Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
м. Київ
справа № 643/12557/16-ц
провадження № 61-18566св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), КурилоВ.П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Широкова Вікторія Анатоліївна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», яка підписана представником Донцем Денисом Олександровичем, на рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2016 року у складі судді: Короткого І. П., та рішення апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2017 року у складі колегії суддів: Карімової Л. В., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк», банк) подало позов до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ШироковаВ.А., про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 грудня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 20 на суму 2 644 000 доларів США на строк з 26 грудня 2007 року по 25 грудня 2012 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 12,5% річних.
Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та іпотекодавцями ОСОБА_3, ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки № 16/08-Б від 09 червня 2008 року, відповідно до п.2.1.1. якого предметом іпотеки є нерухоме майно - житловий будинок літ. В-5 загальною площею 6 422,9 кв. м, житловою площею 2 285,6 кв. м (в житловому будинку розташовано 123 квартири), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. З дозволу банку квартири АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_13, АДРЕСА_14, АДРЕСА_15, АДРЕСА_16, АДРЕСА_17, АДРЕСА_18, АДРЕСА_19, АДРЕСА_20, АДРЕСА_21, АДРЕСА_22, АДРЕСА_23 було виведено з іпотеки та відчужено власником. Відомості про іпотеку внесені до Державного реєстру іпотек № 7356523. На відчуження предмету іпотеки накладено заборону за № 7356237.
Позичальник взяті зобов'язання не виконує з грудня 2008 року, у зв'язку з чим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 травня 2010 року у справі № 2-1404/10, залишеним без змін рішенням Апеляційного суду Харківської області від 07 липня 2010 року, на користь банку стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 1 664 543,02 грн, 2 630 252,33 доларів США, судові витрати у сумі 1700 грн та 120 грн.
Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 31363558 від 22 лютого 2012 року відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження щодо ОСОБА_3 Постановою ВП № 29965421 від 11 листопада 2011 року відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження щодо ОСОБА_4 Однак, рішення суду боржниками не виконується.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року договір іпотеки № 16/9-Б від 09 червня 2008 року визнаний недійсним, запис про іпотеку виключений з реєстру іпотек. 04 квітня 2012 року апеляційним судом Харківської області скасовано рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено.
Відомості у Державному реєстрі іпотек щодо предмету іпотеки поновлено, за № 12489264, відомості у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна також поновлено за № 12488862.
22 вересня 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була відчужена квартира АДРЕСА_1, власником якої стала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 3540, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ШироковаВ. А. 22 вересня 2009 року.
Позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що є частиною житлового будинку АДРЕСА_1 та яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 22 вересня 2009 року, шляхом надання ПАТ АБ «Укргазбанк» права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною 487 000 гривень, з наданням ПАТ АБ «Укргазбанк» всіх повноважень продавця, в тому числі права отримання у нотаріуса дублікату договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. 22 вересня 2009 року за реєстровим № 3540, реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дублікату договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ШироковаВ.А. 22 вересня 2009 року за реєстровим № 3540, здійснювати будь-які платежі за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем пропущено позовну давність, оскільки із рішенняапеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2012 року, ще позивач в 2012 році дізнався про порушення свого права на іпотеку. Однак, із позовом до відповідача банк звернувся лише 18 жовтня 2016 року, тобто після спливу позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2017 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2016 року змінено, шляхом виключення з мотивувальної частини рішення посилання на відмову у задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» у зв'язку із спливом позовної давності. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що спірна квартира не є предметом іпотеки, оскільки предметом договору іпотеки був об'єкт незавершеного будівництва є правильним. На підставі частини другої статті 16 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на завершену будівлю (споруду) іпотека не поширюється на ту її частину, яка виділена в натурі і була придбана покупцем на підставі договору купівлі-продажу шляхом повної сплати її вартості до моменту прийняття рішення про звернення стягнення, іншого не було встановлено договором іпотеки від 09 червня 2008 року. В такому випадку іпотека не поширюється на квартиру АДРЕСА_1, яка після реєстрації на неї права власності, та придбання її на підставі договору купівлі-продажу, перебуває у власності відповідача ОСОБА_2 як окремий об'єкт нерухомості.
Аргументи учасників справи
У липні 2017 року ПАТ АБ «Укргазбанк» подало касаційну скаргу, в якій просило оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому посилалося на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що факт того, що спірна квартира обтяжена іпотекою, оскільки є складовою частиною багатоквартирного будинку, який є предметом іпотеки, сторонами не заперечується та не потребує доказування. Спірна квартира відчужена без дозволу банку, тому на підставі статті 23 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель має право одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи, а тому числі й у випадку не доведення до цієї особи інформації про обтяження майна. Законом встановлені підстави для припинення іпотеки, серед яких відсутня така підстава як набуття права власності іншою особою.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2018 року справа призначена до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 26 грудня 2007 року був укладений кредитний договір № 20 відповідно до якого, банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 2 644 000,00 доларів США на строк з 26 грудня 2007 року по 25 грудня 2012 року зі сплатою процентів виходячи із 12,5% річних.
Відповідно до Додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 20 від 26 грудня 2007 року, що є невід'ємною частиною кредитного договору, пункт 1.4. договору викладений у наступній редакції: «кредит надається на придбання житлового будинку літ. В-5 загальною площею 6 422,9 кв. м житловою площею 2 856,00 кв. м (в будинку розташовано 123 квартири), що знаходиться у АДРЕСА_1; у пункті 2.1. замість слів договір іпотеки № 20 від 26 грудня 2007 року вказати слова «договір іпотеки № 16/08-Б від 09 червня 2008 року»
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки між банком та іпотекодавцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за №16/08-Б від 09 червня 2008 року. Згідно цього договору в іпотеку банку було передано нерухоме майно житловий будинок літ. В-5 загальною площею 6 422,9 кв. м, житловою площею 2 856,00 кв. м (в будинку розташовано 123 квартири), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить іпотекодавцям на праві приватної спільної сумісної власності.
ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконував, у зв'язку із чим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 травня 2010 року на користь банку стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 1 664 543,02 грн, 2 630 252,33 доларів США, а також судові витрати у сумі 1 700,00 грн та 120,00 грн.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року визнано недійсним договір іпотеки № 16/08-Б, укладений між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_4; внесено до Державного реєстру іпотек відомості про виключення запису з реєстру щодо об'єкта - житлового будинку літ. В-5, розташованого: АДРЕСА_1, порядковий номер запису у Державному реєстрі іпотек - 7356523; знято заборону на відчуження житлового будинку літ. В-5, розташованого: АДРЕСА_1, накладену ВАТ АБ «Укргазбанк згідно договору іпотеки № 16/08-Б, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В. 09 червня 2008 року, реєстровий № 2836, реєстраційний номер запису у Єдиному реєстрі заборон - 8751510.
В період чинності заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року та під час виключення запису про іпотеку з Державного реєстру іпотек ОСОБА_2 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 3540, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. 22 вересня 2009 року.
Аналіз змісту статті 23 Закону України «Про іпотеку» свідчить, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
У постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15 зроблено висновок, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. Тому ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов'язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек. Ураховуючи сутність іпотеки та зміст правових механізмів забезпечення прав усіх сторін спірних правовідносин, ефективним відновленням прав кредитора у зв'язку зі скасуванням незаконного рішення є застосування передбаченої угодою сторін процедури звернення стягнення на іпотечне майно, як однієї з умов надання (отримання) кредиту.
За таких обставин колегія суддів робить висновок, що у зв'язку з переходом права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до ОСОБА_2, вона набула статусу іпотекодавця, а відтак має всі його права та несе всі його обов'язки за іпотечним договором та іпотекодержатель має право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2012 року скасовано рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ПАТ АБ «Укргазбанк» про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено. Відомості у Державному реєстрі іпотек щодо предмету іпотеки та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна поновлено.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
ОСОБА_2 заявлено клопотання про застосування позовної давності від 29 листопада 2016 року (а. с. 110-111).
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Суд першої інстанції встановив, що позивачем пропущено позовну давність, оскільки із рішення апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2012 року, ще позивач в 2012 році дізнався про порушення свого права на іпотеку. Однак, із позовом до відповідача банк звернувся лише 18 жовтня 2016 року, тобто після спливу позовної давності
За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок, що позивачем пропущена позовна давність, про застосування якої заявив відповідач у своєму клопотанні від 29 листопада 2016 року, та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення апеляційного суду ухвалено без додержання норм матеріального права. У зв'язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», яка підписана представником Донцем Денисом Олександровичем, задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2017 року скасувати.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2016 року залишити в силі.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2017 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. І. Крат
В. П. Курило
