Постанова
Іменем України
06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 753/8626/19
провадження № 61-15016св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Дарницької районної у місті Києва державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 травня 2019 року під головуванням судді Колесника І. М. та постанову Київмського апеляційного суду від
09 липня 2019 року у складі колегії суддів: Сержанюка А С., Іванової І. В., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, в якій просила видати обмежувальний припис, яким заборонити ОСОБА_2 наближатись на відстань 500 метрів до місця свого проживання (перебування), що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , строком на 6 місяців.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 12 листопада 2008 року між нею та
ОСОБА_2 було укладено шлюб. Від з шлюбу сторони мають двох спільних дітей: доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявник вказувала, що після народження сина стосунки між сторонами погіршились, а ОСОБА_2 став нетактовно та агресивно відноситися до неї та дітей. Він лаявся нецензурною лайкою, завдавав стусанів, волав, знущався над нею, виганяв її з квартири без одягу. В ніч з 17 на 18 квітня
2019 року психологічне насильство з боку ОСОБА_2 , в черговий раз, повторилось і вона звернулась до клінічної лікарні «Феофанія», де їй встановили діагноз: порушення адаптації - розлад адаптації, змішала тривожно-депресивна реакція. Вказаний стан здоров`я стався у неї внаслідок постійного морального тиску та психологічного знущання, викликаних неправомірними діями ОСОБА_2 .
Виходячи з наведеного, просила задовольнити її заяву та видати обмежувальний припис.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 травня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що факт психологічного та фізичного насильства щодо заявника з боку заінтересованої особи є недоведеним, а на підтвердження цього факту стороною заявника належних, допустимих та достатніх доказів суду не надано.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду
м. Києва від 10 травня 2019 року - залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, оскільки заявник не надала беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а тому відсутні підстави вважати, що наявні ризики настання тяжких наслідків для заявника та малолітніх дітей у зв`язку з відмовою суду у видачі обмежувального припису.
Також судом апеляційної інстанції зазначено, що між сторонами існує спір щодо розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей, що регулюється, зокрема, нормами СК України та ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
06 серпня 2019 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 направила на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 травня 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 09 серпня 2019 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про недоведеність заявником факту вчинення щодо неї домашнього насильства з боку заінтересованої сторони, оскільки, як установлено судами, між заявником та заінтересованою особою виникають сварки та конфлікти.
ОСОБА_1 неодноразово зверталася до правоохоронних органів із заявами з приводу вчинення стосовно неї дій, які мають ознаки домашнього насильства як фізичного, так і психологічного характеру, що свідчить про доведеність заявником факту вчинення щодо неї насильства.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
Сторони у справі не скористалися своїм правом для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Як встановлено судами 12 листопада 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали між собою шлюб.
Від зареєстрованого шлюбу вони мають двох спільних дітей: доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з консультативним висновком спеціаліста від 19 квітня 2019 року клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами, ОСОБА_1 було встановлено діагноз: порушення адаптації: розлад адаптації, змішана тривожно-депресивна реакція. Як вбачається з розділу № 6 «скарги пацієнта», зі слів заявниці, вказане захворювання виникло внаслідок постійного здійснення чоловіком психологічного тиску.
Відповідно до висновку експертного дослідження № 1669/ж вбачається, що зі слів заявниці, 22 листопада 2018 року приблизно о 08 год 45 хв невідомий чоловік при спробі викрасти дитину, наступив своїми ногами на ногу заявниці, притиснув ліву руку до стінки, хватав руками за руки, в результаті чого мали місце такі тілесні ушкодження: синці на переднє-внутрішній поверхні лівого плеча в середній третині, заднє-зовнішній поверхні його в середній третині, лівого ліктьового суглоба, на правому передпліччі в середній третині, на переднє-зовнішній поверхні правої гомілки у верхній третині, на тилі лівої стопи в проекції передньої третини плеснових кісток з переходом на плесно-фалангові суглоба, на тилі лівої стопи в проекції задньої третини 1-ї плеснової кістки.
26 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького УП ГУ НП в м. Києві з заявою про вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України.
Слідчим відділом Дарницького УП НП в м. Києві проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженню № 12018100020011249, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 грудня 2018 року за ознаками злочину передбаченого частиною першою статті 125 КК України за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1
ОСОБА_1 звернулася до Дарницького УП ГУ НП в м. Києві з заявами про вчинення кримінального правопорушення за статтею 125 КК України від 21 грудня 2018 року, про погрози вбивством від 16 листопада 2018 року, заявою про домашнє насильство від 07 грудня 2018 року.
Також встановлено, що між сторонами існує спір про розірвання шлюбу та стягнення аліментів (справа № 753/21056/18) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та спір про визначення місця проживання дітей за позовом ОСОБА_2 до
ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Обухівської районної державної адміністрації Київської області.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон).
Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
За пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, ОСОБА_1 посилалась на те, що ОСОБА_2 вчиняв неодноразово щодо неї психологічне та фізичне насильство, з приводу чого вона неодноразово зверталась до правоохоронних органів, зокрема 26 квітня 2019 року, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 протягом двох останніх років безперервно та систематично здійснює щодо неї домашнє насильство.
У справі, що переглядається, установлено, що 26 квітня 2019 року ОСОБА_1 зверталася із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126 КК України, до Дарницького УП ГУ НП в м. Києві про вчинення відносно неї систематичного та безперервного насильства в сім`ї з боку чоловіка ОСОБА_2 , про що свідчить копія заяви з вхідним штемпелем про отримання вказаної заяви Дарницьким УП ГУ НП в м. Києві.
Водночас будь-яких даних про притягнення ОСОБА_2 за вказаною заявою його дружини до будь-якого виду юридичної відповідальності, матеріали справи не містять.
Правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що сам факт неодноразового звернення ОСОБА_1 до різних органів з підстав вчинення щодо неї психологічного та фізичного домашнього насильства свідчить про наявність тривалого конфлікту між заявником та заінтересованою особою, але не підтверджує факт того, що ОСОБА_2 вчинив щодо неї домашнє психологічне насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Оскільки ОСОБА_1 не надала беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 постійного та безперервного домашнього насильства у розумінні Закону, а судами не встановлено випадків домашнього насильства відносно
ОСОБА_1 та дітей, а також ризиків настання насильства у майбутньому, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису.
Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що між сторонами існує спір щодо розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей, що регулюється, зокрема, нормами СК України та ЦК України. Зазначений спір не може бути вирішений шляхом застосування вказаних заявником заходів обмежувального припису, зокрема, шляхом видання обмежувального припису у вигляді заборони ОСОБА_2 наближатися на відстань 500 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , строком на шість місяців.
Доводи касаційної скарги про те, що заявник неодноразово зверталася із заявами до: Дарницького управління поліції ГУ НП у м. Києві від 21 грудня 2018 року, 16 листопада 2018 року, 19 листопада 2018 року; Обухівського відділу поліції ГУ НП в Київській області від 12 листопада 2018 року, 16 листопада 2018 року, 07 грудня 2018 року; до Служби у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від
16 листопада 2018 року, 23 листопада 2018 року, 14 березня 2019 року; до Служби у справах дітей при Київській міській державній адміністрації 23 листопада 2018 року,
07 грудня 2018 року, 14 березня 2019 року; до Комітету Верховної Ради України з питань сім`ї, молодіжної політики, спорту та туризму від 23 листопада 2018 року, 14 березня 2019 року; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 23 листопада 2018 року, 14 березня 2019 року; Уповноваженого Президента України з прав дитини від 23 листопада 2018 року та 14 березня 2019 року про вжиття заходів по захисту прав матері та дітей від протиправних дій батька (чоловіка) та систематичного домашнього насилля не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені відповідними доказами та відсутні в матеріалах справи.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» про те, заходи спрямовані на захист потерпілих від насильства вживаються не після притягнення кривдника до відповідальності, а на підставі звернення постраждалої особи, стосовно якої існує реальна загроза вчинення насильства у сім`ї не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні домашнього насильства стосовно дружини та дітей.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Таким чином, Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки психологічне насильство з боку ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 та їх спільних дітей не знайшло свого підтвердження і не надано з цього приводу доказів у розумінні статей 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.
Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Сердюк А І. Грушицький І. М. Фаловська
