ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 липня 2021 року
м. Чернівці
справа № 727/7417/20
провадження 22-ц/822/608/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіна Н. Ю.
суддів Владичана А.І., Одинака О.О.
учасники справи
позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк»
відповідач ОСОБА_1
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 29 грудня 2020 року, головуючий у першій інстанції Слободян Г.М.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» у вересні 2020 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Зазначало, що між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір шляхом подачі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 15 липня 2019 року №SAMABWFC 10072834433, за яким ОСОБА_1 надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 44,4% на рік на суму залишку кредиту.
Договір складається з анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг у А-Банку, тарифами банку, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms.
Посилалося на невиконання ОСОБА_1 зобов`язання з сплати кредиту в сумі 14033 грн. 13 коп., відсотків в сумі 5942 грн. 63 коп., штрафу в сумі 352 грн. 11 коп.
Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 15 липня 2019 року №SAMABWFC 10072834433 в сумі 20327 грн. 87 коп.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 29 грудня 2020 року позов Акціонерне товариство «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 15 липня 2019 року №SAMABWFC 10072834433 в сумі 14033 грн. 13 коп.
В решті відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» в апеляційній скарзі просить заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 29 грудня 2020 року в частині відмови у позові Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків в сумі 5942 грн. 63 коп., штрафу в сумі 352 грн. 11 коп. скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків та штрафу задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Зазначає про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, виникнення правовідносин між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 з договору приєднання, підтвердження ОСОБА_1 в анкеті-заяві про ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг у А-Банку, вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на виконання договору, узгодження у паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» у письмовій формі умов кредитування, строку, процентної ставки.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Акцент-Банк» підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно роз`яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов`язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.
У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Акціонерним товариством «Акцент-Банк» заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 29 грудня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» кредиту в сумі 14033 грн. 13 коп. не оскаржується.
Задовольняючи позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості частково, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» за договором між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 кредиту від 15 липня 2019 року №SAMABWFC 10072834433 кредиту в сумі 14033 грн. 13 коп.
На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив про невиконання ОСОБА_1 зобов`язання з повернення кредиту в сумі 14033 грн. 13 коп.
Вважав недоведеним правомірність нарахування прострочених відсотків, штрафу.
При цьому суд першої інстанції послався на те, що Умови та правила надання банківських послуг в А-Банку, тарифи не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки вони не містять підпису ОСОБА_1 .
Вважав недоведеним, що саме наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, тарифи розуміла ОСОБА_1 та ознайомилася з ним, подаючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку, вони містили умови щодо ціни договору у формі сплати процентів, неустойки.
Послався на неможливість застосування до правовідносин правил частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг у А-Банку, тарифи, що розміщені на офіційному сайті Акціонерного товариства «Акцент-Банк» https://a-bank.com.ua/terms неодноразово змінювалися банком.
Водночас судом першої інстанції встановлено, що у анкеті-заяві ОСОБА_1 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 15 липня 2019 року №SAMABWFC 10072834433 відсутні умови договору про встановлення відсотків, неустойки.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення наведеним нормам не відповідає в частині.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір шляхом подачі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 15 липня 2019 року №SAMABWFC 10072834433.
Договір складається з анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг у А-Банку, тарифами банку, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права при прийнятті постанови
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
На підставі частини 1 та 2 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини 1, 2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно з ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Оферта може мати письмовий вигляд коли вона має форму єдиного документа, тобто проекту договору, листа, телеграми тощо, що надсилаються акцептанту поштою чи за допомогою іншого технічного засобу зв`язку.
Наслідком надання оферти є те, що коли адресат оферти відізветься й у будь-якій формі висловить згоду укласти договір на зазначених в оферті умовах, його слід визнати укладеним.
На підставі положень частини 1-3 ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в препозиції укласти договір або не встановлено законом.
Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень статей 1048-1052 ЦК України істотними умовами є мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Частиною 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.
На підставі ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Частиною 2 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 вчинено анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 15 липня 2019 року №SAMABWFC 10072834433.
За змістом анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку від 15 липня 2019 року №SAMABWFC 10072834433 дана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, основними умовами обслуговування і кредитування складають договір між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 про надання банківських послуг.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про неможливість застосувати до вказаних правовідносин правил частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілими всім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші
За таких обставин за відсутності підтвердження про запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, надані Акціонерним товариством «Акцент- Банк» витяг з Умов та правила надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підставі ч.1 ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не будо подано.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 29 грудня 2020 року в частині задоволення позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредиту в сумі 14033 грн. 13 коп. не оскаржується, відтак на час розгляду справи апеляційним судом є таким, що набрало законної сили з огляду на приписи ч.1 ст.273 ЦПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 29 грудня 2020 року встановлено не виконання ОСОБА_1 обов`язку з повернення Акціонерному товариству «Акцент-Банк» кредиту в сумі 14033 грн. 13 коп., тому наведені обставини не потребують доказування при апеляційному розгляді.
Отже, заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 29 грудня 2020 року в частині задоволення позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредиту в сумі 14033 грн. 13 коп. містить преюдиційний факт не виконання ОСОБА_1 обов`язку з повернення Акціонерному товариству «Акцент-Банк» кредиту в сумі 14033 грн. 13 коп.
Разом з тим заслуговують на увагу посилання Акціонерного товариства «Акцент-Банк» в апеляційній скарзі на те, що підлягають стягненню відсотки, штраф, досягнення між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 згоди у письмовому вигляді щодо сплати відсотків, неустойки за користування кредитом.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» посилалося на Умови та правила надання банківських послуг у А-Банку, як невід`ємні частини спірного договору.
Надані Акціонерним товариством «Акцент-Банк» Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника ОСОБА_1 .
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг А-Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Разом із тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розумів відповідач, був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Не заслуговують на увагу доводи Акціонерного товариства «Акцент-Банк», на які є посилання в апеляційній скарзі, щодо не заперечення ОСОБА_1 ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами.
Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16-ц.
Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
ОСОБА_1 не подано до суду першої інстанції відзиву, здійснено заочний розгляд справи.
Тобто у розумінні частини першої статті 82 ЦПК України відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 визнає Умови та правила надання банківських послуг, що додані Акціонерним товариством «Акцент-Банк» до позовної заяви.
Разом з тим до матеріалів справи приєднано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна карта», який містить відомості про підписання ОСОБА_1 паспорту ІНФОРМАЦІЯ_1 електронним підписом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно зі частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно пункту 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна карта» вбачається, що в розділі «підпис споживача» зазначено: «Підпис клієнта: ОСОБА_1 , 15 липня 2019 року 13:05 підтверджено ОТП 47 з номера телефону НОМЕР_1 , що ознайомлений з дійсними Умовами та Правилами надання банківських послуг дата, ПІБ, підпис».
Відповідно паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна карта» ОСОБА_1 повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредитної картки, а саме: тип кредиту; суму ліміту; строк договору та строк кредитування; спосіб та строк надання кредиту; процентна ставка; тип процентної ставки; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача; реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту; підвищена процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язань щодо повернення кредиту та інше.
Пункт 4 паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна карта» містить зазначення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, зокрема, зазначено, що процентна ставка у межах пільгового періоду - 0,00001 % відсотка на місяць, процентна ставка -3,9% на місяць (46,8% річних) для картки «Універсальна» або 3,7% в місяць (44,4% річних) для картки «Універсальна Gold». При цьому в застереженнях до цього пункту вказано, що наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Використання інших способів надання кредиту та/або зміна інших вищезазначених умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (а.с.7-8).
За змістом пункту 6 паспорта процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 7,8% у місяць (93,6% річних) для картки «Універсальна» або 7,4%у місяць (88,8% річних) для картки «Універсальна Gold», штраф за несвоєчасне погашення кредиту або відсотків списується в день списання відсотків 50 грн. кожен раз, коли виникає прострочення по уплаті обов`язкового щомісячного платежу повністю або частково на суму від 100 грн., 100 грн. кожен раз, коли виникає прострочення по уплаті обов`язкового щомісячного платежу на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше, 500 грн. + 5% від суми загальної заборгованості у разі непогашення протягом 60 календарних днів простроченого по уплаті обов`язковго щомісячного платежу за карткою із порушеним строком більше ніж на 30 днів, пеня не застосовується.
З огляду на наведене висновки суду першої інстанції про недосягнення Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 згоди щодо розміру відсоткової ставки, неустойки не відповідають обставинам справи.
На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 кредиту від 15 липня 2019 року №SAMABWFC10072834433 встановлено не виконання зобов`язння із здійснення сплати відсотків з серпня 2019 року по червень 2020 року в сумі 5942 грн. 63 коп., штрафу з листопада 2019 року по червень 2020 року в сумі 352 грн. 11 коп.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18.
За змістом пункту 3 паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна карта» строк кредитування 240 місяців.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
За змістом частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункт 90)).
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та неустойку (штраф, пеню) припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Таким чином, у справі, яка переглядається, вимоги банку про стягнення відсотків ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Ураховуючи наведене суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» відсотків в сумі 5942 грн. 63 коп., штрафу в сумі 352 грн. 11 коп. на порушення норм матеріального права.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи викладене заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 29 грудня2020 року в частині відмови у позові Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення відсотків підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1ст.376 ЦПК України.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно частин 1статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судом апеляційної інстанції позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків та штрафу задоволено.
Встановлено, що Акціонерним товариством «Акцент-Банк» сплачено судовий збір при поданні апеляційної скарги в сумі 3153 грн. за платіжним дорученням Акціонерного товариства «Акцент-Банк» №1619675030 від 29 квітня 2021 року.
Отже, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» підлягає стягненню судовий збір в сумі 3153 грн.
Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 29 грудня 2020 року в частині відмови у позові Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків та штрафу скасувати.
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків та штрафу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» за договором між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 кредиту від 15 липня 2019 року №SAMABWFC10072834433 відсотки в сумі 5942 грн. 63 коп., штраф в сумі 352 грн. 11 коп.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати в сумі 3153 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення 4 серпня 2021 року.
Головуючий Н.Ю. Половінкіна
Судді А.І. Владичан
О.О. Одинак
