Єдиний державний реєстр судових рішень
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
08 травня 2024 року м. Рівне№460/1733/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 доІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про призначення на військову службу та зобов`язання відповідача направити на проходження альтернативної (невійськової) служби.
Ухвалою суду від 20.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що він є членом релігійної організації, на даний час проходить військову службу, при цьому відповідно до особистих релігійних переконань не може використовувати зброю проти інших людей, а тому подав рапорт про переведення його на альтернативну (невійськову) службу. З огляду на наведене, вважає, щорішення відповідача про призначення його на військову службу є протиправним та просить суд зобов`язати відповідача направити його на проходження альтернативної (невійськової) служби.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнав. На обґрунтування заперечень зазначив, що на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 жодних заяв щодо неможливості проходження військової служби через релігійні переконання від позивача не надходило. Також звертає увагу, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не може приймати жодних рішень стосовно проходження альтернативної (невійськової) служби. За таких обставин вважає, що діяв виключно в рамках своїх повноважень та на виконання вимог діючого законодавства. Тому, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до вимог частини четвертоїстатті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.11.2023 №214 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу по мобілізації» відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (зі змінами), Закону України «Про оборону України» (зі змінами), Указу Президента України від 10 грудня 2008 року №1153 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (зі змінами), на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», Указу Президента України від 26 липня 2023 року №452/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», з метою призову на військову службу по мобілізації в особливий період - солдата ОСОБА_1 06.11.2023 призвано на військову службу по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою релігійної організації «Рівненське Обласне Об`єднання УЦХВЄ» №1847 від 07.11.2023 ОСОБА_1 , 1976 року народження, є членом Української Церкви Християн Віри Євангельської села Осова Сарненського району Рівненської області. Водне хрещення прийняв у 1997 році.
Як стверджує позивач, 20.11.2023 він звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом та пакетом документів про змінення військової служби на альтернативну за релігійними переконаннями. Вказує, що 20.12.2023 йому усно повідомили, що в задоволенні рапорту відмовлено.
Вважаючи наявним право на переведення з військової служби на альтернативну (невійськову) службу, а рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про призначення на військову службу протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 35 Конституції України визначено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).
У відповідності з частиною 1статті 1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Відповідно до частини 3 цієїстатті, військовий обов`язок включає проходження військової служби. Згідно з частиною 4 цієї статті, громадяни України мають право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу».
Статтею 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби єКонституція України, цей Закон,Закон України «Про оборону України», Закону України «Про Збройні Сили України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України«Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Указом Президента України від 26 липня 2023 року №452/2023 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання боєздатності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» постановлено продовжити з 18 серпня 2023 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII(далі Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Так, мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1 Закону №3543-XII).
Відповідно до частини 8статті 4 Закону №3543-XII, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону №3543-XIIне підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зокрема інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбаченихзакономвипадках.
Організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби, якою відповідно до Конституції України має бути замінене виконання військового обов`язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина врегульовані Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12.12.1991 №1975-XII (далі Закон №1975-XII).
Так, за статтею 1 Закону №1975-XII, альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством.
В силу вимог статті 2 Закону №1975-XII, право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.
Відповідно до частини 4 цього Закону, на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення.
Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби та перелік релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.1999 №2066 (далі Положення №2066).
Відповідно до пункту 2 Положення №2066 громадяни України мають право на альтернативну службу, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і якщо вони належать до діючих відповідно до законодавства релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю. Перелік таких релігійних організацій затверджується Кабінетом Міністрів України. Цим правом користуються громадяни, які належать до зазначених релігійних організацій, що діють як із зареєстрованим статутом, так і без його реєстрації. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть бути встановлені окремі обмеження цього права із зазначенням строку їх дії.
Так, відповідно до довідки релігійної організації «Рівненське Обласне Об`єднання УЦХВЄ» № 1847 від 07.11.2023 ОСОБА_1 , 1976 року народження, є членом Української Церкви Християн Віри Євангельської села Осова Сарненського району Рівненської області. Водне хрещення прийняв у 1997 році.
Відповідно до Переліку релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, затвердженого постановою № 2066 такими релігійними організаціями є, зокрема Християни віри євангельської.
Разом з тим, як встановлено судом, 06.11.2023 солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з п.4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України.
Тобто, з 06.11.2023 ОСОБА_1 набув статусу військовослужбовця.
Як стверджує позивач, 20.11.2023 він звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом та пакетом документів про змінення військової служби на альтернативну за релігійними переконаннями. Вказує, що 20.12.2023 йому усно повідомили, що в задоволенні рапорту відмовлено.
Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV.
Статтею 14 Статуту обумовлено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, рапорт - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру. Згідно з пунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 було подано рапорт про переведення його на альтернативну (невійськову) службу через релігійні переконання. Разом з тим, суд звертає увагу, що з долучених документів до позовної заяви не прослідковується дата такого рапорту.
Також у матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від листопада 2023 року щодо неможливості проходження військової служби по релігійних переконаннях, в додатках до якої зазначено про довідку релігійної організації від 07.11.2023 (а.с.10-11). Разом з тим, зазначена заява не підписана ОСОБА_1 і не містить адресата.
Крім того, суд наголошує, що згідно з позовними вимогами, ОСОБА_1 просить про скасуваннярішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про призначення на військову службу та зобов`язання відповідача направити ОСОБА_1 на проходження альтернативної (невійськової) служби.
Як вже зазначалось судом, позивача призвано на військову службу з метою призову на військову службу по мобілізації в особливий період - відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.11.2023 №214.
Відповідно до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30.12.2022 №1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово облікових даних призовників і військовозобов`язаних із відображенням їх у військово облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов`язаними, посадовими державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.
Відповідно до абз. 8, 10, 11 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки; подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.
З системного аналізу наведених вище правових норм слідує, що праву позивача не бути призваним (не підлягати призову) на військову службу під час мобілізації кореспондує його обов`язок з дотримання правил військового обліку.
Суд звертає увагу, що довідка релігійної організації «Рівненське Обласне Об`єднання УЦХВЄ» № 1847 про те, що ОСОБА_1 прийняв водне хрещення у 1997 році та є членом Української Церкви Християн Віри Євангельської села Осова Сарненського району Рівненської області датована - 07.11.2023, тобто після призову на військову службу.
Доказів своєчасного надання цієї інформації до ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачем не надано.
За наведеного слідує, що позивач не повідомляв ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що на нього поширюються дія Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу».
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що призов ОСОБА_1 за мобілізацією проведений у повній відповідності до вимог Закону №3543-XII.
За змістом позовних вимог, позивач просив визнати протиправним саме рішення щодо призову на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_5 . В той час як дії/бездіяльність військової частини НОМЕР_1 не є предметом розгляду в даній справі.
Отже, відсутні підстави для скасування рішення відповідача про призов (призначення) ОСОБА_1 на військову службу.
Разом з тим, щодо зобов`язання відповідача направити ОСОБА_1 на проходження альтернативної (невійськової) служби, суд зазначає наступне.
Для вирішення питань проходження альтернативної служби Кабінетом Міністрів України та місцевими державними адміністраціями можуть утворюватися відповідні допоміжні органи у справах альтернативної служби (стаття 7 Закону №1975-XII).
За правилами статті 9 Закону № 1975-XII, для вирішення питання про направлення на альтернативну службу громадяни, зазначені у статті 2 цього Закону, після взяття на військовий облік, але не пізніше ніж за два календарні місяці до початку встановленого законодавством періоду проведення призову на строкову військову службу, особисто подають до відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації за місцем проживання мотивовану письмову заяву.
В силу вимог статей 10, 11 Закону №1975-XII, відповідний структурний підрозділ місцевої державної адміністрації зобов`язаний прийняти заяву про направлення на альтернативну службу або про звільнення від призову на військові збори та у письмовій формі повідомити громадянина про дату його явки на засідання відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації. Заява про направлення на альтернативну службу розглядається відповідним структурним підрозділом місцевої державної адміністрації протягом календарного місяця після її надходження в присутності громадянина, а заява про звільнення від призову на військові збори - протягом чотирнадцяти календарних днів.
За вимогами статті 12 Закону №1975-XII, рішення про направлення громадянина на альтернативну службу або звільнення від призову на військові збори приймається місцевою державною адміністрацією у разі встановлення істинності релігійних переконань і видається заявникові.
Разом з тим, як зазначено позивачем, він звертався про переведення його на альтернативну (невійськову) службу лише до військової частини НОМЕР_1 .
За наведеного, у ІНФОРМАЦІЯ_1 не було жодних підстав для направлення ОСОБА_1 на проходження альтернативної (невійськової) служби.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Частиною 1статті 72 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до чч. 1, 3статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення про призначення на військову службу та зобов`язання направити на проходження альтернативної (невійськової) служби, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 08 травня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Суддя Н.В. Друзенко
