Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/1738/24 Головуючий у 1 інстанції - Гайдаш В.А.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Оксененка О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі за адміністративним позовом приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» до відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
ПНВК «Інтербізнес» звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 14.11.2023 № 031871.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відділ державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області 16.10.2023 о 12 год. 00 хв. на а/д О-241701-4, 3 км (загального користування місцевого значення), здійснено рейдову перевірку транспортного засобу марки SCANIA, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 , відповідно до ТТН від 16.10.2023 №3119 перевізником вантажу є Філія «Городищенська» ПНВК «Інтербізнес». Під час перевірки виявлено порушення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 % та у водія відсутня роздруківка даних роботи цифрового тахографа.
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відділом державного нагляну (контролю) у Черкаській області прийнято постанову від 14.11.2023 № 031871 про застосування до філії «Городищенська» ПНВК «Інтербізнес» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.
Не погоджуючись з вказаними діями відповідача та вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулася до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що філія «Городищенська» ПНВК «Інтербізнес», як відокремлений структурний підрозділ без статусу юридичної особи, у розумінні визначення наведеного у абзаці 18 статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», не є автомобільним перевізником - самостійним суб`єктом господарювання, а тому відносно даної філії не може бути застосована передбачена нормами статті 60 вказаного закону адміністративно-господарська відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. При цьому, справа щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт мала бути розглянута і прийнято рішення відносно автомобільного перевізника - суб`єкта господарювання, яким у даному випадку є юридична особа ПНВК «Інтербізнес», що діяло в особі її відокремленого структурного підрозділу - філії «Городищенська».
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що у розумінні статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», адміністративно-господарські штрафи застосовуються до автомобільних перевізників. Разом з тим, характерною ознакою автомобільного перевізника є саме перевезення ним пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, при цьому обставина віднесення його до категорії самостійної юридичної особи чи філії не є визначальною для спірних правовідносин. Також, посилаючись на практику Верховного Суду, апелянт зазначає, що оскільки позивачем станом та дату розгляду справи не надсилалось будь-яких заперечень про той факт, що саме він є автомобільним перевізником та не надано жодного доказу на спростування факту виявленого правопорушення, зазначеного в акті перевірки, то встановлення контролюючим органом відомостей про автомобільного перевізника на підставі відомостей наданої ТТН було правомірним.
Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 за № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ), Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567), Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 за № 340 (далі - Положення № 340) та Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 за № 385 (далі - Інструкція № 385).
Відповідно до статті 3 Закону № 2344-ІІІ цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Статтею 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, забезпечує серед іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - Положення № 103).
Відповідно до пункту 1 Положення № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Приписами підпункту 1 пункту 4 Положення № 103 встановлено, що основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Підпунктом 2 пункту 5 Положення № 103 встановлено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 Положення № 103).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567).
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку №1567).
Згідно пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Приписами пункту 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, поряд з іншим, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Пунктом 21 Порядку № 1567 встановлено, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 16.10.2023 о 12 год. 00 хв. на а/д О-241701-4, 3 км (загального користування місцевого значення), здійснено рейдову перевірку транспортного засобу марки SCANIA, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 , відповідно до ТТН від 16.10.2023 №3119 перевізником вантажу є філія «Городищенська» ПНВК «Інтербізнес». Під час перевірки виявлено порушення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% та у водія відсутня роздруківка даних роботи цифрового тахографа.
Колегія суддів звертає увагу, що філія «Городищенська» ПНВК «Інтербізнес» не надала будь-яких доказів на спростування факту виявлених правопорушень, зазначених в акті перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 16.10.2023 № 029648.
Щодо висновків суду першої інстанції стосовно того, що філія «Городишенська ПНВК «Інтербізнес» не є автомобільним перевізником, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно наявної в матеріалах справи товарно-транспортної накладної від 16.10.2023 № 3119, яка була надана водієм працівникам Укртрансбезпеки на момент перевірки вбачається, що філія «Городищенська» ПНВК «Інтербізнес», ЄДРПОУ 41943199 є автомобільним перевізником.
При цьому, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, приватне підприємство «Приватна науково виробнича компанія «Інтербізнес» (ПНВК «ІНТЕРБІЗНЕС»)» ідентифікаційний код юридичної особи: 01200244, місцезнаходження: Україна, 03115, місто Київ, пр. Берестейський, будинок 121В, офіс 106 - має відокремлені підрозділи юридичної особи, зокрема, філію «Городищенська» приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес», код ЄДРПОУ ВП:41943199, місцезнаходження: Україна, 19511, Черкаська обл., Черкаський р-н, село Мліїв, вул. Кушніра Данила, будинок 245.
Зміст Положення про Філію «Городищенська» ПНВК «Інтербізнес», затвердженого рішенням Власника № 2 від 03.02.2022 (далі - Положення) (а.с.80-84), свідчить про те, що філія входить до складу ПНВК «ІНТЕРБІЗНЕС» (далі - КОМПАНІЯ) на правах структурної одиниці (філії) і діє на підставі даного Положення (пункт 1.2 Положення).
Філія реєструється в органах ДФС за місцем розташування. Філія нараховує і сплачує до бюджету податки та обов`язкові платежі, є податковим агентом у випадку та в порядку, передбаченому чинним законодавством України. КОМПАНІЯ делегує Філії право складання податкових накладних на реалізовану ними продукцію. Для цього КОМПАНІЯ присвоює Філії цифровий номер, про що письмово повідомляє контролюючий орган за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість. Посадові особи Філії несуть відповідальність за стан обліку, своєчасне подання бухгалтерської та іншої звітності відповідно до чинного законодавства України (пункт 6.2,2, 6.3 Положення).
Для організації ведення фінансово-господарської діяльності Філії за місцем її знаходження відкриваюся рахунки в банківських установах (пункт 7.6 Положення).
Згідно підпунктів 8.3.2., 8.3.3, 8.3.4., 8.3.5 пункту 8.3, пункт 8.4, 8.6 Положення директор в межах наданих повноважень: на підставі довіреності діє від імені Компанії, представляє її інтереси в органах державної влади, у тому числі судах, в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях з питань, що належать до сфери діяльності Філії, в межах наданих товариством повноважень; приймає на роботу і звільняє працівників Філії; вчиняє від імені товариства правочини (укладає та розриває угоди, договори, контракти) з питань, що належать до сфери діяльності Філії, в межах наданих Компанією повноважень на підставі довіреності та відповідно до законодавства, статуту Компанії, рішень органів Компанії, внутрішніх документів Компанії та Філії, цього Положення; розпоряджається майном Філії, є розпорядником кредитів та рахунків в банках.
Директор Філії діє від імені Компанії на підставі довіреності, у якій визначаються межі повноважень по управлінню майном Філії, а також обсяг його повноважень щодо укладання від імені КОМПАНІЇ угод та здійснення інших юридичних дій.
Директор Філії, вступаючи в договірні відносини з третіми особами, зобов`язаний пред`являти для ознайомлення довіреність на право здійснення юридичних дій від імені Компанії.
Філія самостійно складає баланс, веде бухгалтерський, податковий і статистичний облік та подає звітність відповідно до вимог чинного законодавства України (пункт 10.1 Положення).
Отже, Філія «Городищенська» є відокремленим підрозділом ПНВК «Інтербізнес», яка згідно вищевказаного Положення наділена відповідними правами і обов`язками, зокрема щодо обліку та звітності, фінансово-господарської діяльності та управління.
У такому випадку колегія суддів звертається до норм Цивільного кодексу України, згідно статті 80 якого юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Відповідно до статті 95 цього Кодексу філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
Отже, виходячи із вищенаведених положень ЦК України стаття 95 цього Кодексу характеризує філію як відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину функцій.
Філія має наступні юридичні ознаки:
- наділяється майном юридичної особи, що її створила;
- діє на підставі затвердженого юридичною особою положення;
- керівники філій призначаються юридичною особою i діють на підставі виданої нею довіреності.
Крім цього, філії підлягають обов`язковій державній реєстрації, а також для здійснення фінансових операцій можуть відкривати рахунки в банках.
Також, згідно приписів частини 1 статті 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону (частина 4 статті 64 Господарського кодексу України).
Виходячи із наведених положень законодавства, юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.
Отже, на підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що діяльність філій та представництв, як відокремлених структурних підрозділів не є самостійною та ініціативною, оскільки здійснюється від імені юридичної особи та на визначених нею умовах, при цьому всі ризики, як майнового, так і не майнового характеру покладено на юридичну особу, що створила філію (відокремлений структурний підрозділ).
Колегія суддів критично ставиться до висновків суду першої інстанції стосовно того, що відповідальність, передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», може бути застосована до фізичних або юридичних осіб, але не до філій юридичних осіб, про які не вказано в цьому Законі, з огляду на те, що вони не спростовують факт допущення порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» саме позивачем як юридичною особою-автомобільним перевізником.
При цьому, колегія суддів зауважує, що саме по собі зазначення в оскаржуваній постанові як автомобільного перевізника Філії «Городищенська» ПНВК «Інтербізнес» не може слугувати підставою для визнання її незаконною.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що в товарно-транспортній накладній автомобільним перевізником зазначено саме Філію «Городищенська» ПНВК «Інтербізнес», яку можна вважати автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки вона є структурним підрозділом юридичної особи, виконує її функції, має код ЄДРПОУ.
Окрім цього, філія у межах наданих повноважень, за погодженням та/або відповідно до довіреності товариства має право укладати цивільно-правові договори, серед яких договори купівлі-продажу (зокрема договір поставки), надання послуг, перевезення, що становить діяльність, яка належить до сфери регулювання Закону України «Про автомобільний транспорт».
Отже, вищенаведене, дає підстави колегії суддів прийти до висновку про те, що в даному випадку Філію «Городищенська» ПНВК «Інтербізнес» можна вважати автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки остання здійснює свою діяльність, як відокремлений підрозділ, від імені та в інтересах юридичної особи - ПНВК «Інтербізнес», а тому факт віднесення особи до якої накладено адміністративно-господарську санкцію за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт до категорії самостійної юридичної особи чи філії не є визначальним для спірних правовідносин.
Колегія суддів вважає за необхіжне також звернути увагу на те, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі 22.05.2020 у справі № 825/2328/16.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року по справі № 813/1790/18.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскільки позивач не оскаржував та не доводив наявності порушень суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності, то відділом державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті правомірно винесено постанову від 14.11.2023 № 031871, згідно даних, наданих під час перевірки ТТН № 3119 від 16.10.2023, на автомобільного перевізника Філія «Городищенська».
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» до відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Оксененко О.М.
