її прав відбулося саме на етапі волевиявлення членів ВРП (голосування), за результатами якого відбулося прийняття Рішення, тому саме вимога про проведення повторного голосування з питання призначення її на посаду члена ВККС цілком відповідала фактичним обставинам та ситуації.
8.31. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що з огляду на специфіку ухвалення ВРП рішення про призначення на посаду члена ВККС особи з переліку кандидатів, у якому має бути не менше двох кандидатів на кожну вакантну посаду, ВРП не може розглянути кандидатуру Позивачки окремо. Адже стосовно іншого кандидата з того ж переліку, в якому була Позивачка, ВРП також ухвалила рішення про відмову у призначенні, і це рішення не скасоване, тобто кандидатуру цієї особи ВРП повторно не розглядатиме.
8.32. Водночас Закон (частина дев`ятнадцята статті 95) передбачає, що якщо кількість відібраних Конкурсною комісією кандидатів на посаду члена ВККС, які відповідають критеріям доброчесності та професійної компетентності, є меншою за кількість кандидатів, передбачену частиною вісімнадцятою цієї статті, Конкурсна комісія оголошує додатковий конкурс відповідно до частини дев`ятої цієї статті та проводить його в порядку, передбаченому цією статтею.
8.33. Тому Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводом Позивачки про те, що вимога про проведення повторного голосування з питання призначення її на посаду члена ВККС могла бути задоволена як належна.
8.34. Водночас скасування спірного Рішення ВРП в умовах наявності вакансії, в конкурсі на зайняття якої Позивачка брала участь, могло б становити підставу для повторного розгляду ВРП її кандидатури спільно з іншими кандидатами, додатково відібраними відповідно до частини дев`ятнадцятої статті 95 Закону.
8.35. У зв`язку із цим частково слід погодитись з доводами Позивачки про те, що відповідно до статей 2, 9 КАС України з метою досягнення завдання адміністративного судочинства суд міг здійснити захист порушеного права в інший спосіб, який не суперечив закону і забезпечував ефективний захист прав Позивачки.
8.36. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що, забезпечуючи баланс публічного інтересу в безперервності роботи ВРП та ВККС та приватного інтересу учасників конкурсних процедур, законодавець передбачив запобіжники, спрямовані на усунення перешкод у безперервній роботі ВРП і ВККС, дія яких призводить до того, що права та інтереси учасників конкурсних процедур суд може ефективно захистити іноді лише шляхом компенсації втрат від порушення відповідного права чи інтересу, однак не шляхом відновлення самого права.
8.37. Так, законодавець встановив пряму заборону для суду забезпечувати адміністративний позов шляхом зупинення актів ВРП та встановлення для неї заборони або обов`язку вчиняти певні дії (пункт 1 частини третьої статті 151 КАС України).
8.38. Тобто законодавець визнав прийнятною ситуацію, за якої суд не матиме можливості перешкодити розгляду ВРП інших кандидатів на вакантну посаду члена ВККС, а також визнав прийнятною неможливість виконання рішення суду про відновлення прав особи, якщо на час набрання ним законної сили, як у цій справі, вакансія є заповненою.
8.39. Отже, Велика Палата Верховного Суду з урахуванням викладених вище мотивів висновує, що суд першої інстанції ухвалив по суті правильне рішення, у якому констатував, що оскаржене Позивачкою Рішення не містить мотивів відмови у її призначенні на посаду члена ВККС, однак суд не може відновити порушене право Позивачки у спосіб, який вона обрала, а саме шляхом зобов`язання ВРП провести повторне голосування з питання призначення її на посаду члена ВККС або відповідно до частини другої статті 9 КАС України шляхом зобов`язання ВРП здійснити повторний розгляд її кандидатури разом з іншими кандидатами на цю посаду, оскільки вона не є вакантною.
8.40. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності рішення суду першої інстанції, яке підлягає зміні з викладенням мотивувальної частини судового рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін як ухвалене з дотриманням норм матеріального й процесуального права.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
9.1. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
9.2. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
9.3. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта цієї статті).
9.4. З урахуванням мотивів, наведених у попередніх розділах цієї постанови, рішення КАС ВС від 20.10.2025 в частині відмови в задоволенні вимоги позову про визнання протиправним і скасування рішення ВРП № 82/0/15-25 від 21.01.2025 підлягає зміні з викладенням мотивувальної частини судового рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін як ухвалене з дотриманням норм матеріального й процесуального права.
Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 317, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 990/56/25 змінити, викласти його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачкаТ. Г. СтрелецьСудді:О. О. Банасько О. В. Білоконь О. Л. Булейко М. М. Гімон О. А. Губська Л. Ю. Кишакевич В. В. Король О. В. Кривенда М. В. Мазур Н. М. Мартинюк К. М. Пільков С. О. Погрібний Н. С. Стефанів О. В. Ступак В. Ю. Уркевич На підставі частини третьої статті 321 КАС України постанову оформив суддя К. М. Пільков.
