ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
19.01.2021Справа № 910/15271/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява"
до Приватного підприємства "Агротен"
про стягнення 352 589,51 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Агротен" (далі - відповідач) про стягнення 352 589, 51 грн., з яких: 317 500,00 грн. основного боргу, 17 494,25 грн. інфляційних втрат та 17 595,26 грн. 3 % річних.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
04.11.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про усунення недоліків.
Враховуючи наведені обставини, ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2020 відкрито провадження у справі № 910/15271/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 09.11.2020 про відкриття провадження у справі № 910/15271/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення, з відповідним трек-номером 0105475994945 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02222, місто Київ, бульвар Висоцького, будинок 9, квартира 105.
Проте, зазначене відправлення з трек-номером 0105475994945 вручене відповідачу не було.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.11.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2020, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
29.08.2018 року між Приватним підприємством "Агротен" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" (замовник) було укладено договір поставки № 1 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався протягом дії договору поставляти покупцеві товарно-матеріальні цінності в асортименті, кількості, якості, строки і на умовах цього договору та додатків до нього, а покупець зобов`язався приймати та своєчасно оплачувати такий товар.
Згідно з пунктом 1 Договору предметом поставки є товар, найменування, асортимент, кількість, ціна, умови поставки якого визначаються у специфікації. Сторони в даному Договорі погодили, що постачальник надає покупцю лише рахунок та видаткову накладну на товар, в яких вказується найменування, асортимент, кількість і ціна товару.
У пункті 2.2 наведеного правочину сторони погодили, що умови оплати, найменування продукції та термін поставки продукції вказується у додатках до даного Договору, а саме у специфікаціях.
Відповідно до пункту 6.1 Договору останній набирає законної сили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
У матеріалах справи також наявна специфікація № 1 (додаток № 1) від 13.08.2018, в якій сторони погодили умови та терміни поставки товару - вагонеток В.00.000.00-3 СБ загальною вартістю 1 138 800,00 грн.
Обґрунтовуючи пред`явлені вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" у позовній заяві посилалося на те, що пізніше, маючи потребу в іншому товарі, який постачальник міг продати, за визначеними у вказаному договорі умовами, сторони домовилися про поставку іншого товару - реторти довжиною 7100 мм та діаметром 2050 мм за ціною 290 000,00 грн.
Судом встановлено, що відповідач виставив позивачу рахунок від 17.09.2018 року № 62 на оплату реторт у кількості 5 шт. на суму 1 450 000,00 грн.
При цьому, у вказаному рахунку зазначено: "Увага! Оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта".
На підставі зазначеного рахунку позивачем на рахунок відповідача було сплачено частину вказаної в рахунку суми в розмірі 797 500,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного платіжного доручення від 17.09.2018 № 25119 на суму 797 500,00 грн.
Відповідно до видаткової накладної № 36 від 17.10.2018 року відповідач поставив, а позивач прийняв від постачальника товар - реторти L-7100 mm у кількості 2 шт. загальною вартістю 580 000,01 грн.
Крім того, на підставі платіжного доручення від 23.10.2018 № 25546 позивачем додатково сплачено на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн. із призначенням платежу: "Оплата за реторту згідно рах на оплату № 62 від 17.09.2018 року в т.ч. ПДВ - 16 666,67 грн".
Разом із тим, за твердженням позивача, решта оплаченого ним товару на суму 317 500,00 грн. залишилась недопоставленою, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" звернулося до суду з даним позовом про повернення здійсненої ним передоплати у вищенаведеному розмірі, а також стягнення з відповідача інфляційних втрат, нарахованих у період з січня 2019 року по серпень 2020 року, та 3 % річних, нарахованих у період з 25.11.2018 року по 29.09.2020 року.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Разом із тим, судом встановлено, що умови Договору поставки № 1 від 29.08.2018 не містять будь-яких положень, що передбачають поставку реторт за цією угодою. Також цим правочином не визначено й умов здійснення поставки такого товару, його вартості та строків оплати.
Відповідні положення відсутні й у специфікації до цього Договору, в якій сторони погодили умови та терміни поставки іншого товару - вагонеток В.00.000.00-3 СБ загальною вартістю 1 138 800,00 грн.
У той же час позивачем не було доведено належними і допустимими доказами факту узгодження у встановленому законом порядку поставки відповідачем реторт на умовах, визначених саме у Договорі поставки № 1 від 29.08.2018 або специфікації № 1 щодо поставки вагонеток від 13.08.2018, оскільки як в рахунку на оплату № 62 від 17.09.2018, так і у платіжних дорученнях від 17.09.2018 № 25119 та від 23.10.2018 № 25546, а також у видатковій накладній № 36 від 17.10.2018 відсутні посилання на вказаний Договір із зазначенням його реквізитів, чи посилання на специфікацію № 1 до нього.
При цьому, суд зазначає, що специфікацію № 1 щодо поставки вагонеток було підписано сторонами 13.08.2018 року, тобто до моменту укладення Договору поставки № 1 від 29.08.2018, у зв`язку з чим вказана специфікація не може бути додатком до вказаного правочину, а відтак викладені у ній умови щодо найменування та ціни товару (вагонеток) не можуть бути застосовані до відносин між позивачем і відповідачем, які виникли після її підписання.
Письмового договору, предметом якого є поставки відповідачем позивачу реторт, вчиненого у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого їх печатками, Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" та Приватним підприємством "Агротен" надано суду не було.
Суд звертає увагу, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частини 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України).
За змістом частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Враховуючи відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження факту поставки відповідачем частини погодженого сторонами товару (реторт) та його оплати позивачем саме на виконання Договору поставки № 1 від 29.08.2018, суд дійшов висновку про те, що шляхом складання та надання відповідачем рахунка на оплату № 62 від 17.09.2018, а також сплати частини зазначеної в ньому суми грошових коштів позивачем, між сторонами укладено договір поставки реторт у спрощений спосіб.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Так, на виконання укладеного сторонами у спрощений спосіб договору поставки реторт позивачем сплачено на користь відповідача грошові кошти в якості передоплати за товар, однак товар від відповідача на суму попередньої оплати у розмірі 317 499,99 грн. позивач не отримав.
При цьому, судом визначено правову природу сплаченої суми коштів у розмір 317 499,99 грн. саме як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов`язань.
Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.
Про належне виконання позивачем своїх грошових зобов`язань зі здійснення попередньої оплати вищенаведеного товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення покупцем своїх зобов`язань.
Докази, які свідчать про повернення відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" суми грошових коштів у розмірі, зокрема, 317 499,99 грн., у матеріалах справи відсутні.
Водночас судом встановлено, що Приватне підприємство "Агротен" оплачений позивачем товар на суму 317 499,99 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" на момент звернення останнього до суду з даним позовом та на час розгляду цієї справи не поставило.
Докази, які спростовують вказані обставини, у матеріалах справи відсутні.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 Цивільного кодексу України).
Питання щодо повернення попередньої оплати у випадку непоставки товару врегульовано статтею 693 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
При цьому, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача із вимогою про поставку спірного товару на суму 317 499,99 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що волевиявлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" щодо обрання одного з вищенаведених варіантів поведінки було виражене у поданні зазначеного позову з вимогами про стягнення з відповідача, зокрема, спірної суми перерахованої останньому попередньої оплати непоставленого товару.
Разом із тим, частиною 1 статті 267 Господарського кодексу України встановлено, що договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.
За умовами частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Як було зазначено вище, рахунок на оплату № 62 був виставлений Приватним підприємством "Агротен" позивачу 17.09.2018 року. Грошові кошти на оплату частини товару за цим рахунком у розмірі 797 500,00 грн. були сплачені позивачем 17.09.2018, решта сплаченої Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" суми грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн. перерахована відповідачу 23.10.2018.
Проте на час вирішення даного спору (зі спливом більше 2 років з моменту укладення між сторонами договору поставки реторт у спрощений спосіб) відповідачем не було надано суду документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" чи поставку позивачу погодженого між сторонами товару - реторт на суму, зокрема, 317 499,99 грн.
За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Крім того, за умовами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За приписами частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 317 499,99 грн. перерахованої позивачем попередньої оплати, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" чи поставку позивачу погодженого між сторонами товару на цю суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача в частині стягнення з останнього вищенаведеної суми боргу, в зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Разом із тим, у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 0,01 грн. попередньої оплати слід відмовити за необґрунтованістю.
Крім того, у пред`явленому позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" просило суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 17 494,25 грн., нараховані у період з січня 2019 року по серпень 2020 року, а також 3 % річних у розмірі 17 595,26 грн., нараховані у період з 25.11.2018 року по 29.09.2020 року.
Разом із тим, як було зазначено вище, волевиявлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" щодо обрання одного з вищенаведених варіантів поведінки фактично було виражене у поданні зазначеного позову з вимогами про стягнення з Приватного підприємства "Агротен", зокрема, спірної суми перерахованої останньому попередньої оплати непоставленого товару.
З матеріалів справи вбачається, що з наведеним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" звернулося до суду в жовтні 2020 року, що підтверджується календарним штемпелем відділення поштового зв`язку на конверті, в якому зазначений позов надійшов до суду. Слід також зазначити, що копія позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" була направлена на адресу Приватного підприємства "Агротен" 01.10.2020 року.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що прострочення зобов`язання Приватного підприємства "Агротен" щодо поставки товару трансформувалося у грошове зобов`язання з повернення позивачу сплачених останнім грошових коштів попередньої оплати такого товару лише після подання ним вказаного позову.
Водночас відповідно до наданого позивачем розрахунку заявлених ним до стягнення з відповідача сум компенсаційних виплат вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" просило суд стягнути з Приватного підприємства "Агротен" три проценти річних та інфляційні втрати у період, коли у відповідача фактично було відсутнє прострочення виконання ним грошового зобов`язання.
Враховуючи відсутність прострочення відповідачем у спірний період грошового зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення з Приватного підприємства "Агротен" 17 595,26 грн. 3 % річних та 17 494,25 грн. інфляційних втрат, заявлених на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" до Приватного підприємства "Агротен" про стягнення 352 589,51 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Агротен" (02222, місто Київ, бульвар Висоцького, будинок 9, квартира 105, код ЄДРПОУ 31610456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Грифсканд-Свалява" (89300, Закарпатська область, Свалявський район, місто Свалява, вулиця Менделеєва, будинок № 1, код ЄДРПОУ 33519248) 317 499 (триста сімнадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн. 99 коп. основного боргу, а також 4 762 (чотири тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено та підписано 19.01.2021 року.
Суддя В.С. Ломака
