Постанова
Іменем України
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 522/1405/17
провадження № 61-29984св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко в. М. (суддя-доповідач),
суддів:Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.
учасники справи:
скаржник - Головне управління Держпраці в Одеській області,
суб`єкт оскарження - відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області,
зацікавлена особа - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2017 року у складі колегії суддів: Журавльова О .Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року Головне управління Держпраці в Одеській області звернулося до суду із скаргою, в якій просило суд визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 15 грудня 2016 року про накладення на Головне управління Держпраці в Одеській області штрафу в розмірі 5 100,00 грн по виконавчому провадженню № 51716993 за виконавчим листом, виданим Приморський районним судом м. Одеси 23 червня 2016 року.
Скарга мотивована тим, що Приморським районним судом м. Одеси 23 червня 2016 року видано виконавчий лист у справі № 522/4232/16-ц, відповідно до якого зобов`язано Одеське міське управління Головного управління Державної санітарно-епідеміологічної служби в Одеській області утворити комісію та провести розслідування причин виникнення професійного захворювання та за його результатами скласти акт проведення розслідування причин виникнення професійного хронічного захворювання за відповідною формою П-4.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2016 року у справі № 522/4232/16-ц змінено спосіб та порядок виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2016 року шляхом зобов`язання Головного управління Держпраці в Одеській області утворити комісію та провести розслідування причин виникнення професійного хронічного захворювання та за його результатами скласти акт проведення розслідування причин виникнення професійного хронічного захворювання за відповідною формою П-4.
16 листопада 2016 року Головним управлінням було отримано вимогу державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області від 10 листопада 2016 року № 09.1-14830/В-2/408 щодо виконання вимоги виконавчого листа від 23 червня 2016 року, виданого Приморським районним судом м. Одеси у справі № 522/4232/16-ц.
Однак Головне управління не було повідомлене про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів, натомість вимогою державного виконавця від 10 листопада 2016 року встановлювався триденний строк для виконання рішення суду.
18 листопада 2016 року Головне управління звернулося до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про роз`яснення порядку виконання виконавчого листа у зв`язку із тим, що фактичне знаходження підприємств, установ і організацій на непідконтрольній Україні території не дає можливості лікарям з гігієни праці Головного управління обстежити робочі місця та визначити фактори, що могли вплинути на стан здоров`я працівника.
Ухвалою суду від 12 грудня 2016 року у справі № 522/4232/16-ц відмовлено у задоволенні заяви Головного управління про роз`яснення порядку виконання виконавчого листа.
Вказану ухвалу було отримано заявником лише 29 грудня 2016 року. Проте вже 15 грудня 2016 року головним державним виконавцем було винесено оскаржувану постанову про накладення на Головне управління Держпраці в Одеській області штрафу в розмірі 5 100,00 грн.
Таким чином, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області Гортолум B. C. не були проведені виконавчі дії з перевірки виконання рішення боржником та не були враховані обставини, що унеможливлюють виконання Головним управлінням рішення суду.
Посилаючись на те, що на момент винесення оскаржуваної постанови Головному управлінню не було відомо про результати розгляду заяви про роз`яснення порядку виконання виконавчого листа, просило суд визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 15 грудня 2016 року про накладення на Головне управління Держпраці в Одеській області штрафу в розмірі 5 100,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 березня 2017 року скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області задоволено частково.
Визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 15 грудня 2016 року про накладення на Головне управління Держпраці в Одеській області штрафу в розмірі 5 100,00 грн по виконавчому провадженню № 51716993 за виконавчим листом у справі № 522/4232/16-ц, виданим Приморський районним судом м. Одеси 23 червня 2016 року з підстав порушення процедури.
З інших підстав у задоволенні скарги відмовлено.
Задовольняючи частково скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області, суд першої інстанції виходив із того, що підлягають виконанню лише ті рішення, які набрали законної сили, однак ухвала суду від 12 грудня 2016 року, якою було відмовлено у задоволенні заяви Головного управління Держпраці в Одеській області у роз`ясненні порядку виконання виконавчого листа була надано до відділу без відмітки про набрання законної чинності. Суд ввважав, що копія відповідної ухвали була отримана головним управлінням Держпраці в Одеській області лише 29 грудня 2016 року, тому з урахування строку на її апеляційне оскарження, не могла набути чинності раніше ніж 03 січня 2017 року, а тому оскаржувана постанова відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 15 грудня 2016 року про накладення арешту є незаконною та такою, що підлягає скасування саме у зв`язку з порушенням порядку її винесення.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2017 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27 березня 2017 року скасовано та ухвалено нову.
У задоволенні скарги Головного управління Держпраці в Одеській області на постанову державного виконавця, суб`єкт оскарження - відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, зацікавлена особа - ОСОБА_1 , відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що державний виконавець здійснив усі заходи щодо зобов`язання боржника вчинити певні дії, а отже, діяв у межах повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», боржник був належним чином повідомлений про свій обов`язок щодо здійснення дій, направлених на належне виконання рішення суду, однак всупереч вимог закону його не виконав, а тому відсутні правові підстави для задоволення скарги Головного управління Держпраці в Одеській області.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
31 липня 2017 року Головне управління Держпраці в Одеській області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2017 року та залишити в силіухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27 березня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно не дослідив обставини справи та дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги.
Апеляційний суд не звернув належної правової уваги на те, що при винесенні оскаржуваної постанови державним виконавцем не були проведені виконавчі дії з перевірки виконання боржником судового рішення та не були враховані обставини, що унеможливлюють його виконання Головним управлінням.
Крім того, суд не звернув увагу на те, що ухвалу Приморського районного суду
м. Одеси від 12 грудня 2016 року про відмову у задоволенні заяви Головного управління про роз`яснення порядку виконання виконавчого листа було отримано лише 29 грудня 2016 року, в той час як оскаржувана постанова державного виконавця про накладення штрафу винесена 15 грудня 2016 року.
Доводи інших учасників справи
30 вересня 2019 року Відділ примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області засобами поштового зв`язку подав заперечення на касаційну скаргу, підписане представником Поярковою К. М., у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2017 року - без змін, посилаючись на безпідставність доводів скарги.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Справу № 522/1405/17 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, викладені в запереченні, Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі з таких мотивів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебувало виконавче провадження (ВП № 51716993) по примусовому виконанню виконавчого листа № 522/4332/16-ц, виданого Приморським районним судом м. Одеси від 23 червня 2016 про зобов`язання Одеського міського управління Головного управління Державної санітарно-епідеміологічної служби в Одеській області утворити комісію та провести розслідування причин виникнення професійного захворювання та за його результатами скласти акт проведення розслідування причин виникнення професійного хронічного захворювання за відповідною формою П-4.
21 липня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
23 вересня 2016 року відділ примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області звертався до суду з поданням про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду, шляхом покладення обов`язку виконання вказаного рішення на Головне управління Держпраці в Одеській області, на час розгляду подання виконавче провадження було зупинено (постанова від 19 вересня 2016 року).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2016 року у справі № 522/4232/16-ц було змінено спосіб та порядок виконання рішення суду від 10 травня 2016 року шляхом зобов`язання Головного управління Держпраці в Одеській області утворити комісію та провести розслідування причин виникнення професійного захворювання та за його результатами скласти акт проведення розслідування причин виникнення професійного хронічного захворювання за відповідною формою П-4, у зв`язку з чим постановою від 10 листопада 2016 року було відновлено виконавче провадження з виконання листа №522/4232/16-ц, виданого судом 23 червня 2016 року.
На адресу заявника було направлено вимогу державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 10 листопада 2016 року № 09.1-14830/В-2/408 щодо виконання вимоги виконавчого листа від 23 червня 2016 року, виданого судом у справі № 522/4232/16-ц та надано триденний строк на його виконання.
18 листопада 2016 року (вих. № 15/01-33-8339) Головне управління звернулося до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про роз`яснення порядку виконання виконавчого листа, у зв`язку із тим, що фактичне знаходження підприємств, установ і організацій на непідконтрольній Україні території не дає можливості лікарям з гігієни праці Головного управління обстежити робочі місця та визначити фактори, що могли вплинути на стан здоров`я працівника.
Ухвалою суду від 12 грудня 2016 року у справі №522/4232/16-ц у задоволенні заяви Головного управління Держпраці в Одеській області про роз`яснення порядку виконання виконавчого листа було відмовлено.
15 грудня 2016 року головним державним виконавцем на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про накладення на Головне управління Держпраці в Одеській області штрафу в розмірі 5 100 грн. копію постанову направлено боржнику на виконання.
15 лютого 2017 року державним виконавцем повторно накладено на боржника Головне управління Держпраці в Одеській області штраф у розмірі 10 200 грн.
Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги та застосовані норми права
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
ЄСПЛ у рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) наголосив, що «правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII) постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.
На спірні правовідносини поширюється саме Закон № 1404-VIII, згідно зі статтею 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону № 1404-VІІІ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
Згідно із частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, імперативною нормою частиною другою статті 74 Закону № 1404 VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року в справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 766/740/17-ц, від 07 лютого 2019 року у справі № 927/769/16.
Таким чином, Приморський районний суд м. Одеси та Апеляційний суд Одеської області не є «судом, встановленим законом» для розгляду по суті зазначеного спору, адже спір підвідомчий судам не цивільної, а адміністративної юрисдикції.
Розглядаючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій на зазначене увагу не звернули та неправильно застосували норми процесуального права, оскільки скарга Головного управління Держпраці в Одеській області на постанову державного виконавця про накладання штрафу не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і не належить до компетенції адміністративного суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки розгляд спору передбачено в установленому адміністративним процесуальним законом порядку, суди неправомірно розглянули спір по суті у порядку цивільного судочинства, чим порушили предметну юрисдикцію спору.
Ураховуючи викладене, не вирішуючи питання правильності застосування судами норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга Головного управління Держпраці в Одеській областіпідлягає частковому задоволенню, а ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 27 березня 2017 року та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2017 року - скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області задовольнити частково.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2017 року скасувати.
Провадження у справі № 522/1405/17 за скаргою Головного управління Держпраці в Одеській області на постанову державного виконавця, суб`єкт оскарження - відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, зацікавлена особа - ОСОБА_1 , про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 15 грудня 2016 року про накладення на Головне управління Держпраці в Одеській області штрафу, закрити.
Повідомити Головне управління Держпраці в Одеській області, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. М. Сімоненко
Судді А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик
