ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" березня 2021 р. Справа№ 910/11520/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Ходаківської І.П.
Попікової О.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Кульчицька І.А.,
представників сторін:
позивача: Цитович К.В.,
відповідача: не з`явилися,
третьої особи: не з`явилися,
розглянувши апеляційну скаргу
Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Інститут Генерального плану м. Києва"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 (повний текст складений 16.12.2020)
у справі № 910/11520/20 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Інститут Генерального плану м.Києва"
до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Біарс",
про визнання бездіяльності протиправною,
В С Т А Н О В И В:
Комунальна організація виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Інститут генерального плану м. Києва" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом, у якому просить визнати незаконною бездіяльність Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що полягає у невиконанні ним умов договору від 05.05.2016 №23/Пмд-16 щодо належного оформлення факту прийняття виконаних робіт.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позовна вимога, заявлена позивачем, не може бути самостійним предметом спору в площині правовідносин між сторонами і, відповідно, способом захисту, та підлягає встановленню лише при існуванні і розгляді спору, який виник між особами, про право цивільне (зокрема: про стягнення заборгованості за виконані роботи, розірвання договору тощо).
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Комунальна організація виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут Генерального плану м. Києва» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2021 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 поновлено Комунальній організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Інститут Генерального плану м. Києва" пропущений строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Інститут Генерального плану м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у справі №910/11520/20; розгляд справи призначено на 10.03.2021.
Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки вимога про визнання незаконною бездіяльності Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що полягає у невиконанні ним умов договору від 05.05.2016 №23/Пмд-16 щодо належного оформлення факту прийняття виконаних робіт, є способом захисту порушеного права, передбаченим п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України (визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади).
У судовому засіданні 10.03.2021 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників.
Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 05.05.2016 між Комунальною організацією виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Інститут генерального плану м.Києва" (виконавець-1, позивач), Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замовник, відповідач), Приватним акціонерним товариством "БІАРС" (інвестор, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-інвестиційна сервісна компанія" укладений договір №23/Пмд-16 на розробку детального плану території (договір).
Відповідно до умов договору замовник доручає, а виконавець-1 та виконавець-2 приймають на себе зобов`язання власними та/або залученими силами та засобами розробити детальний план реконструкції житлового масиву Сирець в межах вулиць Ризька, О. Теліги, Бакинська, Чаплигіна, Ясногірська, Котовського, Щусєва у Шевченківському районі міста Києва (далі - роботи), а інвестор оплачує виконані виконавцем-1 і виконавцем-2 та прийняті замовником роботи. Результат виконаних робіт - розроблений у відповідності до державних будівельних норм та затвердженого завдання на розроблення містобудівної документації (додаток №3 до договору) і технічних вимог замовника (додаток №4 до договору), а також вихідних даних на проектування (додаток №5 до договору) - проект детального плану території, затверджений у встановленому порядку, переданий до Служби містобудівного кадастру, що є структурним підрозділом замовника та зареєстрований в базі даних Містобудівного кадастру (п. 1.2).
Вартість виконаних робіт визначена на підставі протоколу погодження договірної ціни (додаток №1 до договору) та складає 803.189,40 грн, в т.ч. ПДВ 20%.
Строк та зміст виконання і передачі замовнику основних етапів визначаються календарним планом (додаток №2 до договору). Договір вступає в дію з дати підписання його сторонами. Терміни виконання робіт за погодженням сторін можуть бути змінені шляхом укладення додаткової угоди до договору (п. п. 3.1, 3.2, 3.4 договору).
Відповідно до п. п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 договору виконавець-2 передає результати своєї роботи виконавцю-1 для включення їх до загальних матеріалів детального плану території. При прийнятті замовником та інвестором етапу (етапів) робіт виконавець-2 надає виконавцю-1 анотований звіт. Всі виконані роботи передаються виконавцем-1 за накладною спочатку замовнику, а згодом інвестору (крім матеріалів, що мають гриф "ДСК"), в межах строків, визначених цим договором, з обов`язковим оформленням відповідних актів здачі-приймання робіт. При прийнятті замовником та інвестором етапу (етапів) робіт виконавець-1 надає анотований звіт та акт здачі-приймання виконаних робіт. Замовник протягом 10-ти робочих днів від дня одержання виконаних та належним чином оформлених робіт за накладною та за анотованим звітом зобов`язаний передати виконавцю-1 підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт або мотивовану відмову від приймання вищезгаданих робіт або їх окремих етапів. Після підписання замовником акта здачі-приймання виконаних робіт або їх окремих етапів виконавець-1 передає інвестору виконану роботу (крім матеріалів, що мають гриф "ДСК") або анотований звіт та акт здачі-приймання робіт для підписання. Інвестор протягом 10 робочих днів після отримання вказаного акта зобов`язаний повернути виконавцю-1 акт здачі-приймання виконаних робіт, підписаний та оформлений в установленому порядку або надати мотивовану відмову від приймання робіт за цим договором. У випадку мотивованої відмови замовника та/чи інвестора від прийняття робіт сторонами складається акт з переліком зауважень та термінів їх усунення.
Замовник, зокрема, зобов`язується прийняти розроблений виконавцем-1 та виконавцем-2 детальний план території, що відповідає умовам договору, та підписати відповідний акт здачі-приймання виконаних робіт. Інвестор зобов`язується прийняти (в т.ч. достроково) розроблений виконавцем-1 та виконавцем-2 детальний план території, що відповідає умовам договору, та підписати відповідний акт здачі-приймання виконаних робіт. Виконавець-2 зобов`язується виконувати роботи відповідно до чинного законодавства України, діючої містобудівної документації, державних будівельних норм та правил, затвердженого завдання на розроблення містобудівної документації (додаток №3 до договору), технічних вимог замовника (додаток №4 до договору), вихідних даних на проектування та схеми меж території на розроблення детального платну території (додаток №6 до договору) та у строк, визначений договором (п. п. 5.1.1, 5.3.6, 5.7.2 договору).
Цей договір діє з дня підписання його всіма сторонами і до повного виконання кожною зі сторін своїх зобов`язань (п. 11.1 договору).
Також між контрагентами були підписані додатки до вказаного договору.
У додатковій угоді №1 від 17.02.2017 до договору у зв`язку із затримками виконання робіт виконавцем-2 на підставі п. 10.2 договору сторони за їх взаємною згодою домовились про те, що всі невиконані права та обов`язки виконавця-2 перед замовником та інвестором, визначені умовами договору, у повному обсязі переходять до виконавця-1, який в повній мірі є відповідальним перед замовником та інвестором за виконання передбачених договором робіт.
Згідно із додатковою угодою №2 від 14.09.2017 до договору сторони погодили внесення змін до календарного плану виконання робіт.
Відповідно до умов додаткової угоди №3 від 28.05.2019 до договору сторони погодили збільшити вартість договору на 571.252,20 грн з ПДВ.
На виконання умов укладеного між сторонами правочину виконавці передали, а замовник та інвестор прийняли роботи на суму 273.084,22 грн, що підтверджується підписаним між сторонами та скріпленим їх печатками актом №1 здачі-приймання виконаних робіт від 26.12.2016.
Також виконавець передав, а замовник та інвестор прийняли роботи на суму 409.626,77 грн, що підтверджується підписаним між сторонами та скріпленим їх печатками актом №2 здачі-приймання виконаних робіт від 21.11.2017.
22.07.2019 виконавцем було передано замовнику акт №3 здачі-приймання виконаних робіт на суму 571.252,20 грн, накладну №101, том-1 та том-2 проекту детального плану території реконструкції житлового масиву Сирець в межах вул. Ризька, О. Теліги, Бакинська, Чаплигіна, Ясногорська, Котовського, Щусєва в Шевченківському районі міста Києва.
Як зазначив позивач, проект детального плану території реконструкції житлового масиву Сирець в межах вул. Ризька, О. Теліги, Бакинська, Чаплигіна, Ясногорська, Котовського, Щусєва в Шевченківському районі міста Києва був оприлюднений замовником на своєму офіційному вебсайті.
Однак, як вказує позивач у позовній заяві, замовник в порушення умов укладеного між сторонами договору акт №3 здачі-приймання виконаних робіт на суму 571.252,20 грн не підписав та виконавцю не повернув, з огляду на що позивач просить суд визнати незаконною бездіяльність Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що полягає у невиконанні ним умов договору від 05.05.2016 №23/Пмд-16 стосовно належного оформлення факту прийняття виконаних робіт.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).
Статтею 887 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.
Обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, встановлений і ст. 853 Цивільного кодексу України, якою також передбачено, що замовник зобов`язаний оглянути виконану роботу і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Статтею 889 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, в тому числі, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Згідно ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Тобто кінцевою метою укладання договору підряду з боку замовника є отримання індивідуалізованого результату праці підрядника, а з боку підрядника - отримання оплати за свою працю, а не отримання підписаних актів виконаних робіт. Підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а у разі відмови замовника від підписання такого акта - має лише констатувати факт відмови.
Як встановлено вище, між позивачем як виконавцем, відповідачем як замовником та третьою особою як інвестором був укладений договір про №23/Пмд-16 на розробку детального плану території з урахуванням додаткових угод до нього, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання власними та/або залученими силами та засобами розробити детальний план реконструкції житлового масиву Сирець в межах вулиць Ризька, О. Теліги, Бакинська, Чаплигіна, Ясногірська, Котовського, Щусєва у Шевченківському районі міста Києва (надалі за текстом договору - роботи), а інвестор оплачує виконані виконавцем та прийняті замовником роботи.
Відповідно до умов додаткової угоди №3 від 28.05.2019 до договору контрагенти погодили збільшити вартість договору на 571.252,20 грн з ПДВ.
Сторони у договорі також передбачили, що виконавець передає результати своєї роботи за накладною спочатку замовнику, а згодом інвестору (крім матеріалів, що мають гриф "ДСК"), в межах строків, визначених цим договором з обов`язковим оформленням відповідних актів здачі-приймання робіт. При прийнятті замовником та інвестором етапу (етапів) робіт виконавець надає анотований звіт та акт здачі-приймання виконаних робіт. Замовник протягом 10-ти робочих днів від дня одержання виконаних та належним чином оформлених робіт за накладною та за анотованим звітом, зобов`язаний передати виконавцю підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт або мотивовану відмову від приймання вищезгаданих робіт або їх окремих етапів. При цьому згідно умов укладеного правочину замовник, зокрема, зобов`язується прийняти розроблений виконавцем детальний план території, що відповідає умовам договору та підписати відповідний акт здачі-приймання виконаних робіт.
Однак, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, замовник переданий йому акт №3 здачі-приймання виконаних робіт на суму 571.252,20 грн не підписав, у строк, встановлений договором, мотивовану відмову від його підписання виконавцю не надав.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Наведеними положеннями визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Тобто, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Колегія суддів враховує посилання апелянта на те, зо згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Водночас, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту, що і унормовано в положеннях ст.ст. 4, 5 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
При цьому предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
В даному випадку позивач просить суду визнати незаконною бездіяльність Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що полягає у невиконанні ним умов договору від 05.05.2016 №23/Пмд-16 щодо належного оформлення факту прийняття виконаних робіт.
Проте при зверненні до суду з вимогами про визнання незаконною бездіяльності Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що полягає у невиконанні ним умов договору від 05.05.2016 №23/Пмд-16 щодо належного оформлення факту прийняття виконаних робіт, позивач не довів суду належними та допустимими доказами обставин порушення певних прав та законних інтересів позивача, які могли б бути відновлені саме із застосуванням обраного способу захисту.
Заявлена позивачем у позові вимога про визнання незаконною бездіяльності Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що полягає у невиконанні ним умов договору від 05.05.2016 №23/Пмд-16 щодо належного оформлення факту прийняття виконаних робіт, не призводить до поновлення прав позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
За своєю суттю заявлений позивачем позов спрямований не на захист порушеного права позивача, а на встановлення певного юридичного факту.
Як зазначалося вище, порушення цивільного права чи цивільного інтересу хоча і підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Враховуючи наведені норми законодавства та фактичні обставини справи, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позовна вимога, заявлена позивачем, не може бути самостійним предметом спору в площині правовідносин між сторонами і, відповідно, способом захисту, та підлягає встановленню лише при існуванні і розгляді спору, який виник між особами, про право цивільне (зокрема: про стягнення заборгованості за виконані роботи, розірвання договору тощо).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник не надав суду апеляційної інстанції.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Інститут Генерального плану м. Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у справі №910/11520/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у справі №910/11520/20 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11520/20.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 11.03.2021.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді І.П. Ходаківська
О.В. Попікова
