ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2024 року
м. Київ
справа № 742/1716/23
провадження № 61-17035сво23
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д.,
Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Прилуцької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді
Бездідька В. М. від 21 червня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.,
від 30 жовтня 2023 року.
Сутність правової проблеми у справі
1. Позивачі (дідусь та бабуся дитини) звернулися до суду з позовом до відповідачки (матері їхньої онуки) про зобов`язання не чинити перешкоди у спілкуванні з онукою та встановлення способу участі у вихованні дитини і спілкуванні з нею.
2. Під час вирішення спору судами було встановлено, що відповідачка у справі не чинить перешкод у спілкуванні діду і бабі з їхньою онукою, однак між сторонами існує неузгодженість щодо порядку і способу участі баби та діда у спілкуванні з онукою.
3. Під час вирішення спору перед Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду постало питання щодо застосування, зокрема, приписів статті 257 Сімейного кодексу України при вирішенні спорів щодо участі баби та діда у вихованні дитини, а саме, чи є відмова у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (у випадку недоведення таких перешкод) підставою для відмови у визначенні способів участі баби та діда у вихованні дитини, якщо між сторонами спору не досягнуто відповідної згоди та існують певні суперечності.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
4. У квітні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з позовом до
ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Прилуцької міської ради, про зобов`язання не чинити перешкоди у спілкуванні з онукою та встановлення способу участі у вихованні дитини і спілкуванні з нею.
5. Свої вимоги позивачі мотивували тим, що їхній син - ОСОБА_4 перебував з ОСОБА_3 у шлюбі. Вони мають спільну доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишилася проживати з матір`ю. Посилалися на те, що ОСОБА_3 чинить перешкоди у спілкуванні з онукою.
6. Позивачі просили зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди їм у спілкуванні з онукою та встановити їм способи участі у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- бачитися з онукою щотижнево кожної суботи з 09:00 год до 18:00 год та неділі з 09:00 год до 18:00 год з правом забирати дитину до місця їхнього проживання, відвідувати культурно-освітні заклади, кінотеатри, дитячі кафе та інші заклади харчування, у перші два місяці з дня винесення рішення суду у справі у присутності матері, а у подальшому - без супроводу матері;
- у разі неможливості спілкування з дитиною у визначений час, перенести зустріч на наступні дні за домовленістю з матір`ю;
- забирати онуку на відпочинок та оздоровлення з виїздом за межі Чернігівської області та України, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області
від 21 червня 2023 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Прилуцької міської ради, про встановлення способу участі у вихованні дитини та порядку побачення з дитиною (онукою) задоволено частково.
8. Встановлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- бачитися з онукою щотижнево кожної суботи з 09 годин до 18 години та неділі з 09 години до 18 години, з правом забирати дитину до місця проживання позивачів, відвідувати культурно-освітні заклади, кінотеатри, дитячі кафе та інші заклади харчування, у перші два місяці з дня винесення рішення суду по справі у присутності матері, а у подальшому - без супроводу матері;
- у разі неможливості спілкування з дитиною у визначений час, перенести зустріч на наступні дні за домовленістю з матір`ю;
- забирати онуку на відпочинок та оздоровлення з виїздом за межі Чернігівської області та України, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
9. З урахуванням віку та найкращих інтересів дитини, суд першої інстанції вважав за необхідне частково задовольнити позовні вимоги, визначивши спосіб участі баби та діда у спілкуванні з онукою. Перешкод, які б чинила відповідачка у спілкуванні позивачів з дитиною, судом не встановлено, тому у задоволенні вимоги щодо зобов`язання відповідачки не чинити такі перешкоди відмовлено.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
10. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 червня 2023 року змінено у частині визначення часу побачень з дитиною.
11. Встановлено наступний порядок та способи участі баби і діда ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у вихованні онуки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попередньою домовленістю у відсутності матері: кожні 1 та 3 суботи місяця з
10:00 години до 12:00 години; 2 та 4 суботи місяця з 16:00 години до 18:00 години, враховуючи стан здоров`я дитини та погодні умови.
12. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
13. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
14. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_3 не чинити перешкоди у спілкуванні з онукою не оскаржується. При встановленні позивачам способів участі у вихованні та спілкуванні з онукою суд першої інстанції не надав правової оцінки висновку служби у справах дітей від 22 травня 2023 року № 02-16/3415 щодо встановлення часу спілкування позивачів з онукою, не врахував, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Натомість, суд апеляційної інстанції, враховуючи вік дитини (4 роки), вважав за можливе погодитися з висновком опікунської ради щодо участі у вихованні малолітньої ОСОБА_5 в частині визначення часу побачень позивачів з дитиною, який є обґрунтованим та відповідає інтересам дитини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15. У листопаді 2023 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області
від 21 червня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду
від 30 жовтня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
16. При відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції визначив, що підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду
від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13-ц (пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 742/1716/23.
18. У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року справу призначено до розгляду.
20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
21. Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2024 року прийнято справу до розгляду та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
22. Касаційна скарга ОСОБА_3 обґрунтована тим, що матеріали справи не містять доказів створення перешкод спілкуванню діда та баби з онукою. Заявниця вважає, що обов`язковою передумовою подання дідом/бабою позову про усунення перешкод у спілкуванні з онукою є наявність порушеного права. Недоведеність наявності таких перешкод є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13-ц.
23. На думку заявниці, під час вирішення спору судами було неправильно застосовано положення статті 257 СК України. Встановивши, що перешкод у спілкуванні з онукою у діда і баби не було створено, суди дійшли неправильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24. Батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
25. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 .
26. З 08 вересня 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 лютого 2023 року у справі № 742/2911/22 було розірвано.
27. Відповідно до висновку органу опіки та піклування Прилуцької міської ради № 02-16/3415 від 22 травня 2023 року рекомендовано встановити порядок побачення позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які мешкають по АДРЕСА_1 , з онукою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір`ю ОСОБА_3 , за адресою: кв. АДРЕСА_2 , наступним чином: 1, 3 субота місяця з 10:00 до 12:00 години; 2, 4 субота місяця з 16:00 до 18:00 години (до досягнення дитиною 4-річного віку у присутності матері дитини).
28. Дитина проживає разом з матір`ю. Позивачі та відповідачка не дійшли згоди щодо способів й порядку участі баби та діда у вихованні малолітньої онуки.
Позиція Верховного Суду
29. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов наступних висновків.
30. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, таякщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
31. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
32. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Підстави та мотиви передачі справи на розгляд об`єднаної палати
33. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновків щодо застосування норм права (статті 257 СК України) у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13-ц.
34. Передаючи справу на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходив з того, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права, тому задоволення вимоги баби та діда про зобов`язання одного з батьків дітей, з яким вони проживають, не чинити перешкоди у спілкуванні з онуками можливе лише за наявності таких перешкод. Водночас відмова у задоволенні позову про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (зокрема, внаслідок відсутності перешкод чи з інших підстав), з урахуванням того, що приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, не є підставою для відмови судом у визначенні способів участі баби та діда у вихованні дитини, місця та часу їхнього спілкування.
35. Подібний по суті висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 607/1377/22 (провадження № 61-11704св22).
36. Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13-ц (провадження № 61-37709св18), на яку посилається відповідачка у касаційній скарзі, Верховним Судом залишено без змін постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог діда та баби про усунення перешкод у спілкуванні з онуком і встановлення способу та порядку спілкування з ним, з посиланням на відсутність таких перешкод. У вказаній постанові зроблені висновки про те, що положеннями статті 257 СК України закріплено право баби і діда спілкуватися зі своїми внуками і брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом своїх прав щодо виховання онуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Визначено, що обов`язковою передумовою подання дідом/бабою позову про усунення перешкод у спілкуванні з онуком є встановлення перешкод, які чиняться у цьому іншими особами, з якими постійно проживає дитина, тобто наявність порушеного права.
37. За відсутності створення відповідачкою, з якою проживає малолітній син, діду дитини перешкод у спілкуванні з онуком, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про відмову діду у задоволенні позову.
38. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13-ц (провадження № 61-37709св18).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
39. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав (частина перша статті 2 ЦПК України).
40. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
41. Відповідно до статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
42. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).
43. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
44. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
45. Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного (сімейного) права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; перевага балансу інтересів; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
46. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
47. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
48. Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
49. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
50. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).
51. Главою 21 СК України визначено особисті немайнові права та обов`язки інших членів сім`ї та родичів.
52. Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
53. Частиною першою статті 263 СК України встановлено, що спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
54. Згідно з частиною першою статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
55. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України).
56. Конструкція статті 159 СК України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
57. Повага до приватного і сімейного життя є важливими правами, захист яких гарантується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини поняття «сімейне життя» у розумінні статті 8 Конвенції отримало достатньо широке тлумачення, не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні «сімейні зв`язки», зокрема, відносини між дитиною та близькими родичами (наприклад, бабою та дідом), оскільки останні можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті.
58. Під правом на повагу до сімейного життя баби та діда по відношенню до своїх онуків в першу розуміється право на підтримання нормальних стосунків між бабою або дідом та онуками шляхом контактів з ним. Такі контакти зазвичай відбуваються за згодою особи, яка несе батьківську відповідальність, а це означає, що доступ бабусі, дідуся до онука, як правило, здійснюється на розсуд батьків дитини.
59. У постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі
№ 295/13297/18 (провадження № 61-8094св20) вказано, що законодавцем визначено механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється у: (а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби, діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини друга, третя статті 257 СК України). Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не вирішив заявлений у справі спір з урахуванням вказаних вище норм права, порушив принцип правової визначеності, оскільки не визначив способи участі позивача у вихованні внука (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
60. У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі
№ 711/8611/20 (провадження № 61-9806св22) враховано інтереси малолітніх дітей та конкретні обставини справи, визначено порядок спілкування баби з онуками, оскільки це забезпечує якнайкращі інтереси дітей. Сама по собі наявність неприязних відносин між сторонами не є доказом, що останні створюють перешкоди позивачу у питаннях, пов`язаних з вихованням дітей.
61. У постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 607/1377/22 (провадження № 61-11704св22) зазначено, що при вирішенні спору суди попередніх інстанцій не врахували, що задоволення вимоги про зобов`язання відповідачки не чинити перешкоди позивачам у спілкуванні з онуками можливе лише у разі наявності перешкод позивачам з боку відповідача. З урахуванням обставин, встановлених судами та які визнавалися учасниками справи, відсутні підстави вважати, що відповідач чинить позивачам будь-які перешкоди у спілкуванні з їх онуками. Тому суди зробили неправильний висновок про задоволення цієї позовної вимоги. З урахуванням того, що сторонами не погоджено способи участі позивачів у вихованні онуків (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, суди обґрунтовано встановили наявність підстав для визначення порядку участі позивачів у спілкуванні та у вихованні онуків шляхом надання їм можливості бачитися з дітьми у визначені дні.
62. У постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 466/3563/19 (провадження № 61-5280св22) Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про усунення перешкод у спілкуванні, також про встановлення способу участі у спілкуванні з онукою, виходив з того, що суди встановили, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування бабусі та дідуся з онуком, врахували висновок органу опіки та піклування, наданий відповідно до вимог статей 19, 159, 263 СК України, відсутність доказів негативного впливу позивачів на дитину, тому з урахуванням інтересів дитини зробили обґрунтований висновок про часткове задоволення позову.
63. У постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі
№ 462/5189/20 (провадження № 61-11621св21) зазначено, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що дід має право спілкуватись зі своїм онуком, брати участь у його вихованні, тому дійшов висновку про визначення способів участі діда у вихованні онука та у спілкуванні з ним шляхом встановлення систематичних побачень. Час, місце і періодичність побачень суд визначив з урахуванням віку та інтересів дитини. У зазначеній справі суди попередніх інстанцій у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод відмовили, водночас позовну вимогу про встановлення способу часті у вихованні онука задовольнили.
64. У постанові від 24 січня 2024 року у справі № 686/13984/22 (провадження № 61-13193св23) Верховний Суд також погодився з висновками апеляційного суду щодо задоволення позовних вимог в частині визначення способів участі баби у вихованні онука, яким було змінено рішення суду першої інстанції у вказаній частині. У зазначеній справі у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідачки не чинити перешкоди у спілкуванні позивачці з онуком було відмовлено.
65. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою у цій справі,
ОСОБА_3 вказувала, що матеріали справи не містять доводів та доказів перешкоджання спілкуванню діда та баби з онукою, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Водночас, у відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 вказала, що дитина не знає позивачів як родичів, духовного контакту у дитини з дідом та бабою ніколи не було.
66. З урахуванням викладеного, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що відмова у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (у випадку не встановлення таких перешкод) не є підставою для відмови судом у визначенні способів і порядку участі баби та діда у вихованні дитини. Інше призводило б до формальних перешкод у реалізації дідом і бабою прав, передбачених частиною другою статті 159, частиною першою статті 263 СК України, а також могло б призвести до порушення гарантій, передбачених статтею 8 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
67. Такі висновки підтверджуються наведеною вище судовою практикою Верховного Суду при вирішенні спорів щодо усунення перешкод у спілкуванні та вихованні, встановлення способу участі у вихованні дитини та порядку побачення діда і баби з дитиною (онукою).
Висновки про застосування норм права
68. Позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права та є окремим способом захисту порушеного права діда й баби на спілкування з онуками.
69. Відмова у задоволенні позову про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (зокрема, внаслідок недоведеності перешкод чи з інших підстав), не є підставою для відмови судом у захисті й реалізації прав, передбачених частиною другою статті 159, частиною першою статті 263 СК України - визначенні способів участі баби та діда у вихованні дитини, місця та часу їхнього спілкування.
Щодо відступлення від висновків Верховного Суду
70. Консультативна рада Європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень (пункт 49) зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.
71. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
72. З урахуванням неведеної у цій постанові судової практики Верховного Суду щодо застосування положень статтей 159, 257, 263 СК України у спірних правовідносин та правових висновків, висловлених у цій постанові, слід відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13-ц (провадження № 61-37709св18), на яку посилається відповідачка у касаційній скарзі, про те, що обов`язковою передумовою (підставою) задоволення позову діда та/або баби про встановлення способу та порядку участі у вихованні онуків є наявність перешкод у спілкуванні з онуком, які чиняться іншими особами, з якими постійно проживає дитина.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
73. Доводи касаційної скарги висновків суду першої інстанції, в незміненій за результатами апеляційного перегляду частині, та апеляційної інстанції не спростовують, на правильність висновків судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог в частині встановлення діду та бабі способу участі у вихованні дитини і спілкуванні з дитиною та відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання не чинити перешкоди у спілкуванні з онукою - не впливають.
74. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області
від 21 червня 2023 року з урахуванням змін, внесених за результатами апеляційного перегляду справи, та постанову Чернігівського апеляційного суду
від 30 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: А. І. Грушицький
Б. І. Гулько
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська
