ПОСТАНОВА
Іменем України
31 липня 2019 року
Київ
справа №488/2161/15-а
касаційне провадження №К/9901/38934/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 (головуючий суддя: Домусчі С.Д.) у справі №488/2161/15-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, в якому просив скасувати постанову № 32 від 25.02.2015 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6 800 грн.
Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25.04.2016 адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, 04.05.2017 Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області оскаржило його в апеляційному порядку.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу третього частини 4 статті 189 КАС України (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, тут та надалі) у зв`язку з пропуском строку апеляційного оскарження понад рік.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області подало касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм права просив суд касаційної інстанції скасувати зазначене судове рішення, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Касаційна скарга обґрунтована тим, що порушення строків на апеляційне оскарження обумовлено несвоєчасним отриманням відповідачем оскаржуваного рішення (постанова суду першої інстанції отримана лише у квітні 2017 року на підставі заяви від 27.02.2017), а тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, оскільки пропущений з поважних та незалежних на те причин.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.07.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), п. 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 17.07.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 КАС України.
Верховний Суд переглянув оскаржене судове рішення у межах доводів касаційної скарги з урахуванням вимог ст. 341 КАС України, з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 6 КАС України, у наведеній вище редакції, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
При цьому за змістом статті 7 КАС України забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом, є одним із принципів адміністративного судочинства, зміст якого розкривала стаття 10 цього Кодексу й визначала, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Так, частиною першою статті 185 КАС України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом частини другої статті 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Згідно із абзацем 3 частини четвертої статті 189 КАС України незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.
Отже, виходячи зі змісту вказаної норми, суд апеляційної інстанції зобов`язаний відмовити у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга суб`єкта владних повноважень подана після спливу річного строку на апеляційне оскарження незалежно від поважності причин пропуску цього строку. Тобто, встановлений річний строк є присічним, таким, що не може бути поновлений.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи, зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Статтею 44 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017), яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 49 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо дотримання процесуальних строків.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, в тому числі процесуальних строків подачі апеляційної скарги. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У спірному випадку постанова суду першої інстанції прийнята 25.04.2016 у відкритому судовому засіданні без участі представника відповідача, хоча такий належним чином та завчасно був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується інформацією, зазначеній у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.34).
Отже, у даній справі для суб`єкта владних повноважень були створені умови за яких останній мав реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав, проте відповідач через байдужість до них або небажання дізнатися про їх порушення не вчинив дії пов`язані з оскарженням рішення суду у строк встановлений законом.
Подання заяви про видачу копії рішення маже через рік після його ухвалення не може свідчити про належне виконання відповідачем свого процесуального обов`язку, а відтак і для висновку про наявність поважних причин пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження.
Враховуючи встановлені обставин, Суд дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції було дотримано необхідного балансу та не допущено порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25.04.2016.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 у справі №488/2161/15-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
О. П. Стародуб
В. М. Шарапа
