печерський районний суд міста києва
Справа № 757/20709/20-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2021 року Печерський районний суд міста Києва
в складі: головуючого судді Бусик О.Л.
при секретарях судових засідань Дибі І.Б., Шевчук А.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_4
представника відповідача - АК «Райффайзен Банк Аваль» - Сандуляк С.А.
представника відповідача - ТОВ «Житло-Сервіс» - Острової В.В.
представника відповідача - ТОВ «Житло-Буд» - Гладченко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-буд», третя особа Державна архітектурно-будівельна інспекція України, про усунення перешкод у користуванні майном,-
В С Т А Н О В И В:
У травні 2020 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що вони є співвласниками машино-місця № НОМЕР_1 загальною площею 24 кв. м, що заходиться у підземному паркінгу багатоквартирного житлового будинку, розташованому у АДРЕСА_1 , який перебуває в управлінні ТОВ «Житло-сервіс».
Поряд із цим, зазначають, що вони позбавлені можливості безперешкодно користуватися належним їм об`єктом нерухомості у зв`язку із експлуатацією транспортним засобом іншого машино-місця № НОМЕР_2, розташованого в цьому ж підземному паркінгу, право власності на яке зареєстроване за АТ «Райффайзен Банк Аваль».
Крім того, позивачі вказують, що ширина проїзду від належного їм паркомісця до машино-місця № НОМЕР_2 становить не більше 2,5 м.
Посилаючись на викладене та те, що належне АТ «Райффайзен Банк Аваль» машино-місце має фактичну площу 13,7 кв. м, однак розташований на ньому транспортний засіб за своїми габаритами є більшим, ніж відведена площа на паркувальне місце, чим звужується ширина проїзду, та створюються обмеження та перешкоди у користуванні майном, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять усунути їм перешкоди у користуванні машино-місцем№ НОМЕР_1 , загальною площею 24 кв. м, що у підземному паркінгу (підвал І, літ. «А») будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Житло-сервіс» привести у відповідність до Державних будівельних норм України (далі - ДБН) «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБН В.2.3-15.2007» (Додаток Є) паркувальне місце (гараж) № НОМЕР_2 , розташоване у підземному паркінгу (підвал І, літ. «А») будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , і забезпечити ширину внутрішнього проїзду 6,4 м.
Ухвалою судді від 25 травня 2020 року відкрито провадження в указаній цивільній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2020 року витребувано у АТ «Райффайзен Банк Аваль» всі засвідчені копії правовстановлюючих документів, що стали підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис № 13982729 від 01 квітня 2016 року, договорів оренди (найму, користування) та технічного паспорта номер: 128940 від 12 січня 2013 року на паркувальне місце (гараж) № НОМЕР_2 , розташоване у підземному паркінгу (підвал І, літ. «А») будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 891726880000. Витребувано у ТОВ «Житло-сервіс» всі засвідчені копії проектної та технічної інвентаризації на підземний паркінг (підвал І, літ. «А») у багатоповерховому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2020 року у задоволенні заяви позивачів про забезпечення позову в рамках цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «Житло-сервіс», третя особа Державна архітектурно-будівельна інспекція України, про усунення перешкод у користуванні майном - відмовлено.
30 червня 2020 року до Печерського районного суду міста Києва надійшов відзив АТ «Райффайзен Банк Аваль» на вказану позовну заяву, в якій останнє заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на те, що банк є законним власником паркомісця № НОМЕР_2 , розташованого у підземному паркінгу будинку АДРЕСА_1 , яке використовується для розміщення легкового автомобіля в межах відведеної площі, яка відповідає встановленим нормам, у зв`язку із чим посилання позивачів на здійснення перешкоди у користуванні нерухомістю є необґрунтованими. АТ «Райффайзен Банк Аваль» вказує, що банк є неналежним відповідачем, оскільки не здійснював будівництво чи реконструкцію машино-місця АДРЕСА_2 , введеному в експлуатацію у 2010 році, придбав в установленому порядку вказане паркомісце у 2016 році, та самовільно не вчиняв будь-яких дій, що б могли порушити визначені будівельні норми.
Крім того, АТ «Райффайзен Банк Аваль» просить застосувати строки позовної давності, посилаючись на те, що позивачі звернулися із позовом, в якому зазначають про порушення норм ДБН при будівництві паркомісць в житловому будинку, розташованому АДРЕСА_1 , в якому набули право власності на машино-місце № НОМЕР_1 , що заходиться у підземному паркінгу цього ж багатоквартирного житлового будинку ще у 2014 році.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року задоволено клопотання представника АТ «Райффайзен Банк Аваль» про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
22 липня 2020 року до Печерського районного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від ТОВ «Житло-сервіс», в якому підприємство просить відмовити у позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на те, що воно є балансоутримувачем багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , а надає послуги з його утримання та утримання споруд і прибудинкової території цього житлового будинку, тобто надає житлово-комунальні послуги та послуги з утримання паркінгу виключно в межах укладених договорів з власниками паркомісць і не було замовником будівництва цього будинку, жодних вимог норм ДБН не порушує при здійсненні своїх обов`язків.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ «Житло-буд».
23 грудня 2020 року до Печерського районного суду міста Києва надійшли додаткові пояснення від АТ «Райффайзен Банк Аваль», у яких товариство зазначає про відсутність факту порушення прав позивачів з боку банку, недоведеність позовних вимог, а також відповідність багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та розміщеному в ньому паркінгу стандартам ДБН.
02 квітня 2021 року від ТОВ «Житло-Буд» до Печерського районного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що останнє позов не визнає та заперечує проти його задоволення, посилаючись на те, що закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію багатоквартирнийжитловий будинок АДРЕСА_1 та підземна стоянка під цих будинком відповідають проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, при цьому ширина внутрішнього проїзду біля парком-місця позивачів відповідає межам, визначеним ДБН; товариство жодних обмежень та перешкод у здійсненні права власності позивачам не здійснює; протягом попередніх 7 років користування своїм парко-місцем № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жодних претензій товариству не висували.
В судовому засіданні представник позивача подала відповідь на відзив ТОВ «Житло-Буд» на позовну заяву, в якій позивачі вказують про те, що товариством не надано доказів про можливість відступу від вимог ДБН, при цьому дійсна ширина проїзду між належним їм парко-місцем та парко-місцем № НОМЕР_2 3,44 м, що підтверджено висновком експерта від 13 листопада 2020 року, який є належним доказом, однак нормативна його ширина в даному випадку повинна становити 5,3 м.
У судовому засіданні позивачка та представник позивачки позов підтримали та просили задовольнити, виходячи з мотивів, викладених у позовній заяві.
Представники відповідачів - АТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «Житло-Сервіс», ТОВ «Житло-Буд» в судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені в письмових поясненнях.
Суд, заслухавши обґрунтування позивачки, представника позивачів, заперечення представників відповідачів, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Судом встановлено, що позивачам на праві спільної часткової власності (по 1/2 частці кожному) належить машино-місце № НОМЕР_1 в літ. «А» підвал І підземного паркінгу загальною площею 24 кв. м (3,99мх6,02м) за адресою: АДРЕСА_1 .
АТ «Райффайзен Банк Аваль» є власником машино-місця в підземному паркінгу (підвал І, літ. «А») загальною площею 14 кв. м (2,47мх5,65м), в житловому будинку АДРЕСА_3 .
Відповідно до договору оренди від 01 вересня 2018 року, ОСОБА_3 у платне користування прийнято від АТ «Райффайзен Банк Аваль», в тому числі й машино-місце № НОМЕР_2 , що знаходиться в паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що вказані вище паркомісця знаходяться навпроти один одного та між ними знаходиться проїзд.
Також судом з`ясовано, що житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому знаходяться належні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» машино-місця перебуває в управлінні ТОВ «Житло-сервіс».
Відповідно до акта готовності об`єкта до експлуатації від 30 серпня 2010 року, генеральним підрядником та замовником будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 є ТОВ «Житло-буд».
Відповідно до акта обстеження та вимірювання відстані між паркомісцями, складеного 09 вересня 2019 року співвласниками багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 : відстань між межами паркомісць № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 відносно проїзду становить 3,7 м; відстань від протилежного краю паркомісця АДРЕСА_4 становить 6,1м.
Крім того, вказаним актом встановлено, що транспортний засіб, що розміщається напроти паркомісця № НОМЕР_1 , є ширшим за межі паркомісця № НОМЕР_2 , що звужує ширину проїзду.
Відповідно до висновку експерта від 13 листопада 2020 року ширина проїзду в межах розташування машино-місць № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в приміщенні зберігання автомобілів, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідає вимогам п. 4.7 та обов`язкового додатку «Є» ДБН, оскільки за фактом ширина внутрішнього проїзду складає 3,55м-3,7м, що значно менше за мінімально необхідну нормативну величину, яка становить 5,3 м.
Згідно з висновком експерта від 21 грудня 2020 року, розміри машиномісця АДРЕСА_2 , що вказані в технічному паспорті, складеному Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна станом на 12 січня 2013 року становлять 2,47х5,65м не перевищують норми, встановлені нормативно-правовою документацією в галузі будівництва.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України).
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивачі просили зобов`язати відповідачів привести у відповідність до ДБН «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБН В.2.3-15.2007» (Додаток Є) паркувальне місце (гараж) № НОМЕР_2 , розташоване у підземному паркінгу (підвал І, літ. «А») будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , і забезпечити ширину внутрішнього проїзду саме в розмірі 6,4 м.
Відповідно до вимог ДБН «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБН В.2.3-15.2007» (Таблиця Є.2) ширина внутрішнього проїзду у приміщеннях зберігання автомобілів (тип автомобіля - клас легкові -особливо малий) при куті установки автомобілів до осі проїзду саме 90°, має становити не менше 5,3 м.
Саме такий спосіб зберігання, параметри класу та габаритів автомобіля взяті за основу у висновку експерта від 13 листопада 2020 року.
При цьому, згідно з цими ж ДБН, при куті установки автомобілятакого ж типу до осі проїзду саме 45°, ширина внутрішнього проїзду у приміщеннях зберігання автомобілів має становити не менше 2,7 м (мінімальний розмір внутрішнього проїзду), а в разі установки мікроавтобуса - особливо малий клас (кут установки автомобілів до осі проїзду 90°), ширина внутрішнього проїзду,визначена з урахуванням рекомендованого наближення автомобіля, щорухається, до конструкцій будинку (споруди), до обладнання і автомобілівна місцях зберігання повинна становити не менше 7,8 м (максимальний розмір внутрішнього проїзду).
Судом з`ясовано та сторонами не заперечується, що фактична відстань між парко-місцями № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 та відповідна ширина внутрішнього проїзду між ними становить 3,55м-3,7м.
Однак, забезпечення відповідної ширини виїзду є компетенцією діючого керівництва паркінгу (власника підземної автостоянки), а не власника іншого паркомісця (АТ «Райффайзен Банк Аваль») чи особи, яка лише надає послуги з утримання машиномісць (ТОВ «Житло-сервіс»).
Поряд із цим, суду не надано підтверджень того, що генеральний підрядник та замовником будівництва житлового будинку № 7, що розташований в м. Києві на Кловському узвозі - ТОВ «Житло-буд», є теперішнім діючим власником підземного паркінгу, що знаходиться в цьому багатоповерховому будинку.
Суд зазначає про те, що зобов`язуючи в судовому порядку особу вчинити певні дії, в судовому рішенні має бути зазначено не лише які дії має вчинити ця особа, а й те, у який спосіб ці дії мають бути вчинені, яка правова норма покладає саме на цю особу обов`язок вчинити саме ці дії, тощо.
Однак, заявляючи такі вимоги про зобов`язання забезпечити ширину внутрішнього проїзду 6,4 м, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зазначають правової підстави, на якій це має бути зробленота чомусаме цими відповідачами, з огляду й на виклад у позовній заяві обставин, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги, які зводяться до того, що існуючий проїзд зайнятий паркомісцями, які є приватною власністю інших осіб, в тому числі й АТ «Райффайзен Банк Аваль», при цьому правомірність набуття такої в установленому законом порядку не спростована, відповідні договори та записи про право власності останнього не скасовані.
При цьому, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Також гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено і в ст. 41 Конституції України, в якій гарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 386 ЦК України визначено, що держава забезпечує рівний захист права усіх суб`єктів права власності.
Тому, оскільки встановлено, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» є добросовісним власником паркомісця № НОМЕР_2 в підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , яким на належних правових підставах користується інша особа, з боку позивачів не надано жодного доказу в підтвердження можливості збільшити існуючий проїзд шириною 3,5 м саме до 6,4 м в будь-якому іншому місці, та не за рахунок належної АТ «Райффайзен Банк Аваль» нерухомості, клопотань про призначення експертизи останніми також не заявлялось, суд вважає, що в разі задоволення цього позову будуть порушені права власності останнього, не дивлячись на те, що фактично у своїй позовній заяві в даному випадку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не оспорюється право АТ «Райффайзен Банк Аваль» на паркувальне місце (гараж) № НОМЕР_2 , розташоване у підземному паркінгу (підвал І, літ. «А») будинку № 7 на Кловському узвозі в м. Києві.
Крім того, відсутні посилання й вказівки у позовній заяві про те, у який конкретно визначений законодавством спосіб такі дії (забезпечити ширину внутрішнього проїзду саме в розмірі 6,4 м) зобов`язані зробити відповідачі, оскільки відстань від протилежного краю паркомісця № НОМЕР_1 до суміжного із проїздом краю паркомісця № НОМЕР_2 становить лише 6,1 м, що встановлено самими позивачами та іншими співвласниками багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 відповідно до акта обстеження та вимірювання відстані між паркомісцями, складеного 09 вересня 2019 року.
При цьому, наданий позивачами висновок експерта від 13 листопада 2020 року не містить даних про те, що ширина проїзду в межах розташування машино-місць № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в приміщенні зберігання автомобілів, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , має становити конкретно 6,4 м, про що заявлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в указаній позовній заяві(опис проведених експертом досліджень зводиться до трактування вимог ДБН «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБН В.2.3-15.2007» (Додаток Є) щодо мінімально необхідної нормативної величини - 5,3 м), а також про те, що наявна існуюча ширина внутрішнього проїзду в підземному паркінгу дійсно значно утруднює чи унеможливлює в`їзд/виїзд останніх на їх паркомісце, чи не дозволяє установку автомобіля до осі проїзду під іншим кутом, а не конкретно кутом установки автомобіля 90° до осі проїзду, який взято до уваги експертом при проведенні візуально-інструментального обстеження об`єктів.
Також суд зауважує, що в згаданому висновку експерта відсутні відомості щодо необхідності здійснення маневреності та конкретизації класу автомобіля, який розміщують ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на належному їм паркомісці, і таких доказів не надано самими позивачами під час розгляду справи.
Поряд із цим, відповідно до вимог ДБН «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБН В.2.3-15.2007» (Таблиця Є.2) в залежності відвстановлення автомобіля (переднім ходом/заднім ходом; без додаткового маневру/з маневром; кута установки автомобіля до осі проїзду 45°, 60°, 90°), а також урахування типу автомобіля - клас (легкові - особливо малий клас, легкові - малий клас, легкові - середній клас, мікроавтобуси - особливо малий клас), ширина внутрішнього проїзду, визначена з урахуванням рекомендованого наближення автомобіля, щорухається, до конструкцій будинку (споруди), до обладнання і автомобілівна місцях зберігання коливається від 2,7 м до 7,8 м.
Тобто, суд вважає, що фактично існуюча ширина проїзду в підземному паркінгу багатоповерхового будинку АДРЕСА_1 між межами паркомісць № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , яка становить 3,55м-3,7м більша за мінімально допустиму відстань між такими об`єктами, встановлену вимогами чинного законодавства України, а позивачі жодним чином не обґрунтували, з яких міркувань вони виходять і чим підтверджують свої вимоги про визначення проїзду конкретно шириною 6,4 м, а зокрема того, що в указаному приміщенні зберігання автомобілів вони встановлюють на належному їм на праві власності паркомісці транспортний засіб: тип автомобіля - клас легкові - малий клас, саме переднім ходомз маневромі кутом установки автомобіля до осі проїзду 90° (ДБН «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБН В.2.3-15.2007» (Таблиця Є.2), а не автомобіль за іншими параметрами класу та габаритів і способом його зберігання (маневреності та розміщення).
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є недоведеними, а позов необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 386 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-буд», третя особа Державна архітектурно-будівельна інспекція України, про усунення перешкод у користуванні майном- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд міста. Києва до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 08 квітня 2021 року.
Суддя: О.Л. Бусик
