Постанова
Іменем України
17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 757/30424/18
провадження № 61-993св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «А-95»,
третя особа - державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності»,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року в складі колегії суддів Болотова Є. В., Лапчевької О. Ф., Музичко С. Г.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та ТОВ «Консалтингова група «А-95» про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 10 жовтня 2017 року, зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 належить свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 від 11 грудня 2017 року за індексом Міжнародної класифікації товарів і послуг для реалізації знаків та переліку товарів і послуг 35, 38, 41, 42-го класу.
ТОВ «Консалтингова група «А-95» належить свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 10 жовтня 2017 року за індексом Міжнародної класифікації товарів і послуг для реалізації знаків та переліку товарів і послуг 16-го класу.
Позивач зазначав, що свідоцтво № НОМЕР_1 від 10 жовтня 2017 року є схожим з раніше зареєстрованим позивачем знаком настільки, що їх можна сплутати, та може ввести в оману щодо особи, яка надає послуги. Враховуючи, що належний позивачу знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відповідає умовам надання правової охорони, тому спірне свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 про реєстрацію позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», виданого ТОВ «Консалтингова група «А-95», має бути визнаним судом недійсним відповідно до статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
ОСОБА_1 просив:
визнати недійсним свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 про реєстрацію позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», видане ТОВ «Консалтингова група «А-95» та опубліковане 10 жовтня 2017 року в офіційному бюлетені «Промислова власність» № 19, повністю щодо всіх товарів та послуг 16-го класу Міжнародної класифікації знаків для товарів і послуг;
зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 на позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 10 жовтня 2017 року повністю щодо всіх товарів та послуг 16-го класу Міжнародної класифікації знаків для товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність»;
заборонити ТОВ «Консалтингова група «А-95», в тому числі його власникам, посадовим особам та працівникам, будь-яке використання без згоди позивача зареєстрованого за свідоцтвом України на знак для товарів та послуг № НОМЕР_2 від 11 грудня 2017 року позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» або позначення, схожого із зареєстрованим знаком стосовно наведених у свідоцтві № НОМЕР_2 та споріднених з наведеними у свідоцтві товарів і послуг.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва в складі судді Батрин О. В. від 06 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 про реєстрацію позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», видане ТОВ «Консалтингова група «А-95» та опубліковане 10 жовтня 2017 року в офіційному бюлетені «Промислова власність» № 19 повністю щодо всіх товарів та послуг 16-го класу Міжнародної класифікації знаків для товарів і послуг.
Зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 від 10 жовтня 2017 року повністю щодо всіх товарів та послуг 16-го класу Міжнародної класифікації знаків для товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відносно всіх товарів 16 класу МКТП, вказаних у свідоцтві України № НОМЕР_1 від 10 жовтня 2017 року, знак для товарів і послуг за цим свідоцтвом є схожим з раніше зареєстрованим відносно споріднених послуг 35 та 41 класів МКТП знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2 від 11 грудня 2017 року настільки, що їх можна сплутати, та таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Консалтингова група «А-95» задоволено, рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» передбачає можливість реєстрації схожих знаків, але не для таких самих товарів і послуг. Оскільки позивачу видано свідоцтво про знак для послуг, а товариству - для товарів, та враховуючи, що послуги класів МКТП № 35, 38, 41, 42 не є спорідненими з товарами класу МКТП № 16, не є схожими та не є тотожними, апеляційний суд зробив висновок про відсутність підстав для застосування до торговельної марки ТОВ «Консалтингова група «А-95» положень пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг».
Аргументи учасників справи
14 січня 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, в якій просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і залишити в силі законне й обґрунтоване рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції:
під час дослідження тотожності або схожості знаків на товари і послуги позивача та відповідача порушив межі розгляду справи, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив рішення на підставі відсутніх у матеріалах справи доказах;
безпідставно не врахував та необґрунтовано відхилив без викладення відповідних мотивів висновок експерта № 145 від 04 вересня 2018 року про спорідненість товарів і послуг, зареєстрованих на підставі свідоцтв сторін;
здійснив неправильне тлумачення Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 04 квітня 2017 року ОСОБА_1 подав до ДП «Український інститут інтелектуальної власності» заявку на реєстрацію знаку для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для послуг 35, 38, 41 та 42 класів МКТП.
10 серпня 2017 року ДП «Український інститут інтелектуальної власності» направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення про можливу відмову в реєстрації знака відносно всього переліку товарів і/або послуг у зв`язку з тим, що заявлене позначення для всіх послуг 35, 38, 41 та 42 класів МКТП є схожим настільки, що його можна сплутати з комбінованим позначенням « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке з 2010 року ТОВ «Консалтингова група «А-95» використовує у своїй діяльності, зокрема, наданням послуг за допомогою інтернет-порталу ІНФОРМАЦІЯ_1.com.ua, що висвітлює роботу паливного і суміжних з ним ринків та вказане позначення за заявкою № m201707254 від 04 квітня 2017 року є таким, що відтворює твір мистецтва без згоди суб`єктів авторського права.
20 вересня 2017 року ОСОБА_1 подав до ДП «Український інститут інтелектуальної власності» мотивовану відповідь з доводами на користь реєстрації знаку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за його заявкою № m201707254 від 04 квітня 2017 року, а також мотивовані письмові пояснення щодо заперечень ТОВ «Консалтингова група «А-95» проти реєстрації знаку за заявкою позивача від 04 квітня 2017 року.
31 жовтня 2017 року ДП «Український інститут інтелектуальної власності» за погодженням директора департаменту інтелектуальної власності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на адресу ОСОБА_1 направив висновок про відповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, на підставі якого Міністерство економічного розвитку і торгівлі України 11 грудня 2017 року внесло відомості про видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг за заявкою ОСОБА_1 № m201707254 від 04 квітня 2017 року до Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг під № НОМЕР_2.
28 квітня 2017 року ТОВ «Консалтингова група «А-95» до ДП «Український інститут інтелектуальної власності» подано заявку № m201709622 на словесне позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для товарів 16 класу МКТП на підставі якої 10 жовтня 2017 року внесено відомості про видачу відповідачу ТОВ «Консалтингова група «А-95» свідоцтва на знак для товарів і послуг за № НОМЕР_1.
За результатами проведеного експертного дослідження судовим експертом Жилою Б.В. складено висновок експерта № 145 за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 04 вересня 2018 року, в якому зазначено, що:
відносно всіх товарів, наведених у свідоцтві України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг, знак за вказаним свідоцтвом є схожим настільки, що його можна сплутати з раніше заявленим на реєстрацію відносно споріднених послуг 35 та 41 класів МКТП знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_3 ;
знак для товарів і послуг за свідоцтвом України НОМЕР_1 є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари 16 класу МКТП, вказані в свідоцтві.
Відповідно до описової частини висновку під час проведення експертного дослідження судовим експертом були детально досліджені документи та комп`ютерна база даних «Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг», які містять відомості щодо знаків за свідоцтвами України №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2. Як зазначив судовий експерт на сторінці 17, 18 висновку експерта № 145 присутність між знаком за свідоцтвом України № НОМЕР_1 та знаком за свідоцтвом України № НОМЕР_2 фонетичної й семантичної тотожності та візуальної схожості, обумовлює наявність між ними схожості до ступеню сплутування. Зазначив, що товари 16 класу МКТП - це друкована продукція, друковані видання, журнали (періодичні видання), інформаційні бюлетені, для яких зареєстровано знак за свідоцтвом України № НОМЕР_1 , є спорідненими з послугами 35 класу МКТП публікування рекламних текстів та 41 класу МКТП публікування книжок, публікування текстів, крім рекламних, стосовно яких було раніше заявлено на реєстрацію знак за свідоцтвом України № НОМЕР_2 .
Позиція Верховного Суду
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (стаття 13 ЦК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (частина третя статті 16 ЦК України).
Зловживання правом проявляється в тому, що:
особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»;
наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);
враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.
До об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг) (стаття 420 ЦК України).
Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів (стаття 492 ЦК України).
Тобто, торговельна марка - це будь-яке позначення або їх комбінація, які придатні для вирізнення товарів (і/або послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (і/або послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. В основу поняття торговельної марки закладено декілька основних характеристик: по-перше, торговельна марка розуміється як позначення, тобто певний символ. Причому цими позначеннями можуть бути зокрема, слова, власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів; по-друге, торговельна марка є таким позначенням, яке здатне вирізнити з маси однорідних товарів (послуг) певні товари (послуги). Основною спрямованістю торговельної марки є «індивідуалізація» товарів та послуг. В цьому проявляється її дистинктивний (розрізняльний) характер, який оцінюється стосовно тих товарів і послуг, для яких торговельна марка реєструється. Тобто, те чи інше позначення, яке здатне породжувати асоціативні образи з певним товаром або послугою.
Правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, вимогам Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом (частина перша статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Не реєструються як знаки позначення, які відтворюють: промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам; назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників; прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди (частина перша статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб. При визнанні свідоцтва чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки (стаття 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Недійсність свідоцтва України на знак для товарів і послуг як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати, а не застосовуватися з іншою метою. Суб`єктом, який може звертатися із позовом про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг може бути будь-яка заінтересована особа, оскільки у статті 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не встановлено певних кваліфікуючих вимог до особи, яка звертається з відповідною вимогою. Проте очевидно, що особа яка заявляє вимогу про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг, сама має діяти добросовісно, не допускати зловживання правом, зокрема й на реєстрацію певного позначення як знаку для товарів та послуг не з метою індивідуалізації товарів та послуг, а з метою перешкоджання іншому суб`єкту у використанні певного позначення.
У справі, що переглядається:
суд першої інстанції вважав, що існують підстави для визнання недійсним свідоцтва № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг від 10 жовтня 2017 року, оскільки цей знак є схожим з раніше зареєстрованим відносно споріднених послуг 35 та 41 класів МКТП знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2 від 11 грудня 2017 року; апеляційний суд зробив висновок, що оскільки позивачу видано свідоцтво про знак для послуг, а товариству - для товарів, та враховуючи, що послуги класів МКТП № 35, 38, 41, 42 не є спорідненими з товарами класу МКТП № 16, не є схожими та не є тотожними, а тому підстави для недійсності свідоцтва № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг від 10 жовтня 2017 року відсутні;
суди встановили, що позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » використовує з 2010 року ТОВ «Консалтингова група «А-95», має авторські права на це позначення;
суди з урахуванням установлених обставин у справі не врахували, що зловживання правом проявляється в тому, що, зокрема, позивач використовув право на зло, наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);
суди з урахуванням встановлених обставин у справі, не звернули увагу, що недійсність свідоцтва України на знак для товарів і послуг як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати, а не застосовуватися з іншою метою;
суди з урахуванням встановлених обставин у справі не врахували, що є очевидним, що особа яка заявляє вимогу про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг, сама має діяти добросовісно, не допускати зловживання правом, зокрема й на реєстрацію певного позначення як знаку для товарів та послуг не з метою індивідуалізації товарів та послуг, а з метою перешкоджання іншому суб`єкту у використанні певного позначення.
В силу положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; судові рішення скасувати; передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року скасувати.
Передати справу № 757/30424/18 на новий розгляд до суду першої інстанції.
З прийняттям постанови суду касаційної інстанції рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 червня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року втрачають законну силу.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук
