ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа №607/11277/18
адміністративне провадження №К/9901/17522/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Кравчука В. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Судова-Хомюк Н. М., судді: Глушко І. В., Макарик В. Я.) від 21 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування постанов,
УСТАНОВИВ:
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Тернопільській області, у якій просила визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими особами відповідача від 18 травня 2018 року № ТР556/40/АВ/ТД-ФС на суму 111 690, 00 грн, № ТР556/40/АВ/ІП-ФС на суму 3 723, 00 грн, № ТР556/40/АВ/ЗП-ФС на суму 11 169, 00 грн та № ТР556/40/МГ-ФС на суму 111 690, 00 грн.
Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 17 жовтня 2018 року відмовив у задоволенні позову.
Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржило його в апеляційному порядку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2019 року апеляційна скарга була залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме: сплати судового збору за подання апеляційної скарги та надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням належних та допустимих доказів в підтвердження пропуску строку протягом 10 днів з моменту отримання ухвали
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 травня 2019 року відмовив позивачці у відкритті апеляційного провадження у цій справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Приймаючи вказане судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 пропущено строк на апеляційне оскарження, оскільки рішення суду першої інстанції прийнято 17 жовтня 2018 року, однак апеляційна скарга позивачкою подана лише 26 лютого 2019 року. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання скаржниці про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки посилання позивачки на той факт, що остання була звільнення від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 22 та ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому, на її думку, не може вдруге бути притягнена до такої відповідальності, не свідчить про наявність поважних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року, і направити справу для продовження розгляду до цього ж суду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційним судом не було враховано поважність причин пропуску вказаного строку, зокрема те, що позивачка дізналася про прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції лише 29 січня 2019 року, коли отримала звіт виконання доручення від свого представника Безгубенка Ю. Д.
03 вересня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 26 лютого 2020 року призначив її до розгляду.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 420/5137/18.
Водночас, суд звертає увагу, що поважними визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, що унеможливлюють вчасне звернення до суду з апеляційною скаргою.
З оскаржуваної ухали суду апеляційної інстанції вбачається, що підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження стало саме ненадання у встановлений ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху строк заяви про поновлення строку з зазначенням інших підстав, які б свідчили про поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.
Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржниці на неврахування судом апеляційної інстанції обставин, які зазначені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, як таких, що підтверджують поважність причин пропуску строку.
Що стосується посилання позивачки на той факт, що копію оскаржуваного рішення нею отримано лише 29 січня 2019 року після надання її представником - Безгубенком Ю. Д. звіту про виконання доручення від 24 травня 20148 року № 1548, колегія суддів вважає їх необґрунтованими огляду на таке.
З матеріалів справи убачається, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду ухвалено 17 жовтня 2018 року. Копію зазначеного судового рішення отримано представником позивачки Безгубенком Ю. Д. 29 жовтня 2018 року, що підтверджується відміткою на його заяві. Проте, апеляційна скарга ОСОБА_1 подана лише 26 лютого 2019 року.
Відповідно до ч. 7 ст. 251 КАС України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що незабезпечення належного представництва адвокатом інтересів довірителя не є поважною обставиною для поновлення строку апеляційного оскарження.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 10 лютого 2020 року у справі № 826/15309/18.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів суду касаційної інстанції, не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які б могли призвести до скасування оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного адміністративного суду, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна
Судді: А. А. Єзеров
В. М. Кравчук
