КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
____________________________________
Справа № 759/17749/19
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/7812/2021
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
при секретарі Баллі Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Горбового Володимира Анатолійовича на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 лютого 2021 року (суддя Ул`яновська О.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Дванадцята київська державна нотаріальна контора про звільнення майна з-під арешту,
встановив:
у вересні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати відповідача звільнити його нерухоме майно, включаючи квартиру АДРЕСА_1 , з-під арешту, що був накладений Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою 2 вересня 2004 року та виключити запис про зазначений арешт №1273157 від 2 вересня 2004 року у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що йому на праві власності належить частка вищевказаної квартири, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим 26 вересня 1994 року виконавчим комітетом Ленінградської районної ради народних депутатів міста Києва. В процесі оформлення ним спадщини після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , він дізнався від нотаріуса про те, що на вищевказану квартиру у 2004 році на підставі постанови Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 27 серпня 2004 року Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою накладено арешт.
Позивач зазначав, що у 2004 році у нього була заборгованість перед АКБ «Інтербанк» за споживчим кредитом, однак у процесі виконавчого провадження він її повністю погасив, але державний виконавець Святошинського РВ ДВС, будучи зобов`язаним відповідно до закону зняти арешт з його майна, не зробив цього, а керівник відділу не примусив його виконати вказаний обов`язок. В результаті зазначеної бездіяльності, тривалий час порушувалося його право власності, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Підстав для продовження обтяження на майно не існує, так як
перевіркою даних Єдиного реєстру виконавчих проваджень встановлено відсутність зареєстрованого виконавчого провадження стосовно нього.
Позивач зазначав, що запис про арешт його майна є незаконним з моменту закінчення виконавчого провадження у 2004 році, порушення його прав є триваючим, тому строку позовної давності для звернення до суду для його припинення бути не може. Про те, що він не є боржником перед банком також свідчить і той факт, що у процесі ліквідації « Інтербанку », ніхто не пред`являв йому жодних претензій.
26 грудня 2019 року син позивача - ОСОБА_1 у зв`язку із смертю свого батька подав до Святошинського районного суду міста Києва клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення питання про залучення його в якості правонаступника позивача.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року вказане клопотання задоволено та зупинено провадження у справі.
18 січня 2021 року провадження по справі відновлено у зв`язку із тим, що з моменту смерті позивача пройшло більше шести місяців.
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Горбовий В.А. просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі.
Представник ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм процесуального права, так як суд відновив провадження у справі за власною ініціативою, не з`ясувавши коло спадкоємців ОСОБА_2 та не залучивши їх до участі справі, відмовив у задоволенні позову, хоча позивач помер, а відтак його дієздатність була припинена, що позбавляло суд можливості постановити рішення у справі.
Також адвокат Горбовий В.А. зазначає, що суд у порушення норм процесуального права постановив заочне рішення у справі, хоча позивач не мав можливості висловити свою згоду на заочний розгляд справи, та прийшов до помилкового висновку, що ОСОБА_1 не надано документів про прийняття спадщини ОСОБА_2 , так як суду була надана копія заяви про прийняття спадщини.
Адвокат Горбовий В.А. стверджує, що суду першої інстанції були направлені всі документи, які підтверджують прийняття ОСОБА_1 спадщини ОСОБА_2 , але суд першої інстанції безпідставно не залучив ОСОБА_1 до участі у справі в якості правонаступника позивача.
Адвокат Горбовий В.А. вважає, що, оскільки провадження у справі було відновлено, але правонаступника позивача не було встановлено, суд зобов`язаний був закрити провадження по справі, оскільки розгляд справи без встановлення кола учасників справи та у зв`язку із смертю позивача є неможливим.
Відповідач та третя особа, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги на електронні адреси, своїх представників у судове засідання двічі не направили, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Горбового В.А., який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 вересня 1994 року належала частина квартири АДРЕСА_1 .
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби
Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 27 серпня 2004 року накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні, відкритому на виконання виконавчого листа, виданого Оболонським районним судом м. Києва 9 червня 2004 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь АКБ «Інтербанк» боргу у сумі 14 809,55грн.
Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою 2 вересня 2004 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрована заборона на відчуження майна ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2019 року відкрито провадження у даній справі та призначене підготовче засідання на 13 лютого 2020 року.
Згідно свідоцтва про смерть, виданого 23 грудня 2019 року Відділом реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року провадження у справі зупинено до вирішення питання про правонаступництво.
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 січня 2021 року провадження у справі відновлено та призначене судове засідання на 18 лютого 2021 року.
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 24 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Неліним С.О. зареєстрована спадкова справа щодо майна спадкодавця ОСОБА_2 .
26 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав приватному нотаріусу Неліну С.О. заяву про прийняття спадщини.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не набув статусу правонаступника, так як не надав суду докази прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття.
При цьому, судом ухвалено заочне рішення.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції грубо порушені норми процесуального права, а рішення є необґрунтованим та незаконним.
Згідно частин 1-3 статті 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Визначивши, що розгляд даної справи буде відбуватися у загальному позовному порядку, суддя ухвалою від 1 жовтня 2019 року призначив підготовче засідання, у якому 13 лютого 2019 року зупинив провадження у справі у зв`язку із смертю позивача.
Відновивши провадження у справі 18 січня 2021 року, суддя призначив судове засідання, не врахувавши, що підготовче судове засідання проведено не було.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
В матеріалах справи наявне свідоцтво про смерть позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відтак він не міг висловити свою згоду на заочний розгляд справи.
Отже, розглянувши справу у заочному порядку, без закінчення підготовчого
засідання, суд першої інстанції порушив норми процесуального права.
Згідно ч 1 ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Статтею 55 ЦПК України визначено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Пунктом 7 частини 1 статті 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
ОСОБА_1 надав суду копію заяви про прийняття спадщини, яка зареєстрована приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Неліним С.О., яким відкрита спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_2 , а також свідоцтво про народження, згідно якого його батьком був ОСОБА_2 .
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частиною 1 статті 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Отже, висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не надано належних документів у підтвердження прийняття спадщини ОСОБА_2 у визначені законом строки та спосіб, не ґрунтується на нормах матеріального права та суперечить наданим суду документам.
За таких обставин, суд першої інстанції зобов`язаний був вирішити питання про заміну вибувшего позивача у спорі його правонаступником.
Якщо суд прийшов до висновку, що дані правовідносини не допускають правонаступництва, суд повинен був закрити провадження у справі у зв`язку із смертю позивача.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 зазначав, що був боржником у виконавчому провадженні, у зв`язку із чим був накладений арешт на все його майно.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим
Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічні норми містив ЦПК України, редакція якого діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Оскільки позивач ОСОБА_2 був боржником у виконавчому провадженні, він не міг пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом був передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Такі висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року, справа № 904/51/19, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 травня 2021 року, справа № 712/12136/18.
Отже, суд помилково відкрив провадження у даній справі.
Враховуючи, що до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника, колегія суддів вважає, що даний позов не може розглядатися
за участю ОСОБА_1 , яка правонаступника ОСОБА_2 , з вищенаведених підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, суд першої інстанції повинен був закрити провадження у справі, як помилково відкрите.
Колегія суддів вважає, що оскаржуваним рішенням зачіпаються права та інтереси ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_2 , оскільки суд зазначив, що ним не надано належних документів у підтвердження прийняття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, не оцінив надані докази, неправильно застосував норми матеріального права, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.
Керуючись статтями 367, 374, 377, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Горбового Володимира Анатолійовича задовольнити.
Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 лютого 2021 року скасувати, провадження за позовом ОСОБА_2 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Дванадцята київська державна нотаріальна контора про звільнення майна з-під арешту закрити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 липня 2021 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк
