ПОСТАНОВА
Іменем України
16 липня 2019 року
Київ
справа №826/7394/16
адміністративне провадження №К/9901/23231/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Мартинюк Н.М., суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк»
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 січня 2017 року (головуючий суддя: Келеберда В.І.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року (головуючий суддя: Шелест С.Б., судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.)
у справі № 826/7394/16
за позовом Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк»
до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва,
третя особа - ОСОБА_1 ,
про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
І. Суть спору
Публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк» (далі - позивач, ПАТ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва (далі - відповідач, КДКА), в якому просив:
- визнати протиправними дії дисциплінарної палати КДКА та скасувати рішення стосовно адвоката ОСОБА_1 від 17 березня 2016 року;
- зобов`язати дисциплінарну палату КДКА порушити дисциплінарну справу за скаргою позивача стосовно адвоката ОСОБА_1
Позивач вказує, що відповідач необґрунтовано відмовив у порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 за скаргою позивача із порушенням засад змагальності. Відповідач не врахував викладені позивачем у скарзі обставини порушення ОСОБА_1 правил адвокатської етики.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 11 січня 2017 року, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, відмовив у задоволенні адміністративного позову.
За висновком суду відповідач правомірно відмовив у порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 згідно з рішенням від 17 березня 2016 року. Цей висновок обґрунтований тим, що скарга позивача не містить доводів щодо використання ОСОБА_1 конфіденційної інформації, отриманої під час роботи у позивача, при здійсненні представництва інтересів фізичних осіб у судових спорах із позивачем. Сам лише факт попередньої роботи ОСОБА_1 у позивача не свідчить про наявність конфлікту інтересів з інтересами клієнта.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. При цьому позивач посилається на порушення судами норм статті 1, пункту 6 частини першої статті 28, статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статті 71 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Аргументує касаційну скаргу позивач тим, що оспорюване рішення прийнято виключно на підставі пояснень адвоката ОСОБА_1 без врахування позиції позивача. А судові рішення не містять посилання на докази, які б могли довести обґрунтованість оспорюваного рішення відповідача.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за наслідками розгляду скарги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Європейський газовий банк» Оберемко Р.А. на дії адвоката ОСОБА_1 відповідач прийняв рішення від 17 березня 2016 року про відмову у порушенні дисциплінарної справи. Підставою для відмови став висновок відповідача про відсутність доказів порушення адвокатом ОСОБА_1 принципу неприпустимості конфлікту інтересів, про який вказував скаржник. Цей висновок мотивований тим, що при представленні інтересів клієнтів адвокат використовував інформацію, отриману від цих клієнтів та з відкритих джерел.
Підставою для звернення позивача зі скаргою на дії адвоката ОСОБА_1 стали обставини представництва ним інтересів фізичних осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) у судових справах, протилежною стороною в яких є позивач. Тоді як, ОСОБА_1 з 2 серпня 2012 року до 31 жовтня 2014 року працював в ПАТ на посаді начальника департаменту правового забезпечення згідно трудового договору. Під час перебування на цій посаді ОСОБА_1 отримав конфіденційну інформацію, яку міг використати при представництві інтересів вищевказаних осіб у наведених судових справах. З цими обставинами позивач пов`язує порушення адвокатом ОСОБА_1 конфлікту інтересів.
За визначенням пункту 8 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» конфлікт інтересів - суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов`язками, наявність якої може вплинути на об`єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов`язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.
Пунктом першим статті 4 цього Закону встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний: невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів.
Частиною першою статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Одним із видів дисциплінарних проступків адвоката, згідно з пунктом 3 частини другої статті 34 цього Закону, є порушення правил адвокатської етики.
Поряд із цим, абзацом другим частини другої статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).
Відповідно до частини першої статті 39 цього Закону за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.
Згідно з частиною першою статті 9 Правил адвокатської етики під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов`язками перед клієнтом, наявність якої може вплинути на об`єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов`язків, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.
Адвокат без письмового погодження з клієнтами, щодо яких виник конфлікт інтересів, не може представляти, захищати клієнта або надавати йому правову допомогу, якщо до цього він надавав правову допомогу, здійснював захист або представництво іншого клієнта, від якого він отримав конфіденційну інформацію, дотичну до інтересів нового клієнта (частина третя цієї статті).
Відповідно до частин першої та другої статті 20 Правил адвокатської етики адвокат не має права прийняти доручення, якщо інтереси клієнта об`єктивно суперечать інтересам іншого клієнта, з яким адвокат зв`язаний договором про надання правової допомоги, або якщо є розумні підстави вважати, що передбачуваний розвиток інтересів нового і попереднього клієнта призведе до виникнення конфлікту інтересів. Адвокат не має права прийняти доручення також якщо конфлікт інтересів пов`язаний з тим, що адвокат отримав від іншого клієнта конфіденційну інформацію, що охоплюється предметом адвокатської таємниці або захищається законодавством в інший спосіб, яка має перспективу бути використаною при наданні правової допомоги новому клієнту.
Даючи оцінку обґрунтованості та правомірності оспорюваного рішення відповідача, суди попередніх інстанцій зробили висновок про правомірність відмови у порушенні дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 . Цей висновок суди мотивували тим, що адвокат ОСОБА_1 при розгляді дисциплінарного провадження спростував наведені позивачем у скарзі аргументи на підтвердження факту використання або отримання ним конфіденційної інформації, яку міг отримати під час роботи у позивача. Так, у судовому процесі встановлено, що при наданні правової допомоги вищевказаним клієнтам адвокат ОСОБА_1 використовував інформацію отриману від цих клієнтів та з відкритих джерел. Інших аргументів на підтвердження використання або отримання адвокатом ОСОБА_1 конфіденційної інформації позивач у судовому процесі не наводить. Ці обставини суди правильно оцінили як такі, що давали відповідачу обґрунтовані підстави для висновку про недоведеність з боку позивача фактів порушення адвокатом ОСОБА_1 принципу неприпустимості конфлікту інтересів. Тому, оцінка доказів у справі відповідає нормам статті 86 КАС України.
Сам факт попередньої роботи адвоката в юридичній особі не може бути оцінений як беззаперечне свідчення виникнення конфлікту інтересів при наданні правової допомоги фізичним особам, які є опонентами такої юридичної особи.
Аргументи позивача про те, що відповідачем не було дотримано принципу змагальності, закріпленого у статті 40 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що його представника не запросили на розгляд - не впливають на правильність вказаних висновків судів попередніх інстанцій. Норми статті 40 вказаного Закону стосуються іншого етапу дисциплінарного провадження, а саме розгляду дисциплінарної справи. Тоді як, предметом судового спору було рішення відповідача прийняте на етапі, який передує розгляду дисциплінарної справи, - проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката. Ці висновки позивач зробив без врахування норм статті 37 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка встановлює стадії дисциплінарного провадження.
Доводи, наведені позивачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя:Н.М. Мартинюк Судді: А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко
