Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 р. Справа № 440/939/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 (суддя Слободянюк Н.І.; м. Полтава) по справі № 440/939/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 /надалі також позивач, ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області /надалі також відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області/, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:
- визнання протиправним та скасування рішення №164350004270 від 17 січня 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку пенсії та переході з пенсії за віком на пенсію по віку відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 ;
- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи в органах податкової служби з 01 вересня 2002 року по 01 травня 2016 року;
- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії - перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ з врахуванням довідок про заробітну плату встановленої форми №4/16-31-11-27 від 11 січня 2024 року, №15/16-31-10-02-08 від 11 січня 2024 року та №16/16-31-10-02-08 від 11 січня 2024 року, виданих Головним управлінням ДПС у Полтавській області, з 12 січня 2024 року /а.с. 1-5/.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №164350004270 від 17 січня 2024 року про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 за призначенням / перерахунком пенсії від 12 січня 2024 року з урахуванням висновків суду, наведених в цьому судовому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, про наявність правових підстав для повторного розгляду заяви ОСОБА_1 за призначенням/перерахунком пенсії від 12 січня 2024 року. Вказує, що відповідно до даних трудової книжки позивача та даних персоніфікованого обліку у період з 01.09.2002 по 01.05.2016 позивач не займала посади державної служби, що є необхідної умовою для призначення пенсії за віком у відповідності до Закону №889, а тому стаж державної служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723 у ОСОБА_1 складає лише 11 років 1 місяць 24 дні. Таким чином, оскільки позивачка станом на 01.05.2016 не обіймала посаду державного службовця, що визначені ст.37 Закону України «Про державну службу», та має стаж державної служби 11 років 1 місяць 24 дні, відповідачем правомірно прийнято рішення щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно Закону України Про державну службу у зв`язку з відсутністю відповідного права.
ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту доводів апеляційної скарги встановлено, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, тому оскаржене судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Полтавській області та їй з 14 серпня 2023 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» /а.с. 114-123/.
Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою за призначенням / перерахунком пенсії від 12 січня 2024 року /а.с. 141-144/, в якій просила здійснити вид перерахунку: перехід на інший вид пенсії на пенсію державного службовця.
Згідно з розпискою-повідомленням /а.с. 142-зворот/, ОСОБА_1 до вказаної заяви додала, зокрема, копії: диплому (свідоцтва, атестату) про навчання (кількість 1, №МВ900620), довідки про зміну назви організації (кількість 1, №4/16-31-11-27 від 11 січня 2024 року), довідки про прийняття на роботу (навчання) (кількість 1, №61/16-31-11-26), документів, які засвідчують особливий статус особи (кількість 1, №15/16-31-10-02-08 від 11 січня 2024 року), іншого документу (кількість 1), свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові (кількість 1, НОМЕР_1 ), свідоцтва про шлюб (кількість 1, НОМЕР_2 ), трудової книжки або документів про стаж (кількість 1, НОМЕР_3 ) /а.с. 144-165/.
Рішенням про відмову у перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №164350004270 від 17 січня 2024 року /а.с. 166/ відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно Закону України Про державну службу у зв`язку з відсутністю права.
Вказане рішення обґрунтовано тим, що Відділом перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянуто заяву № 55 від 12 січня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (пенсійна справа № 164350004270, РНОКПП НОМЕР_4 ), щодо перерахунку пенсії: «перехід на інший вид пенсії» (з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу». Пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889) передбачено право державних службовців за певних умов на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон №3723). Зокрема: - державні службовці, які на день набрання чинності Законом №889 станом на 01 травня 2016 року обіймали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України; - особи, які на день набрання чинності Законом №889, мали не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону№3723 та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01 травня 2016 року. До стажу державної служби ОСОБА_1 можливо зарахувати період роботи з 18 листопада 1986 року по 14 серпня 1989 року в Карлівському райфінвідділу та період роботи з 04 квітня 1994 року по 31 серпня 2002 року в Головному управлінні ДПС у Полтавській області. До стажу державного службовця не враховано період роботи з 01 вересня 2002 року по 01 травня 2016 року в Головному управлінні ДПС у Полтавській області, оскільки посадовим особам контролюючих органів згідно зі статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723, робота на цих посадах не враховується для обчислення стажу державної служби. Оскільки станом на 01 травня 2016 року заявниця не обіймала посади державного службовця, що визначені статтею 37 Закону України «Про державну службу», та має стаж державної служби 11 років 1 місяць 24 дні, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно Закону України Про державну службу у зв`язку з відсутністю права.
Не погодившись з рішенням про відмову у перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №164350004270 від 17 січня 2024 року, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що період роботи позивача з 01 вересня 2002 року по 01 травня 2016 року на посадах в органах державної податкової служби неправомірно не враховано відповідачем до стажу роботи на посадах державної служби, а рішення №164350004270 від 17 січня 2024 року про відмову в переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу, яке прийнято відповідачем з мотиву недостатності стажу роботи на державній службі внаслідок незарахування до стажу державної служби періоду роботи позивача з 01 вересня 2002 року по 01 травня 2016 року, є протиправним та підлягає скасуванню, а відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення (далі - Закон№1058-IV).
Згідно з частиною першою статті 10, частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі Закон №889-VIII).
Відповідно до п.2 р.ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і нормами Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем в основу оскаржуваного рішення покладено висновки про те, що на момент набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 899-VІІІ від 10.12.2015 (01.05.2016) ОСОБА_1 не перебувала на посаді, віднесеній до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 889-VІІІ та актами Кабінету Міністрів України, а стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 889-VІІІ та актами Кабінету Міністрів України складає лише 11 років 1 місяць 24 дні. При цьому відповідачем до стажу державного службовця не враховано трудовий стаж позивача на посадах в органах державної податкової служби з 01 вересня 2002 року по 01 травня 2016 року, оскільки на думку відповідача ці посади не відносяться до категорій посад визначених статтею 37 Закону України "Про державну службу".
Отже, спірним питанням є наявність у позивача стажу роботи на державній службі, необхідного для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та перебування станом на 01.05.2016 на посаді, що віднесена до посад державної служби.
Згідно з інформацією , яка міститься у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_5 від 01 серпня 1984 року та вкладиші до такої трудової книжки /а.с. 88-97, 144-163/, а також в довідці ГУ ДПС у Полтавській області №4/16-31-11-27 від 11 січня 2024 року /а.с. 164-165/, ОСОБА_1 в періоди з 18 листопада 1986 року по 14 серпня 1989 року, з 04 квітня 1994 року по 10 січня 2024 року працювала в органах державної податкової служби, зокрема:
- з 12 серпня 1997 року прийнята на посаду державного податкового інспектора відділу справляння податків фізичних осіб Карлівсько-Машівського міжрайонної державної податкової адміністрації;
- Карлівсько-Машівська міжрайонна державна податкова адміністрація перейменована в Карлівську міжрайонну державну податкову інспекцію згідно Закону України від 05 лютого 1998 року №83/98-ВВ;
- 01 вересня 1998 року присвоєно персональне звання «інспектор податкової служби ІІ рангу»;
- з 01 березня 2001 року переведена на посаду головного державного податкового ревізора інспектора відділу оподаткування фізичних осіб;
- 01 вересня 2002 року присвоєно спеціальне звання «інспектор податкової служби І рангу»;
- з 01 вересня 2003 року переведена на посаду головного державного податкового ревізора- інспектора групи справляння податків з фізичних осіб Машівського відділення Карлівської МДПІ;
- з 10 січня 2004 року переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора групи стягнення податків з фізичних осіб Машівського відділення Карлівської МДПІ;
- 01 жовтня 2005 року присвоєно спеціальне звання «радник податкової служби ІІІ рангу»;
- з 29 лютого 2012 року звільнена у зв`язку із переведенням на роботу в Карлівську міжрайонну державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби;
- Карлівська міжрайонна державна податкова інспекція реорганізована шляхом перетворення в Карлівську міжрайонну державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби зі збереженням чисельності та штату працівників;
- з 01 березня 2012 року призначена в порядку переведення на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора Машівського відділення Карлівської МДПІ Полтавської області ДПІ;
- з 26 червня 2013 року звільнена з посади в порядку переведення в Карлівську об`єднану державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів в Полтавській області;
- Карлівську міжрайонну державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби реорганізовано шляхом приєднання до Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області зі скороченням чисельності і штату працівників;
- з 27 червня 2013 року призначена в порядку переведення на посаду головного державного ревізора- інспектора Машівського відділення Карлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області;
- 27 червня 2013 року присвоєний 12 ранг державного службовця;
- 27 грудня 2013 року присвоєно спеціальне звання «радник податкової та митної справи ІІІ рангу»;
- з 08 червня 2015 року звільнена в порядку переведення в Карлівську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Полтавській області;
- з 09.06.2015 призначена в порядку переведення з Карлівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб;
- 18.02.2016 переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з фізичних осіб;
- 03.06.2016 переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора Машівського відділення.
Отже, станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 перебувала на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу доходів і зборів з фізичних осіб Карлівської ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області, яка, на думку відповідача, не віднесена до посад державної служби, що дають підстави для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".
Надаючи оцінку твердженням відповідача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Так, частина перша статті 25 Закону №3723-XII визначала, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
Відповідно до статті першої Закону №3723-XII, який був чинним протягом тривалих періодів роботи позивача на відповідних посадах в органах податкової служби, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-XII (далі - Закон №509-XII), а з 12 серпня 2012 року Податковий кодекс України.
Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону №509-XII, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».
Частина сьома статті 15 Закону №509-XII визначає, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Відповідно до частини восьмої статті 15 Закону №509-XII, посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Частина четверта статті 15 Закону №509-XII передбачає, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Тобто цією нормою було установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Згідно з положеннями статті 6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно з абзацом другим пункту другого Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 (чинного до набрання законної сили Законом №889-VIII, далі - Порядок №283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Зважаючи на те, що як Законом №889-VIII, так і нормами раніше чинних Законів №3723-XII, №509-ХІІ та Порядку №283 було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів, враховуючи те, що позивачка протягом спірного періоду з 01 вересня 2002 року по 01 травня 2016 року працювала в органах державної податкової служби, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), а також те, що вона одержувала заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний період роботи (служби) позивача на посадах податкової служби підлягає зарахуванню до стажу державної служби. Крім того, з наведеного слідує, що станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 займала посаду, віднесену до категорій посад державної служби та мала не менше 10 років стажу державної служби.
З приводу посилань відповідача на те, що обійманні позивачем посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, оскільки йому як посадовій особі контролюючих органів присвоювались спеціальні звання, а не ранги державної служби, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до пунктів 343.1 - 343.2 статті 343 Податкового кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 року №839, що був чинним до 16.10.2020 року (далі - Порядок №839).
Згідно з пунктом 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців. Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
За приписами пункту 4 Порядку №839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 року №306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку - податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою №306.
Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року у справі № 21-275а13 зазначив, що аналіз положень статті 37 Закону № 3723-XII, Закону № 509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Аналогічний підхід застосування наведених норм права висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а, від 19.06.2018 року у справі №465/7218/16-а , від 13.12.2018 року у справі №539/1855/17, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що період роботи позивача з 01 вересня 2002 року по 01 травня 2016 року на посадах в органах державної податкової служби неправомірно не враховано відповідачем до стажу роботи на посадах державної служби, а отже рішення №164350004270 від 17 січня 2024 року про відмову в переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу, яке прийнято відповідачем з підстав недостатності стажу роботи на державній службі внаслідок незарахування до стажу державної служби періоду роботи позивача з 01 вересня 2002 року по 01 травня 2016 року, є протиправним та підлягає скасуванню.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача за призначенням / перерахунком пенсії від 12 січня 2024 року з урахуванням висновків суду, наведених в цьому судовому рішенні, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 431/991/17.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 по справі № 440/939/24 - залишити без змін в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова
