ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2020 року
м. Черкаси
Справа № 705/5742/19Провадження № 22-ц/821/1196/20Категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Бородійчука В.Г.
за участю секретаря: Винник І.М.
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»
відповідач: ОСОБА_1
в с т а н о в и в :
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до умов укладеної між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 . Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 14 травня 2013 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 4752, 42 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється з 1 по 25 число кожного місяця шляхом надання відповідачкою банку грошових коштів (щомісячного платіжу) для погашення заборгованості за кредитом.
АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.
Відповідачка ОСОБА_1 не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за договором відповідачка станом на 12 листопада 2019 року має заборгованість в загальному розмірі 14850,49 грн., яка складається з наступного: 4 752,42 грн. - заборгованість за кредитом, 3,13 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн. заборгованість за комісією; 10094, 94 грн. заборгованість за пенею.
Посилаючись на вищевикладене та враховуючи, що ОСОБА_1 не приймаються заходи, направлені на погашення існуючої заборгованості в добровільному порядку, АТ КБ «ПриватБанк» змушене звертатися за захистом своїх порушених прав до суду і просило постановити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 14850,49 грн., а також понесені банком судові витрати у розмірі 1 921, 00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 квітня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що позивач не довів суду за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ЦПК України, зазначені у позові обставини, і не ставив перед судом питання про їх витребування.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційнійскарзі,поданій 05червня 2020року, АТ КБ «ПриватБанк» вважаючи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесене із порушенням норм матеріального і процесуального права, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, просило суд скасувати рішення Уманськогоміськрайонного судуЧеркаської областівід 02квітня 2020року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що відповідачкою заборгованість не оспорювалась та ОСОБА_1 не були заявлені позовні вимоги про визнання вказаного кредитного договору недійсним або нікчемним; відповідачка відзив на позов не надала та жодним чином не спростувала доводи позивача; факт виконання позивачем своїх зобов`язань за правочином підтверджується наданими доказами, зокрема, Генеральною угодою від 14 травня 2013 року, договором №DNH4KP97060075 від 04 липня 2006 року та розрахунком заборгованості; доказів про неправомірність укладеного між сторонами правочину матеріали справи не містять і відповідачка їх не надала до суду першої інстанції як і не звернулася до суду з вимогами про визнання його недійсним; матеріали справи не містять доказів на спростування заборгованості за кредитом згідно вказаного правочину.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 25 червня 2020 року за апеляційною скаргою АТ КБ«ПриватБанк» року відкрито апеляційне провадження у даній справі.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13 липня 2020 року розгляд апеляційної скарги призначено у порядку спрощеного провадження на 22 вересня 2020 року.
Фактичні обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що 04 липня 2006 року ОСОБА_1 було підписано заяву позичальника №DNH4KP97060075, у якій вона просила надати строковий кредит у сумі 1103,70 грн. строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 2% в місяць (а.с.7).
В подальшому, а саме 14 травня 2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт для виконання Позичальником зобов`язань по кредитному договору №DNH4KP97060075 від 04 липня 2006 року (а.с.8).
У п.1.1.1. сторони Генеральної угоди узгодили зменшити розмір заборгованості, яка виникла в період з дати надання Позичальнику кредиту, а саме: проценти на 0,0 грн., комісію на 0,0 грн., пеню на 7350,45 грн., штраф на 0,0 грн.
Відповідно до п.1.1.2. заборгованість по Договору 1 з дати підписання Генеральної угоди становить 5 392, 42 грн.
Дата кінцевого погашення заборгованості по Договору 1 30 листопада 2013 року (п.1.1.3.).
Відповідно до п. 1.3.2. вся заборгованість по кредиту, починаючи з дня, наступного за днем повернення кредиту (2-й день) являється простроченою.
Згідно п. 1.3.3. в день наступний за днем повернення кредиту (2-й день) Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 7350,45 грн. по Договору 1.
Пунктом 2.1. Банк надає Позичальнику строковий кредит в сумі 4757,42 грн. на строк 06 місяців з 14 травня 2013 року по 30 листопада 2013 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку (далі - Кредит) на споживчі цілі в сумі 4572,42 грн. в обмін на зобов`язання Позичальника з повернення кредиту, виплаті процентів в розмірі 0,001% на місяць на суму залишку заборгованості по Кредиту у вказані у Заяві, Умовах і правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку, починаючи з «1» по «25» число кожного місяця Позичальник надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 792,07 грн. для погашення заборгованості по Кредиту, яка складається із заборгованості по кредиту, процентів, а також інших витрат у відповідності до Умов і правил. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 30 листопада 2013 року.
Згідно п.2.2. відповідно до ст. 212, 611, 631 Цивільного кодексу України при порушенні Позичальником строків погашення заборгованості, вказаних у цій Генеральній угоді, Умови і правила більш ніж на 31 день, по зобов`язанням, строк яких не наступив, Сторони узгодили, що строком повернення кредиту вважається 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 7350,45 грн.
Згідно п. 2.8. при порушенні Позичальником зобов`язань з погашення кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої вказаний в Умовах і Правилах за кожний день прострочення.
Своїм підписом у Генеральній угоді від 14 травня 2013 року ОСОБА_1 засвідчила свою згоду на умови, викладені в ній, а також, що вона ознайомилася з Умовами і Правилами.
Також банком додано копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256.
На обґрунтування фактичної суми заборгованості, позивачем по справі АТ КБ «ПриватБанк» надано суду розрахунок заборгованості за договором б/н від 14 травня 2013 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 , з якого вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача по кредиту становить 14850,49 грн., і складається з: 4752,42 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3,13 загальний залишок заборгованості за відсотками; 10094,94 грн. заборгованість по пені.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Заслухавши доповідьсудді-доповідача,перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку,що апеляційнаскарга АТКБ «ПриватБанк»підлягає дочасткового задоволення, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Статтею 525 ЦК Українивстановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно достатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною другоюстатті 1056-1 ЦК Українирозмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно достатті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першоюстатті 530 ЦК Українипередбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зіст. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 549ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п.2.2 Генеральної угоди, при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в даній Генеральній угоді, Умовах та Правилах, більш ніж на 31 день, по зобов`язанням, строк яких не наступив, сторони погодили, що строк повернення кредиту вважається 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом, починаючи з 32-й дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 7350,46 грн.
З поданих банком доказів судом встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , досягнувши згоди щодо реструктуризації заборгованості за кредитним договором від 04 липня 2008 року, уклали 14 травня 2013 року Генеральну угоду, у якій погодили, що залишок заборгованості становить 4 752,42 грн. з кінцевим строком погашення до 30 листопада 2013 року.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини, а саме, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другоїстатті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що так як ОСОБА_1 припинила виконувати зобов`язання за укладеною з банком Генеральною угодою від 14 травня 2013 року і має непогашену заборгованість за кредитом в розмірі 4752,42 грн., то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскількинарахування Банком позичальнику вказаних сум підтверджується наданим суду розрахункомзаборгованості, який боржником не спростований.
Щодо нарахування та стягнення процентів від суми кредиту колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першоюстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами Генеральної угоди сторони погодили, щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, укладену на 6 місяців до 30 листопада 2013 року включно.
За таких обставин, у межах строку кредитування до 30 листопада 2013 року, відповідач мала, зокрема, повертати банку кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця.
Припис абзацу 2 частини першоїстатті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 3,13 грн., станом на 30 листопада 2013 року, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Щодо вимог банку про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на його користь пені колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з п. 2.8. при порушенні Позичальником зобов`язань з погашення кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої вказаний в Умовах і Правилах за кожний день прострочення.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня2010 року № СП-2010-256. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати пені і комісії.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договоруй щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина першастатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно з пунктом 22 частини першоїстатті 1 Закону України«Про захист прав споживачів»споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту й Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ПАТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другоюстатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»щодо повідомлення споживача про умови кредитування та їх погодження зі споживачем.
Такий правовий висновок відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у якій зазначено, що відповідно до принципу справедливості, добросовісності та розумності неможливе покладення на слабшу сторону договору - споживача невиправданого тягаря з`ясування змісту кредитного договору.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача пені.
Вимогу про стягнення штрафу, передбаченого п.2.2 Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 14 травня 2013 року АТ КБ «ПриватБанк» заявлено не було.
Тому враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Суд першої інстанції наведеного в повній мірі не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк».
У відповідності до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права; ухвалення рішення при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції, як ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає до скасування в частині відмови в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення із ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитом та процентами і ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати, понесені АТ КБ «Приватбанк» у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, підлягають пропорційно відшкодуванню із ОСОБА_1 в сумі 1 521,80 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 квітня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасувати в частині відмови у стягненні із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитом у сумі 4752,42 грн. та 3,13 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом.
Постановити в цій частині нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у сумі 4752,42 грн. та 3,13 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, всього 4755,55 грн.
В іншій частині рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 2 квітня 2020 року у зазначеній справі залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 521,80 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
В.Г. Бородійчук
