П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 804/629/16
Провадження № 11-605апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І.В.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Вітамін-Фарм» на ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва (колегія у складі головуючого судді Качура І. А., суддів Келеберди В. І., Данилишина В. М.) від 14 вересня 2016 року та Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Межевича М. В., суддів Земляної Г. В., Сорочка Є. О.) від 30 листопада 2016 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Вітамін-Фарм» до Державної служби інтелектуальної власності України, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання протиправними та скасування рішень, визнання недійсними свідоцтв та патентів,
УСТАНОВИЛА:
У червні 2016 року Дочірнє підприємство «Вітамін-Фарм» (далі - ДП «Вітамін-Фарм») звернулось до суду з позовом, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної служби інтелектуальної власності України (далі - ДСІВ України) від 06 лютого 2006 року № 5646 за заявкою від 13 серпня 2004року № 2004 0808653, на підставі якого видано свідоцтво на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 17 квітня 2006 року НОМЕР_1;
- визнати протиправним та скасувати рішення ДСІВ України від 13 листопада 2009 року № 47674 за заявкою від 16 квітня 2008 року № m 2008 07319, на підставі якого видано свідоцтво на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 10 грудня 2009 року НОМЕР_2;
- визнати протиправним та скасувати рішення ДСІВ України від 19 вересня 2013 року № 44521 за заявкою від 27 вересня 2012 року № m 2012 16812, на підставі якого видано свідоцтво на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_3» від 11 листопада 2013 року НОМЕР_3;
- визнати протиправним та скасувати рішення ДСІВ України від 19 червня 2012 року № 17652/3 за заявкою від 11 травня 2012 року № s 2012 00605, на підставі якого видано патент на промисловий зразок рекламне пристосування «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 25 липня 2012 року НОМЕР_4;
- визнати протиправним та скасувати рішення ДСІВ України від 19 червня 2012 року № 17653/3 за заявкою від 11 травня 2012 року № s 2012 00606, на підставі якого видано патент на промисловий зразок логотип «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 25 липня 2012 року НОМЕР_5;
- визнати протиправним та скасувати рішення ДСІВ України від 28 березня 2013 року № 7428/3 за заявкою від 27 вересня 2012 року № s 2012 01288, на підставі якого видано патент на промисловий зразок логотип «ІНФОРМАЦІЯ_3» від 13 травня 2013 року НОМЕР_6;
- визнати протиправним та скасувати рішення ДСІВ України від 03 квітня 2013 року № 9044/3 за заявкою від 27 вересня 2012 року № s 2012 01287, на підставі якого видано патент на промисловий зразок рекламне пристосування «ІНФОРМАЦІЯ_3» від 10 червня 2013 року НОМЕР_7;
- визнати протиправним та скасувати рішення ДСІВ України від 18 квітня 2013 року № 19290 за заявкою від 15 жовтня 2012 року № s 2012 01409, на підставі якого видано патент на промисловий зразок рекламне пристосування «ІНФОРМАЦІЯ_4» від 10 червня 2013 року НОМЕР_8;
- визнати протиправним та скасувати рішення ДСІВ України № 11702/3 від 18 квітня 2013 року за заявкою № s 2012 01410 від 15 жовтня 2012 року про видачу патенту НОМЕР_9 від 10 червня 2013 року на промисловий зразок логотип «ІНФОРМАЦІЯ_4»;
- визнати недійсними свідоцтва: на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 17 квітня 2006 року НОМЕР_1; на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 10 грудня 2009 року НОМЕР_2; на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_3» від 11 листопада 2013 року НОМЕР_3;
- визнати недійсними патенти: на промисловий зразок рекламне пристосування «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 25 липня 2012 року НОМЕР_4; на промисловий зразок логотип «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 25 липня 2012 року НОМЕР_5; на промисловий зразок логотип «ІНФОРМАЦІЯ_3» від 13 травня 2013 року НОМЕР_6; на промисловий зразок рекламне пристосування «ІНФОРМАЦІЯ_3»; НОМЕР_7 «ІНФОРМАЦІЯ_4» НОМЕР_8; «ІНФОРМАЦІЯ_4 ліків» НОМЕР_9 від 10 червня 2013 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДСІВ України незаконно прийняла рішення про реєстрацію права інтелектуальної власності та видала на їх підставі свідоцтва про право на знак для товарів та послуг і патенти на промислові зразки з порушенням чинного законодавства України, в тому числі Законів України від 15 грудня 1993 року № 3689-XII «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», № 3688-XII «Про охорону прав на промислові зразки» (далі - Закон № 3688-XII), Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року та низки підзаконних нормативно-правових актів. Також позивач вважає, що суб'єкти фармацевтичної діяльності, які використовують зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 знаки для товарів та послуг, логотипи та рекламні позначення «ІНФОРМАЦІЯ_2» та подібні до змішування з цим позначенням, отримують привілейоване становище на ринку внаслідок введення споживачів в оману стосовно дійсного рівня цін, що встановлені відповідними суб'єктами господарювання.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою від 14 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, закрив провадження у цій справі, оскільки між сторонами наявний спір, пов'язаний із захистом прав інтелектуальної власності, а тому, ураховуючи склад учасників цього спору та предмет позову, його вирішення віднесено до юрисдикції цивільного суду.
Закриваючи провадження у справі, Окружний адміністративний суд м. Києва, з висновком якого погодився й Київський апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з прийняттям ДСІВ України рішень про реєстрацію знака для товарів і послуг, та стосуються права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг, а тому ця адміністративна справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, і має бути розглянута за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
Не погодившись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, у грудні 2016 року ДП «Вітамін-Фарм» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування ухвал Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування касаційної скарги ДП «Вітамін-Фарм» зазначає, що вказана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом спору в цих правовідносинах є оскарження рішень суб'єкта владних повноважень.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 грудня 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30 травня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки учасник справи оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.
ДСІВ України за заявками ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 видала свідоцтва на знаки для товарів та послуг: свідоцтво на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 17 квітня 2006 року НОМЕР_1; свідоцтво на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 10 грудня 2009 року НОМЕР_2; свідоцтво на знак для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_3» від 11 листопада 2013 року НОМЕР_3.
Також відповідач за заявками зазначених осіб видав наступні патенти: на промисловий зразок рекламне пристосування «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 25 липня 2012 року НОМЕР_4; на промисловий зразок логотип «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 25 липня 2012 року НОМЕР_5; на промисловий зразок логотип «ІНФОРМАЦІЯ_3» від 13 липня 2013 року НОМЕР_6; на промисловий зразок рекламне пристосування «ІНФОРМАЦІЯ_3» від 10 червня 2013 року НОМЕР_7; на промисловий зразок рекламне пристосування «ІНФОРМАЦІЯ_4» від 10 червня 2013 року НОМЕР_8; на промисловий зразок логотип «ІНФОРМАЦІЯ_4» від 10 червня 2013 року НОМЕР_9.
Указуючи на протиправність рішень ДСІВ України, на підставі яких третім особам у справі видано зазначені патенти на промислові зразки та свідоцтва на знаки для товарів та послуг у зв'язку з суттєвим зниженням показників господарської діяльності, ДП «Вітамін-Фарм» звернулось до суду із даним позовом про захист порушених, на його думку, прав та інтересів при використанні знака для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_2» іншими особами.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною 3 ст. 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися «судом, встановлений законом».
Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття постанови суду першої інстанції) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника справи. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Спір у цій справі виник між ДП «Вітамін-Фарм» та ДСІВ України з приводу оскарження протиправних, на його думку, рішень суб'єкта владних повноважень, на підставі яких фізичним особам - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 видано зазначені патенти на промислові зразки та свідоцтва на знаки для товарів та послуг.
Таким чином, предметом спору у цій справі є вимога позивача про скасування документів, що посвідчують право власності на певні об'єкти, та рішення, на підставі яких такі правовстановлюючі документи було видано. Вимоги про скасування цих рішень є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності видачі заявникам зазначених патентів на промислові зразки та свідоцтв на знаки для товарів та послуг.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Згідно із ч. 1 ст. 420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.
Відповідно до ч. 3, 5 ст. 5 Закону № 3688-XII право власності на промисловий зразок засвідчується патентом, а право власності на знак свідоцтвом.
Таким чином у справі, що розглядається, спір стосується захисту права власності на товарні знаки й промислові зразки та пов'язаний із захистом прав інтелектуальної власності, тобто цивільного права. У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про реєстрацію знака для товарів і послуг та отримання заявником відповідних свідоцтв і патентів, подальше оспорювання правомірності набуття таких прав на вказані об'єкти мають вирішуватися в порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України
№ 21-227а15 від 16 червня 2015 року.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 зазначеної статті).
При цьому слід зауважити, що цей спір стосується приватних інтересів фізичних осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які є власниками спірних свідоцтв про право інтелектуальної власності на знаки для товарів та послуг і патенти на промислові зразки, а тому судами першої та апеляційної інстанцій вірно визначено, що його вирішення віднесено до юрисдикції цивільного суду.
З огляду на зазначене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи, судові рішення прийняті з додержанням норм процесуального права, а правові висновки Окружного адміністративного суду м. Києва та Київського апеляційного адміністративного суду не спростовано.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Вітамін-Фарм» залишити без задоволення.
Ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.В. Саприкіна
Судді:
Н. О. Антонюк Н.П. Лященко
С. В.Бакуліна О.Б. Прокопенко
В. В.Британчук О.М. Ситнік
Д. А. Гудима О.С. Ткачук
В. І. Данішевська В.Ю. Уркевич
О. Р.Кібенко О.Г. Яновська
Л.М.Лобойко
