ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
18.03.2021Справа № 910/1859/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши в порядку загального провадження матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" вул. Єршова 11, м. Луцьк, Волинська область, 43026
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Альфа Корм" вул. Козацька, буд.120/4, м. Київ, 03022
про стягнення 661 200,00 грн.
представники сторін:
від позивача: не з`явився;
від відповідача: не з`явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово - виробниче підприємство "Альфа Корм" про стягнення 661 200,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як постачальником умов Договору поставки № ВП-77 від 26.07.2018 в частині поставки товару неналежної якості, в зв`язку з чим позивач вимагає повернення вартості неякісного товару у вказаній сумі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Через відділ діловодства суду 28.02.2020 від позивача на виконання вимог ухвали суду від 18.02.2020 надійшла заява № 369 від 01.12.2020 про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2020, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, предмет доказування та ціну позову, судом ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/1859/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.04.2020.
Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" та змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", установлено з 12 березня 2020 року до 11 травня 2020 року на усій території України карантин.
Окрім того, відповідно до заяви Голови Ради суддів України щодо карантинних заходів, яка була розміщена 11.03.2020 року на офіційному веб-сайті Ради суддів України, розміщено звернення до громадян щодо утримання від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачаються обов`язкової присутності учасників сторін та щодо утримання від відвідин суду, якщо у громадян є ознаки будь-якого вірусного захворювання, та у зв`язку з необхідністю надання позивачу часу для ознайомлення із запереченнями відповідача щодо висновку експертів.
Листом від 16.03.2020 року № 9рс-186/20 Радою суддів України з метою убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, рекомендовано встановити особливий режим роботи судів України на період з 16.03.2020 по 03.04.2020 року, зокрема, щодо можливості відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами.
В зв`язку з викладеним, з метою мінімізації ризиків розповсюдження хвороби судове засідання, призначене на 01.04.2020, не відбулося.
В подальшому, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 239, 291, 392 про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та постанови Кабінету Міністрів України № 500 від 17.06.2020 року про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 року карантин на території України було продовжено до 31.07.2020 року. Разом з тим, починаючи з 11.05.2020 року, режим карантину послаблено, а саме: з 11.05.2020 року відновлено діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів, з 22.05.2020 року відновлено роботу громадського транспорту, а з 25.05.2020 року - роботу метрополітенів.
Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України № 435 від 03.06.2020 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392 та запроваджено наступний етап послаблення карантинних заходів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 підготовче засідання призначено на 16.07.2020.
Судом доведено до відома, що до початку підготовчого засідання через загальний відділ діловодства суду 31.03.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 20/03 від 20.03.2020 разом з доказами відправки на адресу позивача, в якому відповідач заперечує проти позову, зазначаючи, що виконання позивачем зобов`язання з оплати вартості поставленого відповідачем товару є підтвердженням його якості з врахуванням умов Договору та Специфікацій, окрім цього з моменту отримання позивачем використано у виробництві 9 т товару (білково вітамінної мінеральної добавки), зауваження до якості якого були відсутні. Також відповідач звертає увагу, шо згідно змісту надісланих позивачем в порядку досудового врегулювання спору разом претензією аналізних карток, останні містять посилання на інший договір поставки, ніж спірний - № ВП-77 від 21.07.2018, та до позовної заяви позивачем долучено копії аналізних карток з виправленими датами договору.
Крім того відповідач стверджує, що підвищення кислотного числа білково вітамінної мінеральної добавки відбувається внаслідок її неправильного зберігання, доступу вологи та кисню з навколишнього середовища, які мають найбільший вплив на біохімічні зміни в товарі.
Зокрема, в поданому відзиві відповідач ставить під сумнів результати проведених ТОВ «Експертний центр діагностики та лабораторного супроводу «Біолатс» випробувань з огляду на властивості товару, зазначаючи, що під кінець терміну придатності білково вітамінної мінеральної добавки перекисне число має збільшуватись, чого не зафіксовано у протоколі випробувань, а також за умови збільшення перекислого числа у зразку від 09.08.2019 числа, в зразках від 12.08.2019 та 16.08.2019 показник перекисного числа навпаки зменшився, та є меншим навіть за вказаний у Специфікації.
Такожчерез загальний відділ діловодства суду до початку підготовчого засідання від відповідача 31.03.2020 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 20-1/03 від 20.03.2020; від відповідача 06.04.2020 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи № 25-1\03 від 25.03.2020 разом з доказами відправки на адресу позивача; від позивача 12.05.2020 надійшло клопотання про витребування доказів № 1-4/478 від 07.05.2020, а саме про витребування у відповідача документів з технічними умовами, або інший документ, відповідно до якого здійснювалось виробництво поставленої на адресу позивача білково вітамінної мінеральної добавки; реєстраційного посвідчення про реєстрацію поставленої на адресу позивача білково вітамінної мінеральної добавки, експлуатаційного дозволу на виробництво поставленої на адресу позивача білково вітамінної мінеральної добавки; від відповідача 10.07.2020 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи; від позивача 15.07.2020 надійшло клопотання № 1-4/672-1 від 10.07.2020 про долучення доказів до матеріалів справи разом з доказами відправки на адресу відповідача. Подані клопотання долучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 відкладено підготовче засідання на 27.08.2020.
Судом повідомлено, що через загальний відділ діловодства суду до початку підготовчого засідання від позивача 06.08.2020 надійшло клопотання № 1-4/722 від 30.07.2020 про долучення доказів направлення клопотання про витребування доказів на адресу відповідача; від відповідача 21.08.2020 надійшло клопотання № 21/08 від 21.08.2020 про відкладення розгляду справи. Подані клопотання долучено судом до матеріалів справи.
У судовому засіданні 27.08.2020 уповноважений представник позивача надав додаткові усні пояснення по суті поданого клопотання про витребування доказів № 1-4/478 від 07.05.2020.
Розглянувши в підготовчому засіданні 27.08.2020 клопотання позивача згідно ст. 81 ГПК України про витребування доказів № 1-4/478 від 07.05.2020 судом частково задоволено вказане клопотання та ухвалою від 27.08.2020 витребувано у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Альфа Корм" (вул. Козацька, буд. 120/4, м. Київ, 03022): належним чином засвідчені копії реєстраційного посвідчення про реєстрацію поставленої на адресу позивача білково вітамінної мінеральної добавки та виданого відповідачеві експлуатаційного дозволу на її виробництво, продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів за ініціативою суду та відкладено підготовче засідання на 23.09.2020.
Судом доведено до відома, що через загальний відділ діловодства суду до початку підготовчого засідання від відповідача 23.09.2020 надійшло клопотання № 22/09 від 22.09.2020 про відкладення розгляду справи для можливості ознайомлення з матеріалами справи та з метою забезпечення присутності уповноваженого представника відповідача у судовому засіданні. Подані клопотання долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 відкладено підготовче засідання на 22.10.2020, а також повторно витребувано у відповідача документи, витребувані попередньою ухвалою суду від 27.08.2020.
Проте, підготовче засідання, призначене на 22.10.2020, у зв`язку з перебування судді Селівона А.М. на лікарняному, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 підготовче засідання призначено на 23.12.2020.
В підготовчому засіданні 23.12.2020 враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/1859/20 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 11.02.2021.
До початку судового засідання з розгляду справи по суті від позивача 11.02.2021 надійшло клопотання № 11/02 від 11.02.2021 про відкладення розгляду справи, у зв`язку з погіршенням погодних умов та ускладненням транспортного сполучення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 задоволено клопотання позивача та відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 18.03.2021.
До початку судового засідання з розгляду справи по суті від позивача 18.03.2021 надійшло клопотання № 14/214 від 18.03.2021 року про розгляд справи без участі представника позивача.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи 18.03.2021 суду не надано.
Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час розгляду справи в судових засіданнях по розгляду справи по суті до суду не надходило.
В підготовчі засідання 16.07.2020, 27.08.2020, 23.09.2020, з`явився уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача не з`явився.
Про дату, час і місце проведення підготовчих засідань 16.07.2020, 27.08.2020 та 23.09.2020 відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0105474394871, 0105474397153, 0105474210584.
В підготовче засідання 23.12.2020 з`явився уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача - не з`явився.
У судові засідання з розгляду справи по суті 11.02.2021 та 18.03.2021 уповноважені представники позивача та відповідача не з`явилися.
Про дату, час і місце розгляду даної справи 11.02.2021 та 18.03.2021 позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№: 0105475123804 та 0105474473100.
Про поважні причини неявки представника відповідача в судові засідання 23.12.2020, 11.02.2021 та 18.03.2021 суд не повідомлено.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали господарського суду від 16.11.2020 про призначення підготовчого засідання, від 23.12.2020 про закриття підготовчого засідання і призначення справи до розгляду по суті та від 11.02.2020 про призначення судового засідання були направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 03022, м. Київ, вул. Козацька, 120/4, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте повернуті на адресу суду неврученими адресату.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, матеріали справи не містять та суду невідомі.
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Окрім того згідно п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).
При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 910/1859/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою повідомлення відповідача про розгляд справи по суті судом.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
З огляду на вищевикладене, оскільки позивач та відповідач не скористались наданими їм процесуальними правами, зокрема, уповноважені представники сторін не з`явились в судове засідання з розгляду справи по суті, за відсутності клопотань про відкладення судового засідання суд на підставі ч. 1 ст. 202 ГПК України дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності представників позивача та відповідача, виключно за наявними матеріалами.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 26 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (покупець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Альфа Корм" (постачальник за договором, відповідач у справі) укладений договір поставки № ВП-77 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставляти покупцеві товар, а покупець зобов`язався прийняти товар та своєчасно оплачувати його в порядку та на умовах, визначених договором.
Розділами 2 - 9 Договору сторони узгодили умови поставки, якість товару, ціну та порядок розрахунків, порядок приймання-передачі продукції по кількості та якості, зобов`язання та відповідальність сторін, термін дії договору тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
За умовами п. 9.8 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання взятих на себе сторонами зобов`язань. Після закінчення строку дії договору, у разі відсутності письмових заяв про його розірвання, цей договір пролонгується на кожен наступний рік на тих самих умовах.
Вказаний договір підписаний представниками постачальника та покупця та скріплений печатками юридичних осіб.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування товару, асортимент, ціна за одиницю товару та інша інформація вказується у Специфікаціях, які підписуються уповноваженими представниками сторін, і становлять невід`ємну частину даного договору.
Зокрема, сторонами узгоджено та підписано Специфікації № 11 від 03.07.2019 та № 12 від 15.08.2019 до Договору, якими погоджено найменування та опис товару, кількість, ціну, порядок передачі товару, вимоги до якісних показників товару, термін поставки та порядок розрахунків. Копії вказаних специфікацій наявні в матеріалах справи.
В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
За умовами п. 2.1 Договору, з врахуванням підписаних сторонами специфікацій, передача товару покупцеві здійснюється згідно з правилами "Інкотермс-2010" на умовах СРТ за адресою: Волинська область, Турійський р-н, смт. Турійськ, вул. Паралельна, 35.
Так, згідно правил «Інкоремс-2010» Carriage Paid To (CPT) «Перевезення сплачене до» означає, що продавець сплачує фрахт за перевезення товару до вказаного місця призначення. Ризик загибелі чи ушкодження товару, а також будь-якого збільшення утримань, що виникають після передачі товару перевізчику, переходить з продавця на покупця, коли товар передано у розпорядження перевізчика.
Перевізчик означає будь-яку особу, яка згідно договору перевезення зобов`язана здійснити перевезення чи організувати перевезення морським або повітряним шляхом, залізничним чи автомобільним транспортом, по внутрішніх водних лініях чи змішаному перевезенні.
Сторонами у пункті 6 специфікації погоджено кінцевий термін поставки товару: до 16.08.2019 за № 11 від 03.07.2019 та до 31.09.2019 за № 12 від 15.08.2019.
Як свідчать матеріали справи та зазначено позивачем в позовній заяві, на виконання умов вищевказаного Договору відповідачем відвантажено передбачений Договором та Специфікаціями №№ 11, 12 товар - білково вітамінну мінеральну добавку на загальну суму 765 600,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1451 від 12.08.2019 на суму 225 200,00 грн., № 1465 від 14.08.2019 на суму 255200,00 грн., № 1498 від 19.08.2019 на суму 255 200,00 грн., та товарно-транспортними накладними № 13580 від 12.08.2019, № 13630 від 14.08.2019 та № 13735 від 19.08.2019, копії яких наявні в матеріалах справи.
Відповідно до частин 11, 12 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Зокрема, додатково на підтвердження факту здійснення поставок на адресу ТОВ «Агротехінка» позивачем надані копії товарно - транспортних накладних, а саме № 13580 від 12.08.2019, № 13630 від 14.08.2019, № 13735 від 19.08.2019.
При цьому факт передання відповідачем товару для перевезення за видатковими накладними та отримання його позивачем засвідчено підписами представників вантажовідправника та вантажоодержувача, засвідчених печатками сторін.
Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що ціна за одиницю товару, загальна вартість кожної партії та асортимент товару визначається сторонами у Специфікаціях та у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.
Умовами погоджених сторонами згідно умов Договору специфікацій встановлено, що ціна за одиницю товару складає 11 600,00 грн. з ПДВ, загальна вартість товару становить 2 552 000,00 грн., кількість - 220 т за кожною специфікацією.
Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до п. 4.3 Договору та згідно зі специфікаціями сторонами узгоджена оплата товару за даним договором шляхом перерахування покупцем на розрахунковий рахунок постачальника 80% коштів протягом 5 банківських днів після проходження лабораторних аналізів на кожну партію товару, 20% - після реєстрації податкової накладної.
Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати поставленого за Договором товару матеріали справи не містять.
Тобто, обов`язок покупця оплатити продавцю вартість отриманого товару виникає тільки після підтвердження його якості за результатами проходження лабораторних аналізів.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій перепусток - карток вхідного контролю сировини № АТ000004010 від 14.08.2019, № АТ000004089 від 16.08.2019 та № АТ000004285 від 21.08.2019, які містять прізвища посадових осіб позивача та засвідчені печатками лабораторії ТОВ "Агротехніка" їх підписи, за результатами проведених лабораторних досліджень прийнято рішення про вивантаження поставленого відповідачем товару на склад сировини.
Судом встановлено, що факт отримання товару позивачем підтверджується засвідченими відбитками печаток підписами на видаткових і товарно-транспортних накладних представників покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка".
Заперечень щодо факту поставки відповідачем товару за видатковими накладними сторонами суду не надано.
Доказів пред`явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки продукції у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій щодо якості товару на час отримання позивачем суду не надано.
Таким чином підписання покупцем (позивачем) вищенаведених видаткових накладних та товарно - транспортних накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за поставлений відповідачем товар.
За матеріалами справи судом встановлено та підтверджено позивачем в поданому позові, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" на виконання умов Договору здійснено оплату відповідачу поставленого на підставі видаткових накладних № 1451 від 12.08.2019, № 1465 від 14.08.2019 та № 1498 від 19.08.2019 товару в сумі 765 600,00 грн., на підтвердження факту здійснення якої надано копії відповідних платіжних доручень № 1963 від 15.08.2019, № 2002 від 16.08.2019, № 2035 від 19.08.2019, № 2131 від 21.08.2019 та № 2360 від 28.08.2019.
За таких обставин, враховуючи оплату позивачем відповідачу вартості поставленого товару, суд приходить до висновку, що у відповідності до укладеного між сторонами Договору відповідачем виконані прийняті на себе зобов`язання з передачі товару позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Агротехніка", а позивачем, у свою чергу, прийнято товар без будь - яких зауважень, тобто позивачем на момент підписання видаткових накладних та подальшої оплати товару вказане виконання прийняте як належне. Факт передачі відповідачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, під час господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" було використано як складову сировину для виготовлення кормів для сільськогосподарських тварин та птахів, що є основною діяльністю позивача, тобто за призначенням 9000 кг товару.
Разом з тим, 27 вересня 2019 року за результатами проведених досліджень зразків, відібраних 27.09.2019 за актом відбору № 36-1, лабораторією ТОВ "Агротехніка" виявлено невідповідність якісних показників товару, поставленого ТОВ "Торгово-виробниче підприємство "Альфа Корм" умовам Договору та погодженим сторонами у Специфікаціях, зокрема, за погодженим показником кислотного числа не більше 30 мгКОН, встановлено перевищення його показників, а саме:
товар поставлений 12.08.2019 кислотне число становить 82,4 мг КОН/г;
товар поставлений 14.08.2019 кислотне число становить 90,0 мг КОН/г;
товар поставлений 16.08.2019 кислотне число становить 88,4 мг КОН/г,
що, підтверджується аналізними картками від 27.09.2019, копії яких наявні в матеріалах справи.
Як стверджує позивач в позовній заяві, перевищення кислотного числа у поставленому відповідачем товарі унеможливлює його подальше використання за призначенням.
У зв`язку з викладеним позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію № 1-4/402 від 01.10.2019 щодо неналежної якості товару з вимогою здійснити повернення товару у кількості 57 т та негайно перерахувати/повернути грошові кошти за неякісний товар, додатками до листа зазначено аналізні картки від 27.09.2019.
Втім, відповідач листом № 172 від 10.10.2019, копія якого міститься в матеріалах справи, направив позивачу відповідь на претензію № 1-4/402 від 01.10.2019 щодо неналежної якості товару, в якій відмовив у задоволенні претензії з підстав її необґрунтованості, оскільки позивачем відповідно до погоджених сторонами умов специфікацій за результатами лабораторних досліджень вартість товару повністю оплачена у серпні 2019 року; за відсутності у позивача складських приміщень зберігання отриманого від відповідача товару на відкритих площадках є неналежними умовами для зберігання білково вітамінної мінеральної добавки; надані аналізні картки від 27.09.2019 за лабораторними дослідженнями 27.09.2019 не підтверджують факт поставки відповідачем у серпні 2019 року неякісного товару.
Листом від 23.10.2019 № 1-4/476 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Альфа Корм" з пропозицією, за наявності сумнівів щодо обґрунтованості претензій з боку покупця, направити у мінімально можливі терміни уповноважених представників для комісійного огляду умов зберігання товару та відбору зразків для проведення повторних досліджень якості товару у незалежній лабораторії.
Факт надіслання листа підтверджується наданим позивачем рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу 26.10.2019.
В подальшому, 10.12.2019 комісією у складі: завідуючої лабораторії Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" Зінчук М.А., інженера-мікробіолога Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" Петровської А.Л., представника лабораторії «Біолайтс» Рубан Н.О., на складі № 6 смт. Турійськ було відібрано зразки білково вітамінної мінеральної добавки, виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Альфа Корм", отриманої 12.08.2019, 14.08.2019 та 19.08.2019 на підставі накладних №№ 13735, 13630 та 13580 для проведення досліджень на показники перекисного числа та кислотного числа Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертний центр діагностики та лабораторного супроводу «Біолайтс», що підтверджується Актами №№ 10/19, 10/1/19 та 10/2/19 від 10.12.2019.
Згодом, 12.12.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертний центр діагностики та лабораторного супроводу «Біолайтс» за результатами проведення випробувань було складено протокол випробувань від 12.12.2019 № 2177/19, відповідно до якого встановлено:
- зразок 2177/19 БВМД 4010, виробник ТОВ ТВП «Альфа корм», дата виготовлення 09.08.2019: кислотне число жиру гм КОН/г - 128,60, ДСТУ 8048:15 (титреметричний); перекисне число, %1, - 0,19, МВ № 15-15/39 (титреметричний);
- зразок 2177/2/19 БВМД 4089, виробник ТОВ ТВП «Альфа корм», дата виготовлення 12.08.2019: кислотне число жиру гм КОН/г - 95,79, ДСТУ 8048:15 (титреметричний); перекисне число, %1, - 0,09, МВ № 15-15/39 (титреметричний);
- зразок 2177/3/19 БВМД 4285, виробник ТОВ ТВП «Альфа корм», дата виготовлення 16.08.2019: кислотне число жиру гм КОН/г - 65,60, ДСТУ 8048:15 (титреметричний); перекисне число, %1, - 0,08, МВ № 15-15/39 (титреметричний).
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Оскільки, як встановлено судом за матеріалами справи, станом на 05.02.2020 відповідачем не було здійснено заміну неякісного товару за Договором шляхом поставки товару належної якості або повернення перерахованих грошових коштів в сумі 661 200,00 грн., що дорівнює вартості залишку невикористаного товару (57т * 11 600,00 грн.), позивач стверджує про наявність підстав для повернення відповідачем вартості неякісного товару, у зв`язку з чим позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору поставки № ВП-77 від 26.07.2018 та/або його окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
Згідно ст. 674 ЦК України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.
Як унормовано статтею 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Умовами п. 3.1 Договору встановлено, що якість товару, що поставляється повинна відповідати встановленим стандартам, технічним умовам, вимогам заводу (підприємства) виробника, підтверджуватись відповідними сертифікатами відповідності та іншими документами відповідно до законодавства та загальноприйнятої практики.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
За умовами п. 3.2 Договору товар за договором повинен відповідати якісним показникам вказаним у Специфікації.
Відповідно до п. 3.4 Договору за вимогою покупця, якість кожної партії товару, що передається повинна підтверджуватись документами, вказаними у підписаній сторонами специфікації.
Проте судом встановлено, що при підписанні Специфікацій сторонами не було обумовлено переліку документів, які маються надаватися постачальником на підтвердження якості товару.
При цьому, єдиними наявними у матеріалах справи зафіксованими вимогами позивача до продукції, яка поставлена відповідачем на виконання умов укладеного сторонами Договору, є наведені в Специфікаціях № 11 від 03.07.2019 та № 12 від 15.08.2019 якісні показники товару за 15 позиціями.
Водночас, позивачем не надано суду доказів наявності будь-яких стандартів, технічних умов або іншої технічної документації, які встановлюють вимоги до якості продукції, або наявності зразку (еталону). Також в Договорі відсутнє посилання на номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації щодо якості, якій має відповідати продукція.
Окремо суд звертає увагу, що за відсутності домовленостей сторін щодо наявності та обов`язковості документів на підтвердження якості товару за Договором, покупець при передачі товару 14.08.2019, 16.08.2019 та 19.08.2019 міг встановити строк для їх надання відповідно до ст. 666 ЦК України, правом на що, як випливає з правовідносин сторін, останній не скористався.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв`язку з його недоліками може бути пред`явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.
Відповідно до ч. 4 вказаної статті покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, на який встановлений строк придатності, якщо вони виявлені протягом строку придатності товару.
Згідно п. 5.6 Договору у випадку поставки неякісного товару або якщо зазначені в документах параметри якості не відповідають фактичним, постачальник зобов`язаний на вимогу та вибір покупця: а) замінити неякісний товар на інший; b) за власний рахунок довести якість товару до встановлених вимог або відшкодувати витрати покупця з самостійного доведення товару до встановлених вимог; с) зменшити ціну неякісного товару; d) відшкодувати покупцеві завдані збитки.
За умовами п. 5.6.1 Договору постачальник зобов`язаний задовольнити вимоги покупця відповідно до п.5.6 протягом трьох банківських днів з моменту отримання такої вимоги.
Як узгоджено сторонами в п. 5.8 Договору до вимог у зв`язку з недоліками поставленого товару застосовується позовна давність в 3 (три) роки, яка обчислюється від дня виявлення недоліків.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 708 Цивільного кодексу України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміну товару.
Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що за будь-яких умов, набуття позивачем як покупцем права відмовитись від Договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми обумовлене належним чином доведеним фактом порушення конкретно визначених вимог щодо якості товару або виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем.
Разом з тим, посилаючись на той факт, що відповідач поставив продукцію неналежної якості, позивач має довести, що такий факт мав місце і що істотні недоліки товару є невиправними, повторюваними або такими, усувати які економічно невигідно або неможливо. Характеристики істотних недоліків обумовлюють права покупця, який придбав товар із вказаними недоліками.
Покупець має право здійснити повернення отриманого товару, якщо його якість не відповідає вимогам Договору, що підтверджено документально (п. 3.5 Договору).
Аналогічне право покупця на повернення неякісного товару передбачене умовами п. 5.7 Договору. Всі витрати по поверненню неякісного товару від покупця постачальнику несе постачальник.
Як свідчать матеріали справи, на підтвердження факту невідповідності якості поставленого відповідачем товару за Договором позивач посилається на аналізні картки від 27.09.2019, складені лабораторією ТОВ "Агротехніка" за результатами проведених досліджень відібраних 27.09.2019 за актом відбору № 36-1 зразків, відповідно до яких у відібраних зразках сировини якісні показники не відповідають умовам Специфікації до Договору, а також протокол випробувань від 12.12.2019 № 2177/19, складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертний центр діагностики та лабораторного супроводу «Біолайтс» за результатами проведення випробувань 11.12.2019-12.12.2019 матеріалу - зразків білково вітамінної мінеральної добавки, виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Альфа Корм", отриманої від відповідача згідно спірних видаткових накладних.
Суд зазначає, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором, в тому числі, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
Реалізація покупцем права на відмову від договору у зв`язку з істотним порушенням вимог щодо якості товару залежить, зокрема від дотримання ним порядку повідомлення продавця про відповідне порушення договору.
За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 688 ЦК України, на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу, зокрема, щодо якості товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
У разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов`язку, встановлені частиною першою цієї статті.
Частиною 1 ст. 679 ЦК України встановлено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
З наведеного вбачається, що продавець несе відповідальність за недоліки товару, якщо вони виникли до його передання покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. Відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця права власності на товар, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.
Тобто законодавець саме на покупця покладає тягар доведення невідповідність якості поставленого товару умовам договору та вимогам, встановленим законом (стандартам тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.
Згідно з п. 5.3 Договору товар приймається за кількістю та якістю в місці, куди товар поставляється, на підставі транспортних накладних та інших супровідних документів, які підтверджують якість та повноту товару.
Наразі, як було встановлено судом та вбачається з наявних в матеріалах справи копій перепусток - карток вхідного контролю сировини № АТ000004010 від 14.08.2019, № АТ000004089 від 16.08.2019 та № АТ000004285 від 21.08.2019, за результатами проведених лабораторних досліджень позивачем прийнято рішення про вивантаження поставленого відповідачем товару на склад сировини, та в подальшому здійснено оплату вартості відвантаженого на підставі видаткових накладних № 1451 від 12.08.2019, № 1465 від 14.08.2019 та № 1498 від 19.08.2019 товару в сумі 765 600,00 грн., що сторонами не заперечувалось.
В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.
Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.
Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.
Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
При цьому всупереч вищевказаних вимог процесуального законодавства, позивачем не надано жодного документального доказу та не доведено належними засобами доказування обставин та факту передачі відповідачем обумовленого товару на заявлену суму із порушенням вимог щодо якості товару у момент поставки, зокрема, не відповідності обумовленим в Специфікаціях вимогам, а також повідомлення відповідача у встановленому порядку про наявність виявлених дефектів, які є істотними недоліками.
Таким чином, за оцінкою суду, в силу погоджених сторонами умов Договору щодо порядку прийняття та оплати товару, перерахування позивачем грошових коштів в серпні 2019 року є підтвердженням факту відповідності якості товару в момент його передання узгодженим сторонами в Специфікації якісним показникам.
Частинами 1 та 2 ст. 269 ГК України передбачено, що строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред`явлення постачальникові претензій у зв`язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу. Стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки). Сторони можуть погодити в договорі гарантійні строки більш тривалі порівняно з передбаченими стандартами або технічними умовами (у разі наявності).
Пунктом 2.3. Договору передбачено, що постачальник зобов`язується поставляти покупцю товар до закінчення терміну придатності якого на момент поставки залишилось не менше 60 відсотків від повного терміну придатності. Покупець вправі не приймати або повернути товар з меншим залишковим терміном придатності, а постачальник зобов`язується замінити такий товар.
За матеріалами справи встановлено та позивач у позовній заяві вказує, що до кожної партії поставленого товару відповідачем надавались посвідчення про якість від 09.08.2019, від 12.08.2019 та від 16.08.2019, в яких зазначено дату виробництва, вагу, показники якості за масовою долею сирого протеїну і вологістю, та терміни зберігання товару - 6 місяців. Копії наявні в матеріалах справи.
Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що приймання товару за якістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю (№ П-7).
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітражу Союзу РСР від 25.04.1966 № П-7.
Відповідно до п. 1 Інструкції № П-7 ця інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки або іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю і комплектністю, а також тари під продукцію або товарами.
Відповідно до п. 14 Інструкції П-7 приймання продукції по якості й комплектності проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також по супровідних документах, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація й т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що поставлена і в акті вказується, які документи відсутні.
Згідно ч.1 п. 16 Інструкції № П-7 при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Покупець зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що попереджують погіршення її якості.
Фактичні обставини справи свідчать, що лише 27.09.2019 була встановлена невідповідність якості товару, у зв`язку з чим 01.10.2019 позивачем направлено відповідачу повідомлення про неякісний товар з вимогою здійснити його повернення та перерахування позивачеві сплачених за нього коштів, в той час як фактична поставка та прийняття товару відбулась значно раніше - 12.08.2019, 14.08.2019 та 19.08.2019.
Абзацом 3 п.9 Інструкції № П-7 встановлений 5-ти денний строк складання акту про приховані недоліки, які виявлені в продукції з гарантійним строком служби, з моменту їх виявлення, однак в межах встановленого гарантійного строку. Якщо для участі у складанні акту викликається представник виробника (відправника), то до даного 5-денного строку добавляється час, необхідний для його проїзду (абз.4 п.9 Інструкції № П-7).
Покупець також зобов`язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції та складання двохстороннього акту представника іногороднього виготовлювача (відправника), якщо це передбачено в Основних та Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або в договорі.
Частиною 4 п. 16 Інструкції № П-7 передбачено, що виклик представника виробника (постачальника) при здійсненні поставки, а також його участь при здійсненні перевірки якості та комплектності продукції та складання відповідного акту є обов`язковими.
Пунктом 17 Інструкції № П-7 передбачено, що у повідомленні про виклик, направленому виробнику (відправнику), повинно бути зазначено:
а) найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документу, якщо до моменту виклику рахунок не отримано;
б) основні недоліки, виявлені в продукції;
в) час, на який призначено приймання продукції за якістю або комплектністю (в межах встановленого для приймання терміну);
г) кількість продукції неналежної якості або некомплектної продукції.
Відповідно до пункту 18 Інструкції № П-7 повідомлення про виклик представника виробника (відправника) повинно бути направлено (передано) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 годин, а щодо продукції, яка швидко псується - негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки встановленим вимогам, якщо інші строки не встановлені, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами чи договором.
За змістом листа позивача від 23.10.2019 № 1-4/476 на адресу відповідача судом встановлено, що пропозиція щодо направлення уповноважених представників для комісійного огляду умов зберігання товару та відбору зразків була здійснена з недотриманням встановленого Інструкцією № П-7 строку щодо виклику представника виробника та за умови не зазначення в листі інформації, яка вимагається зазначеною Інструкцією, зокрема, щодо часу, на який призначено перевірку.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що відбір зразків як 27.09.2019, так і 10.12.2019 здійснювався за відсутності представника відповідача.
Отже, оскільки представники ТОВ до складення актів відбору зразків для засвідчення факту виявлення істотних недоліків продукції не залучались, за умови ненадання будь-яких інших належних документальних доказів на підтвердження вказаних обставин невідповідності якості поставленого товару, а також зважаючи на недотримання позивачем під час складання таких актів та здійснення виклику представника постачальника умов Інструкції № П-7, вказані акти як односторонні документи позивача, виконані на їх підставі випробування та, відповідно, і отримані результати не можуть бути прийняті судом як належний доказ на підтвердження факту відвантаження відповідачем неякісного товару.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами факт порушення відповідачем зобов`язання за Договором щодо передання позивачеві товару неналежної якості, а також факт наявності псування товару саме з вини відповідача, як необхідної підстави для повернення сплачених за нього грошових коштів, а відтак позивач у відповідності до приписів ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України не набув право на повернення сплачених за продукцію грошових коштів.
Поряд із цим судом враховано ту обставину, що позивач не був позбавлений права повернути відповідачу неякісний, на його думку, товар до моменту його використання для виготовлення кормів, що ним здійснено не було, і навіть за наявності зауважень до товару щодо якісних показників, про які зазначає позивач, частину поставленої білково вітамінної мінеральної добавки в розмірі 9 000 кг останнім вже використано.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Поряд із цим суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Альфа Корм" відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 07 червня 2021.
Суддя А.М. Селівон
