Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа №826/16767/16
адміністративне провадження № К/9901/11994/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
суддя-доповідач - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 (судді - Ісаєнко Ю.А., Земляна Г.В., Лічевецький І.О.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України про визнання незаконними та скасування рішень.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішень Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України від 21.09.2016:
- № 456 "Про тимчасове, до усунення порушень, відсторонення посадових осіб Публічного акціонерного товариства "ФІНЕКСБАНК" від посад";
- № 457 "Про невідповідність керівників Публічного акціонерного товариства "ФІНЕКСБАНК" вимогам законодавства України".
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі наказу ПАТ "ФІНЕКСБАНК" від 06.04.2012 № 16-к ОСОБА_1 , член Правління ПАТ "ФІНЕКСБАНК", з 06.04.2012 заступила на посаду відповідального працівника за проведення фінансового моніторингу ПАТ "ФІНЕКСБАНК".
У період з 23.03.2016 до 01.06.2016 посадовими особами Національного банку України проведено планову виїзну перевірку ПАТ "ФІНЕКСБАНК" з питань дотримання ним вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, за результатами якої складено довідку, якою встановлено наступні порушення ПАТ "ФІНЕКСБАНК":
1) абзацу першого частини першої статті 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" в частині неналежного виконання обов`язку Банку розробляти, впроваджувати та постійно з урахуванням законодавства оновлювати правила фінансового моніторингу, програми його здійснення та інші внутрішні документи з питань фінансового моніторингу;
2) статті 10 "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", що полягає у невиконанні обов`язку відмовити клієнту в обслуговуванні (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) у разі встановлення факту подання ним під час здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта (поглибленої перевірки клієнта) недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу;
3) підпункту 2 пункту 73 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.06.2015 № 417, що полягає у нездійсненні аналізу фінансової операції з метою виявлення такої, що відповідно до Закону може підлягати фінансовому моніторингу, до початку (у процесі, під час спроби) але не пізніше двох робочих днів після здійснення фінансової операції, що може підлягати обов`язковому фінансовому моніторингу.
На підставі виявлених порушень, 21.09.2016 Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України прийнято рішення:
№ 456 "Про тимчасове, до усунення порушень, відсторонення посадових осіб Публічного акціонерного товариства "ФІНЕКСБАНК" від посад", яким, зокрема, тимчасово, до усунення порушень відсторонено: Голову Правління ПАТ "ФІНЕКСБАНК" ОСОБА_2 від займаної ним посади; члена Правління ПАТ "ФІНЕКСБАНК" - відповідального працівника ПАТ "ФІНЕКСБАНК" за проведення фінансового моніторингу ОСОБА_1 від займаної нею посади;
№ 457 "Про невідповідність керівників Публічного акціонерного товариства "ФІНЕКСБАНК" вимогам законодавства України", яким, зокрема, визнано такими, що не відповідають вимогам законодавства України керівників ПАТ "ФІНЕКСБАНК": Голову Правління ПАТ "ФІНЕКСБАНК" ОСОБА_2; члена Правління ПАТ "ФІНЕКСБАНК" - відповідального працівника ПАТ "ФІНЕКСБАНК" за проведення фінансового моніторингу ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач звернулась до суду з позовом.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2018 позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9) від 21.09.2016 № 456 "Про тимчасове, до усунення порушень, відсторонення посадових осіб Публічного акціонерного товариства "ФІНЕКСБАНК" від посад" в частині відсторонення члена Правління ПАТ "ФІНЕКСБАНК" - відповідального працівника ПАТ "ФІНЕКСБАНК" за проведення фінансового моніторингу ОСОБА_1 від займаної нею посади.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9) від 21.09.2016 № 457 "Про невідповідність керівників Публічного акціонерного товариства "ФІНЕКСБАНК" вимогам законодавства України" в частині визнання такою, що не відповідає вимогам законодавства України члена Правління ПАТ "ФІНЕКСБАНК" - відповідального працівника ПАТ "ФІНЕКСБАНК" за проведення фінансового моніторингу ОСОБА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виявлені відповідачем під час перевірки порушення вимог законодавства не знайшли свого підтвердження.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасовано, ухвалено в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що внутрішні документи банку з питань фінансового моніторингу не відповідають вимогам законодавства з питань фінансового моніторингу.
Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що наданий банком інспекційній групі лист (згідно якого на обслуговування до банку передавались вантажно-митні декларації по контракту, що не використовувались у валютному контролі) містив недостовірну інформацію.
Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що фінансові операції Клієнта Банком не виявлялись, до Реєстру не вносились та, відповідно, не надавались до спеціально уповноваженого органу. При цьому, позивачем не було спростовано факт допущення вказаних порушень відповідними доводами та доказами, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема позивач покликається на те, що нею належним чином здійснювались повноваження працівника банку, відповідального за проведення фінансового моніторингу в банку.
Також покликається на те, що нею було забезпечено організацію розроблення, подання для затвердження, забезпечення постійного оновлення з урахуванням вимог законодавства, а також контроль за виконанням внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу та належне виконання вимог Закону № 1702-VII.
Також покликається на те, що при виконанні обов?язків працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу в банку, нею було здійснено повний комплекс заходів, направлених на встановлення фактів подання Клієнтом недостовірної інформації.
Просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про Національний банк України", в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин (Закон - № 679-XIV), відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
Відповідно до пункту 30 Закону № 679-XIV Національний банк здійснює державне регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за небанківськими фінансовими установами-резидентами, які є платіжними організаціями та/або членами/учасниками платіжних систем у частині надання ними фінансової послуги щодо переказу коштів на підставі відповідних ліцензій, зокрема Національного банку України (крім операторів поштового зв`язку в частині здійснення ними переказу коштів).
Відповідно до статті 63 Закону України "Про банки і банківську діяльність", в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин (Закон - № 2121-III), Національний банк України під час здійснення нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.
Відповідно до статті 42 Закону № 2121-III керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.
Відповідно до ч. 1 статті 73 Закону № 2121-III у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких, серед іншого, належить тимчасове, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади.
Відповідно до частини 7 статті 73 Закону № 2121-III особу, яку на підставі розпорядження Національного банку України було відсторонено від посади або якій тимчасово заборонено користуватися правом голосу придбаних акцій (паїв), може бути поновлено на посаді або відновлено у використанні права голосу придбаних акцій (паїв) лише на підставі рішення Національного банку України.
Постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346 затверджено Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, (Положення № 346).
Відповідно до пункту 10.3, 10.6 Положення № 346 рішення про відсторонення посадової особи банку від посади/поновлення на посаді приймається Правлінням Національного банку або Комітетом з питань нагляду.
Посадову особу, яку на підставі рішення Національного банку відсторонено від посади, може бути поновлено на посаді після усунення виявлених порушень на підставі рішення Національного банку про поновлення посадової особи банку на посаді або за рішенням суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", чинний станом на час виникнення спірних правовідносин (Закон № 1702-VII) суб`єкт первинного фінансового моніторингу (крім спеціально визначених суб`єктів первинного фінансового моніторингу, які провадять свою діяльність одноособово, без утворення юридичної особи) з урахуванням вимог законодавства розробляє, впроваджує та постійно з урахуванням законодавства оновлює правила фінансового моніторингу, програми здійснення фінансового моніторингу та інші внутрішні документи з питань фінансового моніторингу (далі - внутрішні документи з питань фінансового моніторингу) та призначає працівника, відповідального за його проведення (далі - відповідальний працівник).
Відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки), "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон), з метою запобігання використанню банківської системи для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення Національним банком України затверджено Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (постанова Правління від 26.06.2015 № 417) (Положення № 417).
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу 1 відповідальний працівник банку - працівник банку, відповідальний за проведення фінансового моніторингу в банку.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1702-VII відповідальний працівник призначається за посадою на рівні керівництва суб`єкта первинного фінансового моніторингу.
Призначення відповідального працівника здійснюється у порядку, визначеному відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, який згідно з цим Законом виконує функції державного регулювання та нагляду за суб`єктом первинного фінансового моніторингу.
Відповідальний працівник повинен мати бездоганну ділову репутацію та відповідати кваліфікаційним вимогам, встановленим суб`єктом державного фінансового моніторингу, який згідно з цим Законом виконує функції державного регулювання та нагляду за відповідним суб`єктом первинного фінансового моніторингу.
Призначення та звільнення відповідальних працівників суб`єктів первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за якими здійснює Національний банк України відповідно до статті 14 цього Закону, здійснюються за погодженням з Національним банком України.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону № 1702-VII до повноважень відповідального працівника, серед іншого, належить проведення перевірок діяльності будь-якого підрозділу суб`єкта первинного фінансового моніторингу та його працівників щодо виконання ними внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу; організація розроблення, подання для затвердження, забезпечення постійного оновлення з урахуванням вимог законодавства, а також контроль за виконанням внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу; прийняття рішення про подання інформації з питань фінансового моніторингу на запити спеціально уповноваженого органу та відповідних правоохоронних органів.
Відповідно до пункту 6.3 Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затв. постановою Правління Національного банку України від 08.09.2011 № 306 (далі - Положення № 306), Національний банк може прийняти рішення про розгляд питання про відповідність/невідповідність ділової репутації керівників банку вимогам законодавства України, серед іншого, в разі застосування заходів впливу (санкцій)/пред`явлення вимог до банку або його керівників.
Відповідно до частини 2 статті 14 Закону № 1702-VII суб`єкти державного фінансового моніторингу в межах їх повноважень, серед іншого, зобов`язані здійснювати регулювання та нагляд з урахуванням оцінки ризиків у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення з метою визначення відповідності заходів, що здійснюються суб`єктами первинного фінансового моніторингу, для обмеження (зменшення) ризиків під час їх діяльності.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1702-VII суб`єкт первинного фінансового моніторингу, серед іншого, зобов`язаний відмовити клієнту в обслуговуванні (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) у разі встановлення факту подання ним під час здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта (поглибленої перевірки клієнта) недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу.
Відповідно до частини 7 статті 24 Закону № 1702-VII у разі порушення банками, філіями іноземних банків вимог цього Закону, нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню загрози інтересам вкладників чи інших кредиторів банку має право застосувати заходи впливу відповідно та у порядку, визначеному Законом України "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи встановлено порушення ПАТ "Фінексбанк" законодавства з питань фінансового моніторингу, які стали можливими, в тому числі, внаслідок дій та бездіяльності позивача, як відповідального працівника суб`єкта первинного фінансового моніторингу, що в силу приписів статей 42, 73 Закону № 2121-III та Положення №306 є підставою для прийняття рішення про її тимчасове відсторонення та визнання такою, що не відповідає вимогам законодавства України.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що наданий Банком інспекційній групі лист (згідно якого на обслуговування до Банку передавались вантажно-митні декларації по Контракту, що не використовувались у валютному контролі) містив недостовірну інформацію, суб?єктом первинного моніторингу не забезпечено достатніх заходів вивчення Клієнта ТОВ "МТК " та здійснення аналізу його фінансової діяльності відповідно до вимог Закону № 1702-VII та Положення №417, внаслідок чого порушено вимоги статті 10 Закону № 1702-VII.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що фінансові операції Клієнта Банком не виявлялись, до Реєстру не вносились та, відповідно, не надавались до спеціально уповноваженого органу, а позивачем не було спростовано факт допущення вказаних вище порушень.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо правомірності оскаржуваних рішень відповідача та постановив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що нею було забезпечено належне впровадження внутрішніх документів Банку з питань фінансового моніторингу є безпідставним, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що Правила фінансового моніторингу, Програма управління ризиком, Програма за напрямами ПАТ "Фінексбанк" не відповідають вимогам Закону № 1702-VII та Положення № 417 та не містять необхідних та достатніх положень для забезпечення виконання вимог законодавства з питань фінансового моніторингу.
Також безпідставним є покликання позивача на те, що відповідачем не доведено подання клієнтом недостовірної інформації, а при виконанні нею обов?язків відповідального працівника було здійснено повний комплекс заходів, направлених на встановлення фактів подання клієнтом недостовірної інформації, оскільки під час розгляду справи апеляційним судом встановлено порушення банком статті 10 Закону № 1702-VII щодо обов?язку відмовити клієнту в обслуговуванні та ненадання позивачем як відповідальним за здійснення фінансового моніторингу працівником доказів дотримання в цій частині вимог законодавства з питань фінансового моніторингу.
Покликання позивача в цій частині на відсутність підстав вважати лист ПАТ "Міський комерційний банк" від 20.03.2015 № 17.4/4648 підробленим, висновки суду апеляційної інстанції також не спростовує, оскільки не доводить дотримання вимог Закону № 1702-VII, спрямованих на забезпечення працівниками відповідних підрозділів суб`єкта первинного фінансового моніторингу належної ідентифікації та вивчення клієнтів, в т.ч. щодо витребування документів та відомостей, необхідних для аналізу відповідності фінансових операцій змісту діяльності клієнта та його фінансовому стану та здійснення контролю за виконанням внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.
Крім того, відповідно до підпункту 2 пункту 73 Положення №417 аналіз фінансових операцій з метою виявлення таких, що відповідно до Закону можуть підлягати фінансовому моніторингу (у тому числі відібраних за допомогою програмного забезпечення), здійснюється працівниками банку в порядку, установленому Програмою здійснення фінансового моніторингу за напрямами діяльності банку під час обслуговування клієнтів до початку (у процесі, під час спроби), але не пізніше двох робочих днів після здійснення фінансової операції, що може підлягати обов`язковому фінансовому моніторингу.
У касаційній скарзі позивач не заперечує факт порушення з її боку вимог підпункту 2 пункту 73 Положення №417 щодо строків здійснення аналізу фінансових операцій, що відповідно до Закону можуть підлягати фінансовому моніторингу, що в сукупності зі встановленими фактичними обставинами також свідчить про правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо правомірності оскаржуваних рішень відповідача.
Загалом доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій і зводяться до додаткової оцінки доказів, що в силу приписів статті 341 КАС України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 у справі №826/16767/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук
