Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/7350/18 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Єгорової Н.М.,
суддів - Коротких А.Ю., Федотова І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Лебединське хлібоприймальне підприємство" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправними та скасування рішень,-
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Лебединське хлібоприймальне підприємство» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 12 грудня 2017 року № 887 в частині передачі справи на новий розгляд;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 16 січня 2018 року № 15-СХ-1-Е про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2020 року позов задоволено частково - визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16 січня 2018 року № 15-СХ-1-Е.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем фактично, хоч і з пропуском встановленого строку, було надано запитувані документи. Звернув увагу на те, що на час притягнення ПАТ «Лебединське ХПП» до відповідальності, порушення вимог п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» у вигляді подання не в повному обсязі інформації до Комісії було відсутнє. При цьому зауважив, що відповідачем застосовано до позивача штраф не за несвоєчасне подання інформації, а за неподання такої інформації або її подання не в повному обсязі та/або подання недостовірної інформації.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його в частині задоволених позовних вимог та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свої доводи обґрунтовує посиланням на правомірність оскаржуваного рішення та постанови про застосування санкцій відносно позивача, прийнятих у межах наданих повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями на ринку цінних паперів.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку листом № 1449 від 26 травня 2017 року звернувся ОСОБА_1 - акціонер ПАТ «Лебединське ХПП».
НКЦПФР, для з`ясування обставин, викладених у вказаному зверненні, направлено рекомендованим листом на адресу ПАТ «Лебединське ХПП» запит № 10/1/1630 від 19 травня 2017 року про надання інформації та копій документів у термін до 09 червня 2017 року.
При цьому, листом № 185 від 08 червня 2017 року ПАТ «Лебединське ХПП» надало документи, копії яких вимагались запитом НКЦПФР № 10/1/1630 від 19 травня 2017 року. Проте, серед наданих документів біла відсутня копія договору про отримання зворотної безпроцентної фінансової допомоги у розмірі 3600000 грн.
Поряд з викладеним суд встановив, що листом № 209 від 10 липня 2017 року позивач надав копію запитуваного договору про отримання зворотної безпроцентної фінансової допомоги у розмірі 3600000 грн. від 16 вересня 2016, укладеного між ПАТ «Лебединське ХПП» та ПАТ «Балтське ХПП», просило врахувати, що не мало наміру не надавати витребувані копії документів та закриту справу у зв`язку з наданням копії договору.
Крім того, постановою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 296-СХ-4-Е від 14 вересня 2017 року за подання не в повному обсязі інформації до Комісії, застосовано до ПАТ «Лебединське ХПП» санкцію у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, ПАТ «Лебединське ХПП» подало скаргу № 269 від 03 жовтня 2017 року до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Рішенням НКЦПФР № 887 від 12 грудня 2017 року постанову про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів від 14 вересня 2017 року № 296-СХ-4-Е скасовано, а справу, порушену у відношенні ПАТ «Лебединське ХПП» направлено на новий розгляд.
В подальшому, постановою НКЦПФР № 5-СХ-1-Е від 16 січня 2018 року за подання не в повному обсязі інформації до Комісії застосовано у відношенні ПАТ «Лебединське ХПП» санкцію у вигляді штрафу у розмірі 5100,00 грн.
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття постанови від 16 січня 2018 року № 15-СХ-1-Е про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів у відповідності до п. 7 ч. 1 статті 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.
За правилами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Національна Комісія з цінних паперів та фондового ринку діє в межах повноважень, наданих їй Законом №448/96-ВР. Метою державного регулювання ринку цінних паперів є дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства (стаття 2 цього Закону).
Приписами статті 2 Закону №3480-IV встановлено, що учасниками фондового ринку визначено емітентів, інвесторів, саморегулівні організації та професійних учасників фондового ринку. Професійні учасники фондового ринку - юридичні особи, утворені в організаційно-правовій формі акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю, які на підставі ліцензії, виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України.
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 Закону N448/96-ВР діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку (діяльність фондової біржі) є професійною діяльністю на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню.
Згідно з абзацами 1 та 2 пункту 2 статті 27 Закону N3480-IV умовою отримання ліцензії та провадження професійної діяльності на фондовому ринку є відсутність серед учасників (акціонерів) юридичної особи (професійного учасника фондового ринку) фізичної особи, яка має не погашену або не зняту в установленому порядку судимість за злочини проти власності, у сфері господарської діяльності та/або у сфері службової діяльності та володіє прямо чи опосередковано пакетом акцій (часток) у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу цієї юридичної особи. Підставою для застосування санкції відповідно до вимог законодавства щодо цінних паперів є встановлення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку факту прямого чи опосередкованого володіння пакетом акцій (часток) у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу професійного учасника фондового ринку фізичною особою, яка має не погашену або не зняту в установленому порядку судимість за злочини проти власності, у сфері господарської діяльності та/або у сфері службової діяльності, після 30 днів з дня такого встановлення, але не раніше 120 днів з дня набрання законної сили обвинувальним вироком стосовно такої фізичної особи за зазначені злочини.
На підставі пункту 8 частини 1 статті 8 Закону №448/96-ВР Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку через своїх уповноважених осіб має повноваження здійснювати контроль за достовірністю і розкриттям інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, і саморегулівними організаціями, та її відповідністю встановленим вимогам.
Абзацом другим частини 2 статті 9 цього Закону визначено, що уповноважена особа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку має право вимагати необхідні документи та іншу інформацію у зв`язку з реалізацією своїх повноважень.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 8 Закону №448/96-ВР Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку уповноважена накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.
Положеннями пункту 7 частини першої статті 11 Закону №448/96-ВР встановлено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції, зокрема, за неподання, подання не в повному обсязі інформації та/або подання недостовірної інформації до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За встановлених обставин та законодавчого врегулювання суд апеляційної інстанції наголошує, що у межах повноважень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку її уповноваженою особою зроблено запит про надання позивачем інформації та копії документів.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з постанови від 16 січня 2018 року № 15-СХ-1-Е, відповідач застосував до ПАТ «Лебединське ХПП» санкцію, яка передбачена п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".
При цьому, посилання суду першої інстанції на надання відповіді на запит після строку, встановленого відповідачем, колегією суддів оцінюється критично, оскільки не спростовує наявності факту вчинення порушення порядку надання відповіді на запит та не може слугувати підставою для звільнення від відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 826/1142/16.
Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що не визначення на законодавчому рівні строку надання відповіді на запит, за умови вказання на такий строк у запиті уповноваженої особи Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, не свідчить про неврегульованість спірних правовідносин. У даному випадку строк для надання запитуваних відомостей та копій документів у строк до 09 червня 2017 року, встановлений регулятором у запиті № 10/1/1630 від 19 травня 2017 року, є розумним для виконання запиту. Крім того, позивачем не заявлялися будь які клопотання про продовження строку на надання копій запитуваного договору про отримання зворотної безпроцентної фінансованої допомоги.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосував норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 08 квітня 2020 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Лебединське хлібоприймальне підприємство" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді-доповідача Н.М. Єгорова
Судді А.Ю. Коротких
І.В. Федотов
