Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 461/3008/20 пров. № А/857/6741/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПліша М.А.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської обласної державної адміністрації на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року (головуючий суддя Костецький Н.В., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної державної адміністрації, Краковецької селищної ради Яворівського району Львівської області про визнання рішення незаконним,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Краковецької селищної ради Яворівського району Львівської області, Львівської обласної державної адміністрації в якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Львівської обласної державної адміністрації 87/0/5-20 від 18 лютого 2020 року, яким відмовлено у реєстрації релігійної організації «Релігійної громади Святителя Миколая Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у смт. Краковець Яворівського району Львівської області»; визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Краковецької селищної ради Яворівського району Львівської області № 14 від 28 січня 2020 року; зобов`язати Львівську обласну державну адміністрацію повторно розглянути поданні документи на реєстрацію релігійної організації «Релігійної громади Святителя Миколая Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у смт. Краковець Яворівського району Львівської області».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року позовні вимоги задоволено. Визнано незаконними та скасовано розпорядження Львівської обласної державної адміністрації 87/0/5-20 від 18.02.2020, яким відмовлено у реєстрації релігійної організації «Релігійної громади Святителя Миколая Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у смт. Краковець Яворівського району Львівської області», Рішення виконавчого комітету Краковецької селищної ради Яворівського районі Львівської області № 14 від 28.01.2020. Зобов`язано Львівську обласну державну адміністрацію повторно розглянути поданні документи на реєстрацію релігійної організації «Релігійної громади Святителя Миколая Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у смт. Краковець Яворівського району Львівської області». Стягнуто з Яворівської міської ради Львівської області та Львівської обласної державної адміністрації за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі по 1261,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 3500,00 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Львівська обласна державна адміністрація оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що судом порушено норми матеріального права, просить скасувати таке рішення та ухвалити нове яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі зазначає, що 18.11.2019 на адресу Львівської обласної державної адміністрації від релігійної організації «Релігійна громада Святителя Миколая Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у смт Краковець Яворівського району Львівської області» (далі - Релігійна громада) надійшла заява про реєстрацію статуту релігійної громади.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі - Закон).
На виконання гарантованих прав органу державної реєстрації, передбачених частиною другою статті 14 Закону, департаментом з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) скеровано на адресу Яворівської районної державної адміністрації лист від 20.11.2019 № 23-418/0/19 про надання висновку.
Департамент листом від 20.11.2019 № 23-498/0/2-19 повідомив Релігійну громаду, що документи розглянуто та витребувано від Яворівської районної державної адміністрації відповідний висновок.
Виконавчим комітетом Краковецької селищної ради прийнято рішення від 28.01.2020 № 14 «Про розгляд звернення Яворівської районної державної адміністрації від 17.01.2020 № 125/13» (далі - Рішення).
Згідно рішення Релігійною громадою, яка подала документи до обласної державної адміністрації для реєстрації статуту релігійної громади, порушено норми Закону, а саме:
-призначення митрополитом УАПЦ Макарієм протоієрея ОСОБА_2 на його особисте прохання настоятелем храму святителя Миколая архієпископа Мир Лікійських смт Краковець УАПЦ без будь-яких на це законних підстав;
-порушення норм частини четвертої статті 8 Закону, адже рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюються не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади;
-порушення норм частини третьої статті 8 Закону, оскільки рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюються загальними зборами релігійної громади.
Такі збори Релігійної громади не проводились.
Отже, саме рішення парафіяльних зборів є правомірною підставою для внесення змін чи доповнень до статуту релігійної громади.
-порушення порядку проведення богослужіння, а саме не в приміщенні по АДРЕСА_1 , а в інших громадських місцях, що є порушенням частини п`ятої статті 21 Закону.
Однак, судом першої інстанції не взято до уваги відповідні доводи відповідачів.
Яворівська районна державна адміністрація листом від 03.02.2020 № 245/13 повідомила Департамент, що не заперечує щодо прийняття виконавчим комітетом Краковецької селищної ради Рішення від 28.01.2020 № 14.
Враховуючи наведене, головою Львівської обласної державної адміністрації прийнято розпорядження від 18.02.2020 № 87/0/5-20 «Про відмову в реєстрації статуту релігійної громади» (далі - Розпорядження), яким відмовлено у реєстрації статуту релігійної організації «Релігійна громада Святителя Миколая Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у смт Краковець Яворівського району Львівської області з підстав визначених статтею 15 Закону.
Згідно зі статтею 7 Закону релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційно структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).
Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Відповідно до статті 8 Закону релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
Статтею 12 Закону визначаються вимоги до статутів (положень) релігійних організацій. Зокрема статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.
Відповідно до статті 14 Закону для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягай 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Стаття 15 Закону передбачає, що у реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству.
Вказані норми безперечно свідчать про обов`язковість і чітке визначення виду релігійної організації, її віросповідної належності та напрямку її діяльності, а також дотримання нею в своїй діяльності вимог законодавства України.
Реєстрація релігійних організацій передусім передбачає реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій виключно для одержання останніми правоздатності юридичної особи, а не для легалізації своєї діяльності на території України.
Хоча стаття 15 Закону вимагає викласти підстави відмови в реєстрації статуту релігійного об`єднання, вона не уточнює, наскільки чітким має бути таке обґрунтування та чи може стосуватися лише невідповідності тексту статуту положенням законодавства або сутнісної невідповідності вимогам законодавства та діяльності релігійного об`єднання.
Статтею 16 Закону передбачено, що діяльністю релігійної організації, яка суперечить чинному законодавству та може бути припинена у судовому порядку, вважається: вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких передбачена статтями 3, 5 і 17 цього Закону; поєднання обрядової чи проповідницької діяльності релігійної організації з посяганнями на життя, здоров`я, свободу і гідність особи; систематичне порушення релігійною організацією встановленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів (богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо), спонукання громадян до невиконання своїх конституційних обов`язків або дій, які супроводжуються грубими порушеннями громадського порядку чи посяганням на права майно державних, громадських або релігійних організацій.
Отже, загальновизнаним та не потребує додаткового доведення є той факт, що цією статтею конкретизовано випадки, коли діяльність релігійної організації є такою, що суперечить чинному законодавству.
Така діяльність вважається, що суперечить чинному законодавству з моменту створення організації та не залежить від факту реєстрації нею статуту чи набуття статусу юридичної особи.
Таким чином, перелік підстав для відмови у реєстрації статуту релігійної організації є вичерпним.
Водночас хоча держави звичайно ж мають право перевіряти відповідність мети і діяльності релігійної організації до правил, встановлених законодавством, вони повинні застосовувати його у спосіб, сумісний із їхніми зобов`язаннями за Конвенцією і під контролем її органів.
Відповідач враховує важливість норм, які передбачені у статтях 3, 4, 5 Закону.
Зокрема у статті 3 вказується, що здійснення свободи сповідувати релігію або переконання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки та порядку, життя, здоров`я і моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зобов`язанням України.
У статті 5 цього Закону зазначається, що держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій; сприяє встановленню відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують релігію або не сповідують її, між віруючими різних віросповідань та їх релігійними організаціями; бере до відома і поважає традиції та внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству.
Підставою для надання Краковецькою селищною радою негативного висновку стало таке.
У 1991 році в смт. Краковець була зареєстрована релігійна громада храму ОСОБА_3 . Релігійну громаду очолював ОСОБА_1 настоятель храму Святителя Миколая УГКЦ в смт. Краковець.
В подальшому за вчинені ОСОБА_4 правопорушення проти церковних законів, які полягали у служінні Божественної Літургії з некатолицьким священиком, яке він продовжував попри попередження та напоумлення, архієпископ і митрополит ОСОБА_5 наклав на ОСОБА_2 кару суспензи заборони священнодійства.
Декретом архієпископа митрополита ОСОБА_5 йменовано отця Степана Грицана адміністратором парафії святителя Миколая УГКЦ в смт. Краковець.
02.12.2018 ОСОБА_6 представником курії Львівської Архієпархїї у присутності єпископа Володимира і парафіян було зачитано позасудовий декрет.
27.09.2019 Указом Високопресвященнішого Макарія, Митрополита Львівського УПЦ (ПЦУ), протоієрей ОСОБА_7 призначений керівником релігійної громади Святителя Миколая Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у смт Краковець Яворівського району Львівської області.
25.10.2019 ОСОБА_7 та його прихильники незаконно захопили частину будівлі автобусної станції в смт Краковець, що перебуває у власності органу місцевого самоврядування - Краковецької селищної ради.
Спроба реєстрації позивачем статуту релігійної громади Святителя Миколая Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у смт Краковець - це спроба підміни канонічного підпорядкування релігійної громади Української Греко Католицької Церкви храму ОСОБА_3 в смт Краковець, оскільки позивач звернувся із заявою про реєстрацію релігійної громади із такою ж назвою, як зареєстрована в смт Краковець релігійна громада храму ОСОБА_3 .
Своїми діями позивач обмежує вільне волевиявлення членів релігійної громади, що суперечить вимогам частини другої статті 8 Закону.
При цьому, апелянт наголошує, що частинами дев`ятою та десятою статті 5 Закону передбачено, що релігійна організація не повинна втручатися у діяльність інших релігійних організацій, в будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих інших віросповідань.
Позивачем всупереч вимогам частини дев`ятої та десятої статті 5 Закону, систематично порушувалися вимоги чинного законодавства, в тому числі щодо захоплення будівлі автобусної станції в АДРЕСА_2 , що перебуває у власності органу місцевого самоврядування - Краковецької селищної ради, в якій на цей час проводяться Богослужіння.
Цей факт підтверджується матеріалами про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 186 КУпАП відносно ОСОБА_8 , який є головою парафіяльної ради, згідно з поданим на затвердження статуту, та одним із заявників визначених в заяві про реєстрацію статуту релігійної громади.
Однак, ці доводи не були взяті судом першої інстанції до уваги при винесенні оскаржуваного рішення.
Також, факт порушення вимог чинного законодавства позивачем та в свою чергу заклик членів релігійного об`єднання до грубого порушення громадського порядку, з посяганням на права і майно територіальної громади підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення відомостей про кримінальне провадження №12020140350000633 щодо вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_1 та ОСОБА_8 передбачених статтею 356 КК України, які полягають в самовільному захопленні частини будівлі автобусної зупинки за адресою: смт Краковець, площа Шухевича, 4, яка перебуває у власності Краковецької селищної ради.
Суд першої інстанції повідомлено про подання відповідачем до правоохоронних органів заяви про вчинення кримінальних правопорушень позивачем, проте жодної оцінки таким обставинам та доказам справи, не було надано.
У своїх доводах відповідач вказував, що порушення релігійною громадою, яка подала документи для реєстрації статуту релігійної громади, норм чинного законодавства України, полягають зокрема в неправомірному призначенні ОСОБА_2 настоятелем храму Святителя Миколая архієпископа Мир Лікійського смт Краковець, порушення порядку проведення Богослужінь, в контексті статті 21 Закону, що полягає в порушенні громадського порядку та чинного законодавства України, адже такі богослужіння проводяться не в дозволеному місці чи пропонованому місці реєстрації релігійної громади, а шляхом захоплення громадського місця - автобусної зупинки смт Краковець, будівля якої перебуває у комунальній власності Краковецької селищної ради; спонуканням громадян до грубого порушення ними громадського порядку, з посяганням на права і майно територіальної громади.
Представники відповідачів звертали увагу суду першої інстанції, що основною правовою підставою для відмови в реєстрації Статуту релігійної організації була невідповідність нормам чинного законодавства діяльності релігійної організації та дії його керівника та інших осіб, уповноважених Статутом організації, матеріали щодо яких скеровано у компетентні органи для притягнення до відповідальності.
Проте, судом першої інстанції протиправно вказано, що відповідачами не надано доказів, які б підтверджували обставини систематичного порушення встановленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів (богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо); спонукання громадян до грубого порушення ними громадського порядку, з посяганням на права і майно територіальної громади та релігійної організації іншого канонічного підпорядкування.
За вказаних обставин, суд повинен був взяти до уваги вказані вище твердження відповідачів, оскільки є сумніви, що керівник релігійної організації діяв на засадах, які не відповідають цілям діяльності церкви, де він є священнослужителем.
Така діяльність не узгоджується з вимогами статті 5 Закону щодо додержання вимог чинного законодавства і відмова відповідача у реєстрації Статуту релігійної громади позивача цілком відповідає вимогам статті 15 Закону в частині виявлення діяльності, що суперечить чинному законодавству.
Враховуючи наведене, апелянт вважає, що приймаючи спірні розпорядження відповідач діяв в рамках повноважень та на виконання вимог чинного законодавства.
Також апелянт вказує, що Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України).
Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи є публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.
Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим.
Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про порушення.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний Законом інтерес».
Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; е) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим.
Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив таку залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що Указом Блаженнішого Макарія митрополита Київського і всієї України предстоятеля УАПЦ № 219 від 05.12.2018 протоієрея ОСОБА_1 прийнято у клір Львівської єпархії УАПЦ та призначено настоятелем хрому святителя Миколая архієпископа Мир Лікійських смт. Краковець Яворівського району Львівської області.
27.09.2019 Указом управління Львівської єпархії Української Православної Церкви № 421/1 позивач призначений керівником релігійної громади Святителя Миколая Української Православної Церкви у смт. Краковець Яворівського району Львівської області.
Згідно протоколу №1 від 29.09.2019 парафіяльних (загальних) зборів релігійної організації «Релігійна громада Української Православної Церкви (Православної Церкви України) парафії Святителя Миколая у смт Краковець Яворівського району Львівської області» прийнято рішення про утворення релігійної організації, її реєстрацію, визначено її місцезнаходження, затверджено статут та обрано її керівником позивача.
Відповідно до п. 1.1. Статуту релігійна організація «Релігійна громада Української Православної Церкви (Православної Церкви України) парафії Святителя Миколая у смт Краковець Яворівського району Львівської області» (далі - Парафія) є місцевою релігійною організацією православних християн, утвореною ними для спільного задоволення релігійних потреб і зареєстрованою відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
Пунктом 1.4 Статуту передбачено, що Парафія входить до складу Львівської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) і знаходиться під канонічним керівництвом її правлячого архиєрея.
Згідно п. 1.8. Статуту місцезнаходження Парафії: 81033, вул. Шевченка, 55, смт Краковець, Яворівський район, Львівська область, Україна.
Позивач як керівник релігійної громади «Релігійної громади Святителя Миколая Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Краковець Яворівського район Львівської області», звернувся до Львівської обласної державної адміністрації з Заявою про реєстрацію статут релігійної громади від 29.09.2019.
28.01.2020 прийнято Рішення виконавчого комітету Краковецької селищної ради Яворівського районі Львівської області № 14.
Згідно із п. 1. вказаного вище рішення вирішено, для відновлення та забезпечення мешканцями в смт. Краковець спокійного співжиття, порозуміння і взаємоповаги, уникнення протистоянь, ворожнечі та ненависті, припинення антихристиянських стосунків між віруючими на ґрунті конфесійної приналежності в смт. Краковець звернутися до Львівської обласної державної адміністрації з висновком виконкому Краковецької селищної ради не реєструвати статут «Релігійної громади Святителя Миколая Української Православної Церкви (православної Церкви України) у смт. Краковець Яворівського району Львівської області» та порушити питання в установленому порядку про припинення діяльності цієї релігійної організації відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» у зв`язку з тим, що ця релігійна громада: а) поєднує обрядову діяльність з посяганням на гідність особи; б) систематично порушує встановлений законодавством порядок проведення публічних релігійних заходів (богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо); в) спонукає громадян до грубого порушення ними громадського порядку, з посяганням на права і майно територіальної громади та релігійної організації іншого канонічного підпорядкування.
Відповідно до п. 2 цього рішення, Департаменту з питань культури, національностей та релігії Львівської обласної державної адміністрації та відділу культури, туризму, молоді та спорту Яворівської районної державної адміністрації вважати рішення виконкому Краковецької селищної ради № 104 від 28 січня 2020 року «Про розгляд звернення Яворівської районної адміністрації від 17.01.2020 року № 125/13» негативним висновком для реєстрації статуту «Релігійної громади Святителя Миколая Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у смт. Краковець Яворівського району Львівської області» та як підставу для припинення діяльності релігійної громади «Святителя Миколая Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у смт. Краковець Яворівського району Львівської області.
Листом від 03.02.2020 № 245/13 Яворівська районна державна адміністрація не заперечила рішенню виконавчого комітету № 14 від 28.01.2020 Краковецької селищної ради.
Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації 87/0/5-20 від 20.02.2020 відмовлено у реєстрації релігійної організації «Релігійної громади Святителя Миколая Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у смт. Краковець Яворівського району Львівської області».
Згідно листа Яворівського відділу поліції від 28.02.2020 за № К-16/03/53 заяву голови Краковецької селищної ради Мамчур О. з приводу самовільного захоплення зупинки розглянуто згідно закону України «Про звернення громадян», матеріали скеровано в архів.
Згідно листа Міністерства культури та інформаційної політики від 21.05.2020 в межах поданого пакету реєстраційних документів, в статуті релігійної громади не було встановлено жодних порушень вимог чинного законодавства; Рішення виконавчого комітету Краковецької селищної ради Яворівського районі Львівської області № 14 від 28.01.2020 не містить в собі доведених та встановлених фактів невідповідності діяльності зазначеної релігійної громади вимогам чинного законодавства, а тому не можуть впливати на рішення щодо реєстрації чи не реєстрації громади. Вказано, що поданий пакет документів не визначає зміни канонічного підпорядкування діючих у смт. Крековецької релігійних громад, а місцезнаходження релігійної громади визначається за приміщенням, що перебуває у власності позивача. Також зазначено, що посилання у розпорядженні Львівської обласної державної адміністрації від 18.02.2020 № 87/0/5-20 на вимоги ст. 5, 14, 15, 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», висновки і речення Яворівської районної державної адміністрації та виконавчого комітету Краковецької селищної ради Яворівського району, для відмови у реєстрації статут релігійної громади, вважають недостатніми та немотивованими.
Розглядаючи спір суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», де вказано що релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.
Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).
Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).
На інші організації, утворені за релігійною ознакою, дія цього Закону не поширюється (стаття 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»).
Частинами 1, 2 ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
До статуту (положення) релігійної громади на підтвердження відомостей, викладених у ньому, додатково подаються належним чином засвідчені копії:
1) рішення (витягу) про утворення релігійної громади, її найменування, затвердження статуту, обрання керівних (виконавчих) органів - протокол загальних зборів віруючих громадян або установчого релігійного з`їзду, конференції тощо (далі - протокол загальних зборів). Зазначене рішення приймається у порядку, передбаченому статутом (положенням) релігійної громади, та оформлюється згідно з внутрішніми настановами цієї релігійної громади;
2) документа про право власності чи користування приміщенням або письмової згоди власника приміщення на надання адреси за місцезнаходженням релігійної організації, зазначеним у статуті (положенні) релігійної громади.
Судом першої інстанції зґясовано, що вказані вимоги позивачем виконанні, що підтверджують дослідженні у судовому засіданні Заявою про реєстрацію статут релігійної громади від 29.09.2019 «Релігійної громади Святителя Миколая Української Православної Церкви (Православної Церкви України) смт. Краковець Яворівського район Львівської області» з додатками.
Відповідно до ч. 20 ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено, що у необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів. У цьому разі рішення про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій приймається у тримісячний термін.
Згідно Рішення виконавчого комітету № 14 від 28.01.2020, в якості підстав для не реєстрації Статут Релігійної громади визначені наступні доводи: а) поєднання обрядової діяльності з посяганням на гідність особи; б) систематичного порушення встановленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів (богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо); в) спонукання громадян до грубого порушення ними громадського порядку, з посяганням на права і майно територіальної громади та релігійної організації іншого канонічного підпорядкування.
Відповідно до Розпорядження Львівської обласної державної адміністрації 87/0/5-20 від 20.02.2020 яким відмовлено у реєстрації релігійної організації «Релігійної громади Святителя Миколая Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у смт. Краковець Яворівського району Львівської області» інших підстав, ніж визначені Рішенням виконавчого комітету у Краковецької селищної ради Яворівського районі Львівської області № 14 від 28.01.2020, для відмови у реєстрації релігійної організації не встановлено.
Згідно ст. 15 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» у реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству.
З огляду на вказане, суд першої інстанції вірно вважав, що є дві вичерпні підстави для відмови позивачеві у задоволені його заяви про реєстрацію релігійної організації, а саме виключно за умови, що статут «Релігійної громади Святителя Миколая Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у смт. Краковець Яворівського району Львівської області» або її діяльність суперечить чинного законодавству. Інших підстав для відмови у задоволенні такої заяви чинне законодавство не передбачає.
Як вбачається з розпорядження Львівської обласної державної адміністрації 87/0/5-20 від 20.02.2020 та рішення виконавчого комітету у Краковецької селищної ради Яворівського районі Львівської області № 14 від 28.01.2020, у таких відсутні будь-які зауваження до поданого на реєстрацію статуту релігійної організації «Релігійної громади Святителя Миколая Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у смт. Краковець Яворівського району Львівської області».
Натомість рішення відповідачів мотивовані порушенням чинного законодавства України під час діяльності релігійної організації, а саме: а) поєднання обрядової діяльності з посяганням на гідність особи; б) систематичного порушення встановленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів (богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо); в) спонукання громадян до грубого порушення ними громадського порядку, з посяганням на права і майно територіальної громади та релігійної організації іншого канонічного підпорядкування.
Надаючи оцінку вказаним твердженням відповідачів, суд першої інстанції вказав, що останніми не надано доказів, які б підтверджували обставини та факти порушення релігійною організацією «Релігійної громади Святителя Миколая Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у смт. Краковець Яворівського району Львівської області» чинного законодавства України.
Також відсутні докази, які б підтверджували обставини а) поєднання обрядової діяльності з посяганням на гідність особи; б) систематичного порушення встановленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів (богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо); в) спонукання громадян до грубого порушення ними громадського порядку, з посяганням на права і майно територіальної громади та релігійної організації іншого канонічного підпорядкування.
Вказане підтверджується і листом Міністерства культури та інформаційної політики від 21.05.2020 згідно якого, в статуті релігійної громади не було встановлено жодних порушень вимог чинного законодавства; Рішення виконавчого комітету Краковецької селищної ради Яворівського районі Львівської області № 14 від 28.01.2020 не містить в собі доведених та встановлених фактів невідповідності діяльності зазначеної релігійної громади вимогам чинного законодавства.
Відхиляючи доводи про скерування матеріалів про адміністративне правопорушення передбачене ст. 186 КУпАП відносно ОСОБА_1 , суд першої інстанції вірно вказав, що відсутні будь-які рішення органів уповноважених їх розглянути.
Надаючи оцінку доводам відповідачів про порушення позивачем порядку зміни канонічного підпорядкування та відхиляючи їх, то суд правильно врахував, що відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
Згідно ж протоколу №1 від 29.09.2019 парафіяльних (загальних) зборів релігійної організації «Релігійна громада Української Православної Церкви (Православної Церкви України) парафії Святителя Миколая у смт. Краковець Яворівського району Львівської області» випливає що на таких парафіяльних зборах прийнято рішення саме про утворення релігійної організації та її подальшу реєстрацію, а не про зміну підлеглості чи канонічного підпорядкування.
Крім того, суд першої інстанції з`ясував, що указом № 219 від 05.12.2018 про призначення протоієрея ОСОБА_1 настоятелем храму святителя Миколая архієпископа Мир Лікійських смт. Краковець Яворівського району Львівської області, та Указом управління Львівської єпархії Української Православної Церкви від 27.09.2019 № 421/1 прийняті в межах діяльності Української Православної Церкви.
Частиною 9 ст. 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено, що релігійна організація не повинна втручатися у діяльність інших релігійних організацій, в будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих інших віросповідань.
Гарантоване ст. 35 Конституції України право на свободу віросповідання не забороняє фізичній особі бути одночасно членом декількох релігійних організації, з огляду на її особистий вибір.
Відтак, твердження відповідачів, що позивачем не дотримано вимог ч. 9 ст. 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» в силу його членства в різних релігійних організаціях, спростовується свободою віросповідання закріпленою ст. 35 Конституції України.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що порушене право позивача на свободу віросповідання підлягає захисту, а Розпорядження Львівської обласної державної адміністрації 87/0/5-20 від 20.02.2020 та Рішення виконавчого комітету у Краковецької селищної ради Яворівського районі Львівської області № 14 від 28.01.2020 підлягають до скасування, відповідно Львівська обласна державна адміністрація, зобов`язана повторно розглянути поданий позивачем пакет документів на реєстрацію «Релігійна громада Української Православної Церкви (Православної Церкви України) парафії Святителя Миколая у смт. Краковець Яворівського району Львівської області», оскільки саме такий спосіб порушеного права суд вважає ефективним для відновлення такого права позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відтак, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних відповідачем понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Згідно матеріалів справи понесення позивачем витрат на надання професійного правничої допомоги становлять 7000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 7000,00 грн не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, відтак з відповідачів слід стягнути по 1500 грн з кожного на відшкодування витрат на правову допомогу.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити в частині стягнення витрат на правову допомогу, а в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Львівської обласної державної адміністрації задовольнити частково, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року по справі № 461/3008/20 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме «стягнути з Яворівської міської ради Львівської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн. Стягнути з Львівської обласної державної адміністрації за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн.».
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш судді О. М. Гінда В. В. Ніколін
