ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" червня 2024 р. Справа№910/4156/15-г
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Євсікова О.О.
Шевчук С.Р.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 18.06.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Івченка Артема Олександровича
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024
у справі №910/4156/15-г (суддя Демидов В.О.)
за скаргою представника Фізичної особи - підприємця Івченка Артема Олександровича на дії посадових осіб Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ)
у справі №910/4156/15-г
за позовом Приватного підприємства «Ей-Петрол»
до Фізичної особи - підприємця Івченка Артема Олександровича
про стягнення 48 908, 99 грн
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Ей-Петрол» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Івченка Артема Олександровича про стягнення 37 800, 00 грн заборгованості за укладеним сторонами у справі договором від 31.12.2013 №15/03-14 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами, 5 528, 81 грн пені за загальний період прострочення з 01.06.2014 по 31.12.2014, 4 897,07 грн інфляційних нарахувань на суму заборгованості за період прострочення з 01.06.2014 по 31.12.2014.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 у справі №910/4156/15-г позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Івченка Артема Олександровича на користь Приватного підприємства «Ей-Петрол» заборгованість за укладеним сторонами у справі договором від 31.12.2013 №15/03-14 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами у розмірі 37 800, 00 грн, 5 528, 81 грн пені, 4 897, 07 грн інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 1 827, 00 грн витрат по сплаті судового збору.
05.05.2015 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.
16.04.2024 від Фізичної особи - підприємця Івченка Артема Олександровича до суду першої інстанції надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця, в якій скаржник просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з майна Івченка Артема Олександровича, що накладений в межах виконавчого провадження НОМЕР_2;
- зобов?язати посадових осіб Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з усього майна, що належить Івченку Артему Олександровичу.
Скарга мотивована тим, що, відсутність відкритого виконавчого провадження, повернення документа стягувачу, сплив строку пред`явлення такого документа до примусового виконання, а також фізичне знищення його матеріалів свідчить про безпідставність продовження дії арешту майна боржника накладеного постановою від 10.06.2015 в межах ВП НОМЕР_2, проте Дарницьким відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) повідомлено заявника про відстуність підстав для зняття арешту.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.04.2024 у справі №910/4156/15-г у задоволенні скарги представника Фізичної особи - підприємця Івченка Артема Олександровича на дії посадових осіб Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) відмовив повністю.
Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за приписами Закону України «Про виконавче провадження» в редакції №1787-VIII не передбачена можливість зняття арешту з майна боржника, якщо виконавчий документ повертається стягувачу без виконання на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 вказаного Закону.
Також судом першої інстанції під час розгляду даної скарги не встановлено підстав для зняття арешту з майна відповідача (боржника), визначених ст. 59 Закону в редакції № 1404-VIII, оскільки рішення суду у справі на даний момент не виконано.
Не погодившись із прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, Фізична особа - підприємець Івченко Артем Олександрович звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/4156/15-г скасувати та постановити нове рішення, яким скаргу Фізичної особи - підприємця Івченка Артема Олександровича на бездіяльність державного виконавця - задовольнити, а саме: визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з майна Івченка Артема Олександровича , що накладений в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 та зобов`язати посадових осіб Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з усього майна, що належить Івченку Артему Олександровичу та заборону його відчуження, що накладений в межах виконавчого провадження НОМЕР_2.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відмовляючи у задоволенні скарги Фізичної особи - підприємця Івченка Артема Олександровича, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, а отже, на думку апелянта, безпідставно відмовив у задоволенні скарги на бездіяльність посадових осіб Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Івченка Артема Олександровича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/4156/15-г передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Шевчук Р.С.
07.05.2024 суддя Демидова А.М. заявила самовідвід від розгляду справи №910/4156/15-г. Заява судді про самовідвід заявлена з метою недопущення сумнів у її неупередженості, що можуть виникнути у зв`язку з тим, що її близька особа розглядала дану справу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 заяву про самовідвід судді Демидової А.М. від розгляду апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Івченка Артема Олександровича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/4156/15-г задоволено. Матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Івченка Артема Олександровича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/4156/15-г передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024, у зв`язку з задоволенням заяви про самовідвід суддів Демидової А.М. від розгляду справи №910/4156/15-г, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2024 справу №910/4156/15-г передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Євсіков О.О., Шевчук С.Р.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.05.2024 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4156/15-г; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Івченка Артема Олександровича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/4156/15-г.
Матеріали справи №910/4156/15-г надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 20.05.2024.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.05.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Івченка Артема Олександровича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/4156/15-г. Розгляд апеляційної скарги призначив на 18.06.2024 о 11 год. 55 хв.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.05.2024 заяву представника Івченко Артема Олександровича - Числовської Ірени Вітольдівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнив.
10.06.2024 Приватним підприємством «Ей-Петрол» направлено відзив на апеляційну скаргу, за яким позивач зазначає, що вимоги про припинення чинності арешту майна заявника є безпідставними, а ухвала Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/4156/15-г законна та обґрунтована.
У судовому засіданні 18.06.2024 представник відповідача просив ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/4156/15-г скасувати та постановити нове рішення, яким скаргу задовольнити.
Позивач та Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) своїх представників в судове засідання, призначене на 18.06.2024, не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом доставки ухвали Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2024 в їх «Електронний кабінет».
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Згідно із статтею 327 ГПК України виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого судом наказу, який є виконавчим документом.
Судом встановлено, що, 10.06.2015 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Кравчук Аллою Сергіївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.05.2015, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2015 у справі №910/4156/15-г.
15.03.2016 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві Процом Віктором Степановичем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження НОМЕР_2.
27.02.2017 головним державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києві Процом Віктором Степановичем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а в подальшому виконавчі провадження НОМЕР_2 знищено за закінченням трирічного строку зберігання.
05.03.2024 представником Фізичної особи-підприємець Івченко Артема Олександровича було направлено адвокатський запит до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з метою отримання інформації щодо того, чи було повторно пред`явлено ПП «Ей-Петрол» до виконання наказ №910/4156/15-г від 05.05.2015.
11.03.2024 у відповідь на адвокатський запит Дарницьким ВДВС було проінформовано представника скаржника, що перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що станом на 11.03.2024 наказ №910/4156/15-г від 05.05.2015, виданий Господарським судом міста Києва про стягнення з Фізичної особи-підприємець Івченко Артема Олександровичана користь ПП «Ей-Петрол» заборгованості, повторно на виконання до Відділу не надходив та на виконанні не перебуває.
05.03.2024 представником Фізичної особи-підприємець Івченко Артема Олександровича було направлено до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) клопотання про припинення чинності арешту майна та інших заходів примусового виконання рішення суду, вжитих державним виконавцем в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 відносно Івченка Артема Олександровича.
19.03.2024 Дарницьким відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), листом №59181 повідомлено, що відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні підстави для зняття арешту та вилучення записів про обтяження нерухомого майна боржника.
Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна є триваючим правопорушенням, а тому оскаржується в будь-який час шляхом подання скарги у порядку, передбаченому ГПК України.
Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням, обов`язків, передбачених законом. Отже, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 760/19348/2011.
Згідно зі статтею 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Предметом оскарження у цій справі є ухвала суду першої інстанції, якою скаржнику відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця щодо зняття арешту з майна боржника з підстав повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.
На час повернення стягувачу наказу Господарського суду міста Києва №910/4156/15-г від 05.05.2015 умови та порядок виконання судових рішень регулювалися Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII .
Згідно з пунктом 7 Розділу 13 Прикінцеві та перехідні положення Закону №1404-VIII («Про виконавче провадження») виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із положеннями статті 18 Закону №1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (частина перша статті 56 Закону № 1404-VIII).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент повернення виконавчого документа) виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент повернення виконавчого документа) у разі закінчення виконавчого провадження ((крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент повернення виконавчого документа) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених із боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів із дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21).
У постанові Верховного Суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09, зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.
У постановах Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 569/17603/18 та від 22.12.2021 у справі №634/292/21 зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.
Указаний механізм запроваджено законодавцем із метою захисту прав стягувачів, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції керувався тим, що відсутність відкритого виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, сплив строку пред`явлення такого документа до примусового виконання, а також фізичне знищення його матеріалів, не може бути підставою для визнання неправомірної бездіяльності виконавця щодо незняття арешту з майна, оскільки судом першої інстанції під час розгляду скарги не встановлено порушень виконавцем при проведенні виконавчого провадження з виконання рішення суду, оскільки арешт накладався під час примусового виконання рішення, а у виконавця станом на момент повернення виконавчого документу стягувачу були відсутні підстави для зняття такого арешту, оскільки рішення не було виконано.
На момент повернення виконавчого листа стягувачу (27.02.2017) у державного виконавця були відсутні передбачені Законом підстави для зняття арешту з майна боржника, оскільки повернення виконавчого листа з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не позбавляло стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, статтею 12 цього Закону.
За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до частини 5 статті 12 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Оскільки виконавчий документ повернуто стягувачу 27.02.2017, відповідно повторно пред`явити його до виконання стягувач мав право у строк до 27.02.2020, про що і зазначено державним виконавцем в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.02.2017 ВП НОМЕР_2.
Разом з тим, Дарницьким районний відділом державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом від 11.03.2024 підтверджено, що наказ №910/4156/15-г від 05.05.2015 виданий Господарським судом міста Києва повторно на виконання до Відділу не надходив та на виконанні не перебуває.
Апелянт посилається на висновки Верховного Суду в постанові від 17.04.2024 у справі №580/1528/23, відповідно до яких застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовної діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим урегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Цими приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
На переконання суду апеляційної інстанції, перебування майна скаржника під арештом більше 3 років за відсутності відкритого виконавчого провадження (після повернення виконавчого документа стягувачу, в якому зазначено про можливість стягувачем повторного пред`явити виконавчий документ до виконання у строк до 27.02.2020) є невиправданим втручанням у право скаржника на мирне володіння майном, обмежує його права на мирне володіння майном та позбавляє можливості вільно розпоряджатися майном.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 2/0301/806/11 та від 14.08.2023 у справі № 927/322/14, від 30.04.2024 у справі №14/370-07.
Станом на 03.04.2024 - день звернення Фізичної особи-підприємця Івченка Артема Олександровича до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця, а також на час розгляду справи судом першої інстанції, відсутні відкриті виконавчі провадження, в яких Фізична особа-підприємець Івченко Артем Олександрович є боржником.
В матеріалах справи відсутні будь-які документально підтверджені відомості про те, що в період з 27.02.2017 (повернення виконавчого листа стягувачу) до дня розгляду цієї справи у суді першої інстанції органами державної виконавчої служби проводились виконавчі дії з примусового виконання виконавчого документа №910/4156/15-г, виданого 05.05.2015 Господарським судом міста Києва.
Ні стороною стягувача, ні стороною виконавця не доведено суду апеляційної інстанції підстав збереження арешту, накладеного на майно Івченка Артема Олександровича постановою державного виконавця від 15.03.2016 в межах виконавчого провадження НОМЕР_2.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Відповідно до частин 1, 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Оскільки судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, наведене призвело до помилкової відмови у задоволення скарги Фізичної особи-підприємець Івченко Артема Олександровича.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємець Івченко Артема Олександровича підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/4156/15-г - скасуванню з прийняттям ухвали про задоволення скарги Фізичної особи-підприємець Івченко Артема Олександровича.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Івченка Артема Олександровича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/4156/15-г задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/4156/15-г скасувати та прийняти нову ухвалу, якою скаргу Фізичної особи - підприємця Івченка Артема Олександровича задовольнити.
3. Визнати протиправною бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з майна Івченка Артема Олександровича , що накладений в межах виконавчого провадження НОМЕР_2
4. Зобов`язати Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02099, м. Київ, вул. Заслонова Костянтина, 16, код ЄДРПОУ 34968768) зняти арешт з усього майна, що належить Івченку Артему Олександровичу ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та заборону його відчуження, що накладений в межах виконавчого провадження НОМЕР_2.
5. Стягнути з Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02099, м. Київ, вул. Заслонова Костянтина, 16, код ЄДРПОУ 34968768) на користь Фізичної особи - підприємця Івченка Артема Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень нуль копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
7. Матеріали справи №910/4156/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.
8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 19.06.2024.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді О.О. Євсіков
С.Р. Шевчук
