Постанова
Іменем України
02 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 753/14771/20
провадження № 61-2202св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Національна організація скаутів України»
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 07 липня 2021 року у складі судді Каліушка Ф. А. та постанову Київського апеляційного суду від 11 січня 2021 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М.,
Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Національна організація скаутів України» (далі - ВМ ГО «Національна організація скаутів України», громадська організація), в якому просив:
- визнати рішення Національної Ради Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Національна організація скаутів України», яке відображене в протоколі засідання від 20 травня 2020 року № 04 про виключення ОСОБА_1 з членів організації незаконним;
- зобов`язати Всеукраїнську молодіжну громадську організацію «Національна організація скаутів України» поновити членство ОСОБА_1 в організації.
Позовну заяву мотивував тим, що він є членом Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Національна організація скаутів України».
20 травня 2020 року відбулося засідання Національної Ради відповідача в режимі відеоконференції, за результатами якого було прийняте рішення про виключення його з членів громадської організації за порушення статуту
ВМ ГО «Національна організація скаутів України» та положень Організації, яке відображене в протоколі №04 засідання Національної Ради відповідача
від 20 травня 2020 року.
Позивач вважає зазначене рішення Національної Ради відповідача таким, що винесене неуповноваженим органом, оскільки Національна Рада відповідача не мала відповідних повноважень для виключення його з членів організації, оскільки єдиним уповноваженим органом, який має права виключення осіб віком від 18 років - є Рада осередку.
Крім того, Національною Радою відповідача не наведено обґрунтованих підстав порушення ним положень статуту та положень громадської організації, в тому числі й факту приниження честі та гідності членів відповідача.
Посилаючись на вказані обставини, позивач вважає, що є підстави для визнання незаконним рішення відповідача про його виключення з членів організації, а отже і для поновлення членства.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 07 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 січня 2022 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що набуття та втрата членства у громадській організації є реалізацією громадською організацією своїх повноважень у внутрішній статутній діяльності.
Оскільки цей позов подано подано на захист прав позивача щодо підстав набуття та припинення членства у Всеукраїнській молодіжній громадській організації «Національна організація скаутів України», які за своїм змістом не є цивільно-правовими відносинами та не впливають на повноваження громадської організації як учасника цивільних чи трудових правовідносин, що урегульовані нормами цивільного права, а є реалізацією Національної Ради Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Національна організація скаутів України» своїх повноважень у внутрішньостатутній діяльності (втрата та набуття членства у громадській організації), то вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду через систему «Електронний суд» касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою ті обставини, що позовні вимоги у цій справі заявлено з приводу виключення позивача з членів громадської організації, тобто вказаний спір пов`язаний виключно з поновленням членства позивача у самій громадській організації, а не в її органах управління (керівних органах), а тому цей спір не має корпоративних ознак. Також спір у зазначеній справі не пов`язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи (громадської організації).
Суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17.
Суди попередніх інстанцій помилково визначили господарську юрисдикцію спору, самоусунулись від здійснення правосуддя та порушили право позивача на захист.
Вважає, що неправомірна відмова суду першої інстанції розглядати спір по суті і приймати рішення у спосіб закриття провадження у справі, призвела до позбавлення його права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, що є порушенням ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відзив на касаційну скаргу відповідач до Верховного Суду не подав.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань визначається Законом України «Про громадські об`єднання» (Закон № 4572-VI), який набрав чинності з 01 січня 2013 року і спрямований на приведення аспектів створення і діяльності громадських організацій до вимог європейських стандартів.
Втручання органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб у діяльність громадських об`єднань, не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Об`єднання громадян діє на основі закону, статуту, положення. Тобто, визначаються питання, які належать до їх внутрішньої діяльності або виключної компетенції і підлягають самостійному вирішенню. Отже, втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у здійснювану в рамках закону діяльність об`єднань громадян не допускається.
У разі виникнення спору щодо порушення об`єднаннями громадян, їх посадовими і службовими особами прав і свобод громадянина останній має право на підставі статті 55 Конституції України звернутись за їх захистом до суду. Визначення належності питань до внутрішньоорганізаційної діяльності або виключної компетенції об`єднання громадян у кожному конкретному випадку вирішує суд у разі оскарження громадянином актів і дій таких об`єднань.
З урахуванням особливостей створення, діяльності та припинення громадського об`єднання (організації) при вирішенні питання про юрисдикцію суду у спорах за участю громадського об`єднання (організації) необхідно враховувати, що у статті 3 Закону України «Про громадські об`єднання»
(Закон № 4572-VI) передбачено, що громадські об`єднання утворюються і діють на принципах: 1) добровільності; 2) самоврядності; 3) вільного вибору території діяльності; 4) рівності перед законом; 5) відсутності майнового інтересу їх членів (учасників); 6) прозорості, відкритості та публічності.
Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об`єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об`єднання або припиненні членства (участі) в ньому.
Самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об`єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об`єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об`єднання, крім випадків, визначених законом.
Відсутність майнового інтересу передбачає, що члени (учасники) громадського об`єднання не мають права на частку майна громадського об`єднання та не відповідають за його зобов`язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об`єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об`єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).
Прозорість, відкритість передбачає право всіх членів (учасників) громадського об`єднання мати вільний доступ до інформації про його діяльність, у тому числі про прийняті громадським об`єднанням рішення та здійснені заходи, а також обов`язок громадського об`єднання забезпечувати такий доступ.
Статут громадського об`єднання - це установчий документ, що використовується для створення та провадження діяльності, містить правила, що регулюють права та обов`язки членів, визначає порядок управління та здійснення діяльності громадського об`єднання.
У статті 21 Закону України «Про громадські об`єднання» перелічені права громадського об`єднання. Також окремо зазначені права громадського об`єднання зі статусом юридичної особи, зокрема: право бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства; здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об`єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об`єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об`єднанням включаються до ЄДР.
Спори за участю громадського об`єднання зі статусом юридичної особи як учасника цивільних правовідносин підлягають розгляду у судах відповідно до вимог як ЦПК України, так і ГПК України залежно від змісту позовних вимог та сторін такого спору.
З урахуванням вимог зазначеного Закону можна дійти висновку, що юрисдикція суду не поширюється на правовідносини щодо створення громадського об`єднання чи громадської організації, визначення напряму її діяльності, здійснення управління діяльністю (окрім звільнення керівника), порядку та підстав набуття та припинення членства у громадській організації (громадському об`єднанні), участі у роботі громадської організації; делегування своїх представників на загальні збори громадської організації, у керівні органи, участі у розробці рішень та їх реалізації, можливості вносити пропозиції, рекомендації та проекти документів на розгляд органів громадської організації; користування послугами громадської організації, а також усіма видами методичної, консультативної та іншої допомоги, яку може надати громадська організація, на умовах, затверджених правлінням; обговорення питання роботи громадської організації та виборних органів, внесення пропозиції про вдосконалення їх діяльності; вимоги розгляду на засіданнях правління будь-яких питань, що стосуються діяльності громадської організації; отримання інформацію про роботу органів громадської організації, участі у заходах, які проводяться громадською організацією або організовані за її участю; користування підтримкою громадської організації для вдосконалення, розширення та підвищення ефективності своєї роботи, вільно обговорювати питання роботи громадської організації та виборних органів, внесення пропозиції про вдосконалення їх діяльності; установлення і розвитку через громадську організацію двосторонніх та багатосторонніх зв`язків з іншими членами громадської організації; отримання інформаційних, методичних та інших матеріалів, практичної допомоги у створенні професійних творчих центрів, майстерень, лабораторій та інше.
Внутрішньо статутною діяльністю громадського об`єднання (громадської організації) є питання її створення, визначення напряму діяльності, реалізація прав її членів на участь у такій діяльності у правовідносинах, що не є за своїм змістом цивільно-правовими та не впливають на повноваження громадської організації як учасника цивільних чи трудових правовідносин, які урегульовані нормами цивільного, господарського чи трудового права та стосуються цивільних прав та інтересів третіх осіб.
Тому набуття та втрата членства у громадській організації є реалізацією громадською організацією своїх повноважень у внутрішній статутній діяльності.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові
від 12 січня 2021 року № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20).
Звернувшись до суду з цим позовом позивач оспорює рішення Національної Ради Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Національна організація скаутів України» про його виключення з членів цієї організації та ставить питання про зобов`язання громадської організації поновити його членство.
Цей позов стосується набуття та втрати членства у громадській організації, поданий на захист прав позивача як її члена на участь у діяльності громадської організації, у правовідносинах, які за своїм змістом не є цивільно-правовими та не впливають на повноваження громадської організації як учасника цивільних чи трудових правовідносин, які урегульовані нормами цивільного, господарського чи трудового права та стосуються цивільних прав та інтересів третіх осіб.
Установивши, що заявлені позивачем вимоги щодо поновлення його членства у громадській організації безпосередньо стосується внутрішньостатутної діяльності Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Національна організація скаутів України», яка реалізувала свої повноваження у відносинах щодо втрати членства у ній, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та у зв`язку з цим закрив провадження у справі.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо підстав закриття провадження у справі провадження та за своїм змістом зводяться до доведення необхідності встановити право ОСОБА_1 на поновлення його членства у Всеукраїнській молодіжній громадській організації «Національна організація скаутів України» із застосуванням судового захисту в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 07 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк