ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2017 року
Справа № 922/3753/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Сибіги О.М.,
суддів
Корсака В.А., Швеця В.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Заступника прокурора Харківської області, м. Харків
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 року
у справі
господарського суду Харківської області
за позовом
Заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Лозова, Харківська область
до
1. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Степове", с. Слобожанське, Харківська область; 2. Балаклійської районної державної адміністрації, м. Балаклія, Харківська область
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів
1. Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області, с. Асіївка, Харківська область; 2. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків
про
визнання недійсним договору оренди земельних ділянок
за участю представників
прокуратури: Томчук М.О.,
відповідача-1: Зубаренко М.Ю.,
відповідача-2: не з'явився,
третьої особи на стороні відповідачів-1: не з'явився,
третьої особи на стороні відповідачів-2: не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Степове" (далі за текстом - СТОВ "Степове"), Балаклійської районної державної адміністрації (далі за текстом - Балаклійська РДА) про визнання недійсним Договору оренди землі від 27.06.2007 року, укладеного між Балаклійською РДА та СТОВ "Степове".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.11.2016 року залучено до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1) Асіївську сільську раду Балаклійського району Харківської області (далі за текстом - Асіївська сільраду); 2) Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (далі за текстом - ГУ Держгеокадастру у Харківській області).
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.12.2016 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що визначений розмір орендної плати за передану в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення відповідає законодавчим положенням та приписам нормативно-правових актів на момент укладення Договору оренди земельної ділянки, а тому відсутні правові підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.
СТОВ "Степове" та Балаклійською РДА Харківської області до Вищого господарського суду України подано відзиви на касаційну скаргу, в яких відповідачі проти доводів касаційної скарги заперечують та просять залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.
В судовому засіданні прокурор просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 20.12.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити, а представник відповідача-1 проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.
Відповідача-2 та третіх осіб згідно з приписами ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-1, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.06.2007 року Балаклійською РДА (орендодавець) та СТОВ "Степове" (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки (далі за текстом - Договір), який зареєстрований 23.07.2007 року під № 040768300312 у Балаклійському районному відділі ХРФ ДП ЦДЗК, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 558, 0333 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради, за рахунок земель державного резервного фонду.
Згідно з Розділом "Об'єкт оренди" Договору в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 558, 0333 га, у тому числі: рілля - 558, 0333 га.
На земельних ділянках присутні сторонні користувачі (охоронна зона ВАТ "Харківгаз" та охоронна зона ЛЕМ).
Грошова нормативна оцінка земельних ділянок становить 6 060 022, 38 грн.
Згідно з Розділом "Строк дії договору" його укладено на 20 років.
В Розділі "Орендна плата" Договору передбачено , що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 0,5 % від грошової нормативної оцінки земельних ділянок і становить 30 300, 11 грн. на рік, згідно розрахунку розміру орендної плати на земельні ділянки державної власності, грошова оцінка яких проведена. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісяця, рівними частками до п'ятого числа місяця наступного за звітним.
Розмір орендної плати переглядається один раз на три роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених Договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованих ділянок не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Розділ Договору "Умови використання земельних ділянок" передбачає, що земельні ділянки передаються в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельних ділянок: землі сільськогосподарського призначення.
На підставі Акта прийому-передачі земельної ділянки від 24.07.2007 року Балаклійською РДА на виконання умов зазначеного Договору передано СТОВ "Степове" земельну ділянку загальною площею 558, 0333 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області.
В подальшому, трьома Додатковими угодами від 25.12.2015 року сторонами та ГУ Держгеокадастру у Харківській області вносилися зміни до зазначеного Договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за № 040768300312 від 23.07.2007 року, зокрема, абзац перший Розділу "Об'єкт оренди" доповнено найменуванням кадастрових номерів земельних ділянок, що є предметом оренди за договором (к. н. 6320280400:04:000:0573 - 73, 7268 га, к. н. 6320280400:04:000:0572 - 204,2903 га, к. н. 6320280400:04:000:0574 - 53, 5063 га, к. н. 6320280400:04:000:0575 - 67, 3138 га, к. н. 6320280400:01:000:0399 - 12, 0836 га, к. н. 6320280400:01:000:0352 - 116, 3808 га, без кадастрового номеру - 30, 7317 га); абзац третій Розділу "Об'єкт оренди" доповнено новою нормативною грошовою оцінкою кожної з земельних ділянок, що є предметом оренди за Договором, з урахуванням індексації; абзац третій розділу "Орендна плата" доповнено новим Розміром орендної плати.
Прокурор, посилаючись на те, що в Договорі оренди земельної ділянки від 23.07.2007 року орендну плату встановлено без проведення нормативно-грошової оцінки, що в свою чергу є порушенням вимог ст. 13 Закону України "Про оцінку землі" та ст. ст. 1, 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі", звернувся до господарського з позовом про визнання вказаного Договору недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.
З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору оренди земель сільськогосподарського призначення, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про оцінку земель", Закону України "Про плату за землю" та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.
За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі", ст. 93 Земельного кодексу України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. ст. 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі").
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").
Отже, як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а тому наявність чи відсутність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі не породжує юридичних наслідків у вигляді недійсності правочину.
Крім того, на момент укладання спірного Договору оренди чинне земельне законодавство не передбачало конкретний розмір орендної плати, зокрема, й у процентному співвідношенні до нормативної грошової оцінки, а приписи ст. 21 Закону України "Про оренду землі" лише фіксували його граничні межі.
В силу приписів ст. 201 Земельного кодексу України грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельної ділянки являє собою капіталізований рентний дохід із земельної ділянки (рентний дохід (земельна рента) - дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції чинній на час укладення спірного договору) підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
В той же час, судам не надано доказів прийняття такого рішення Балаклійською РДА Харківської області.
Крім того, згідно зі ст. 2 Закону України "Про плату за землю", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин (в редакції, станом на момент укладення спірного правочину) використання землі в Україні є платним. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Статтею 23 Закону України "Про плату за землю" (в редакції, чинній на момент укладення спірного правочину) передбачалось, що грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку за станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарсь-кого призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року № 213, нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
В п. 2 вказаної Методики визначено, що інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядку-вання, а земель населених пунктів - їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території.
Пунктом 3 Методики передбачено, що нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення (далі - земель) провадиться окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами за рентним доходом, який формується залежно від якості, місцерозташування і економічної оцінки земель.
Згідно з п. 5 Методики в основу розрахунку нормативної грошової оцінки земель кладеться рентний доход, який створюється при виробництві зернових культур і визначається заданими економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році.
Відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про оцінку земель" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.1995 року № 213 "Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук 27.01.2006 року № 18/15/21/11, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2006 року за № 388/12262, затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (далі за текстом - Порядок), згідно з п. 1.4 якого інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування.
В п. 1.5 цього Порядку визначено, що нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, на які відсутні матеріали економічної оцінки, визначається за аналогічними агровиробничими групами ґрунтів, які до них прилягають. На відносно гірших землях, на яких не створюється диференційований рентний дохід (з нульовим або від'ємним показником оцінки), нормативна грошова оцінка земель визначається величиною абсолютного рентного доходу - 1,6 ц зерна з гектара.
З огляду на викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків, що на час укладення спірного Договору оренди земельної ділянки від 20.12.2007 року законодавством було передбачено можливість укладення правочинів як за визначеною нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, так і без такої, оскільки нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, на які відсутні матеріали економічної оцінки, визначалась за аналогічними агровиробничими групами ґрунтів, які до них прилягають.
При цьому, мінімальний розмір орендної плати визначався виходячи із розміру земельного податку за землі (угіддя) сільськогосподарського призначення, відносно яких було проведено нормативну грошову оцінку станом на 01.07.1995 року, що була проведена по всій території України.
Таким чином, на момент укладення оспорюваного правочину на законодавчому рівні встановлено можливість визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Розпорядженням виконавчого комітету Балаклійської районної ради народних депутатів від 22.06.1995 року № 330 затверджені матеріали грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення по господарствах району, в тому числі по СТОВ "Степове".
У Розділі спірного Договору "Об'єкт оренди" сторонами погоджено, що грошова нормативна оцінка земельних ділянок становить 6 060 022, 38 грн.
Зазначена нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення проведена станом на 01.07.1995 року відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року № 213, результати якої стали базою для розрахунку орендної плати за земельні ділянки державної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, чинній на момент укладення спірного правочину) дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, підставою для визначення розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що передавались 27.06.2007 року в оренду СТОВ "Степове", був витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі державного земельного фонду), розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради від 25.06.2007 року, виданий Балаклійським районним відділом земельних ресурсів 27.06.2007 року вих. № 15.
Розмір орендної плати в договорі визначений у розмірі 0,5 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
При цьому, згідно чинного законодавства на день укладання договору, розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, і за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, розроблявся за формами, що були затверджені постановою Кабінету Міністрів від 13.12.2006 року № 1724 "Деякі питання оренди земель".
Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України також вносились зміни до Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220, в якому визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Розрахунок розміру орендної плати, що є Додатком до Договору, здійснений за формою встановленою Додатком № 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 року № 1724 та погоджений сторонами в абз. 1 Розділу "Орендна плата" Договору оренди земельної ділянки від 27.06.2007 року.
Крім того, ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладання спірного договору) передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".
Втім, визначений в умовах Договору розмір орендної плати в 10 разів більше ніж земельний податок.
В той же час, відхиляючи доводи прокурора судами правомірно зауважено, що відповідно до ст. 27 Закону України "Про плату за землю" контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби, а оскільки судам не надано доказів з приводу того, що зі сторони вказаних органів протягом строку оренди земельної ділянки заявлялись будь-які претензії щодо порядку обчислення та розміру орендної плати, законодавчі зміни та затвердження нової нормативно грошової оцінки є підставою для подальшого внесення змін до спірного договору оренди та приведенні його до вимог діючого Податкового та Земельного законодавства України, що прямо передбачено чинним законодавством та умовами спірного правочину, а не для визнання такого правочину недійсним.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій про те, що розрахунок орендної плати за земельні ділянки за спірним Договором повністю відповідає порядку, ставкам та встановленим обмеженням, здійснений у відповідності до вимог законодавства України діючого на момент укладання такого Договору, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки посилання прокурора на порушення вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства України, а спірний Договір оренди земельної ділянки укладено у повній відповідності з вимогами чинного цивільного та земельного законодавства на момент його вчинення.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що інші доводи заступника прокурора Харківської області, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 року у справі № 922/3753/16 - залишити без змін.
Головуючий суддя
О.М. Сибіга
Судді
В.А. Корсак
В.О. Швець
