Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 490/7651/19
провадження №51-4445км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 09 березня 2023 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Іркутськ рф, громадянина російської федерації, який зареєстрований в АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 09 березня 2023 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 31 березня 2019 року в ранковий час доби ОСОБА_7 на ґрунті неприязних відносин, маючи злочинний умисел на протиправне заподіяння смерті своїй матері ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , де вони разом проживали, невстановленим у ході досудового розслідування тупим твердим предметом спричинив не менше 2 ударів в тім`яно-потиличну ділянку голови потерпілої. Після цього ОСОБА_7 закрив отвори носа та рота ОСОБА_8 , внаслідок чого остання була позбавлена можливості дихати та померла.
В подальшому з метою приховування вчиненого умисного вбивства своєї матері ОСОБА_7 розчленував труп ОСОБА_8 та помістив його до придбаних ним пакетів для сміття, один з яких виніс та поклав до сміттєвого контейнеру, розташованого на розі вулиць Артилерійської та Набережної у м. Миколаєві, а решту частин трупа ОСОБА_8 виніс до підвального приміщення будинку АДРЕСА_2 .
02 квітня 2019 року приблизно о 00:05 ОСОБА_7 склав до придбаної ним пластикової діжки частини розчленованого трупа ОСОБА_8 та на орендованому автомобілі перевіз на берег річки Інгул, де перемістив діжку в акваторію річки Інгул на відстань 25-30 м від берега.
Крім того, з метою приховання вбивства своєї матері 01 квітня 2019 року ОСОБА_7 звернувся до Центрального ВП ГУ НП в Миколаївській області із заявою про її зникнення 31 березня 2019 року.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений стверджує про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, у зв`язку з чим просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог засуджений вказує про:
- недоведення винуватості в інкримінованому злочині поза розумним сумнівом;
- порушення права на захист, оскільки призначений за рахунок держави захисник ОСОБА_9 неналежним чином здійснював свої обов`язки, а суд першої інстанції відмовляв у клопотаннях про його заміну;
- тривалий розгляд місцевим судом клопотань про ознайомлення з матеріалами справи, які не були йому надані в повному обсязі, що завадило останньому належним чином підготуватись до участі в судових дебатах та виступі з останнім словом;
- упередженість місцевого суду, оскільки йому було відмовлено у задоволенні заяв про відвід складу суду;
- порушення прокурором строку вручення клопотання про продовження строку тримання під вартою;
- незаконні відмови суду у знятті арешту з грошових коштів, які були вилучені в ОСОБА_7 під час затримання;
- незаконне затримання, оскільки підозра про вчинення злочину була вручена за п.6 ч. 2 ст. 115 КК України, а в подальшому змінена на ч. 1 ст. 115 КК;
- прийняття судом письмових доказів без надання їм оцінки щодо достовірності та допустимості, чим порушено принцип змагальності сторін;
- помилкове зазначення у вироку про те, що обвинувачений навмисно не впустив працівників поліції до іншої кімнати квартири;
- припущення сторони обвинувачення щодо часу, місця, умислу та мотиву скоєного злочину, з якими суди безпідставно погодилися;
- неврахування під час призначення покарання того, що на момент ухвалення вироку засуджений вважався раніше не судимим, мав на утриманні двох малолітніх дітей і позитивні характеристики з місць роботи та СІЗО;
- формальне проведення апеляційного розгляду за його відсутності, а склад апеляційного суду йому не був відомий.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити;
- прокурор заперечив вимоги касаційної скарги, просив у її задоволенні відмовити.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.
Мотиви суду
Суд заслухав суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, Суд під час оцінки касаційних доводів виходить із фактичних обставин вчинення злочину, встановлених судами попередніх інстанцій.
На переконання засудженого, його винуватість у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_8 не доведено поза розумним сумнівом.
Колегія суддів не погоджується з наведеними твердженнями, виходячи з такого.
У цьому кримінальному провадженні судами було встановлено, що причиною смерті потерпілої стала механічна асфіксія в результаті закриття отворів носа та рота тупим предметом, вчинена її сином - ОСОБА_7 з правильною правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 115 КК.
До такого висновку суди попередніх інстанцій дійшли на підставі фактичних даних, встановлених в ході проведення низки слідчих (розшукових) дій.
Сам засуджений протягом судового розгляду відмовився надавати показання, але послідовно заперечував свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину. Однак в основу доведення його винуватості в умисному вбивстві ОСОБА_8 суди поклали вагомі докази, що були безпосередньо досліджені під час судового розгляду. Зокрема:
- протокол повторного огляду місця події від 02 квітня 2019 року, згідно з яким у АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено численні сліди речовини бурого кольору на поліетиленовому пакеті, фрагменті шпалер, дерев`яній дощечці, вирізі із паролону, кухонні ножі (а. с. 29-51, Т. 2);
- протокол обшуку від 22 травня 2019 року, відповідно до якого за тією ж адресою було виявлено та вилучено сифон з решіткою, полімерну трубку від сифону, рукавиці та праску з нашаруванням бурого кольору, подрібнювач сипучих речовин та господарську пилку (а. с. 2-4, Т. 3);
- протокол огляду місця події від 02 квітня 2019 року, відповідно до якого на березі річки Інгул виявлено численні фрагменти тканин з нашаруванням речовини бурого кольору та бюстгальтер, частина з яких належали потерпілій (а. с. 61-80, Т. 2);
- протокол огляду місця події від 02 квітня 2019 року, згідно з яким на території сміттєзвалища було виявлено та вилучено фрагменти тіла жінки, зокрема, дві гомілки, дві тканини, три фрагменти м`яких тканин, кишечник та пластикове відро (а. с. 205-211, Т. 2);
- протокол огляду місця події від 03 квітня 2019 року, за яким на півострові Аляуди в м. Миколаєві на березі річки було виявлено та вилучено пластикову діжку, в якій знаходилися частини тіла жіночої статі (а. с. 127-147, Т. 2);
- протокол огляду трупа від 05 квітня 2019 року, згідно з яким оглянуто частини тіла з ушкодженнями, які було виявлено під час огляду місця події 03 квітня 2019 року та вилучено волосся з голови з 5 ділянок та нігтьові зрізи (а. с. 182-185, Т. 2);
- протокол пред`явлення трупа для впізнання від 04 квітня 2019 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 впізнав за ознаками обличчя та частинами тіла ОСОБА_8 (а. с. 180-181, Т. 2).
Судом першої інстанції було встановлено, що частини трупа своєї матері до акваторії річки Інгул на території півострову Аляуди в м. Миколаєві за допомогою орендованого автомобіля перемістив саме ОСОБА_7 , що підтверджується такими доказами:
- показаннями свідка ОСОБА_11 , який повідомив місцевому суду про те, що 01 квітня 2019 року йому зателефонував невідомий чоловік, який попросив в оренду автомобіль. Коли цей чоловік приїхав з паспортом, то він надав йому автомобіль «Kia», який вкінці робочого дня було повернуто. Надалі він видав працівникам поліції роздруківку з GPS трекеру, який був в автомобілі;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімком від 26 квітня 2019 року, згідно з яким ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_7 як особу, яка орендувала в нього автомобіль (а. с. 220-221, Т. 2);
- договором прокату та актом приймання-передачі транспортного засобу від 01 квітня 2019 року, підписаними засудженим (а. с. 18-25, Т. 2);
- протоколом обшуку автомобіля від 04 квітня 2019 року, відповідно до якого з багажного відділення було вилучено резиновий килимок, шматок пластини із килимка із слідами речовини бурого кольору, змиви речовини бурого кольору (а. с. 114-120, Т. 2).
Останні вказані докази свідчать про те, що 01 квітня 2019 року ОСОБА_7 орендував у ОСОБА_11 транспортний засіб, на якому перевозив частини трупа потерпілої.
В оскаржуваній ухвалі апеляційний суд вказав, що ці докази узгоджуються з тими, за якими було встановлено маршрут транспортного засобу, зокрема, згідно з протоколом огляду предмету від 02 квітня 2019 року було оглянуто персональний робочий комп?ютер, на якому за допомогою Інтернету на сайті GPS було відтворено схему маршруту руху GPS трекера, встановленого в автомобілі марки «Kia Soul», починаючи з 00:00 01 квітня по 00:00 02 квітня 2019 року.
Схема пересування вказаного автомобіля була ретельно досліджена місцевим судом та детально викладена у вироку, за якою підтверджується факт перебування орендованого автомобіля на території, де було виявлено частини трупа потерпілої. Крім цього, ці відомості збігаються з місцем виявлення пластикової бочки на півострові Аляуди в м. Миколаєві на березі річки (а. с. 82-95, Т. 2).
Також предметом ретельного дослідження місцевого суду були докази перебування ОСОБА_7 в магазині «Гіппо», де він придбав засоби для знищення слідів злочину та розчленування трупа своєї матері, зокрема:
- з квитанції від 31 березня 2019 року вбачається, що було куплено секатор та ніж з синьою ручкою (а. с. 175, Т. 2);
- з товарного чека від 01 квітня 2019 року видно, що було придбано бак на 100 л (а. с. 179, Т. 2);
- з відеозапису з камер відеоспостереження супермаркету «Гіппо» встановлено, що о 15 год 30 хв 28 сек в приміщенні супермаркету знаходився засуджений, який на касі поклав два предмети, зовні схожі на миючі засоби та поліетиленові пакети для сміття (а. с. 163-171, Т. 2).
Також в ході досудового розслідування було проведено низку судово-медичних експертиз для встановлення механізму загибелі ОСОБА_8 .
Згідно з висновком судової медичної експертизи №886 від 22 травня 2019 року встановлено, що беручи до уваги анатомічні особливості наданих на судово-медичне дослідження частин трупа, а також їх парність та антропометричні дані, можливо сказати про те, що вони належать трупу однієї людини жіночої статі, віком близько 55-60 років.
Враховуючи характер та морфологічні властивості ран в ділянках розчленування частин тіла, а саме рівні, гладкі без осадження краї та відсутність крововиливів у м`які тканини в проекції ран, то вони утворилися після смерті від дії якогось ріжучого, що має крайку, предмета, не виключно гостро загостреного леза ножа та судово-медичній оцінці не підлягають і в причинно-слідчому зв`язку зі смертю не перебувають.
Конкретно встановити причину смерті трупа ОСОБА_8 не є можливим через розчленування тіла та відсутності частини внутрішніх органів і кісток скелету. Однак виявлені тілесні ушкодження в ділянці обличчя у вигляді саден та синців, підслизових крововиливів на внутрішній поверхні нижньої губи в проекції 1-4 зуба справа та зліва, чисельних екхіматозних крововиливів, а також наявність численних темно-червоного кольору крапкових крововиливів у з`єднувальні оболонки очей, на поверхні серця та легень, сліди рідкого стану крові в порожнинах серця та великих судинах, венозне повнокров`я внутрішніх органів, набряк легень та головного мозку, емфізема легень, дані судово-гістологічного дослідження шматочків внутрішніх органів у своїй сукупності є морфологічними ознаками механічної асфіксії.
Отже, за висновком експертизи, смерть ОСОБА_8 настала від механічної асфіксії в результаті закриття отворів носа та рота тупим твердим предметом. Окрім слідів розчленування тіла та тілесних ушкоджень в ділянці обличчя при судово-медичному досліджені фрагментів трупа ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: двох ран в тім`яно-потиличній області голови справа; крововиливу у м`які покриви голови зі сторони їх внутрішньої поверхні в проекції вище вказаних ран в тім`яно-потиличній та потиличній ділянці справа; вдавленого перелому потиличної кістки справа в проекції вищевказаних ран; повних конструкційних поперекових переломів 1-5-го ребер по середньо-пахвовій лінії зліва, без будь-яких крововиливів в міжреберні м`язи та навколишні м`які тканини.
Всі вищевказані тілесні ушкодження в ділянці голови виявлені при досліджені трупа ОСОБА_8 утворилися незадовго до смерті та є прижиттєвими на що вказують наявність крововиливів у м`які тканини в місцях їх утворення. Морфологічні ознаки, характер та дані медико-криміналістичного дослідження вказують на те, що тілесні ушкодження у вигляді ран в тім`яно-потиличній області голови справа, крововиливу у м`які покриви зі сторони їх внутрішньої поверхні в проекції вище вказаних ран в тім`яно-потиличній та потиличній ділянці голови справа, вдавленого перелому потиличної кістки справа в проекції вищевказаних ран утворилися від двократної дії якогось тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, що має ребро і за ступенем тяжкості у своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та у причинно-слідчому зв`язку з настанням смерті не перебувають.
Тілесні ушкодження у вигляді повних конструкційних поперекових переломів 1-5-го ребер по середньо-пахвовій лінії зліва, без будь-яких крововиливів в міжреберні м`язи та навколишні м`які тканини утворилися в результаті дії тупого твердого предмету після смерті ОСОБА_8 та судово-медичній оцінці не підлягають і в причинно-слідчому зв`язку зі смертю не перебувають. Будь-яких тілесних ушкоджень, які вказують на можливу боротьбу чи самозахист при досліджені трупа ОСОБА_8 не виявлено.
Ступінь виразності трупних явищ, а також гнильних змін свідчить про те, що з моменту смерті та до моменту дослідження трупа ОСОБА_8 пройшло не менше 3 -4 х діб. (а. с. 44-52, Т. 3).
Як вбачається з висновку судової медичної експертизи №886/1 від 22 травня 2019 року, враховуючи характер та морфологічні властивості ран в ділянках розчленування частин тіла, а саме рівні, гладкі без осадження краї та відсутність крововиливів у м`які тканини в проекції ран, то вони утворилися після смерті від дії якогось ріжучого, що має крайку поверхню предмета, не виключно гостро загостреного леза ножа (а. с. 54-57, т. 3).
Висновком додаткової судової медичної експертизи №886 від 05 липня 2019 року також підтверджено те, що смерть ОСОБА_8 настала від механічної асфіксії в результаті закриття отворів носа та рота тупим твердим предметом, не виключно руками (а. с. 61-64, Т. 3).
На переконання колегії суддів, названі висновки судово-медичних експертиз повністю узгоджуються між собою та встановлюють причину смерті ОСОБА_8 внаслідок механічної асфіксії в результаті закриття отворів носа та рота тупим твердим предметом.
Згідно з висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 16 травня 2019 року №340 генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлені на зубній щітці (вилучена в ході проведення огляду місця події 01 квітня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 ) збігаються між собою та належать невстановленій особі жіночої генетичної статі (а. с. 68-76, Т. 3).
Також у цьому кримінальному провадженні було проведено низку інших судових молекулярно-генетичних експертиз, згідно з якими виявлені на різних об`єктах (фрагменти тканин, одягу, різні частини предметів тощо) генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлені на цих об`єктах, збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками невстановленої особи жіночої генетичної статі, генетичні ознаки якої встановлено на зубній щітці (від 21 серпня 2019 року №481 на а. с. 234-247, Т. 3, від 24 червня 2019 року №333 на а. с. 104-112, Т. 3, від 21 червня 2019 року №331 на а. с. 140-148, Т. 3, від 14 червня 2019 року на а. с. 164-172, Т. 3, від 14 серпня 2019 року №402 на а. с. 176-183, Т. 3, від 25 червня 2019 року № 335 на а. с. 92-100, Т. 3, від 31 травня 2019 року №330 на а. с. 116-124, Т. 3, від 03 червня 2019 року №337 на а. с. 128-136, Т. 3, від 24 червня 2019 року №339 на а. с. 187-195, Т. 3, від 24 червня 2019 року №338 на а. с. 152-160, Т. 3, від 25 червня 2019 року №332 на а. с. 199-207, Т. 3, від 02 липня 2019 року №403 на а. с. 80-88, Т. 3).
Як правильно встановлено місцевим судом, наведені експертизи свідчать про те, що у квартирі АДРЕСА_3 були виявлені залишки крові саме потерпілої. Такі ж залишки та генетичний матеріал були залишені у багажному відділенні орендованого засудженим автомобіля та співпадають з генетичними ознаками частин трупа, які були виявлені на березі річки Інгул та сміттєзвалищі в с. Весняне.
З огляду на викладене Суд вважає, що сукупність наведених доказів свідчить про те, що вбивство ОСОБА_8 з подальшим розчленуванням її трупа було здійснено саме засудженим, а тому доводи про недоведеність його винуватості є невмотивованими.
Засуджений не погоджується з твердженням місцевого суду про те, що він навмисно не впустив працівників поліції до іншої кімнати у квартирі під час огляду місця події.
Однак в таблиці фотозображень в протоколі огляду місця події від 01 квітня 2019 року вказано, що фотозйомка другої кімнати не була здійснена у зв`язку з відмовою особи надати доступ до приміщення, а безпосередньо у тексті протоколу вказано, що одна із кімнат не є об`єктом огляду (а. с. 8, Т. 2). Вказаний протокол підписаний, у тому числі і ОСОБА_7 , без будь-яких зауважень (а. с. 4, зворіт, Т. 2).
При цьому на підставі ухвали слідчого судді від 17 травня 2019 року 22 травня 2019 року було проведено обшук всієї квартири АДРЕСА_3 , де було виявлено та вилучено сифон з решіткою, полімерну трубку від сифону, рукавиці та праску з нашаруванням бурого кольору, подрібнювач сипучих речовин та господарську пилку (а. с. 2-4, Т. 3).
У касаційній скарзі засуджений вказує про порушення його права на захист, оскільки призначений за рахунок держави захисник ОСОБА_9 неналежним чином здійснював свої обов`язки захисника, а суд першої інстанції неодноразово відмовляв йому у клопотаннях про здійснення заміни захисника.
Колегія суддів вважає доводи засудженого про порушення його права на захист необґрунтованими.
У цьому провадженні як на досудовому розслідуванні, так і в суді захист ОСОБА_7 здійснювали захисники, участь яких забезпечувалася державою. Як зазначив апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі і підтверджується матеріалами кримінального провадження, під час досудового розслідування та судового розгляду інтереси ОСОБА_7 представляв захисник ОСОБА_9 у судових засіданнях 31 травня, 26 липня, 23 серпня 2019 року, 22 січня, 16 березня, 02 квітня, 07 травня, 12 травня, 22 червня, 18 серпня, 15 жовтня, 02 грудня 2020 року, 25 січня 2021 року (а. с. 19, 25, 27, 105, 138, 163, 175, 188, 212, Т. 4, а. с. 37, 94, 134, 171, Т. 5).
Засуджений клопотав перед судом першої інстанції про заміну йому захисника ОСОБА_9 . Ухвалами місцевого суду від 02 квітня 2020 року та 25 січня 2021 року було відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_7 про заміну захисника у зв`язку із непідтвердженням доводів засудженого про неналежне виконання адвокатом своїх обов`язків (а. с. 166-167, 194-195, Т. 4).
В подальшому між захисником ОСОБА_13 та засудженим був укладений договір про надання правової допомоги від 28 січня 2021 року, який було розірвано за угодою сторін 12 травня 2021 року (а. с. 200-202, Т. 5, а. с. 35-37, Т. 6).
Надалі згідно з дорученнями про надання безоплатної вторинної правової допомоги було призначено адвокатів ОСОБА_14 (а. с. 17, Т. 6) та ОСОБА_15 (а. с. 166, Т. 6).
Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно брав участь захисник ОСОБА_16 (а. с. 69, Т. 1), який також оскаржував в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді про обрання засудженому запобіжного заходу у виді тримання під вартою (а. с. 70, Т. 1).
Далі відповідно до доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 11 червня 2021 року призначено ОСОБА_7 захисника ОСОБА_6 , яка здійснювала захист засудженого як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції та оскаржувала обвинувальний вирок, постановлений місцевим судом (а. с. 32, Т. 6).
Захисник ОСОБА_6 брала участь у судових засіданнях суду першої інстанції 23 червня 2021 року, 04 серпня 2021 року, 18 серпня 2021 року, 21 вересня 2021 року, 05 жовтня 2021 року, 01 грудня 2021 року ( Т. 6,а.с. 58-59, 76, 79, 100, 115-117, 146-147, 149, 194, Т. 6).
Окрім цього, захисник ОСОБА_6 24 червня 2021 року подавала клопотання про видачу технічного запису судових засідань та ознайомлення з матеріалами справи, 15 вересня 2021 року подавала клопотання про визнання доказів недопустимими (а. с. 65-66, 110-113, Т. 6).
Після постановлення обвинувального вироку 22 грудня 2021 року захисник ОСОБА_6 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, де 07 вересня 2022 року та 09 березня 2023 року брала участь під час розгляду апеляційних скарг сторони захисту (а. с. 225, Т. 6, а. с. 41, 71, Т. 7).
Судом касаційної інстанції з`ясовувалося питання щодо бажання засудженого, щоб його інтереси представляла захисник ОСОБА_6 і засуджений повідомив, що цей захисник належно здійснювала захист. Таким чином питання про неналежний захист засуджений піднімає у контексті представництва його інтересів у суді першої інстанції захисником ОСОБА_9 .
Однак суд звертає увагу, що відмова суду у задоволення клопотань сторони захисту, не означає, що захист здійснюється неефективно. Належний захист полягає у тому, що засудженому надаються належні та достатні можливості із використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов`язковою, захищатися від обвинувачення в установлений законом спосіб. Захисники, які здійснювали захист засудженого у цьому провадженні не зловживали своїми процесуальними правами, з`являлися на судові засідання для забезпечення захисту засудженого, висловлювали свою думку щодо питань, які розглядалися судами протягом усього судового розгляду. У суду немає підстав констатувати у цьому провадженні неналежність здійснення захисту засудженого, а тому доводи засудженого про порушення його права на захист суд відхиляє.
На думку засудженого, ставлення місцевого суду до нього було упередженим, оскільки йому було двічі відмовлено у задоволенні заяв про відвід складу суду.
Вказані твердження спростовуються матеріалами розглядуваної справи.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_7 двічі подавав письмові заяви про відвід складу суду, зокрема, 22 червня 2020 року у зв`язку з відмовою суду здійснити заміну захисника та скасування арешту на грошові кошти (а. с. 199-200, Т. 4).
За результатами розгляду вказаної заяви ухвалою від 22 червня 2020 року було відмовлено у її задоволенні із вказівкою на те, що суб`єктивна оцінка учасників кримінального провадження щодо змісту процесуальних рішень не може бути підставою для відводу.
В подальшому 20 жовтня 2020 року ОСОБА_7 заявив відвід у зв`язку з тим, що суд розглянув подане з порушенням ст. 199 КПК клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Вказана заява була розглянута судом в судовому засіданні 25 січня 2021 року, за результатами розгляду якої суд вказав про необґрунтованість відводу, зокрема з тих підстав, що доводи обвинуваченого про можливі порушення його прав під час продовження запобіжних заходів були предметом розгляду апеляційного суду, який переглядав такі ухвали, та не знайшли свого підтвердження.
Незгода засудженого з процесуальним вирішенням його заяв про відвід складу суду не свідчить про упередженість цього суду, а тому Суд відхиляє вказані доводи. Із матеріалів цього провадження видно, що судді розглядали клопотання сторони захисту, ухвалювали інші процесуальні рішення, в т.ч. й щодо застосування запобіжних заходів. Незгода сторони захисту із цими рішеннями не вказує на упередженість суддів та не може слугувати підставою для їхнього відводу.
Щодо аргументів ОСОБА_7 про ненадання йому матеріалів кримінального провадження для ознайомлення в повному обсязі, що завадило останньому належним чином підготуватись до участі в судових дебатах та виступу з останнім словом Суд зазначає таке.
Вказані доводи були предметом перевірки апеляційного суду.
В оскаржуваній ухвалі цей суд вмотивовано зазначив, що під час розгляду справи судом першої інстанції було задоволено клопотання ОСОБА_7 та у період з 03 березня по 06 червня 2021 року останній був ознайомлений із матеріалами кримінального провадження, що містять процесуальні докази, про що свідчить розписка та довідка працівника суду, до якої додано графік ознайомлення ОСОБА_7 , в якому вказані дати ознайомлення та нумерація відповідних томів (а. с. 33, 34, Т. 6).
З врахуванням того, що судовий розгляд тривав досить довгий час (обвинувальний акт до місцевого суду було передано 30 серпня 2019 року) апеляційний суд слушно вказав, що у ОСОБА_7 було достатньо часу для підготовки до судових дебатів, які відбулися 01 грудня 2021 року.
Зі всім обсягом матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 був ознайомлений і під час апеляційного розгляду обвинувального вироку щодо нього, а також отримав усі копії журналів судових засідань разом з відео та звукозаписами за весь період судового розгляду (а. с. 38, 53, Т. 7).
Наведені обставини свідчать, що право засудженого на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження судами попередніх інстанцій порушено не було.
Щодо аргументів засудженого про порушення прокурором встановленого порядку вручення клопотань про продовження строку тримання під вартою, оскільки такі йому несвоєчасно вручались Суд зазначає таке.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції неодноразово продовжував засудженому строк тримання під вартою на підставі поданих прокурором клопотань.
В матеріалах провадження наявні письмові розписки про вручення ОСОБА_7 таких клопотань, зокрема, згідно з розпискою від 04 вересня 2019 року клопотання ОСОБА_7 отримав о 09:30, судове засідання розпочалось о 14:20 (а. с. 79, 80, Т. 1), згідно з розпискою від 24 жовтня 2019 року клопотання ОСОБА_7 отримав о 09:15, судове засідання розпочалось о 15:18 (а. с. 121, 123, Т. 1).
Тобто час для підготовки обстоювання своєї позиції ОСОБА_7 був достатнім.
Крім того, засуджений двічі відмовлявся від отримання клопотання про продовження строку тримання під вартою (а. с. 210, Т. 4, а. с. 36, Т. 5).
Відтак процедура ознайомлення ОСОБА_7 із клопотаннями про продовження строку тримання під вартою порушена не була.
Засуджений вважає незаконними відмови суду у знятті арешту з грошових коштів, які були вилучені у нього під час затримання, посилаючись на те, що таке затримання було визнаним незаконним, а підозра про вчинення злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, в подальшому була змінена на ч. 1 ст. 115 КК.
Колегія суддів касаційного суду зазначає, що арешт на грошові кошти в сумі 400 євро, 1300 доларів США, 43600 грн був накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 квітня 2019 року (а. с. 69, Т. 1). Вказана ухвала була переглянута в апеляційному порядку та залишена без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року (а. с. 197, Т. 2).
В подальшому оскаржуваним вироком місцевий суд скасував арешт, накладений на грошові кошти, та вирішив повернути їх ОСОБА_7 .
Тобто питання щодо долі грошових коштів було вирішено у визначений кримінальним процесуальним законом спосіб, а вчинення вбивства з корисливих мотивів засудженому не інкримінувалося в обвинувальному акті, тому доводи про протилежне є невмотивованими.
Також ОСОБА_7 стверджує, що судовий розгляд апеляційним судом було проведено формально та за його відсутності, а склад суду йому не повідомлявся.
Зазначені доводи касаційної скарги Суд відхиляє, оскільки в матеріалах кримінального провадження наявна заява ОСОБА_7 від 02 серпня 2022 року, в якій вказано, що він ознайомився з матеріалами кримінального провадження у повному обсязі (в тому числі з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 20 липня 2022 року), а відтак про склад суду, який здійснював перегляд вироку місцевого суду, засудженому було відомо заздалегідь (а. с. 30, 38, Т. 7).
Про проведення судом апеляційної інстанції судового засідання 09 березня 2023 року ОСОБА_7 був належним чином повідомлений, що підтверджується розпискою від 24 лютого 2023 року, на якій проставлений його власноручний підпис (а. с. 67, Т. 7).
Клопотання про розгляд апеляційних скарг сторони захисту за участю засудженого в режимі відеоконференції чи безпосередньо у залі судових засідань останній не подавав, а його участь апеляційним судом обов`язковою не визнавалася. Присутня під час апеляційного розгляду захисник не заперечувала проти перегляду обвинувального вироку місцевого суду за відсутності ОСОБА_7 . Ці факти були підтверджені стороною захисту й під час касаційного розгляду цього провадження.
Постановлена за результатами апеляційного розгляду ухвала суду апеляційної інстанції є вмотивованою та містить відповіді на всі аргументи апеляційних скарг захисника та засудженого.
Щодо доводів засудженого про те, що під час призначення йому покарання судом не було враховано того, що на момент ухвалення вироку засуджений вважався раніше не судимим, мав на утриманні двох малолітніх дітей і мав позитивні характеристики з місць роботи та СІЗО Суд зазначає таке.
Визначення розміру покарання у конкретному кримінальному провадженні є реалізацією принципу справедливості у частині індивідуалізації кримінальної відповідальності. Обираючи той чи інший вид та розмір покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК.
Під час призначення покарання ОСОБА_7 місцевий суд врахував те, що останній вчинив умисний особливо тяжкий злочин проти життя особи, характер та спосіб його вчинення щодо особи похилого віку, яка була його матір?ю та проживала разом з ним, відсутність з боку засудженого під час судового розгляду будь-яких дій, які б свідчили про розуміння наслідків вбивства та його особливої суспільної небезпеки, поведінку після вчинення злочину, а саме - здійснення низки активних дій щодо знищення слідів злочину шляхом розчленування трупа, який він перемістив до акваторії річки та сміттєзвалища, відсутність щирого розкаяння.
Також суд звернув увагу на те, що засуджений одружений, має двох малолітніх дітей, вищу освіту, офіційно не працює, має постійне місце проживання, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання та перебування під вартою характеризується посередньо.
Обставин, які б пом?якшували покарання, встановлено не було.
Обтяжуючою покарання обставиною було визнано вчинення злочину щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах.
Суд погоджується з доводами засудженого про те, що судами було безпідставно вказано, що він раніше судимий, однак ця обставина з врахуванням характеру вчинення умисного вбивства своєї матері не була визначальною для обрання йому розміру безальтернативного покарання у виді позбавлення волі за ч. 1 ст. 115 КК.
Суд вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
За результатами касаційного розгляду колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність чи невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Вирок місцевого суду відповідає положенням ст. ст. 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду - ст. ст. 370, 419 КПК.
Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
УХВАЛИВ:
Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 09 березня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
