Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
18 січня 2024 року
м. Київ
Справа № 640/28815/21
Провадження № 11-203за23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
перевірила касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року та постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, і
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в переведенні його на державну (основну) пенсію по інвалідності відповідно до частини третьої статті 59 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) згідно з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішенні від 25 квітня 2019 року № 1-р (П)/2019 у справі № 3-14/20П (402/19,1737/19), а також у її перерахунку;
- зобов`язати ГУ ПФУ провести позивачу з 25 квітня 2019 року перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року (5 х 4 173,00 = 20 865,00) у відповідності до положень частини третьої статті 59 Закону № 796-XII згідно із висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішенні від 25 квітня 2019 року №1-р (ІІ)/2019 у справі №3-14/2011 (402/19,1737/19);
- зобов`язати ГУ ПФУ провести донарахування і виплату раніше недоплаченої позивачу як інваліду війни державної основної пенсії по інвалідності у відповідності до вимог частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, починаючи з 26 квітня 2019 року, та перевести його на державну пенсію згідно із вимогами частини третьої статті 59 Закону № 796-XII.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що відповідач виплачує йому пенсію у меншому розмірі, ніж це передбачено Конституцією України, Законом № 796-XII та Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), оскільки після прийняття Конституційним Судом України рішення від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ)/2019 у нього виникло право на отримання пенсії обчисленої, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року згідно із вимогами частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, у зв`язку із чим ГУ ПФУ було зобов`язано автоматично здійснити перерахунок та виплату належних йому коштів як особі з інвалідністю ІІІ групи, яка настала внаслідок війни.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 02 лютого 2022 року позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправною відмову ГУ ПФУ в переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 796-XI та в перерахунку пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII. Зобов`язав ГУ ПФУ перевести ОСОБА_1 з 20 липня 2021 року за його заявою на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 796-XII. Зобов`язав ГУ ПФУ провести ОСОБА_1 з 20 липня 2021 року перерахунок та обчислення пенсії по інвалідності, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII та здійснити виплату перерахованої ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 20 липня 2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
У решті позовних вимог відмовив.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 вересня 2022 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.
ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції і звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 23 березня 2023 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду залишив без змін.
ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду касаційної інстанції і надіслав на адресу Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду касаційної інстанції.
Прохання мотивує тим, що касаційний суд постановив судове рішення на підставі неповно досліджених усіх суттєвих обставин справи, необхідних для постановлення об`єктивного та законного рішення.
Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дає вичерпний перелік підстав перегляду судових рішень Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Кодексу у випадках, визначених цим Кодексом, Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції.
Частиною четвертою статті 22 КАС України визначено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Згідно з частиною третьою статті 292 КАС України Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
Відповідно до статті 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
Згідно з частиною п`ятою статті 355 цього Кодексу рішення суду касаційної інстанції є остаточними і оскарженню не підлягають.
Зі змісту та спрямованості аргументів заяви ОСОБА_1 можна узагальнити, що її автор насправді пропонує, щоб Велика Палата Верховного Суду насамперед проревізувала і переглянула постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 березня 2023 року про залишення без змін постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року, яку цей суд ухвалив як суд касаційної інстанції за наслідками касаційного перегляду справи.
За правилами частин третьої-шостої статті 346 цього Кодексу суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Сулу, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду; якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Згідно зі статтею 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Із наведеного нормативного процесуального регулювання випливає, що постанова суду касаційної інстанції про скасування судового рішення апеляційної інстанції є остаточною, вона не є тим видом судового рішення, що підлягає оскарженню, а Велика Палата Верховного Суду не є тим судовим органом, який має процесуальні повноваження переглядати судові рішення суду касаційної інстанції за правилами касаційного провадження та здійснювати відповідні процесуальні дії після такого перегляду.
Доводи і аргументи заяви ОСОБА_1 не спростовують правових висновків цієї ухвали.
У зв`язку зі сказаним варто послатися також на рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», який у пункті 24 цього рішення наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».
За частинами першою, другою статті 344 КАС України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції , з урахуванням положень статті 341 цього Кодексу. Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з частинами першою, третьою статті 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Відповідно до частини другої статті 167 цього Кодексу якщо заява (клопотання, заперечення) є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Отже, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 є неприйнятною, тому її разом з доданими до неї матеріалами треба повернути заявнику.
Керуючись статтями 24, 166, 167, 344, 346 Кодексу административного самочинства України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Відмовити у прийнятті до розгляду Великою Палатою Верховного Суду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року та постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.
Заяву та додані до неї матеріали повернути ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв
О. Л. Булейко К. М. Пільков
Ж. М. Єленіна О. В. Ступак
І. В. Желєзний І. В. Ткач
Л. Ю. Кишакевич О. С. Ткачук
В. В. Король В. Ю. Уркевич
О. В. Кривенда Є. А. Усенко
М. В. Мазур Н. В. Шевцова
