печерський районний суд міста києва
Справа № 757/497/20-ц
У Х В А Л А
"17" серпня 2020 р. Печерський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Волкової С.Я. при секретарі Топал А.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5 ЄДРПОУ: 40075815) про стягнення оплати простоїв, а також сум компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати,
установив:
У січні 2020 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеними вимогами до відповідача, просить стягнути з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» оплату простоїв не з вини працівника за період березень-липень 2017 р. у сумі 21 023,82 грн, суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати за той же період у розмірі 6 169,72 грн, посилаючись на те, що, починаючи з грудня 1990 р. і до 03.07.2017 р. перебувала у трудових правовідносинах з Державним підприємством«Донецька залізниця» (в подальшому - регіональна філія «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця»), її звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності штату, утім всупереч статті 116 КЗпП України з нею не було проведено остаточного розрахунку.
Ухвалою суду від 13.01.2020 р. відкрито провадження у справі, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем Акціонерним товариством «Укрзалізниця» подано відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 30.04.2020 р. у відповідача витребувані докази.
15.06.2020 р. через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Згідно пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Втім поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Згідно частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Поряд з цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існував на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки воно полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема, шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.04.2019 р. у справі № 456/847/18).
Відповідач Акціонерне товариство «Укрзалізниця» і у відзиві на позовну заявуОСОБА_1 , і у додаткових пояснення стверджує, що раніше позивач вже зверталася до Дзержинського міського суду Донецької області (справа № 225/4794/17) з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньомісячного заробітку за час затримки заробітної плати, компенсації за час невикористаної відпустки, сум компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку порушенням термінів виплати, вихідної допомоги, а також моральної шкоди, стверджує, що заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 відсутня, на підтвердження цього відповідачем надано: копію рішення по справі № 225/4794/17.
Так, встановлено, що протягом вересня 2017 р. - травня 2018 р. у провадженні Дзержинського міського суду Донецької області перебувала цивільна справа № 225/4794/17 за позовом ОСОБА_1 до регіональної філії «Донецька залізниця» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, сум, належних працівникові при звільненні та індексації належних до сплати сум, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди. Вимоги позивача були мотивовані тим, що працювала у відповідача з 1990 р., з 03.07.2017 р. її звільнили із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників. В цей же день розрахунок з нею всіх належних виплат при звільненні не провели. Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 07.12.2017 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з регіональної філії «Донецька залізниця» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ: 40150216) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень-травень 2016 р. у сумі 14 106, 57 грн, вихідну допомогу при звільненні у сумі 6 694, 97 грн, компенсацію за невикористану відпустку у сумі 3 160,80 грн, компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у сумі 2 172,42 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 35 706,72 грн, грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн; стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 (шістсот сорок) грн; рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати у межах суми платежу, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню. Постановою Апеляційного суду Донецької області від 16.05.2018 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволено частково, рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 07.12.2017 р. скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі з березня по червень 2016 р. у сумі 5 812,58 грн, вихідну допомогу при звільненні у сумі 7 481,20 грн, компенсацію за невикористану відпустку у сумі 3 160,80 грн, компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у сумі 1 191,57 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 41 894,72 грн, грошову компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн; рішення суду в частині стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць в розмірі 7 481,20 грн допустити до негайного виконання.
При прийнятті рішення суд вважав встановленим, що ОСОБА_1 з 1990 р. знаходилася у трудових відносинах з Державним підприємством «Донецька залізниця»(в подальшому - регіональна філія «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця»), що відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізоване шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», що в цей же день станція «Донецьк» Державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізоване у виробничий підрозділ «Станція Донецьк» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», що 03.07.2017 р. позивач ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади на підставі ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників, що запис про звільнення внесено в трудову книжку ОСОБА_1 начальником відділу кадрів регіональної філії «Донецька залізниця» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», тобто відповідачем по справі, що обов`язок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, як в даному випадку з позивачем ОСОБА_1 , а саме: у зв`язку з скороченням штату працівників, покладено на власника.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що вимоги заявлено до регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», із посиланням на статтю 95 ЦК України виходив з того, що регіональна філія «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» не є належним відповідачем по справі, врахував, що участь у справі у суді першої та апеляційної інстанцій брав повноважний представник Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», яке подало апеляційну скаргу на рішення суду, апеляційний суд ухвалив рішення про стягнення належних позивачу сум з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» як належного відповідача у цих спірних правовідносинах з тих підстав, що його представник брав участь у розгляді справи. У постанові Апеляційного суду Донецької області від 16.05.2018 р. також зазначено, що з інших підстав судове рішення відповідачем не оскаржувалося, заперечень щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, в апеляційній скарзі ним не наведено, та зазначено, що позивач судове рішення в апеляційному порядку не оскаржила, в письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просила залишити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» без задоволення.
Із відзиву відповідача, поданогоАкціонерним товариством «Укрзалізниця» до Печерського районного суду м. Києва на позов ОСОБА_1 про стягнення оплати простоїв, а також сум компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати, та наданих відповідачем доказів вбачається, що наказом структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» № 236/ДНД від 17.03.2017 р. «Про встановлення простою» у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольній українській владі територією, та, керуючись статтями 34, 113 КЗпП України, відповідно до наказу в.о.начальника регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» встановлено початок простою з 20.03.2017 р. для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції. Цим же наказом на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників дирекції, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання та т.і. Зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої». Призначено відповідальним за облік працівників, які знаходяться на простої, начальників відповідних виробничих підрозділів. У разі виробничої необхідності та можливості забезпечення достатньої зайнятості працівників, начальникам відповідних виробничих підрозділів надавати клопотання на відміну простою із зазначенням дати відміни, посади та прізвища працівника. На весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П»; та вбачається, що раніше позивачем до Дзержинського міського суду були надані документи, що підтверджували її знаходження не на простої, а в учбовій відпустці, та суд, розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 простягнення заборгованості по заробітній платі, сум, належних працівникові при звільненні та індексації належних до сплати сум, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, вирішував у тому числі вимоги про оплату простоїв за період березень-липень 2017 р., зокрема, у рішенні зазначено, що «Суд звернув увагу на те, що відповідно до наказу № 114/6 від 27.03.2017 р. ОСОБА_1 було надано додаткову відпустку для підготовки і захисту дипломного проекту на 98 календарних днів з 27.03.2017 р. по 02.07.2017 р., включно, з оплатою в порядку і розмірах, що визначаються законодавством згідно статті 15 Закону України «Про відпустки», що статтею 216 КЗпП України передбачена додаткова відпустка у зв`язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі, згідно із статтею 217 КЗпП України на час додаткових відпусток у зв`язку з навчанням (статті 211, 213, 216 цього Кодексу) за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата. Однак в персональній картці застрахованої особи ОСОБА_1 не міститься інформації про нараховану їй заробітну плату за період квітень-липень 2017 р., а саме: за час знаходження у додатковій відпустці у зв`язку з навчанням та сплату за цей період страхових внесків. При цьому інші доводи представника позивача щодо неотримання позивачем спірних сум заробітної плати та інших виплат за цей період, розрахункових при звільненні, якими вона обґрунтовувала свої пояснення, суд не приймає до уваги так, як це є припущеннями сторони представника позивача, які в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження».
Із наданих відповідачем доказів вбачається, що наказом виробничого підрозділу «Станція Донецьк» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» № 114/в від 27.03.2017 р. ОСОБА_1 , начальнику контори (товарної) виробничого підрозділу «Станція Донецьк» 2 класу, надано додаткову відпустку для підготовки і захисту дипломного проекту на 98 календарних днів з 27.03.2017 р. по 02.07.2017 р., включно, з оплатою в порядку і розмірах, що визначаються законодавством згідно статті 15 Закону України «Про відпустки; підстава: заява ОСОБА_1 від 27.03.2017 р., довідка-виклик інституту № 573 від 23.03.2017 р., видана Східноукраїнським національним університетом імені Володимира Даля.
З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що стороною відповідача надані належні та допустимі докази в розумінні статтей 76-81 щодо відсутності предмета спору.
У зв`язку з викладеним, вважаю, що провадження у цивільній справі підлягає закриттю за відсутності предмету спору.
На підставі викладеного, керуючись статтею 255 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5 ЄДРПОУ: 40075815) про стягнення оплати простоїв, а також сум компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати закрити за відсутності предмету спору.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Учасник провадження, якому ухвала суду не була вручена в день її постановлення має право на поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії вказаної ухвали.
Суддя Волкова С.Я.
