Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 462/4973/15-ц
провадження № 61-21858св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_2 , подану представником - ОСОБА_3 , на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 лютого 2016 року у складі судді Румілової Н. М. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2016 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф. Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
Позов мотивовано тим, що відповідно до рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2009 року з ОСОБА_2 , її колишнього чоловіка, на її користь стягуються аліменти у розмірі 400 грн щомісяця на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Їй відомо, що відповідач офіційно працевлаштований у Лондоні, має постійний заробіток у розмірі близько 35 тис. грн. На указану суму у розмірі 400 грн, що стягується за рішенням суду, вона не може утримувати двох дітей, у неї виникають матеріальні труднощі, вважає, що розмір аліментів повинен бути збільшений.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд змінити розмір аліментів, стягнувши з ОСОБА_2 на її користь 10 тис. грн щомісячно, що дорівнює 1/3 частці його доходу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 15 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його прибутку, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи зміст статей 181 та 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів мати дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. При цьому суд врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі за № 6-143цс13, про відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Таким чином, суд визнав за необхідне присудити аліменти у частці з усіх видів доходів відповідача та, враховуючи відсутність інших утриманців у відповідача, визначив розмір аліментів у розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходів.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 лютого 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зміни розміру аліментів, оскільки сума 400 грн на утримання двох дітей є надзвичайно низькою та не дає змоги матері належним чином забезпечувати матеріальні потреби дітей. При цьому вважав рішення районного суду про зміну розміру аліментів справедливим, оскільки діти не можуть залишатися без матеріального забезпечення, яке їм зобов`язані надавати батьки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати указані судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилався на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що у матеріалах справи відсутні докази про наявність у нього регулярного заробітку, а тому вважав, що судами при визначенні розміру аліментів неправильно застосована норма статті 183 СК України, яка застосовується при наявності регулярного заробітку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2016 року було відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано із Залізничного районного суду м. Львова указану цивільну справу. Клопотання ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про зупинення виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 лютого 2016 року задоволено. Зупинено виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 лютого 2016 року до закінчення касаційного провадження.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення від ОСОБА_1 , у якому вона посилалась на те, що доводи касаційної скарги ОСОБА_2 є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. Суди першої та апеляційної інстанцій всебічно та повно дослідили обставини справи, тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . перебували у шлюбі, від якого мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2009 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти у розмірі 400 грн щомісяця на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до заяви ОСОБА_1 ОСОБА_2 має постійний офіційний заробіток, його матеріальне становище покращилось і він має можливість у більшому розмірі сплачувати аліменти.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга ОСОБА_2 , подана представником - ОСОБА_3 , задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами першою та третьою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до статті 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
З заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона має відомості про те, що відповідач має постійний офіційний заробіток, його матеріальне становище покращилось і він має можливість в більшому розмірі сплачувати аліменти.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення для справи.
Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.
При цьому для збільшення або зменшення розміру аліментів достатньо однієї з вказаних обставин, наприклад, зміни сімейного стану.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з частиною третьою статті 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (стаття 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (стаття 184 СК України) і виплачуються щомісячно.
Згідно із частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини першої статті 183 СК Україничастка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися, як аліменти на дитину, визначається судом.
У правовій позиції Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі за № 6-143цс13 колегія суддів дійшла висновку про те, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (статті 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», статті 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», статті 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Сімейний кодекс Українипередбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про зміну розміру аліментів та стягнення їх у частці з усіх видів доходів з відповідача, який має постійний дохід, та не спростував цих доводів, якими позивачка обґрунтовувала підстави зміни розміру аліментів та наявність у нього постійного доходу.
Доводи ОСОБА_2 не спростовують наявність у нього регулярного заробітку та значного покращення його матеріального становища, та висновків суду про необхідність та наявність законних підстав для збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Щодо поновлення виконання судових рішень
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін, суд касаційної інстанції поновлює виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 лютого 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2016 року.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 17 травня 2016 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 лютого 2016 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Є. В. Синельников
В. В. Шипович
