Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2024 року
м. Київ
справа № 464/104/16-ц
адміністративне провадження № К/9901/24557/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В..
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року (колегія у складі суддів Качмара В.Я., Большакової О.О., Затолочного В.С.)
у справі № 464/104/16-ц
за позовом Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
треті особи: Львівське комунальне підприємство «Житловик-С», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
про демонтаж самочинно розширеної частини балкона.
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. 28.12.2015 Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради (далі - Районна адміністрація) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі- відповідач-1), ОСОБА_2 (далі - відповідач-2), в якому просила зобов`язати відповідачів демонтувати самочинно розширену частину балкону до будинку АДРЕСА_1 .
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами встановлено, що на обслуговуванні Львівського комунального підприємства «Житловик-С» знаходиться житловий будинок АДРЕСА_1 , співвласниками якого є відповідачі, що підтверджується довідкою Львівського комунального підприємства «Житловик-С» з місця проживання про склад сім`ї і прописку від 03.12.2015 № 2604.
3. Відповідачам на праві спільної власності належить 26/50 частин будинку, що включає, зокрема, балкон площею 0.8 кв.м. ОСОБА_3 належить право спільної сумісної власності на 11/50 частин будинку.
4. Наказом Управління житлово-комунального господарства Львівської міської ради «Про зняття з балансу міської ради приватизованих житлових будинків» №60-Д від 02.12.2003 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , знято з балансу міської ради та передано власникам приватизованого житла.
5. Наказом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради «Про оформлення права приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 » №661-ж-с від 12.07.2007 оформлено право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 198,3 кв.м в таких частках: ОСОБА_5 право приватної власності на 13/50 частин житлового будинку, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 право приватної спільної сумісної власності на 11/50 частин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право приватної спільної сумісної власності на 26/50 частин житлового будинку, що включає, зокрема, балкон, площею 0,8 кв.м.
6. Відповідачі здійснили добудову (розширення) до балкону, збільшивши його площу з 0,8 кв.м до 5,3 кв.м., що підтверджується матеріалами справи та визнається учасниками справи.
7. На підставі підпункту 20.2.2 Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011, якими встановлено відповідальність передбачену статтею 150 КУпАП (порушення правил експлуатації житлових будинків, житлових приміщень та інженерного обладнання, псування житлових будинків, житлових приміщень, їх обладнання та елементів благоустрою внаслідок поводження з ТПВ, зокрема самовільне переобладнання та перепланування житлових будинків, житлових приміщень, балконів і лоджій, використання їх не за призначенням), відповідача ОСОБА_1 постановою адміністративної комісії при Сихівській районній адміністрації №204 від 06.08.2015 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 51 гривень. Штраф відповідач сплатила.
8. 11.12.2014 голова Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради видав розпорядження № 480 «Про самочинне перепланування приміщень у житловому будинку АДРЕСА_1 із розширенням балкона», яким зобов`язав відповідачів демонтувати самочинно розширену частину балкона, оскільки таке розширення виконане без погодженої проектної документації, розрахунку несучої здатності конструкцій будинку та дозволу органу місцевого самоврядування.
9. Не погодившись із вказаним розпорядженням, відповідачі звернулись до позивача з метою отримання дозволу на здійснення добудови до балкона. Однак листом № 34-78 від 20.01.2016 Сихівська районна адміністрація повідомила, що для розгляду питання розширення балкона необхідно подати документи згідно із переліком, серед яких, зокрема, завірена нотаріально або директором підприємства згода співвласників земельної ділянки (за наявності) та згода сусідніх землекористувачів (у разі якщо самовільно збудований (реконструйований) об`єкт розміщений на спільній мережі), або згода власників/співвласників квартири в будинку (за необхідності).
10. Відповідачі не оформили збільшення площі балкона у встановленому порядку.
11. Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 29.03.2017 у справі № 464/2086/16-ц за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано право власності на частку 26/50 у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: на другому поверсі: житлова кімната - 18.3 кв.м (позначена у технічному паспорті 3-1), житлова кімната - 16.4 кв.м (позначена 3-2), кухня - 10.6 кв.м (позначена 3-3), ванна - 4.9 кв.м (позначена 3-4), коридор - 5.3 кв.м (позначений 3-5), кладова - 3.2 кв.м (позначена 3-6), вбиральня - 1,4 кв.м (позначена 3-7), балкон 5,3 кв.м, сходова клітка - 3,2 кв.м (позначена І), житлова кімната площею 11,6 кв.м (позначена 3-9), сходова клітка площею 2.5 кв.м (позначена І), підвал 14.7 кв.м; у спільному користуванні приміщення 0.8 кв.м. (І) 9.6 кв.м. (ІІІ), між квартирами №№ 1, 2 , 3 ; підвал 14.7 кв.м між квартирами №№ 1, 2 , 3 . Вказане рішення скасовано рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24.10.2017, яким задоволено апеляційну скаргу Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
12. З огляду на те, що відповідачі не виконали вимоги розпорядження голови Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 11.12.2014 № 480 про усунення виявленого самочинного перепланування балкона в будинку, що підтверджується актом від 04.12.2015, позивач звернувся до суду з позовом про демонтаж самочинно розширеної частини балкона у будинку АДРЕСА_1 .
ІIІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
13. В обґрунтування позовних вимог Сихівська районна адміністрація покликається на положення п.8.14 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22.07.2009 № 295, згідно з якими при проектуванні реконструкції житлових будинків допускається зміна їх фасадів, яка повинна носити системний характер, єдиний для всього будинку, а також улаштування вхідних груп до вбудованих (прибудованих) приміщень тільки за архітектурно-планувальними завданнями. При проектуванні реконструкції, капітальних ремонтів і перепланувань окремих квартир заборонено, окрім іншого, улаштування нових і розширення існуючих балконів і лоджій, їх скління.
Чинним законодавством передбачено одержання дозволу виконкому місцевої ради та згоди решти учасників спільної власності при проведенні прибудови, надбудови або перебудови жилих і підсобних приміщень будинку.
Відсутність згоди на вказане будівництво підтверджується скаргами третьої особи співвласника будинку ОСОБА_3 на адресу Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради.
14. Крім того, 25.11.2014 міжвідомча комісія Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради розглянула заяву ЛКП «Житловик-С» та встановила, що розширення балкона у будинку виконане без погодженої проєктної документації та дозволу органу місцевого самоврядування. Тому самочинно розширену частину балкона треба демонтувати, привівши його розміри та конструкцію до попереднього стану.
11.12.2014 голова Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради видав розпорядження № 480 «Про самочинне перепланування приміщень у житловому будинку АДРЕСА_1 із розширенням балкона», яким зобов`язав відповідачів демонтувати самочинно розширену частину балкона. Нзважаючи на неодноразові попередження, відповідачі це розпорядження не виконали.
15. ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву зазначила, що є співвласником будинку АДРЕСА_1 , в якому три квартири. Будинок знятий з балансу Львівської міської ради у 2003 році, земля для обслуговування будинку приватизована у 2009 році.
Будинок перебуває в аварійному стані, дерев`яне перекриття між першим та другим поверхом фактично згнило та почало обвалюватись. Відповідачами за власний кошт проведено роботи по зміцненню перекриття між першим та другим поверхом, які полягали у залиттю залізобетонного перекриття. З часу завершення цих робіт небезпеки обвалу немає.
При проведенні ремонту перекриття укріплено також основу балкону, внаслідок чого площа балкону збільшилась з 0,8 м.кв. до 5.3 м.кв. Під балконом вікон немає, є вхід до сусідів, тому балкон виступає фактично дашком над входом до сусідів.
Основа балкону є єдиним цілим перекриттям між поверхами, а тому будь-які дії зі зміни балкону загрожують цілісності будинку. Додатково вказує, що вже заплатила штраф за самочинне розширення частини балкону, а рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 29.03.2017 у справі №464/2086/16-ц визнано право власності на належну їй квартиру з розширеним балконом.
Також відповідач-1 зазначила, що демонтаж є крайнім засобом і може бути застосований лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови (якщо вона не відповідає вимогам ДБН).
У спірному випадку земля приватизована, вимоги ДБН дотримані, підстав для демонтажу немає. Позивач не зазначив жодної із підстав для знесення самочинного будівництва, передбачених статтею 376 Цивільного кодексу України.
16. Відповідач-2 відзиву на позовну заяву не подала.
17. Представник третьої особи ЛКП «Житловик-С» подала до суду письмові пояснення, в яких зазначала, що відповідачі самовільно здійснили розширення частини балкону квартири АДРЕСА_4 , а саме збільшили його площу з 0,8 кв.м. до 5,3 кв.м.
Третя особа надсилала відповідачам попередження про необхідність відновлення квартири до попереднього стану, проте відповідачі необхідних дій не вчинили. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
18. Ухвалою від 20.04.2016 Сихівський районний суд м. Львова закрив провадження у справі.
19. Ухвалою від 30.08.2016 Апеляційний суд Львівської області ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
20. 12.04.2017 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу, якою скасував ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 20.04.2016 та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 30.08.2016, а справу передав до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
21. Рішенням від 22.05.2018 Сихівський районний суд м. Львова позов задовольнив.
22. Постановою від 07.05.2019 Львівський апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишив без змін.
23. 31.07.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
24. Постановою від 18.03.2020 Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22.05.2018 та постанову Львівського апеляційного суду від 07.05.2019, провадження у справі закрила, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
25. Ухвалою від 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду передала справу для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.
26. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 (суддя Гулик А.Г. ) позов задоволено.
27. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі самовільно здійснили добудову до балкону, збільшивши його площу з 0,8 кв.м до 5,3 кв.м., при цьому не надали згоди інших співвласників квартир у будинку, проектну документацію та дозвіл органу місцевого самоврядування на розширення балкону.
Крім того, відповідачі не оскаржували постанову адміністративної комісії при Сихівській районній адміністрації №204 від 06.08.2015 про накладення штрафу за порушення статті 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку із самочинно розширенням частини балкона у будинку АДРЕСА_1 .
Покликаючись на положення ч.1, ч. 7 ст. 376 ЦК України, суд встановив факт невиконання та недотримання відповідачами вимог законодавства у сфері містобудування, що підтверджується актом Львівського комунального підприємства «Житловик-С» від 17.11.2014.
Суд відхилив посилання відповідачів на звіт за результатами технічного обстеження будинку, складений інженером ОСОБА_8 , оскільки такий не спростовує встановлені в ході розгляду справи обставини щодо самочинного розширення балкону.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідачів демонтувати самочинно розширену частину балкона у будинку АДРЕСА_1 .
28. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2021 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
29. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що демонтаж самочинно розширеної частини балкона до будинку АДРЕСА_1 , не є заходом який призведе до захисту суспільних інтересів територіальної громади і мешканців цього будинку, а навпаки може погіршити певні технічні характеристики будинку, який і без того перебуває у незадовільному технічному стані.
Позовні вимоги Сихівської районної адміністрації про демонтаж самочинно розширеної частини балкону є свідченням відсутності виваженого підходу позивача до наслідків, які можуть бути спричиненні таким демонтажем не тільки будинку в цілому, але й і його мешканцям, в порівнянні з обставиною, що стала підставою для звернення до суду із вказаним позовом, а саме те, що добудова балкона здійснена без відповідного дозволу райадміністрації.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
30. Позивач у касаційній скарзі просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
31. Як на підставу касаційного оскарження позивач покликається на те, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору:
- не врахував висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду України від 25.05.2017 у справі № 1512/3707/12, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 1527/14472/12, у постановах Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №520/17520/14-ц, від 28.04.2021 у справі № 461/5170/18;
- залишив поза увагою доводи стосовно того, що відповідачі фактично визнали вину та протиправність своїх дій щодо самовільного розширення балкону, сплатили штраф, накладений адміністративною комісією, мали можливість у добровільному порядку демонтувати самочинно розширену частину балкону.
- не врахував, що районна адміністрація використала всі можливі заходи з метою усунення порушень, тому мала право на звернення до суду з позовом про демонтаж самочинно розширеної частини балкону.
32. Відповідачка ОСОБА_1 у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Покликаючись на висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 28.04.2020 у справі № 727/11479/17, зазначає, що здійснення перепланувань у належній на праві власності квартирі, які не передбачають втручання у конструктивні елементи будівлі, не потребують отримання відповідних дозвільних документів на проведення таких робіт.
Щодо доводів позивача про те, що позов подано в інтересах сусідів, як реагування на їх скаргу, то сусіди ніколи не ставили питання про демонтаж балкону, не висловлювалися на підтримку позову та у жодному судовому засіданні участі не брали, що свідчить про відсутність інтересу до справи.
33. Представник третьої особи Коць Г.М. у відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції та зазначає, що не вбачає підстав для демонтажу балкону.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
34. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.
35. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
36. Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №280/97-ВР) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
37. За змістом статті 30 Закону №280/97-ВР передбачено, зокрема, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
38. Відповідно до підпункту 3 пункту «б» частини першої статті 31 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
39. На час подання позову позивач діяв на підставі «Положення про Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради», затвердженого рішенням виконавчого комітету Міської ради від 06.01.2012 №7 (далі - Положення №7).
40. Згідно з пунктом 1.1 вказаного Положення №7 районна адміністрація є виконавчим органом Міської ради і діє згідно з чинним законодавством відповідно до ухвали Міської ради від 07.06.2006 №94 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання» (зі змінами).
41. Згідно з чинним на час розгляду справи пунктом 1.1 «Положення про Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради», затвердженого рішенням виконкому Міської ради від 01.11.2016 №977 (далі - Положення №977), районна адміністрація є утвореним виконавчим органом Міської ради відповідно до Закону № 280/97-ВР та ухвал вказаної ради від 26.05.2016 №505 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів» та від 14.07.2016 №777 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради».
42. До повноважень позивача на момент подання позову, зокрема, належало здійснення контролю за станом благоустрою житлового фонду (пункт 4.2.2 Положення №7). Крім того, позивач здійснював нагляд за станом благоустрою відомчого і приватного житлового фонду, житлово-будівельних кооперативів та об`єднань співвласників житла (пункт 4.2.3 вказаного Положення).
43. Відповідно до Положення №977 районна адміністрація здійснює контроль за утриманням будинків (квартир), які належать громадянам (пункт 4.34), здійснює інші повноваження, передбачені законодавством України, ухвалами міської ради, рішеннями виконавчого комітету, розпорядженнями Львівського міського голови та цим Положенням (пункт 3.5.9), а також має право здійснювати контроль, проводити перевірки, інспекції з питань, які належать до його компетенції (пункт 5.2).
44. Згідно з підпунктом 4.5.1 Положення №7, яке було чинним на час подання позову, позивач мав право звертатися до суду з позовними заявами з питань, що виникають у процесі здійснення його повноважень.
45. З огляду на наведені приписи, районна адміністрація має повноваження з контролю за технічним станом, використанням і схоронністю об`єктів житлового фонду, станом їх благоустрою, а також за утриманням будинків, що належать громадянам. І для виконання цих повноважень наділений правом звернення до суду з позовом до фізичних осіб, які допустили порушення публічних інтересів у сферах благоустрою та містобудування. Саме такі інтереси захищає районна адміністрація у цьому спорі, і саме на їх реалізацію спрямовані його контрольні повноваження.
46. При цьому, повноваження зі здійснення контролю за використанням, схоронністю і станом благоустрою житлового фонду, а також за утриманням будинків і квартир, що належать громадянам, передбачають не лише виявлення факту правопорушення, притягнення винуватої особи до юридичної відповідальності, але також припинення цього правопорушення й усунення його негативних наслідків, зокрема на виконання владного управлінського припису. Тобто, публічні правовідносини не завершуються фіксацією факту адміністративного правопорушення та притягненням винуватої особи до юридичної відповідальності, а продовжують існувати до моменту припинення правопорушення, усунення його негативних наслідків, виконання владного припису або визнання його незаконним і скасування.
47. Оскільки відповідачі добровільно не виконали Розпорядження №480 та не усунули допущених порушень, позивач як суб`єкт владних повноважень на виконання управлінських функцій з контролю за технічним станом, використанням, утриманням і схоронністю об`єктів житлового фонду будь-якої форми власності звернувся до суду з позовом про зобов`язання демонтувати самочинно розширену частину балкона.
48. Водночас належність будівництва до самочинного підлягає перевірці у справі за позовом уповноваженого органу про його знесення.
49. Для задоволення вимоги про знесення самочинного будівництва необхідно встановити наявність умов, передбачених статтею 376 Цивільного кодексу України, а саме: істотне відхилення від проекту; суперечність суспільним інтересам або порушення права інших осіб; істотного порушення будівельних норм і правил; неможливість проведення відповідної перебудови або відмова особи від її проведення.
50. Можливість знесення самочинного будівництва закон пов`язує саме з цими обставинами, а не з невиконанням відповідного розпорядження позивача.
51. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №464/3864/15-а, від 15.11.2019 у справі №462/5892/15-а, від 20.11.2019 у справі 450/3297/14-а та підтримана, зокрема у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 1.380.2019.001115.
52. Відповідно до статті 152 Житлового кодексу УРСР виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.
53. Водночас відповідно до статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
54. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушення прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
55. Відповідно до ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" ці норми встановлюють склад та зміст проектної документації на нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт та технічне переоснащення будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів або їх частин, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури.
56. Відповідно до п. 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 "Реконструкція" - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності).
57. Згідно з пунктом 8.14 ДБН В.3.2-2-2009 "Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт", при проектуванні реконструкції, капітальних ремонтів і перепланувань окремих квартир заборонено зокрема улаштування нових і розширення існуючих балконів і лоджій.
58. Судами було встановлено, що, здійснивши добудову до балкону, відповідачі вчинили дії з реконструкції, чим відповідно змінили геометричні розміри існуючого балкону збільшивши його площу з 0,8 кв.м до 5,3 кв.м, а також, як на їх думку, поліпшили експлуатаційні показники житлового будинку, зокрема зміцнили перекриття між першим та другим поверхом, яке полягає у залиті залізобетонного перекриття.
59. Суд апеляційної інстанції також погодився з тим, що добудова здійснена самовільно без відповідного дозволу органу місцевого самоврядування на розширення балкону.
60. Крім того, згідно звіту за результатами технічного обстеження будинку після влаштування балкону в квартирі №3 , складеного інженером ОСОБА_8 б/д і б/н, демонтажні роботи по балкону пов`язані з ризиком втрати частини несучої здатності конструкції будинку, так як конструкції балкону становлять єдине ціле з конструкціями будинку.
61. Отже, виконане відповідачами будівництво передбачало втручання в несучі конструкції.
62. Частина 1 статті 376 ЦК України встановлює, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
63. У постанові від 28.04.2021 у справі № 461/5170/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, на яку покликається касатор, зазначив наступне:
«Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані, або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Виходячи зі змісту цієї норми, самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.
Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.
У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.
Поняття реконструкції об`єкта нерухомості міститься у пункті 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.
Таким чином, норма частини першої статті 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої об`єкт набуває нових якісних характеристик (зміна кількості приміщень, створення нових, втручання в несучі конструкції).»
64. Згідно з ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
65. Виходячи зі змісту цієї норми, самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.
66. Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.
67. Отже, враховуючи те, що відповідачами проведено добудову частини балкону самовільно без відповідного дозволу органу місцевого самоврядування; реконструкцією передбачається втручання в несучі конструкції, немає будь-яких доказів, що така реконструкція відповідає чинним будівельним нормам та правилам та не надано згоди інших співвласників квартир у будинку, то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції суду про те, що наявні правові підстави для зобов`язання відповідачів демонтувати самочинно розширену частину балкона.
Невиконання та недотримання вимог законодавства у сфері містобудування призводить до невідповідності збудованих об`єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об`єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки.
68. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
69. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішенням суду апеляційної інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, тому постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2021 необхідно скасувати, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 залишити в силі.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 КАС України, Верховний Суд-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі №464/104/16-ц скасувати.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі №464/104/16-ц залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя Н.В. Коваленко
