Справа № 712/2034/20
Провадження № 2/712/201/21
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 січня 2021 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Романенко В.А.
за участю секретаря Назаренко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доТОВ «Фінансовакомпанія «СітіФінанс»,треті особи: ОСОБА_2 приватнийнотаріус Броварськогорайонного нотаріальногоокругу Київськоїобласті,Приватний виконавецьвиконавчого округуЧеркаської областіЧупис ТетянаПетрівна провизнання виконавчогонапису таким,що непідлягає виконання, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», треті особи: ОСОБА_2 приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області, Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяна Петрівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконання, посилаючись на те, що 29.12.2014 року між позивачем та ПАТ Банк «Траст» було укладено кредитний договір № R141.0049062 на суму 25000 гри., строком на 60 місяців, відповідно до якого надано ОСОБА_1 кредитні кошти під 36% відсотків річних за користування кредитними коштами.
Належні до сплати кошти вона сплачувала добросовісно кожного місяця. Останній платіж було здійснено в 20 жовтня 2016 року. В грудні 2016 року їй було повідомлено співробітниками банку, щоб платежі поки не здійснювала в зв`язку з ліквідацією банку. Тобто, саме з 20 жовтня 2016 року почав свій перебіг термін позовної давності і закінчився в 21 листопада 2019 року.
04.12.2019 року, приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В, було вчинено виконавчий напис за № 6401, щодо стягнення грошових коштів у сумі 42492 грн. 03 коп. з ОСОБА_1 . З яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 11108,13 грн.; прострочена заборгованість за комісією - 21411,60 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам - 3177,84 грн.;
Зазначений виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, відкрито неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису.
Нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В, вчиняючи вказаний напис, не пересвідчився у безспірності заборгованості ОСОБА_1 перед банком за відповідним договором, крім того не врахував пропуск строку позовної давності. Так, в виконавчому написі зазначено, що строк платежу за договором настав. Однак не вказав, коли саме, якого числа, місяця та року. Зрозуміло, що точна дата не вказана не випадково, так як зазначення такого терміну очевидно б показувало, що термін позовної давності сплинув.
Крім того, наведені суми стягнення за період, що вказаний в виконавчому написі, а саме за період з 04.06.2019 року по 11.11.2019 року, не відповідає математичній сумі платежів, що вказані в додатку до договору, за цей самий період. Кількість платежів в даний період складає 6 х на суму 1592,50 = 9555 грн. Заборгованість за комісією 6 х 697,50 = 4185 грн. Заборгованість по відсоткам 172.11+140.33+131.02+103.57+79.37+52.68 = 679,08 грн.. Очевидна не відповідність. Ніякого розрахунку заборгованості стягувачем не надано та нотаріусом не наведено. Графік платежів в додатку до договору, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог до боржника.
05.02.2020 року, приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П., було відкрито виконавче провадження №61168751.
Вважає виконавчий напис вчинено із грубим порушенням порядку вчинення нотаріальних дій, і відповідачем пропущено строк, протягом якого відповідач міг звернутися із заявою про вчинення оскаржуваного виконавчого напису.
Нотаріус не повідомив боржника про те, що до нього звернулися з заявою про вчинення виконавчого напису, що створює ситуацію коли боржник не міг ніяким чином заперечувати проти незаконно нарахованих сум і відповідно нотаріус не мав вчиняти виконавчий напис оскільки ним не була перевірена безспірність вимог кредитора (відповідача). Наслідки такого неповідомлення зазначені в узагальненні ВССУ від 07.02.2014 року про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні. А саме в п. 10 вказаного узагальнення зазначено, що неповідомлення боржника про вимогу кредитора є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Просить визнати виконавчий напис № 6401, від 04.12.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В, щодо стягнення грошових коштів у сумі 42492 грн. 03 коп., з ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню. Судові витрати покласти на відповідача.
Позивач в судове засідання не з`явилася, скерувала до суду заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача. Позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Представник ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, з заявами та клопотаннями до суду не звертався.
Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області,приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, з заявами та клопотаннями до суду не звертався.
Дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).
Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 3, 7, 10 ч. 2ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно дост. 15 ЦК Україникожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.12.2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ Банк «Траст» було укладено кредитний договір № R141.0049062 на суму 25000 гри., строком на 60 місяців, відповідно до якого надано ОСОБА_1 кредитні кошти під 36% відсотків річних за користування кредитними коштами.
04.12.2019 року, приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В, було вчинено виконавчий напис за № 6401, щодо стягнення грошових коштів у сумі 42492 грн. 03 коп. з ОСОБА_1 . З яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 11108,13 грн.; прострочена заборгованість за комісією - 21411,60 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам - 3177,84 грн..
05.02.2020 року, приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П., було відкрито виконавче провадження №61168751.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року за наслідками розгляду цивільної справи № 756/7916/15-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Відповідно до зазначених норм нотаріус, перш ніж вчиняти виконавчий напис, повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який мова йдеться в Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів встановлених Кабінетом Міністрів України, чи оформлені ці документи належним чином, чи підтверджується подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язань, чи не виник спір між зацікавленими особам, чи не минув встановлений строк для вчинення виконавчого напису.
Нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В, вчиняючи вказаний напис, не пересвідчився у безспірності заборгованості ОСОБА_1 перед банком за відповідним договором, крім того не врахував пропуск строку позовної давності. Так, в виконавчому написі зазначено, що строк платежу за договором настав, однак не зазначено, коли саме, якого числа, місяця та року. Крім того, наведені суми стягнення за період, що вказаний в виконавчому написі, а саме за період з 04.06.2019 року по 11.11.2019 року, не відповідає математичній сумі платежів, що вказані в додатку до договору, за цей самий період. Ніякого розрахунку заборгованості стягувачем не надано та нотаріусом не наведено. Графік платежів в додатку до договору, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог до боржника.
Крім того, нотаріус не повідомив боржника про те, що до нього звернулися з заявою про вчинення виконавчого напису, що створює ситуацію коли боржник не міг ніяким чином заперечувати проти нарахованих сум і відповідно нотаріус не мав вчиняти виконавчий напис оскільки ним не була перевірена безспірність вимог кредитора. Наслідки такого неповідомлення зазначені в узагальненні ВССУ від 07.02.2014 року про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні. А саме в п. 10 вказаного узагальнення зазначено, що неповідомлення боржника про вимогу кредитора є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Згідно з ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ч. 1 ст. 77, ст.79 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ч. 1ст. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Оскільки позивачявляється інвалідомдругої групита відповіднодо ЗаконуУкраїни звільненавід сплатисудового збору,тому відповіднодо ст.141ЦПК Українидо стягненняз відповідача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 840,80 грн..
Суд, на підставі ст. ст. 280 - 283 ЦПК України ухвалив про заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів.
КеруючисьКонституцією України, Законом України «Про нотаріат», ст.ст.15, 16, 18, 253, 257, 261 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 19, 76-80, 81, 141,258,263-265,280-282, 354, 355 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», треті особи: ОСОБА_2 приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області, Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяна Петрівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконання задоволити.
Визнати виконавчий напис № 6401, від 04.12.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В, щодо стягнення грошових коштів у сумі 42492 грн. 03 коп., з ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з ТОВ «Фінансовакомпанія «СітіФінанс» на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд (з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Черкаського апеляційного суду) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий:
