Єдиний державний реєстр судових рішень
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" грудня 2020 р. Справа № 922/716/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Пелипенко Н.М., суддя Стойка О.В.
секретар судового засідання Євтушенко Є.В.
за участю представників:
від позивача Карабак В.А. (адвокат), за ордером та свідоцтвом;
від відповідача - не з`явився;
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Чугуївський авіаційний ремонтний завод», м. Чугуїв вх. № 3144 Х/З на рішення господарського суду Харківської області від 15.10.2020 р. у справі № 922/716/20 (суддя Буракова А.М., повний текст складено та підписано 22.10.2020 р.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка», м. Запоріжжя
до Державного підприємства «Чугуївський авіаційний ремонтний завод», м. Чугуїв
про стягнення 391 474,32 грн.
ВСТАНОВИЛА:
06.03.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (далі ТОВ «Промелектроніка», позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» (далі ДП «Чугуївський авіаційний ремонтний завод», відповідач) боргу в сумі 318 450,86 грн., 3 % річних в сумі 8 109,11 грн., інфляційних втрат в сумі 4 776,76 грн. та пені в сумі 53 461,00 грн. за договором поставки № ПЕ 05/04-19 від 05.04.2019 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору поставки поставив відповідачеві товар за видатковими накладними № РН-0000495 від 15.04.2019 р. на суму 140 492,88 грн. та № РН-0000587 від 26.04.2019 р. на суму 177 957,98 грн., який залишився ним неоплаченим, чим порушено умови договору щодо строку оплати, що, в свою чергу, стало підставою для здійснення зазначених нарахувань на суму боргу.
Під час розгляду справи судом першої інстанції на стадії підготовчого провадження позивач шляхом подання відповідної заяви збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 318 450,86 грн., 3 % річних в сумі 13 196,09 грн., інфляційні втрати в сумі 6 366,37 грн. та пеню в сумі 53 461,00 грн. Протокольною ухвалою суду від 21.09.2020 р. заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду на підставі ст. 46 ГПК України, що відображено в протоколі судового засідання від 21.09.2020 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.10.2020 р. позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість в сумі 318 450,86 грн., 3 % річних в сумі 13 196,09 грн., інфляційні втрати в сумі 5 716,74 грн., пеню в сумі 53 461,00 грн., судовий збір в сумі 5 862,37 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18 063,80 грн.
В частині задоволення позову рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не спростована належними доказами наявність заборгованості та прострочення ним оплати поставленого позивачем товару, починаючи з 16.04.2019 р. та з 27.04.2019 р. за кожною видатковою накладною, що стало підставою для стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення згідно з п. 8.3 договору, а в частині відмови у задоволенні позову невірним розрахунком позивачем інфляційних втрат.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині стягнення пені в сумі 50 276,49 грн., ДП «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в оскаржуваній частині.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Скаржник стверджує, що за умовами п. 8.3 договору розмір нарахованої позивачем пені за весь період прострочення не повинен перевищувати 1 % від вартості товару, тобто, у цьому пункті сторони встановили порядок нарахування пені, який розраховується за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, при цьому, максимальний розмір пені за весь період прострочення не може перевищувати 1 % вартості поставленого товару, що не суперечить Цивільному та Господарському кодексам України та відповідає загальним засадам свободи договору.
На підтвердження своєї позиції щодо обґрунтованості розрахування пені виключно в межах 1 % вартості товару за весь період прострочення, що складає в даному випадку суму у розмірі 3 184,51 грн., скаржник посилається на постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 р. у справі № 922/3483/19, від 23.03.2020 р. у справі № 922/3807/19, від 22.04.2020 р. у справі № 922/3448/19, від 20.07.2020 р. у справі № 922/3865/19, від 20.07.2020 р. у справі № 922/3958/19.
У визначений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 р. строк, від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Крім того, одночасно з відзивом на апеляційну скаргу позивач заявив про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3 200,00 грн., на підтвердження чого ним до своєї заяви додано рахунок-фактуру № СФ-0000211 від 27.11.2020 р. на суму 3 200,00 грн., платіжне доручення № 7670 від 27.11.2020 р. на суму 3 200,00 грн., акт приймання-передачі № ОУ-00П182 на суму 3 200,00 грн., розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу у розмірі 3 200,00 грн., договір-доручення про надання правової допомоги від 07.05.2019 р. з додатковою угодою № 1 від 01.10.2019 р. до нього, а також свідоцтво та ордер адвоката.
Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.
Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 квітня 2019 року між ТОВ "Промелектроніка", як постачальником, та ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод", як покупцем, укладено договір № ПЕ 05/04-19, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар згідно зі специфікацією (додаток №1), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Асортимент товару, його обсяг (кількість) та вартість передбачається у специфікації, які є невід`ємною частиною даного договору (п.2.1 договору).
Загальна вартість договору складає 318 450,86 грн., у т.ч. ПДВ (20%) 53 075,14 грн. (п.2.2 договору).
Згідно з п.4.1 договору, строк постачання партії товару не більше 7 календарних днів з дати підписання договору.
Відповідно до п.5.1 договору, покупець здійснює оплату наступним чином: 100% вартості товару перераховує постачальнику після отримання товару та проходження вхідного контролю.
Пунктом 6.1 договору сторонами погоджено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань.
Пунктом 8.3. договору визначено, що при порушенні строків оплати товару покупець сплачує постачальнику, за вимогою останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше 1% від вартості товару.
Оплата штрафу або пені не звільняє сторони від виконання умов даного договору (п.8.4 договору).
В якості додатку № 1 до договору сторонами укладено специфікацію, в якій погоджено найменування, кількість та асортимент товару загальною вартістю 318 450,86 грн., у т.ч. ПДВ (20%) 53 075,14 грн.
Договір та специфікація до нього підписані представниками сторін без зауважень чи заперечень, підпис представника постачальника скріплений печаткою його підприємства.
Позивач стверджує, що після укладання договору та специфікації він склав та надіслав покупцеві рахунок-фактуру № СФ-0000522 від 05.04.2019 р. на суму 318 450,86 грн., в якому вказано той самий товар, що й у специфікації. В цьому рахунку-фактурі окремо зазначено, що строк постачання становить 7 днів.
Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ "Промелектроніка" поставлено ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" товар у повному обсязі, що підтверджується :
- видатковою накладною № РН-0000495 від 15.04.2019 р. на суму 140 492,88 грн. з ПДВ;
- видатковою накладною № РН-0000587 від 26.04.2019 на суму 177 957,98 грн. з ПДВ.
У видатковій накладній № РН-0000495 від 15.04.2019 р. міститься посилання на договір № 26/03-19 від 26.03.2019 р., а у видатковій накладній № РН-0000587 від 26.04.2019 р. на договір № ПЕ 09/04-19 від 09.04.2019 р., проте ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження у справі відповідач не заперечував факт постачання товару за цими видатковими накладними саме в площині договірних правовідносин за договором № ПЕ 05/04-19 від 05.04.2019 р.
Отже, факт здійснення постачання товару позивачем відповідачеві слід вважати доведеним.
З огляду на те, що за умовами п. 4.4 договору приймання товару за якістю здійснюється на підприємстві покупця, а видаткові накладні підписані його представником без будь-яких зауважень, постачальник вважає, що у покупця виникло зобов`язання з оплати товару на наступний день після отримання товару по кожній накладній окремо, тобто:
- за видатковою накладною № РН-0000495 від 15.04.2019 - 16 квітня 2019 року;
- за видатковою накладною № РН-0000587 від 26.04.2019 - 27 квітня 2019 року.
Оскільки товар, отриманий ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" залишився неоплаченим, ТОВ "Промелектроніка" звернулося з даним позовом до господарського суду про примусове стягнення з покупця заборгованості в сумі 318 450,86 грн., а також нарахованих на неї 3 % річних в сумі 13 196,09 грн., інфляційних втрат в сумі 6 366,37 грн. та пені в сумі 53 461,00 грн., заявленої на підставі п. 8.3 договору.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Судова колегія звертає увагу на наступне.
У позовній заяві та в заяві про збільшення позовних вимог ТОВ "Промелектроніка" стверджує, що:
- за видатковою накладною № РН-0000495 від 15.04.2019 р. поставив товар 15.04.2019 р.;
- за видатковою накладною № РН-0000587 від 26.04.2019 р. 10.09.2018 р.
В обох видаткових накладних, які покладені в підстави позову, відсутні відомості про те, що товар поставлявся в інші дати, аніж ті, якими ці видаткові накладні датовані. Товарно-транспортних накладних або інших доказів поставки товару покупцеві 10.09.2019 р. за видатковою накладною від 26.04.2019 р. (вбачається, що у тексті позовної заяви здійснено описку щодо року поставки) ТОВ «Промелектроніка» до матеріалів справи не надано, тому слід дійти висновку, що товар був поставлений ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" в ті дати, які значаться у видаткових накладних. При цьому, факт та дати отримання товару в межах укладеного між сторонами договору поставки покупець не оскаржує.
Згідно з ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Отже, за відсутності інших відомостей, підтверджених належними доказами:
- за видатковою накладною № РН-0000495 від 15.04.2019 р. товар на суму 140 492,88 грн. був поставлений 15.04.2019 р., мав бути оплачений покупцем 16.04.2019 р., а з 17.04.2019 р. розпочинається перебіг строку прострочення оплати за цією видатковою накладною;
- за видатковою накладною № РН-0000587 від 26.04.2019 р. товар на суму 177 957,98 грн. був поставлений 26.04.2019 р., мав бути оплачений покупцем 27.04.2019 р., а з 28.04.2019 р. розпочинається перебіг строку прострочення оплати за цією видатковою накладною. При цьому, умовами договору не передбачено здійснення оплати відповідачем отриманого товару виключно у банківські дні, а не календарні, так само як і не передбачено початку перебігу строку оплати з першого банківського дня після поставки товару.
Матеріали справи свідчать про те, що ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" отримало від ТОВ "Промелектроніка" товар на суму 318 450,86 грн. за згаданими видатковими накладними, доказів оплати якого у добровільному порядку покупцем не надано, тому господарський суд Харківської області на законних підставах задовольнив позов в цій частині, що ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" в апеляційному провадженні не оскаржується.
У зв`язку з простроченням покупцем оплати отриманого товару, ТОВ "Промелектроніка" нараховано 3 % річних в сумі 13 196,09 грн. за період з 16.04.2019 р. по 07.09.2020 р. та інфляційні втрати в сумі 6 366,37 грн. за аналогічний період.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судова колегія дійшла висновку про те, що обґрунтовано заявленими до стягнення є 3 % річних в сумі 13 169,91 грн. та інфляційні втрати в сумі 5 716,74 грн., тому позовні вимоги ТОВ «Промелектроніка» в цій частині підлягають задоволенню саме у наведеному розмірі.
На переконання суду апеляційної інстанції правильним періодом нарахування 3 % річних та інфляційних втрат є:
- за видатковою накладною № РН-0000495 від 15.04.2019 р. з 17.04.2019 р. по 07.09.2020 р. 3 % річних складають 5 881,23 грн.; інфляційні втрати в сумі 2 522,09 грн. розраховуються з 01.05.2019 р. по 31.08.2020 р.;
- за видатковою накладною № РН-0000587 від 26.04.2019 р. з 28.04.2019 р. по 07.09.2020 р. 3 % річних складають 7 288,68 грн.; інфляційні втрати в сумі 3 194,65 грн. розраховуються з 01.05.2019 р. по 31.08.2020 р.
Незважаючи на те, що рішення суду в цій частині скаржником не оскаржується, проте внаслідок здійснення судом першої інстанції невірного перерахунку 3 % річних через помилку у визначенні початку періоду прострочення покупцем оплати, суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 4 ст. 269 ГПК України, вважає за необхідне рішення суду скасувати в частині стягнення з ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" на користь ТОВ "Промелектроніка" 3 % річних в сумі 26,18 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставою апеляційного оскарження рішення суду від 15.10.2020 р. стало непогодження ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" зі стягненням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення внаслідок прострочення ним оплати товару.
У позовній заяві ТОВ "Промелектроніка" розраховано пеню на підставі п. 8.3 договору в сумі 39 443,78 грн. за кожною видатковою накладною окремо, а саме:
- за видатковою накладною № РН-0000495 від 15.04.2019 р. на суму 140 492,88 грн. з 16.04.2019 р. по 16.10.2019 р., що склало 23 656,69 грн. пені;
- за видатковою накладною № РН-0000587 від 26.04.2019 р. на суму 177 957,98 грн. з 27.04.2019 р. по 27.10.2019 р., що склало 29 804,31 грн. пені.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Приписами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язань.
За приписами п. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки умовами договору сторонами не погоджувався інший загальний термін нарахування пені, аніж той, що встановлений у ч. 6 ст. 232 ГК України, тому ТОВ «Промелектроніка» обґрунтовано розраховано пеню в межах 6 місяців після початку прострочення оплати покупцем, проте невірно визначено початок прострочення відповідача. До того ж, договірне обмеження пені 1-м відсотком стосується її розміру за день прострочення, а не певного періоду нарахування.
Враховуючи доведення постачальником та матеріалами справи факту прострочення покупцем оплати товару, у розумінні умов п. 8.3 договору пеня має розраховуватися наступним чином:
- за видатковою накладною № РН-0000495 від 15.04.2019 р. з 17.04.2019 р. по 16.10.2019 р. та становить 24 184,02 грн.;
- за видатковою накладною № РН-0000587 від 26.04.2019 р. з 28.04.2019 р. по 27.10.2019 р. та становить 30 452,75 грн.
Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, тому з ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" на користь ТОВ "Промелектроніка" підлягає стягненню пеня в сумі 53 461,00 грн., розрахована у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, розмір якої не перевищує 1 % вартості товару.
Твердження ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" про те, що умовами п. 8.3 договору передбачено максимальний розмір пені, який за весь період прострочення не повинен перевищувати 1 % вартості товару ґрунтуються на довільному тлумаченні скаржником умов договору та спростовуються матеріалами справи.
Так, по-перше, згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, тому встановлення граничного розміру не за кожний день прострочення, а взагалі за весь шестимісячний (в контексті вимог ч. 6 ст. 232 ГК України) період прострочення суперечить правовій природі пені як виду неустойки.
Крім того, у п. 8.3 договору не зазначено конкретно про те, що пеня у розмірі 1 % вартості товару є граничним розміром пені за весь час прострочення, відтак, таку умову договору не можна вважати узгодженою сторонами, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про зворотнє відхиляються за недоведеністю.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 р. у справі № 922/3483/19, від 23.03.2020 р. у справі № 922/3807/19, від 22.04.2020 р. у справі № 922/3448/19, від 20.07.2020 р. у справі № 922/3865/19, від 20.07.2020 р. у справі № 922/3958/19 оцінюються критично, оскільки згідно з вимогами чинного процесуального законодавства висновки суду апеляційної інстанції, викладені у даних постановах, не є обов`язковими для застосування у подібних правовідносинах.
Таким чином, апеляційна скарга в частині вирішення спору щодо стягнення пені задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 26,18 грн. та судового збору за позовом в сумі 0,40 грн., а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Розглянувши заяву позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 200,00 грн., понесених ним під час апеляційного провадження, судова колегія дійшла висновку щодо її задоволення, з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, 07.05.2019 р. між Адвокатським бюро «Сергія Жечева» та ТОВ «Промелектроніка» укладений договір-доручення про надання правової допомоги, за умовами якого предметом даного договору є надання адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.
Відповідно до п. 4.2 цього договору, гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється актом приймання-передачі наданої правової допомоги.
Додатковою угодою № 1 від 01.10.2019 р. до договору сторонами погоджена вартість правової допомоги, зокрема: за підготовку позову, відзиву, відповіді на відзив, клопотань, заяв оплаті підлягає 800 грн. за 1 годину.
Згідно з актом приймання-передачі № ОУ-000П182 Адвокатським бюро «Сергія Жечева» були проведені такі роботи (надані такі послуги) по договору б/н від 07.05.2019 р.:
- підготовка відзиву на апеляційну скаргу у справі № 922/716/20 тривалістю 4 години та вартістю 3 200,00 грн.
В цьому акті не зазначена дата його складання, проте даний документ підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.
В якості додатку № 1 до акту адвокатом складений розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу з аналогічними відомостями.
На підставі рахунку-фактури № СФ-0000211 від 27.11.2020 р. позивач платіжним дорученням № 7670 від 27.11.2020 р. на суму 3 200,00 грн. оплатив надані адвокатом послуги.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, згідно з ч.4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Окрім того, судова колегія зауважує, що відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, необхідно брати до уваги наступне:
- відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
- відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017р.) необхідно дотримуватись принципу розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Наразі, пропорційність є складовим елементом закріпленого ст.8 Конституції України принципом верховенства права, якому за змістом ч.1 ст.11, ч.1 ст.236 Господарського процесуального кодексу України має відповідати будь-яке судове рішення, тоді як покладання на сторону тягарю компенсації неспівмірного розміру понесених іншою стороною витрат на оплату послуг адвоката є несумісним із визначеним ч.1 ст.2 цього Кодексу завданням господарського судочинства, адже матиме фактичний наслідок, тотожний до накладання штрафу.
Отже, позивачем доведено належними доказами понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 200,00 грн. під час апеляційного провадження у справі, про зменшення яких відповідач суду апеляційної інстанції не заявив у розумінні ч. 5 ст. 126 ГПК України, тому ці витрати підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
Оскільки підставою часткового скасування оскаржуваного рішення є невірне визначення судом першої інстанції початку перебігу прострочення відповідача, а скаржником оскаржено дане рішення лише в частині вирішення спору щодо стягнення пені, тому витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем під час розгляду справи господарським судом Харківської області, судом апеляційної інстанції не перерозподіляються пропорційно задоволеним позовним вимогам та залишаються віднесеними на відповідача в сумі 18 063,80 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» на рішення господарського суду Харківської області від 15.10.2020 р. у справі № 922/716/20 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 15.10.2020 р. у справі № 922/716/20 скасувати частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 26,18 грн. та судового збору в сумі 0,40 грн.
В решті рішення господарського суду Харківської області від 15.10.2020 р. у справі № 922/716/20 залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3 200,00 грн. задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Чугуївський авіаційний ремонтний завод» (63501, Харківська обл., м. Чугуїв, мікрорайон Авіатор, код ЄДРПОУ 08305644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (69002, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4А, а/с 5012, код ЄДРПОУ 24510970) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 200,00 грн.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови складено 15.12.2020 р.
Головуючий суддя В.І. Пушай
Суддя Н.М. Пелипенко
Суддя О.В. Стойка
