Постанова
Іменем України
06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 711/1348/19
провадження № 61-21091 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,
Гулька Б. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Джоін АП!»,
третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 липня
2019 року у складі судді Демчика Р. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у складі колегії суддів:
Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Єльцова В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Джоін АП!», третя особа - фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_2 ,
про визнання недійсним пункту договору, стягнення матеріальної
та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 06 липня 2018 року між нею, ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 в особі ОСОБА_4 , яка діяла
на підставі довіреності, відповідно до агентського договору на реалізацію продукту та за дорученням туроператора ТОВ «Джоін АП!» було укладено договір про надання туристичних послуг № 1202186, за яким туроператор зобов`язався надати туристичні послуги, а саме тур тривалістю з 24 липня 2018 року по 31 липня 2018 року. Виліт з м. Києва призначено на 24 липня 2018 року на 03 год 00 хв, а прибуття в м. Шарм Ель Шейх - на 24 липня
2018 року на 06 год 00 хв, рейс KUP 5301 Sky Up (A-330-200).
Вказувала, що 23 липня 2018 року, їдучи в автобусі у напрямку м. Києва, близько 17 год 30 хв працівником туроператора її було повідомлено
в телефонному режимі, що виліт перенесено на 24 липня 2018 року
на 17 год 00 хв, тобто на 14 год пізніше запланованого часу. Таким чином, вона прилетіла в м. Шарм Ель Шейх 24 липня 2018 року о 20 год 00 хв. Враховуючи час прибуття, вона фактично відпочивала на один день менше запланованого.
Крім того, через вказані зміни вона разом з ОСОБА_3 змушені були шукати у вечірній час заклади харчування, орендувати номер в готелі, щоб переночувати, що створило додаткові незручності. Враховуючи наявність кількох валіз та сумок, пересування по місту здійснювалося ними на таксі, на що витрачено близько 500,00 грн (на двох), вартість готелю склала 750,00 грн з особи, на харчування потрачено близько 300,00 грн
з особи, що в сумі становило 1 300,00 грн на одну особу.
Зазначала, що туроператор свідомо реалізовував туристичний продукт
на рейс, який не було заплановано в міжнародному аеропорту «Бориспіль», альтернативні варіанти їм не пропонувалися, а різниця між замовленими
та фактично наданими туристичними послугами не повернута.
З урахуванням ціни туру (10 435,00 грн з особи) та часу запланованого відпочинку (182 год 30 хв) вважала, що вартість однієї години відпочинку становила 57,17 грн, а вартість однієї хвилини відпочинку - 0,95 грн. Ненадані туристичні послуги обчислені нею у розмірі 1 600,76 грн на двох осіб, тобто 800,38 грн на одну особу.
Також їй було завдано моральну шкоду, яка полягала у душевних стражданнях, пов`язаних з перебуванням без місця проживання в іншому місті, перенесенням вильоту, транспортними незручностями, пошуками закладів харчування та готелю, яку оцінила у розмірі 5 000,00 грн.
Крім того, вважала недійсним пункт 6.7 договору про надання туристичних послуг від 06 липня 2018 року № 1202186, згідно з яким відповідальність
за скасування чи зміну часу відправлення та прибуття транспортних засобів та пов`язані із цим обсяги і строки туру несе перевізник. Також вказувала, що туроператор є перевізником за договором, а тому повинен виплачувати компенсацію за скасування рейсу.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним п. 6.7 договору про надання туристичних послуг від 06 липня 2018 року
№ 1202186, укладений між нею, ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2
в особі ОСОБА_4 , що діяла на підставі агентського договору на реалізацію турпродукту від імені та за дорученням туроператора
ТОВ «Джоін АП!», стягнути з ТОВ «Джоін АП!» на свою користь компенсацію за скасування рейсу KUP5301 Sky Up (А-330-200) у розмірі 12 392,00 грн, вартість ненаданих туристичних послуг у розмірі 800,38 грн і 5 000,00 грн.
на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 липня
2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір про надання туристичних послуг від 06 липня 2018 року № 1202186 підписаний сторонами, у момент укладення жодних пропозицій щодо внесення змін
до умов договору від позивача не надходило, що свідчить про її згоду
з усіма умовами договору. Факт того, що положення договору несправедливі, обмежують права позивача та порушують принцип добросовісності не доведено.
ОСОБА_1 скористалася туристичними послугами, не відмовилася
від них та прибула до місця відпочинку 24 липня 2018 року, тобто згідно умов договору. Крім того, позивачу було виплачено суму страхового відшкодування за затримку рейсу. Суд також зазначив, що позовні вимоги про стягнення компенсації за скасування рейсу не підлягають задоволенню, оскільки виключно на перевізника покладається відповідальність за сплату суми компенсації, яким не є ТОВ «Джоін АП!» (частина п`ята статті 104 Повітряного кодексу України).
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, так як у спорах про захист прав споживачів передбачено відшкодування моральної шкоди
у випадках, якщо шкода завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я чи смертю, а таких обставин судом не встановлено.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 липня
2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, щосудом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи
та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_1 скористалася запропонованою відповідачем альтернативою, не відмовилася від надання туристичних послуг та потрапила до місця відпочинку 24 липня 2018 року,
як і було передбачено підпунктом 1) пункту 2.1 договору про надання туристичних послуг від 06 липня 2018 року № 1202186, а затримка рейсу
не призвела до істотних змін тривалості відпочинку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 28 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 711/1348/19 із Придніпровського районного суду м. Черкаси та надано строк для подання відзиву
на касаційну скаргу.
У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про те, що відповідачем були виконані всі умови укладеного договору, а також про відсутність істотних змін у тривалості відпочинку. Вказує, що ТОВ «Джоін АП!» не пропонувало їй у якості альтернативи продовження туристичного продукту чи повернення коштів.
Крім того, судами безпідставно не застосовано до спірних правовідносин положення пункту 5 частини першої статті 4, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», частини першої статті 25, статті 33 Закону України «Про туризм», а статті 20, 32 Закону України «Про туризм» застосовані судами невірно.
Зазначає, що туроператор є перевізником за укладеним договором і саме він повинен здійснити виплату компенсації за скасування рейсу. При цьому вказує на наявність правових підстав для визнання недійсним пункту 6.7. договору про надання туристичних послуг від 06 липня 2018 року
№ 1202186 та покладання на відповідача обов`язку по відшкодуванню моральної шкоди.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «Джоін АП!», в якому вказується, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України закріплено, що провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати
або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про туризм» за договором
на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.
До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.
Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.
За змістом частин першої, другої статті 23 Закону України
«Про туризм» ваучер - форма письмового договору на туристичне або
на екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно
до цьогоЗакону. У договорі на туристичне обслуговування, укладеному шляхом видачі ваучера, мають міститися такі дані: найменування
та місцезнаходження суб`єкта туристичної діяльності, номер ліцензії (дозволу) на відповідний вид діяльності, юридична адреса; прізвище, ім`я (по батькові) туриста; строки надання і види туристичних послуг, їх загальна вартість; назва, адреса та номер телефону об`єкта розміщення, його тип
та категорія, режим харчування; розмір фінансового забезпечення відповідальності туроператора (турагента) або межі відповідальності суб`єкта туристичної діяльності за договором агентування; інші дані, обумовлені характером угоди, складом групи тощо; дата видачі ваучера.
Частиною першою статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 902 ЦК України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником
за порушення договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.
Таким чином, майнова відповідальність покладається на суб`єкта туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору
між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та з вини якого замовнику (туристу) завдано збитків.
Встановлено, що 06 липня 2018 року між турагентом ФОП ОСОБА_2
в особі ОСОБА_4 , яка діяла на підставі довіреності, відповідно до агентського договору на реалізацію тур продукту від імені та за дорученням туроператора ТОВ «Джоін АП!» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,
як туристами, укладено договір про надання туристичних послуг № 1202186
(а. с. 16-24).
Згідно з пунктом 2.1 вказаного договору, туроператор через турагента зобов`язується відповідно до заявки туриста на бронювання забезпечити надання комплексу туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується на умовах даного договору прийняти їх та оплатити.
Позивач посилалась на те, що туроператор зобов`язався надати туристичні послуги, а саме тур тривалістю з 24 липня 2018 року по 31 липня 2018 року. Виліт з м. Києва призначено на 24 липня 2018 року на 03 год 00 хв,
а прибуття в м. Шарм Ель Шейх на 24 липня 2018 року на 06 год 00 хв, рейс KUP 5301 Sky Up (A-330-200), однак виліт було перенесено на 24 липня
2018 року на 17 год 00 хв, тобто на 14 год пізніше запланованого часу.
Відповідно до пунктів 4.18, 4.20 вказаного договору, якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування турагент не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору
на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, турагент повинен
з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими,
які надано. Якщо турист скористався запропонованою йому альтернативною послугою, претензії щодо ненадання послуг, що обумовлені в листі бронювання та договорі на туристичне обслуговування, вважаються необґрунтованими, а послуги за договором наданими належним чином
і в повному обсязі. туроператор вважається таким, що виконав свій обов`язок перед туристом в повному обсязі.
Вказані положення кореспондуються зі змістом частини одинадцятої статті 20 Закону України «Про туризм».
Згідно з пунктом 6.6 договору у випадку невідповідності умов туру умовам даного договору, турист зобов`язаний повідомити турагента
або представника приймаючої сторони у найкоротший термін для надання можливості усунення вказаних зауважень до послуг. У разі, якщо турист
не повідомив турагента або представника приймаючої сторони
про наявність зауважень до послуг або невідповідності послуг, заявленим
у договорі, однак належним чином прийняв їх, тобто використав, претензії
в даному випадку турагентом не приймаються. Для отримання компенсації за ненадані послуги у країні тимчасового перебування туристу необхідно скласти акт невідповідності послуг за власним підписом та підписом представника приймаючої сторони. У разі можливості пред`явити турагенту офіційний письмовий документ, виданий третьою стороною, що надає послуги, які включені до туристичного продукту з підтвердженням факту неможливості надання послуг.
Частиною 15 статті 20 Закону України «Про туризм» якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються
Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не при ступив до виконання зобов`язань за договором.
Крім того, відповідно до пункту 6.7 договору, відповідальність
за скасування чи зміну часу відправлення та прибуття транспортних засобів та пов`язані з цим зміни обсягу і строків туру, несе перевізник, відповідно
до Правил міжнародних пасажирських перевезень. Туроператор/турагент
не несе відповідальності за збитки, спричинені туристу у випадку відміни рейсу перевізником, зміни часу відправлення/прибуття транспортних засобів перевізника, а також пов`язані із цим зміни програми туру.
Всі претензії, позови, пов`язані з неналежним наданням транспортних послуг, ненаданням транспортних послуг або їх затримка, що призвело до збитків пред`являються безпосередньо перевізникам у відповідності
з Правилами повітряних перевезень пасажира та багажу.
Згідно з пунктом 2 чартерного пасажирського квитка та багажної квитанції, виданого на ім`я позивача, перевізник зобов`язується вжити всіх залежних від нього заходів, щоб перевезти пасажира і багаж у розумні строки. Час, вказаний в перевізних та інших документах, не гарантується і не є складовою частиною цього договору. Перевізник може без попередження змінити повітряне судно, змінити чи відмінити посадку в пунктах, зазначених у квитку. Розклад може бути змінено без попередження пасажира. Відповідальність що інформування пасажира про зміну розкладу (часу перевезення) покладається на фрахтувальника рейсу (а. с. 8).
У пункті 6.8 договору передбачено, що сторони цього договору усвідомлюють та погоджуються що туроператор діє, як агент від компаній перевізник та надавачів готельних послуг і виступає, як посередник між туристом та вказаними надавачами послуг без набуття для себе зобов`язань виступати як надавач готельних та/або послуг з авіаперевезення.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ОСОБА_1 скористалася альтернативною послугою туроператора, не відмовилася від надання туристичних послуг та потрапила до місця відпочинку 24 липня 2018 року, тобто в дату, яка передбачена умовами договору про надання туристичних послуг від 06 липня 2018 року № 1202186, а тому у задоволенні вимог позивача про стягнення з ТОВ «Джоін АП!» вартості ненаданих туристичних послуг обґрунтовано відмовлено.
При цьому затримка рейсу не призвела до істотних змін тривалості відпочинку, а туристам ( ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ) було виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 5 288,00 грн на двох осіб
на підставі страхового акту від 08 листопада 2018 року № 11/18-605 ВПЗК/Н ТОВ «Страхова компанія «Укрфінстрах» (а. с. 74-77).
Правовідносини у галузі авіаперевезення регулюються Конвенцією про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 28 травня 1999 року, яка набрала чинності для України 06 травня 2009 року, Повітряним кодексом України (далі - ПК України) та Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу, які затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2012 року № 735, (далі - Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу).
Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Відповідно до статті 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Згідно з пунктами 1, 2 глави 1 розділу ІV Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу пасажирський квиток та багажна квитанція
є підтвердженням укладення договору про перевезення та відображають його умови. Квиток надає право пасажиру на переліт відповідним рейсом (рейсами) і зобов`язує перевізника здійснити відповідне перевезення пасажира та його багажу, а також надати інші послуги, пов`язані
з перевезенням, згідно з умовами договору перевезення, крім випадків, визначених у пункті 4 цієї глави.
Аналогічні положення закріплені пунктами 1-3 глави 1 розділу ІІІ Авіаційних правил України «Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу», затверджених наказом Державної авіаційної служби України
від 26 листопада 2018 року № 1239.
За змістом частини п`ятої статті 104 ПК України якщо пасажирам відмовлено у перевезенні проти їхньої волі, перевізник має виплатити компенсацію зокрема у розмірі 400 євро - для рейсів дальністю від 1 500
до 3 500 кілометрів.
Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно визначили характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та в частині відмови у задоволенні позовних вимог
про стягнення компенсації, яка передбачена частиною п'ятою статті 104
ПК України, ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, так як
ТОВ «Джоін АП!» не має статусу перевізника.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові
від 30 жовтня 2019 року у справі № 761/35935/15-ц, провадження
№ 61-23691св18.
У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада
2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання касаційної скарги
на наявність правових підстав для визнання недійсним пункту 6.7 договору про надання туристичних послуг від 06 липня 2018 року № 1202186, так як при його укладенні ОСОБА_1 була обізнана з усіма умовами договору, погодилася з ними, доказів того, що положення договору обмежують її права з підстав несправедливості позивачем не надано, судами таких обставин не встановлено.
Крім того, колегія суддів не вбачає правових підстав для покладання
на відповідача обов`язку по відшкодуванню моральної шкоди
та погоджується із висновками судів попередніх інстанцій у цій частині, оскільки неналежного виконання договору про надання туристичних послуг судами не встановлено, а у спорах про захист прав споживачів передбачено відшкодування моральної шкоди у випадках, якщо шкода завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я
чи смертю.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення
не впливають.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 липня
2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 жовтня
2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
