ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2017 року
Справа № 916/4871/15
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
головуючого - судді:
Поляк О.І. (доповідач), Корсака В.А., Ходаківської І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2017
у справі
№916/4871/15 Господарського суду Одеської області
за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до
Приватного підприємства "Ніка-2";
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Одеська обласна державна адміністрація
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Відділ Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області;
про
усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та про зобов'язання вчинити певні дії,
у судовому засіданні взяли участь представники
від позивача: ОСОБА_5;
від відповідача: Гамар В.І., Сажина С.М.;
від третьої особи 1: не з'явились;
від третьої особи 2: не з'явились;
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного підприємства "Ніка-2" про усунення перешкод в користуванні орендованою земельною ділянкою, розташованою під базою відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом:
а) відновлення меж земельної ділянки відповідно до плану землекористування за договором оренди земельної ділянки від 07.11.2001 із закріпленням межовими знаками встановленого зразку на межі БВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" та БВ "ІНФОРМАЦІЯ_2" та встановленням паркану по відповідній межі;
б) знесення (перенесення) самочинно побудованої ПП "Ніка-2" огорожі, трансформатору № 16, ємкості № 1, Будівлі 1 л відповідно до меж землекористування за договором оренди земельної ділянки від 07.11.2001;
в) зобов'язання відділу держземагенства у Білгород - Дністровському районі Одеської області скасувати реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, що належить ПП "Ніка - 2" за договором оренди земельної ділянки від 07.11.2001 № 4251.
Згідно з заявою від 02.02.2015 про уточнення позовних вимог, прийнятою судом до розгляду, позивач просив суд усунути перешкоди в користуванні орендованою земельною ділянкою, розташованою під базою відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом:
а) відновлення меж земельної ділянки відповідно до плану землекористування за Договором оренди земельної ділянки від 07.11.2001 із закріпленням межовими знаками встановленого зразку на межі БВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" та БВ "ІНФОРМАЦІЯ_2";
б) знесення (перенесення) самочинно побудованої ПП "Ніка-2" огорожі, трансформатору № 16, ємності № 1, Будівлі 1л відповідно до меж землекористування за Договором оренди земельної ділянки від 07.11.2001;
в) скасування запису у Поземельній книзі, відкритий на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, що належить ПП "Ніка-2", щодо відомостей про земельну ділянку, а саме: опис меж; міри ліній по периметру; координати поворотних точок.
19.02.2016 надав заяву про уточнення формулювання позовних вимог, прийнятою судом до розгляду, у якій просив суд пункт б) прохальної частини позову читати в наступній редакції:
б) знесення самочинно побудованої ПП "Ніка-2" огорожі, трансформатору № 16, ємкості № 1, Будівлі 1л відповідно до меж землекористування за Договором оренди земельної ділянки від 07.11.2001.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.12.2016 у справі №916/4871/15 (головуючий суддя - Шаратов Ю.А., судді - Степанова Л.В., Желєзна С.П.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 (головуючий суддя - Ярош А.І., судді - Діброва Г.І., Ліпчанська Н.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського із касаційною скаргою, у якій, з урахуванням додаткових пояснень від 24.10.2017, просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2017, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.
В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 791, 100, 107 Земельного кодексу України, статей 1, 20, 25 Закону України "Про землеустрій", статей 11, 21, 22 Закону України "Про державний земельний кадастр", статей 4, 42, 105 Господарського процесуального кодексу України. Наголошує на тому, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог не відповідають дійсним обставинами справи. Так, судами залишено поза увагою обставини зміни у 2007 році конфігурації земельної ділянки, належної ПП "Ніка-2", а також те, що акт погодження меж, на підставі якого було отримано державний акт на земельну ділянку у 2012 році, за висновком експертизи від 26.12.2013 №5618/02, було підписано не ФОП ОСОБА_4, а іншою особою. Судами не наведено правового обґрунтування відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування запису у поземельній книзі.
До Вищого господарського процесуального кодексу України надійшов відзив ПП "Ніка-2", у якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін з мотивів, у них викладених.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.2017 продовжено строк розгляду касаційної скарги на п'ятнадцять днів та відкладено її розгляд на 24.10.2017.
Відповідно до протоколу Вищого господарського суду України від 20.10.2017, у зв'язку із запланованою відпусткою судді Данилової М.В., для розгляду касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у справі №916/4871/15, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляк О.І., судді - Корсак В.А., Ходаківська І.П.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 07.11.2001 між Білгород-Дністровською районною радою та підприємцем ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,9872 га, що розташована на землях Будацької коси біля селища Затока Білгород-Дністровського району, Одеської області, з метою забудови та обслуговування бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1". Строк дії Договору - 49 років. Договір зареєстровано у Білгород-Дністровському районному відділі земельних ресурсів 09.11.2001 за № 37.
ПП "Ніка-2" є власником сусідньої земельної ділянки загальною площею 1,7323 га, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладеним 09.02.2006 між Білгород-Дністровською райдержадміністрацією та ПП "Ніка-2", Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_2 площею 0,3386 га та Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_3 площею 1,3937 га.
Спір у справі, що переглядається, виник у зв'язку з тим, що в процесі господарської діяльності на відстані близько 2х метрів від межі на орендованій ФОП ОСОБА_4 земельній ділянці позивачем були встановлені тимчасові споруди. У подальшому, у 2011 році, за доводами позивача, відповідачем було встановлено паркан - металеву сітку типу "Рабиця" впритул до побудованих ФОП ОСОБА_4 тимчасових споруд та капітальної забудови, а згодом - на захопленій відповідачем частині земельної ділянки орієнтовною площею 316 кв.м незаконно встановлено трансформатор та резервуар. Вважаючи, що відповідач незаконно захопив частину земельної ділянки ФОП ОСОБА_4, остання звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом про усунення перешкод.
Розглядаючи спір по суті, місцевий господарський суд, позицію якого підтримала апеляційна інстанція, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України у зв'язку з наступним.
Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).
Негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.
Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.
Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном; факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
Зі змісту статті 391 Цивільного кодексу України вбачається, що вона регулює захист права власності не в будь-якому випадку, в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про відновлення меж земельної ділянки відповідно до плану землекористування за Договором оренди земельної ділянки від 07.11.2001 із закріпленням межовими знаками встановленого зразку на межі БВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" та БВ "ІНФОРМАЦІЯ_2" та знесення (перенесення) огорожі, трансформатору № 16, ємності № 1, Будівлі 1л відповідно до меж землекористування за Договором оренди земельної ділянки від 07.11.2001 позивач посилається на неможливість використання належної їй за договором оренди від 07.11.2001 земельної ділянки з огляду на встановлення відповідачем огорожі та будівлі транформатору.
Для з'ясування дійсних обставин спору, судом, за клопотанням позивача призначалась судова експертиза.
У Висновку експерта № 222/16 комплексної судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи у справі № 916/4871/15, складеному 19.09.2016 судовим експертом ОСОБА_8 надані наступні відповіді на поставлені судом запитання.
Фактична конфігурація та ліній розміри встановлених жорстких меж земельної ділянки б-в "ІНФОРМАЦІЯ_1", яка знаходиться у тимчасовому довгостроковому користування ФОП ОСОБА_4 частково не відповідають конфігурації та лінійним розмірам земельної ділянки у відповідності до Договору оренди землі від 07.11.2001. Причиною невідповідності меж є часткове зміщення фактичної північно-західної межі зі сторони б/в "Перлина-2012" від точки 1а до точки 6г у бік б/в "ІНФОРМАЦІЯ_1", зміщення східно-північної межі від точки 32 до точки 8 у бік б/в "ІНФОРМАЦІЯ_1", зміщення з фасаду металевої огорожі зі сторони дороги від точки 1 до точки 13 у бік б/в "ІНФОРМАЦІЯ_1" та відсутність встановленої жорсткої суміжної огорожі між б/в "ІНФОРМАЦІЯ_1" та б/в "ІНФОРМАЦІЯ_2" від точки 13 до точки 32.
У відповідності до Технічного звіту з топографічних вишукувань за адресою: АДРЕСА_2 від 2016 року експертом встановлено накладання земельної ділянки б/в "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1, яка знаходиться у тимчасовому довгостроковому користуванні ФОП ОСОБА_4 згідно Договору оренди землі від 07.11.2011 та земельної ділянки б/в "ІНФОРМАЦІЯ_2" за адресою: АДРЕСА_3, яка належить на праві приватної власності ПП "Ніка-2" згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 21.06.2012 кадастровий номер НОМЕР_1 по даним вказаної правовстановлюючої документації. Площа накладки складає 0,0184 га (184,00 кв.м.).
У висновку експертизи зазначено, що визначити площу накладки земельної ділянки б/в "ІНФОРМАЦІЯ_1" та земельної ділянки б/в "ІНФОРМАЦІЯ_2" по фактичному користуванню технічно не надається можливим, у зв'язку з відсутністю по усьому периметру вказаних земельних ділянок жорстких встановлених меж (огорож).
Для точного відновлення спірної суміжної межі б/в "ІНФОРМАЦІЯ_1" та б/в "ІНФОРМАЦІЯ_2" необхідно виконати комплект геодезичних робіт по встановленню межових знаків земельної ділянки б/в "ІНФОРМАЦІЯ_1" у відповідності до Технічного звіту з топографічних вишукувань за адресою: АДРЕСА_2 від 2016 року.
У відповідності до Технічного звіту з топографічних вишукувань за адресою: АДРЕСА_2 від 2016 року експертом було встановлено, що трансформатор №16, ємність №1, будівля 1л з прибудовою фактично не розташовані у межах землекористування ФОП ОСОБА_4 відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 07.11.2001.
Огорожа з металевих листів та сітки "Рабиця" по металевому каркасу, яка розділяє суміжні земельні ділянки б/в "ІНФОРМАЦІЯ_1" та б/в "ІНФОРМАЦІЯ_2", розташована у межах землекористування ФОП ОСОБА_4 відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 07.11.2001.
Схема розташування огорожі, трансформатору №16, ємності №1, будівлі 1л по відношенню до границі б/в "ІНФОРМАЦІЯ_1" згідно плану землекористування за Договором оренди від 07.11.2001 графічно відображена на аркуші 32 у Технічному звіті з топографічних вишукувань за адресою: АДРЕСА_2 від 2016 року.
У результаті проведеного обстеження експерт встановив, що від точок 32-33 кутів суміжної огорожі з сітки "Рабиця" до точки 13 (кут тимчасової споруди б/в "ІНФОРМАЦІЯ_1") та точки 12 (кут огорожі б/в "ІНФОРМАЦІЯ_2") відсутні будь-які інші жорстко встановлені огорожі (металеві, кам'яні, тощо), які б мали пошкодження (іржа, здуття фарби, тріщини, перекос, тощо), які з'являються у результаті довготривалої експлуатації.
Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до пунктів "а", "ґ" частини першої, частини другої статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Водночас, статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як уже наголошувалось, особливістю негаторного позову є вчинення особою неправомірних дій, які порушують права власника (володільця) майна, що водночас унеможливлює використання ним належного майна.
У справі ж, що переглядається, має місце ситуація, коли фактично два рівноправних учасника відносин, два суміжних землекористувача надають у підтвердження своїх прав документи, які мають однакову юридичну силу - договір оренди землі від 07.11.2001 (позивач) та державний акт відповідача на право приватної власності від 11.06.2012 (яким замінено державний акт від 3.09.2007). При цьому, жоден з них не може надати доказів встановлення на місцевості межових знаків станом на момент оформлення відповідного права та куди ці межові знаки зникли.
Дійсність договору оренди сторонами не оспорювалась, відтак, за приписами статті 204 Цивільного кодексу України, правомірність наведеного правочину презюмується.
Дійсність державного акту та договору купівлі-продажу встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 30.07.2013 у справі 916/1707/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.10.2013, про відмову у задоволенні позову ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право власності на землю ПП Ніка-2.
Відсутність межі, а також те, що вона не була встановлена, підтверджується висновком експерта та частково рішенням апеляційного суду Одеської області від 10.09.2013 у справі №22-ц/785/7182/13, яким встановлено, що частина самочинних будівель зведена на межі суміжної земельної ділянки - ПП "Ніка-2" замість забору.
До того ж, за висновком експерта від 19.09.2016 №222/16 встановлено, що від точок 32-33 кутів суміжної огорожі з сітки "Рабиця" до точки 13 (кут тимчасової споруди б/в "ІНФОРМАЦІЯ_1") та точки 12 (кут огорожі б/в "ІНФОРМАЦІЯ_2") відсутні будь-які інші, ніж комплекс будівель та сітка типу "Рабиця" жорстко встановлені огорожі (металеві, кам'яні, тощо), які б мали пошкодження (іржа, здуття фарби, тріщини, перекос, тощо), які з'являються у результаті довготривалої експлуатації.
Наведеним висновком експерта спростовуються доводи ФОП ОСОБА_4 зроблені з посиланням на акт встановлення в натурі меж земельної ділянки від 12.09.2001, щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки наданої позивачу в оренду у 2011 році.
Водночас, і акт погодження меж із суміжними землекористувачами від 2006 року незалежно від того, ким було поставлено підпис від імені ФОП ОСОБА_4, не має правового значення для вирішення даного спору по суті, з огляду на встановлену судами чинність правовстановлюючих документів на землю як позивача у справі, так і відповідача.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно неможливості захисту права користування (оренди) за рахунок порушення права власності іншої особи на суміжну земельну ділянку. Позивачем не наведено фактичної наявності як на момент отримання нею в оренду, так і на момент розгляду справи у суді межових знаків, якими визначаються межі орендованої нею земельної ділянки щодо сусіднього землевласника - ПП "Ніка-2", а також те, що вони були знищені ним. У цій частині, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Не підлягають задоволенню і позовні вимоги стосовно знесення огорожі, трансформатору та резервуару, оскільки згадані споруди розташовані і у межах землекористування ФОП ОСОБА_4 відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 07.11.2001, і одночасно на межі земельної ділянки ПП "Ніка-2" згідно із Державним актом на право власності на земельну ділянку від 21.06.2012, що випливає з висновку експертизи. Отже, перенесення вказаної огорожі на земельну ділянку б/в "ІНФОРМАЦІЯ_2" призведе до порушення прав власника землі - ПП "Ніка-2".
Відмова у задоволенні позовної вимоги про скасування запису у Поземельній книзі відкритого на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, що належить ПП "Ніка-2", щодо відомостей про земельну ділянку, а саме: опис меж; міри ліній по периметру; координати поворотних точок мотивована відмовою у задоволенні двох перших позовних вимог, оскільки ця вимога є похідною від них та не може розглядатися окремо, з огляду на характер наявного між сторонами спору.
Погоджуючись із наведеними висновками судів про відмову у задоволенні позову, колегія суддів водночас, враховує також наступне.
За технічною документацією із землеустрою експертом у висновку від 19.09.2016 №222/16 встановлено, що суміжні земельні ділянки накладаються одна на одну, а площа накладки складає 0,0184 га (184,00 кв.м.).
За приписами частини 3 статті 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
При цьому, оскільки межі земельних ділянок фактично не були встановлені у натурі (на місцевості) під час оформлення відповідних прав на землю як позивачем, так і відповідачем, то вирішення питання щодо користування частиною земель у межах накладення земельних ділянок одна на одну, має вирішуватись у порядку, визначеному статтями 106-108 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до статті 106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Основою для відновлення меж, за приписами статті 107 Земельного кодексу України, є дані земельно-кадастрової документації.
У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.
У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.
Частиною 2 статті 108 Земельного кодексу України унормовано, що власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.
Отже, наявний між сторонами спір щодо користування частиною землі, що перебуває на межі між суміжними користувачами, з огляду на правомірність набуття прав на землю кожним з них, а також оскільки фактично межа між ними не була встановлена має вирішуватись шляхом встановлення порядку спільного користування спірною частиною суміжних земель, а не шляхом усунення перешкод у користуванні майном.
Враховуючи межі перегляду справи і повноваження касаційної інстанції щодо переоцінки доказів, встановлені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 постанови Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2017.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі №916/4871/15 слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
У силу приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі № 916/4871/15 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі № 916/4871/15 залишити без змін.
Головуючий суддя О.І. Поляк
Судді В.А. Корсак
І.П. Ходаківська
