ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" вересня 2024 р. Справа№ 910/8828/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Палія В.В.
суддів: Вовка І.В.
Сибіги О.М.
при секретарі: Бенчук О.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 17.09.2024.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІАЛАН КОНСАЛТИНГ»
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 (повний текст складено 24.05.2024)
у справі №910/8828/23 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІАЛАН КОНСАЛТИНГ»
до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національний банк України
про визнання недійсним одностороннього правочину,-
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіалан Консалтинг» (далі - позивач) звернулось з позовом про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач/Банк) оформленого у вигляді повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку №20.1.0.0.0/7-230418/306/306 від 18.04.2023 та визнання дії Банку із зупинення фінансових операцій на поточних рахунках, відкритих позивачеві в Банку, протиправними.
В подальшому від позивача надійшла заява про відмову від позову в частині позовних вимог про визнання дії Банку із зупинення фінансових операцій на поточних рахунках, відкритих Товариством з обмеженою відповідальністю «Фіалан Консалтинг» в Банку протиправними.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Примаючи оскаржуване рішення судом першої інстанції встановлено, що односторонній правочин Банку про відмову від підтримання ділових відносин з позивачем відповідає приписам статті 15 Закону про ПВК/ФТ та Положенню №65, які прямо наділяють банк обов`язком відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариствао з обмеженою відповідальністю «ФІАЛАН КОНСАЛТИНГ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 у справі №910/8828/23 та ухвалити нове, яким визнати недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», оформлений у вигляді повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку №20.1.0.0.0/7-230418/306/306 від 18.04.2023.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є незаконним і неогрутованим, зокрема таким, що ухвалено внаслідок неповного встановлення обставин, що мають значення для справи, неправильного дослідження та оцінок доказів, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Крім того, апелянт посилається на те, що судом не враховано факту відсутності підстав для встановлення позивачу неприйнятно високого ризику, отже даний правочин може бути визнано недійсним.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/8828/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Палій В.В. - головуючий суддя; судді - Вовк І.В, Сибіга О.М.
В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/8828/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою суду від 26.06.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІАЛАН КОНСАЛТИНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 у справі №910/8828/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.
На адресу суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою суду від 16.07.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 04.09.2024.
Протокольною ухвалою суду від 04.09.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 17.09.2024.
Ухвалою суду від 16.09.2024 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІАЛАН КОНСАЛТИНГ» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Позиції учасників справи
30.07.2024 на адресу суду через підсистему Електронний суд від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
20.09.2017 та 18.01.2018 Банком відкрито ТОВ «Фіалан Консалтинг» поточні рахунки №26001054324397 (Українська гривня) та №26005054358347 (долар США) на підставі анкети-заяви клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, за якими ТОВ «Фіалан Консалтинг» приєдналось до Умов, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, https://privatbank.ua/terms та які разом складають договір банківського обслуговування (далі Договір).
У квітні 2023 Банком проводено моніторинг фінансових операцій позивача по рахунках, у зв`язку з чим, 03.04.2023 направлено на електронну пошту позивача лист в якому визначено коло питань та документів, які необхідно надати Банку:
- обґрунтування економічної суті здійснення безготівкових операцій в частині отримання коштів за переговорний пристрій Motorola, за ретранслятори і переговорні пристрої (ЩЗ), за посередницькі послуги з наступним переказом за господарські товари, непродовольчі товари, товари промислової групи, маркетингові послуги, складський облік, бухгалтерські та юридичні послуги, запчастини, послуг з розробки та постачання програмної продукції;
- обґрунтування економічної суті здійснення операцій по Дт-рахунку та документи, що є підставою їх проведення з наступними контрагентами: ТОВ «Торкансо», ТОВ «Аппер Корн», ТОВ «Стіма Плюс», ТОВ «Берлі Сейл», ТОВ «Ріалтрейд», ТОВ «Бізнес репутація», ТОВ «Сіларк Прайм», ФОП Димитрієва Н.Г., ФОП Свиридюк О.В., ФОП Майстренко Д.І.;
- розшифровка статей балансу, в яких відображено облік отриманої і переданої продукції зв`язку (переговорний пристрій Motirila, ретранслятори, переговорні пристрої (ЩЗ) і тд;
- розшифровка статей балансу, в яких відображено облік отриманих та переданих товарів/послуг (госп. Товари, товари непродовольчі, товари промислової групи, маркетингові послуги, складський облік, бухгалтерські та юридичні послуги, запчастини, послуги з розробки та постачання програмної продукції);
- документальне підтвердження надання переговорних пристроїв Motorola, ретрансляторів і переговорних пристроїв ЩЗ і тп, наступним контрагентам: виконком Кілійської міської ради, Суворовська селищна рада Ізмаїльського району, військовими частинами.
06.04.2023 позивачем направлено Банку запитувані документи/інформацію.
В подальшому, 18.04.2023 позивачем через електронну поштову скриньку отримано від відповідача повідомлення №20.1.0.0.0/7-230418/306 від 18.04.2023 (далі Повідомлення) про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку.
Зі змісту Повідомлення вбачається, що Банком, керуючись вимогами частини першої статті 15 Закону про ПВК/ФТ, Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 №65, внутрішніми документами Банку з питань фінансового моніторингу, з урахуванням результатів здійснених заходів належної перевірки, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій, прийнято 17.04.2023 рішення про відмову від підтримання ділових /відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору, у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/ неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/ подання недостовірної інформації/ подання інформації з метою введення в оману Банк.
Не погоджуючись з прийнятим рішення Банку про відмову від підтримання ділових відносин позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним одностороннього правочину.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
За визначенням ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Зобов`язанням згідно зі ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Стаття 173 ГК України визначає, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Згідно зі ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.
Економічні, організаційні і правові засади діяльності банків визначає Закон України «Про банки і банківську діяльність».
Стаття 63 зазначеного Закону визначає запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Так, згідно з цією статтею Закону НБУ під час здійснення нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.
Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - запобігання та протидія).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
верифікація - заходи, що вживаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу з метою перевірки (підтвердження) належності відповідній особі отриманих суб`єктом первинного фінансового моніторингу ідентифікаційних даних та/або з метою підтвердження даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників чи їх відсутність (п. 6);
високий ризик - результат оцінки ризику суб`єктом первинного фінансового моніторингу, що базується на результатах аналізу сукупності критеріїв, передбачених законодавством та внутрішніми документами суб`єкта первинного фінансового моніторингу, та який свідчить про високу ймовірність використання суб`єкта первинного фінансового моніторингу для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення (п. 11);
належна перевірка - заходи, що включають: ідентифікацію та верифікацію клієнта (його представника); встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта або його відсутності, у тому числі отримання структури власності з метою її розуміння, та даних, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, та вжиття заходів з верифікації його особи (за наявності); встановлення (розуміння) мети та характеру майбутніх ділових відносин або проведення фінансової операції; проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, в разі необхідності, про джерело коштів, пов`язаних з фінансовими операціями); забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про клієнта (п. 34);
неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу (п. 39);
первинний фінансовий моніторинг - сукупність заходів, які вживаються суб`єктами первинного фінансового моніторингу і спрямовані на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії (п. 45);
ризики - небезпека (загроза, уразливі місця) для суб`єктів первинного фінансового моніторингу бути використаними з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення під час надання ними послуг відповідно до характеру їх діяльності (п. 54);
фінансовий моніторинг - сукупність заходів, що вживаються суб`єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу (п. 66);
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» дія цього Закону поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, що забезпечують проведення фінансових операцій на території України та за її межами відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, органи місцевого самоврядування, правоохоронні та розвідувальні органи, інші державні органи України.
Згідно зі ст. 5 цього Закону до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов`язані із вчиненням фінансової операції чи правочину з доходами, одержаними злочинним шляхом, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких доходів, чи володіння ними, прав на такі доходи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуттям, володінням або використанням доходів, одержаних злочинним шляхом.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» система фінансового моніторингу складається з первинного та державного рівнів. Суб`єктами первинного фінансового моніторингу є в т.ч. банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи.
Суб`єктами державного фінансового моніторингу є Національний банк України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, Міністерство юстиції України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Міністерство цифрової трансформації України та спеціально уповноважений орган (ч. 3 ст. 6 Закону).
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов`язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу.
Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб`єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу.
Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб`єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів).
Критерії ризиків визначаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених, зокрема, Національним банком України - для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до ст. 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду.
Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
Згідно з ч. 2, 5 ст. 11 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки. Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб`єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин. Ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів (крім випадків, передбачених цим Законом), проведення фінансової операції, відкриття рахунка. Верифікація здійснюється також в інших випадках, установлених Національним банком України для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, за якими він відповідно до цього Закону здійснює державне регулювання і нагляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у т.ч. шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі:
якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;
встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей;
подання клієнтом чи його представником суб`єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу;
виявлення у порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою;
якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.
Відповідно до п. 3.4 Політики АТ КБ «ПриватБанк» з питань ПВК/ФТ Банк залишає за собою право з урахуванням ризик-орієнтованого підходу відмовити клієнту (особі) у встановленні/підтриманні ділових відносин, проведенні фінансової операцій, якщо така фінансова операція або діяльність клієнта та/або контрагента клієнта підвищує ризик Банку бути використаним з протиправною метою, має індикатори підозрілості, визначені Банком, або не супроводжуються даними, визначеними законодавством у сфері ПВК/ФТ.
Постановою Правління Національного банку України 19.05.2020 №65 затверджено Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (далі - Положення).
Це Положення розроблене відповідно до законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про банки і банківську діяльність», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», з метою запобігання використанню банківської системи для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення (п. 1).
Цим Положенням установлюються загальні вимоги Національного банку України (далі - Національний банк) щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу (п. 2).
Вимоги цього Положення поширюються на банки, відокремлені підрозділи банків, філії іноземних банків (далі - банки) (п. 3).
Згідно з п. 4 у цьому Положенні використовуються такі скорочення (абревіатури):
ВК/ФТ - легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення;
високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) з клієнтом - результат оцінки банком ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) з клієнтом, що базується на результатах аналізу сукупності критеріїв, передбачених законодавством України та внутрішніми документами банку з питань ПВК/ФТ, та який свідчить про високу ймовірність використання клієнтом послуг банку для ВК/ФТ.
Банк зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку (п. 34).
Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків ВК/ФТ, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління ризиками ВК/ФТ, їх мінімізації (п. 35).
Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії (п. 37).
Відповідно до п. 48 Положення Банк на основі оцінки ризиків ВК/ФТ, притаманних його діяльності, визначає свій ризик-апетит (рівень прийнятного рівня ризику) у сфері ПВК/ФТ, ураховуючи: 1) ризики, які банк готовий прийняти; 2) ризики, які банк може прийняти, але лише після вжиття заходів з управління такими ризиками (їх мінімізації); 3) ризики, які є неприйнятними для банку.
Банк здійснює оцінку ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) із клієнтами до встановлення ділових відносин із клієнтом/проведення фінансової операції без установлення ділових відносин (п. 53).
Отже, застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб`єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу.
Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у т.ч. притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб`єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів).
Як суб`єкт первинного фінансового моніторингу Банк зобов`язаний забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб`єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою; забезпечувати функціонування належної системи управління ризиками, застосування у своїй діяльності ризик-орієнтовного підходу та вжиття належних заходів з метою мінімізації ризиків; здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів; забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов`язаних з фінансовою(ими) операцією(ями).
Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначає, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у т.ч. шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
А отже, чинне законодавством України надає банку як суб`єкту первинного фінансового моніторингу право у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом.
Встановлені у справі обставини свідчать, що Банк під час проведення первинного фінансового моніторингу обґрунтовано встановив високий ризик ділових відносин щодо позивача, що, у свою чергу, є належною достатньою підставою для відмови у відкритті рахунка та укладенні відповідних правочинів з Товариством.
Так, приписи Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» як спеціального нормативно-правового акта прямо наділяють банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, та є пріоритетними над вимогами ст. 1066, 1067, 1075 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 20.01.2022 у справі № 910/18504/20 зазначив, що банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.
Разом із тим право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.
Право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем долучено наступні документи: Витяг з Типологічного дослідження «Відмивання доходів від податкових злочинів», затвердженого Наказом Державної служби фінансового моніторингу України 21.12.2020 №122; службову записку Напрямку «Фінансовий моніторинг» АТ КБ «ПриватБанк» № Е.17.U.0.0/4-6839852 від 17.04.2023 «Висновок НФМ. Розірвання ділових відносин з клієнтом та пов`язаними з ним особами /Гілка «Підозріла (ризикова) діяльність клієнта»/» з витягом з переліку осіб за контролем 1 (з урахуванням обмежень розкриття банківської таємниці); довідку АТ КБ «ПриватБанк» про закриття рахунків; досьє на контрагентів, посилання на які наявні в службовій записці Напрямку «Фінансовий моніторинг» АТ КБ «ПриватБанк» №E.17.U.0.0/4-6839852 від 17.04.2023 (з урахуванням обмежень розкриття банківської таємниці); вирок Приморського районного суду м. Одеса від 16.06.2023 у справі №522/9782/23.
Напрямком «Фінансовий моніторинг» АТ КБ «ПриватБанк» проведено заходи ПЗНП та аналіз фінансових операцій клієнтів (їх сукупності) щодо наявності/відсутності індикаторів підозрілості фінансових операцій, за результатами яких виявлено обґрунтовані підозри про здійснення ТОВ (найменування та код ЄДРПОУ є банківською таємницею) та пов`язаними з ним особами, операцій ВК/ФТ, інших злочинів, що є підставою для встановлення клієнтам неприйнятно високого ризику ділових відносин.
Відповідно до Висновку НФМ. Розірвання ділових відносин з клієнтом ТОВ (...) та пов`язаними з ним особами /Гілка «Підозріла (ризикова) діяльність клієнта»/» з посиланням на п. 5.1. Типологічне дослідження «Відмивання доходів від податкових злочинів» відповідачем установлено, що відповідні особи використовують банківські продукти АТ КБ «ПриватБанк» (поточні рахунки 2600*) в схемній операції, яка забезпечує незаконне виведення безготівкових коштів підприємств реального та державного сектору економіки у тіньовий неконтрольований державою обіг, минаючи при цьому систему оподаткування, що призводить до ненадходження податків до бюджету Держави коштів в особливо великих розмірах, шляхом здійснення транзитних безтоварних операцій з фактом зміни номенклатури платежів через рахунки підконтрольної групи компаній.
Судом першої інстанції встановлено, що відповдіачем виявлено, що обіг коштів по рахунку позивача за період з 15.03.2022 по 14.03.2023 по дебету та кредиту складає 133 млн. грн, який характеризується транзитом коштів без економічного змісту та законної мети з фактом зміни номенклатури платежу «пересорт».
Так, кошти по кредит-рахунку надходять, як в готівковій, так і безготівковій формі за невизначені товари/послуги, а також за переговорний пристрій Motorola, за ретранслятори і переговорні пристрої, за посередницькі послуги у ТЕО у міжнародному сполученні, за генератори, від великої кількості контрагентів, як ФО, ФОП та ЮО, основні серед яких виконком Київської міської ради, Суворовська селищна рада Ізмаїльського району та військові частини з відповідними номерами.
По дебет-рахунку відбуваються перерахування за генератори - 0,3 млн грн, рації - 17, 5 млн. грн, господарські товари, непродовольчі товари, товари промислової групи, маркетингові послуги, складський облік, бухгалтерські та юридичні послуги, запчастини, послуги з розробки та постачання програмної продукції, на користь різних контрагентів, як юридичних осіб, які займаються діяльністю посередників у торгівлі товарами широкого асортименту та мають задекларовані від`ємні прибутки за рік/або анульовані свідоцтва ПДВ, а також ФОП з ознаками фіктивності та/або певними обмеженнями.
Крім того, позивач активно співпрацює з іншими двома юридичними особами, які займаються операціями з ознаками підозрілості з особами, які мають ознаки фіктивності та підозрілої діяльності в частині транзитних пере сортних операцій без економічного змісту та законної мети, а саме: ТОВ «Аппер Корн» (попередня назва - ТОВ «Прометей Консалтинг») та ПП «Стіма Плюс».
Відповідачем долучено до матеріалів справи досьє на контрагентів та схеми діяльності позивача та пов`язаних з ним осіб, що відповідають 5.1. Типологічного дослідження «Відмивання доходів від податкових злочинів».
За результатами проведеного аналізу фінансових операцій позивача, Банком було установлено, що характер операцій клієнта вказує на можливість використання рахунків, відкритих в AT КБ «Приватбанк», задля здійснення діяльності направленої на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що долучені до матеріалів справи документи підтверджують існування правових підстав для встановлення позивачу неприйнятно високого ризику.
Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на те, що місцевим судом не враховано, що відповідач долучив до матеріалів справи типологічне дослідження «відмивання доходів від податкових злочинів», яке не є внутрішнім документом банку та не може слугувати правовою підставою для встановлення неприйнятно високого ризику позивачеві».
Так, ч. 4 ст. 7 Закону про ПВК/ФТ встановлено, що при визначенні критеріїв ризиків суб`єкт первинного фінансового моніторингу повинен враховувати типологічні дослідження у сфері запобігання та протидії, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, результати національної оцінки ризиків, а також рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону про ПВК/ФТ при визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція або діяльність, суб`єкт первинного фінансового моніторингу враховує типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, а також рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає долучення до матеріалів справи відповідачем типологічних досліджень вірним, оскільки обов`язок врахування вказаних типологічних досліджень встановлений безпосередньо Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон про ПВК/ФТ).
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з виновком суду першої інстанції та вважає, що відповідачем правомірно здійснено односторонній правочин Банку про відмову від підтримання ділових відносин з позивачем, оскільки останній відповідає приписам статті 15 Закону про ПВК/ФТ та Положенню №65, які прямо наділяють банк обов`язком відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч приписів ст. 73 та ст. 74 ГПК України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження своєї позиції у справі.
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки останнє було прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не встановив (ч. 4 ст. 269 ГПК України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 у справі №910/8828/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІАЛАН КОНСАЛТИНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 у справі №910/8828/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 у справі №910/8828/23 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІАЛАН КОНСАЛТИНГ».
4. Матеріали справи №910/8828/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 18.09.2024.
Головуючий суддя В.В. Палій
Судді І.В. Вовк
О.М. Сибіга
