Дата документу 02.02.2021
Справа № 937/743/21
Провадження № 2-о/937/121/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
«02» лютого 2021 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого - судді Сметаніної А.В.,
за участю секретаря - Горбань Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє представник - адвокат Ігнатов Євген Євгенович, про встановлення факту народження дитини, заінтересована особа: Мелітопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
ВСТАНОВИВ:
Заявники звернулися до суду з вищевказаною заявою, в якій просять суд встановити факт народження дитини ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь, АР Крим, Україна від батьків: матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України.
В заяві зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у пологовому будинку міста Сімферополь АР Крим, Україна тимчасово окупованої території заявниця ОСОБА_2 народила дитину - дівчинку вагою 3540 г., зростом 51 см., про що заявниці було видано виписний епікриз із акушерського стаціонару від 01.01.2020 року. Батьком дитини є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заявники перебувають у шлюбі, який зареєстрований виконавчим комітетом Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, 08 червня 2013 року.
Через свого представника заявники звернулися до Мелітопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з метою зареєструвати свою дитину за вимогами законодавства України, однак отримали відмову через те, що надані документи не відповідають нормам законодавства України. У зв`язку з викладеним заявники просять у судовому порядку встановити факт народження їхньої дитини.
У судове засідання заявники не з`явилися, від їхнього представника, адвоката Ігнатова Є.Є. в матеріалах справи є заява про розгляд справи за його відсутністю та у відсутність заявників по справі.
Представник заінтересованої особи - Мелітопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення вимог заявників не заперечує.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, прийшов до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Відповідно до ч.2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Судом встановлено, що 08 червня 2013 року виконавчим комітетом Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ( ОСОБА_2 ) ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб /а.с.8/.
ОСОБА_2 в пологовому будинку м. Сімферополь АР Крим, Україна, ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину жіночої статі, вагою 3540 г., зростом 51 см., що підтверджується копією виписного епікризу (із акушерського стаціонару) від 01.01.2020 року виданого органом, що не підконтрольний державній владі України /а.с.7/.
Згідно з п. 1 ст.3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 р. сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визначається тимчасово окупованою територією. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Відповідно до п. п. 2, 3 ст. 9 відповідного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Крім того, у відповідності до наказів Міністерства юстиції України № 246/7 від 25 листопада 2014 року та № 935/5 від 17 червня 2014 року всі органи та підрозділи, які підпорядковані Міністерству юстиції України повинні були переміститися з тимчасово непідлеглих територій в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та перереєструватись, тому всі акти та документи, видані органами не переміщеними в населені пункти, на територіях яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та не перереєструвались з 01 грудня 2014 року вважаються недійсними.
Разом з тим, судом, при наданні оцінки поданих заявниками документів, як доказу, приймається до уваги, що хоча такі документи не є юридично дійсними, але вони можуть підтверджувати, що певна установа, яка не діє у відповідності з українським законодавством, але de facto існує на окупованій території, зареєструвала факт народження певної особи. Європейський суд з прав людини, наприклад, у справах «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії», зазначає, що «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, за логікою вищезазначених рішень, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)».
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у томі числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій територій.
Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Таким чином, виписний епікриз (із акушерського стаціонару) від 01.01.2020 року, виданий органом, що непідконтрольний державній владі України, є недійсним і не створює правових наслідків, проте підтверджує факт народження дитини.
Згідно ч.1 ст. 18 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, після залишення ними тимчасово окупованої території.
У відповідності з ч. ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Як вбачається з вимог ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
З метою реєстрації народження дитини заявники, через свого представника, звернулись до Мелітопольського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), однак у реєстрації дитини їм було відмовлено, оскільки ними не були надані встановленого зразка документи, які підтверджують факт народження дитини, а саме медичне свідоцтво про народження дитини, затверджене нормами законодавства України, а тому заявникам було роз`яснено право звернення до суду з питання встановлення факту народження дитини.
Факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети.
Як було встановлено під час розгляду справи, встановлення факту, що має юридичне значення, необхідно заявникам для державної реєстрації народження дитини та отримання свідоцтва про народження дитини.
За ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою.
Відомості про народження особи підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Відповідно до п.1, 5 ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження дитини.
Відповідно п.7 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що надати документи, необхідні для проведення державної реєстрації народження дитини, не можливо, з метою захисту прав і свобод громадян України, якими є заявники та їх дитина, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог щодо встановлення факту народження дитини, оскільки реєстрація народження дитини не можлива без відповідного рішення суду.
Крім того, суд встановлює лише факт народження дитини певної статі у певної особи. Ім`я ж дитини встановлюється відповідно до ст.28 ЦК України, а відповідно до ст.ст.145-147 СК України та Правил державної реєстрації актів цивільного стану в України батьки за згодою визначають ім`я дитини при реєстрації її народження в органах РАЦС, а з рішення суду, в акті про народження дитини, зазначаються лише дані про дату і місце її народження.
Відповідно ч.3 ст. 317 ЦПК України, у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
Таким чином, суд вбачає підстави для часткового задоволення заяви, а саме встановлення факту народження дитини жіночої статі, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь, АР Крим, Україна від матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України..
Також з метою захисту прав заявників та дитини, суд вважає необхідним відповідно до статті 430 ЦПК України, ст. 7 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом України № 69-V від 03 серпня 2006 року, допустити негайне виконання рішення суду.
Згідно зі ст.18 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.
Керуючись ст.ст.12, 13, 18, 76-81, 83, 89, 263-265, 268, 293, 294, 315-319,430 ЦПК України, ст. 28, ч. 4 ст. 49 ЦК України, ст. 144, 145-147 СК України, ст. ст. 1, 3, 9 «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст. ст.3, 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє представник - адвокат Ігнатов Євген Євгенович, про встановлення факту народження дитини, заінтересована особа: Мелітопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - задовольнити частково.
Встановити факт народження дитини жіночої статі, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь, АР Крим, Україна від матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України.
В задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справі, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 /тридцяти/ днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Дніпропетровська, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий.
Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Сімферополь, АР Крим, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий.
Заінтересована особа: Мелітопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), юридична адреса: м. Мелітополь, пл. Перемоги, 4.
Повне судове рішення складено 02 лютого 2021 року.
Суддя Мелітопольського
міськрайонного суду
Запорізької області: А.В. Сметаніна
