ПОСТАНОВА
Іменем України
04 грудня 2019 року
Київ
справа №815/2255/16
адміністративне провадження №К/9901/7210/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 815/2255/16
за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними дій
за касаційною скаргою Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, прийняту головуючим суддею Тарасишиної О. М.,
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Крусян А. В., суддів Градовського Ю. М., Яковлєва О. В.
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - відповідач, Управління ДВС), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила визнати протиправними дії відповідача щодо складання відповідно до постанови ВП № 45925604 акта опису та арешту майна від 17 квітня 2015 року про вилучення автомобіля марки LEXUS RX-300, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , та передачу цього транспортного засобу на відповідальне зберігання третім особам.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що у визначений законом спосіб набула право власності на автотранспортний засіб марки LEXUS RX-300, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , проте державний виконавець Хлєбников О. В. здійснив дії з вилучення вказаного автомобіля та передачі його третім особам з порушенням норм чинного законодавства України.
3. Представник відповідача в судовому засіданні 23 травня 2016 року залишив вирішення адміністративної справи на розсуд суду.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 03 листопада 2014 року в справі № 2-7122/11 задовольнив подання Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі - Другий Приморський ВДВС) про визнання мирової угоди на стадії виконання судового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та визнав мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, укладену 29 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Вказана ухвала набрала законної сили.
5. Відповідно до вказаної ухвали суду ОСОБА_3 визнав заборгованість перед ОСОБА_1 , що зазначена в рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2011 року, у розмірі 186 тис 167 грн 30 коп. У рахунок погашення заборгованості у вказаному розмірі згідно із цим рішенням ОСОБА_3 передає у власність ОСОБА_1 автомобіль марки LEXUS RX-300, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) НОМЕР_2 .
6. Зазначений автотранспортний засіб знаходився на відповідальному зберіганні у ОСОБА_4 за адресою:
АДРЕСА_1 . На примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління ДВС перебувало виконавче провадження № 45925604 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, зареєстрованого за реєстровим № 1114, виданого 13 травня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про звернення стягнення на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , за рахунок реалізації якої підлягають задоволенню вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в розмірі 4 млн 411 тис 454 грн 57 коп.
8. 05 січня 2015 року у зв`язку з невиконанням боржником вимог виконавчого документа в наданий для самостійного виконання строк державний виконавець Хлєбников О. В. , відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), виніс постанову про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 441 тис 145 грн 57 коп на користь держави.
9. Постановами державного виконавця Хлєбникова О. В. від 05 січня 2015 року стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 441 145, 56 грн, а також накладено арешт на майно боржника - квартиру АДРЕСА_3 , а також на все майно, що належить ОСОБА_3 , у межах суми звернення стягнення - 4 млн 411 тис 454 грн 57 коп.
10. 06 березня 2015 року ОСОБА_4 - зберігач автотранспортного засобу LEXUS RX-300, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) НОМЕР_2 звернувся до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області із заявою, в якій повідомив про неможливість його подальшого зберігання, в якій також зазначив про факт передачі 03 березня 2015 року вказаного автомобіля громадянці ОСОБА_5 .
11. 17 квітня 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС в межах стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 441 тис 145 грн 57 коп на користь бюджету проведено опис й арешт автомобіля марки LEXUS RX-300, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та передано його на відповідальне зберігання громадянці ОСОБА_5 .
12. 20 жовтня 2015 року постановою в.о. начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гамбалем О. Є., в межах наданих йому повноважень, на підставі приписів статті 83 Закону № 606 - XIV, встановлено державному виконавцю Хлєбникову О. В. провести подальші виконавчі дії, спрямовані на отримання від зберігача майна ОСОБА_5 автотранспортного засобу та передачі його ОСОБА_1 (за наявності належного підтвердження набуття останньою права власності на вказаний автомобіль).
13. 20 жовтня 2015 року державним виконавцем Хлєбниковим О. В. відновлено виконавче провадження №45925604, зберігачу автотранспортного засобу ОСОБА_5 направлено вимогу із зобов`язанням повернути автотранспортний засіб до відділу державної виконавчої служби. Крім того, постановою державного виконавця Хлєбникова О. В. від 20 жовтня 2015 року автотранспортний засіб оголошено в розшук.
14. Позивач ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження № 45925604.
15. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2015 року закрито провадження у цивільній справі № 522/11717/15-ц за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Хлєбникова О. В. щодо порушення порядку проведення виконавчого провадження № 45925604. За висновком, викладеним апеляційним судом у вказаному рішенні, яке набрало законної сили, захист прав ОСОБА_1 має відбуватися в порядку адміністративного судочинства.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
16. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
16.1. Визнано протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області щодо складання акту опису і арешту майна від 17 квітня 2015 року, складеного відповідно до постанови ВП №45925604, вилучення автомобілю марки LEXUS RX-300, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова) НОМЕР_2 та передачі третім особам на відповідальне зберігання.
17. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області здійснило дії з вилучення автомобіля марки LEXUS RX 300, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , що знаходився на зберіганні у громадянина ОСОБА_4 , з порушенням норм Закону № 606-XIV та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року, чим було порушено право власності позивача на вказаний автотранспортний засіб.
18. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність в матеріалах виконавчого провадження № 45925604 доказів на підтвердження правомірності знаходження на зберіганні транспортного засобу марки LEXUS RX-300, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова) НОМЕР_4 у громадянина ОСОБА_4 , наявності інформації про хід виконавчого провадження, в межах якого вказаний транспортний засіб був переданий на зберігання громадянину ОСОБА_4 , повідомлення сторін зазначеного виконавчого провадження про опис зазначеного автомобіля.
19. Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 серпня 2016 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року скасував, а провадження в справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
20. Закриваючи провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління ДВС про визнання протиправними дій, Одеський апеляційний адміністративний суд виходив із того, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, отже, позивач повинен звертатись до загального місцевого суду з позовом про визнання права власності на майно та про зняття з нього арешту.
21. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19 лютого 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
22. 30 травня 2018 року постановою Великої Палати Верховного Суду скасовано ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
23. Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, враховуючи норми частин четвертої та п`ятої статті 82 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
24. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року за наслідками судового розгляду постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року залишено без змін.
25. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, при цьому послався на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2015 року в цивільній справі №522/11717/15-ц, в якій, хоча і закрито провадження, проте вказано, що ОСОБА_1 набула право власності на автомобіль марки LEXUS RX 300, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) НОМЕР_2 в передбачений законом спосіб, у зв`язку з затвердженням мирової угоди, що свідчить про неправомірність дій державного виконавця щодо накладення арешту на її майно, оскільки такі дії порушують право власності ОСОБА_1 .
ІV. Касаційне оскарження
26. Не погодившись з постановою суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 14 березня 2019 року.
27. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що 05 січня 2015 року державним виконавцем, відповідно до статей 51, 57 Закону № 606 - XIV винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно боржника - ОСОБА_3 .
28. За доводами відповідача, судами попередніх інстанцій не враховано момент виникнення права власності на транспортний засіб. Згідно з Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, копія рішення суду є документом, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів. Право власності на транспортний засіб виникає саме з моменту державної реєстрації, а не з моменту прийняття судового рішення.
29. Відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій безпідставно та необґрунтовано відхилено доводи відповідача щодо права власності ОСОБА_1 на автомобіль LEXUS RX - 300, 2005 року випуску, реєстраційних номер НОМЕР_3 , більше того, судами не надано оцінки тому факту, що ОСОБА_1 більш, ніж півроку не зверталася до відповідних органів для здійснення перереєстрації транспортного засобу в період з 03 листопада 2014 року (дата ухвали про затвердження мирової угоди) по 17 квітня 2016 року (дата проведення опису).
30. Крім того, за доводами відповідача, судами безпідставно не залучено до розгляду справи боржника за виконавчим провадженням - ОСОБА_3 .
31. У зв`язку із наведеним відповідач просить скасувати оскаржувані рішення судів та в задоволенні адміністративному позову відмовити в повному обсязі.
32. 15 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Одеського окружного адміністративного суду матеріали справи № 815/2255/16.
33. 24 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року № 810/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
34. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., суддів Кашпур О. В., Уханенка С. А.
35. 04 листопада 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання відповідача про здійснення розгляду справи за участю його представника.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
36. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
37. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
38. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
39. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
40. Відповідно до статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606 - XIV «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Закон № 606-XIV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
41. Згідно зі статтею 12 № 606-XIV сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження, зокрема, мають право брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження.
42. Відповідно до статті 57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
42.1. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
42.2. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
42.3. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
42.4. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.
43. На виконання Закону № 606-XIV наказом Міністерства юстиції від 15 грудня 1999 року № 74/5 затверджено Інструкцію про проведення виконавчих дій (що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), яка визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку (далі - Інструкція № 74/5).
44. Відповідно до підпункту 3.6.3. пункту 3.6 розділу 3 Інструкції № 74/5 за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному Законом.
45. Згідно з підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 розділу 5 Інструкції № 74/5 звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.
46. Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5. розділу 5 Інструкції № 74/5 державний виконавець на письмову пропозицію боржника або стягувача має право звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб, а також на майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.
46.1. Зазначені особи на запит державного виконавця зобов`язані надати у визначений ним строк відомості про належне боржникові майно, що знаходиться в них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржникові.
46.2. Одержавши від названих осіб відомості про наявність майна боржника, державний виконавець описує це майно в присутності понятих, вилучає його й реалізує у порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Якщо особа, у якої перебуває майно боржника, перешкоджає державному виконавцеві в його вилученні, таке майно державний виконавець вилучає у примусовому порядку.
47. Абзацом 6 підпункту 5.6.6 пункту 5.6 розділу 5 Інструкції № 74/5 встановлено, що, якщо описане майно передано на зберігання не боржникові, а іншій особі, то акт опису й арешту майна складається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а інші вручаються зберігачеві майна та боржнику під розписку (на першому примірнику).
48. Процедуру та послідовність дій державного виконавця по опису та арешту майна боржника детально врегульовано пунктом 4.2 розділу 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5).
49. Згідно з підпунктом 4.2.6 пункту 4.2 розділу 4 Інструкції № 512/5 у разі необхідності після передачі майна на зберігання за постановою державного виконавця таке майно може бути передано на зберігання іншому зберігачу. У постанові зазначаються причина передачі майна іншому зберігачу, прізвище, ім`я та по батькові зберігача, який здійснював зберігання майна, та прізвище, ім`я та по батькові нового зберігача. Постанова підписується державним виконавцем. У постанові робиться попередження новому зберігачеві майна про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія акта опису та арешту майна.
50. На підставі підпункту 4.2.8 пункту 4.2 розділу 4 Інструкції № 512/5 факт передачі майна може засвідчуватися актом державного виконавця або актом приймання-передавання майна.
51. Згідно з частиною першою статті 34 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
52. Відповідно до частин дев`ятої-десятої Закону № 3353 - XII власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
52.1. На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов`язок щодо їх реєстрації.
53. Частиною першою статті 37 Закону № 3353 - XII установлено, що забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
54. Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388).
55. Відповідно до пункту 8 Порядку № 1388 державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України «Про дорожній рух».
55.1. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема, копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин.
VІ. Позиція Верховного Суду
56. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
57. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
58. Предметом позовних вимог у цій справі є протиправність дій Управління ДВС щодо складання акта опису і арешту майна від 17 квітня 2015 року та передачі майна третім особам на відповідальне зберігання.
59. У цій справі, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що транспортний засіб, щодо якого здійснювалися виконавчі дії, належить не боржнику, а іншій особі - ОСОБА_1 . Крім того, транспортний засіб було передано державним виконавцем третій особі - ОСОБА_5 з порушенням вимог Інструкції № 512/5.
60. Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.
61. Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
62. Аналогічні вимоги закріплено в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції).
63. У цій справі, констатуючи порушення відповідачем вимог Закону № 606 - XIV та Інструкції № 512/5, суди не зазначили які саме дії державного виконавця при здійсненні опису та арешту майна боржника вчинено з порушенням процедури, визначеної цими нормативними правовими актами.
64. Висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності дій відповідача фактично мотивовано тим, що діями державного виконавця порушено право власності позивача на зазначений автомобіль, яке виникло в неї внаслідок затвердження 03 листопада 2014 року судом мирової угоди, укладеної 29 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
65. Позивачем не надано судам попередніх інстанцій будь-яких доказів на підтвердження факту здійснення реєстрації транспортного засобу на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2014 року в справі № 2-7122/11.
66. Предметом позовних вимог у цій справі є визнання протиправними дій відповідача, водночас, постанови державного виконавця від 05 січня 2015 року, якими стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 441 145, 56 грн, а також накладено арешт на майно боржника, не оскаржувалися.
67. Виходячи з наведеного, Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо порушення відповідачем вимог Закону № 606 - XIV та Інструкції № 512/5, оскільки на момент винесення державним виконавцем постанови від 05 січня 2015 року про арешт майна боржника та заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 45925604, а також складання акта опису та арешту майна від 17 квітня 2015 року, державному виконавцю не було і не могло бути відомо жодної інформації про набуття ОСОБА_1 на підставі ухвали суду права власності на вказаний автомобіль. Державний виконавець діяв відповідно до постанов від 05 січня 2015 року та на їх виконання.
68. Висновок судів попередніх інстанцій про те, що державний виконавець безпідставно передав транспортний засіб третій особі - ОСОБА_5 не відповідає установленим обставинам справи.
69. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що транспортний засіб ОСОБА_5 було передано не державним виконавцем, а безпосередньо ОСОБА_4 - зберігачем автотранспортного засобу LEXUS RX-300, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) НОМЕР_2 .
70. Отже, державний виконавець не вчиняв жодних дій, спрямованих на передачу арештованого майна третій особі, що свідчить про відсутність порушення відповідачем процедури арешту та опису майна.
71. Таким чином, постанова від 05 січня 2015 року про арешт майна боржника та заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 45925604, а також акт опису та арешту майна від 17 квітня 2015 року винесені з дотриманням вимог Закону України від 21 квітня 1999 року № 606 - XIV «Про виконавче провадження» та відповідає йому, а тому підстав для визнання вказаних дій протиправними немає.
72. Верховний Суд визнає, що неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, є підставою скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції і прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно до статті 351 КАС України.
VІІ. Судові витрати
73. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області - задовольнити.
2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року в справі № 815/2255/16 - скасувати.
3. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними дій відмовити.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова
Судді: О. В. Кашпур
С. А. Уханенко
