Справа № 420/4305/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., позивача ОСОБА_1 , представник відповідача – не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА _1 звернулася до суду з позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №5261 від 12.03.2019 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років на підставі ст.86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII;
- зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати до стажу роботи на посадах прокурора стаж роботи з 12.10.1998 року по 28.02.2000 року на посаді помічника Шахтарського міжрайонного прокурора та з 01.03.2000 року по 10.06.2012 року на посаді старшого помічника Шахтарського міжрайонного прокурора Донецької області;
- зобов`язати Центральне об`єднанео управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити та виплачувати без обмежень пенсію за вислугу років, починаючи з дня звернення за її призначенням, а саме: з 26.09.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 26.09.2018 року вона звернулася до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою №5261 про призначення пенсії за вислугу років. Однак, Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі було прийнято рішення №5261 від 19.10.2018 року про відмову в призначені такої пенсії.
Центральним об`єднаним управління Пенсійного фонду України в м. Одесі при прийнятті вищевказаного рішення про відмову у призначені пенсії за вислугу років було протиправно не зараховано до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, період роботи позивача з 15.08.1988 р. по 28.09.1990 р., всього 2 роки 1 місяць 14 днів, на посаді державного службовця - секретаря судового засідання Торезького міського народного суду Донецької області.
Позивач вказала, що за захистом своїх прав вона була змушена звернутися до Одеського окружного адміністративного суду та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 року по адміністративній справі №420/5828/18, яке набрало законної сили, її позов було задоволено.
Позивач зазначила, що на виконання рішення суду до стажу за вислугу років їй зараховано період роботи з 15.08.1988 року по 28.09.1990 року на посаді державного службовця - секретаря судового засідання у Торезькому міському народному суді Донецької області, та водночас переглянуто її заяву від 26.09.2018 року №5261 про призначення пенсії за вислугу років.
10.07.2019 року позивач отримала рішення №5261 від 12.03.2019 року Центрального ОУПФУ в м. Одесі, яким позивачу знову відмовлено у призначенні пенсії.
Позивач вказала, що мотивуючи відмову, Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі послалося на те, що в неї немає достатньої кількості вислуги років на час звернення з вищевказаною заявою до відповідача. Крім того, у своєму рішенні №5261 від 12.03.2019 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідачем вказано, що стаж за вислугу років позивача складає 23 роки 07 місяців, стаж на посаді прокурора - 7 років 10 місяців при загальному стажі роботи - 29 років 06 місяців.
Позивач зазначила, що фактично відповідачем було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю у неї необхідного у 13 років 6 місяців стажу роботи на посадах прокурора.
Позивач вказала, що з 15.08.1988 р. по 28.09.1990 р. вона працювала на посаді державного службовця, а саме: секретаря судових засідань Торезького міського народного суду Донецької області, стаж цієї роботи складає 2 роки 1 місяць 14 днів. З 26.02.1997 р. по теперішній час позивач перебуває на службі в органах прокуратури, в якій її стаж роботи (станом на час звернення із заявою про призначення пенсії), становить 21 рік 06 місяців.
Позивач вважала, що її стаж роботи, що дає їй право на пенсію за вислугу років, станом на 26.09.2018 року, складає 23 роки 07 місяців 14 днів. Вказаний трудовий стаж підтверджується даними трудової книжки.
Позивач зазначила, що у період з 12 жовтня 1998 року по 28 лютого 2000 року вона працювала на посаді помічника Шахтарського міжрайонного прокурора та з 01 березня 2000 року по 10 червня 2012 року працювала на посаді старшого помічника Шахтарського міжрайонної прокурора прокуратури Донецької області
Проте відповідач протиправно не зарахував їй до прокурорського стажу вказані періоди роботи на посадах помічника прокурора та старого помічника прокурора.
Позивач вважала, що під час вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування періодів роботи на таких посадах до прокурорського стажу належить застосовувати норми законодавства, чинні на час роботи особи на відповідних посадах.
Під час роботи позивача на цих посадах чинними були положення Закон України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року, статтею 56 якого було надано роз`яснення поняття «прокурор», а саме: під поняттям «прокурор» у статті 8 частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статі 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п`ятій статті 52 статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Позивач зазначила, що спірні періоди її роботи на посадах помічника та старшого помічника прокурора належить зарахувати до прокурорського стажу на підставі Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року, який був чинним на час її роботи на вказаних посадах.
Ухвалою судді від 06.08.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 04 вересня 2019 року о 10:30 год.
Ухвалою від 06.08.2019 року у відповідача витребувано докази.
Підготовче засідання 04.09.2019 року відкладено на 23.09.2019 року на 11:00 год.
Протокольною ухвалою від 23.09.2019 року замінено відповідача Центральне ОУПФУ в м. Одесі правонаступником – Головним управлінням ПФУ в Одеській області.
Протокольною ухвалою від 23.09.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.
Ухвалою від 16.10.2019 року суд закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду по суті на 04 листопада 2019 року о 15 год. 00 хв.
У судове засідання, призначене на 04 листопада 2019 року о 15:00 год., з`явилася позивач.
Під час судового розгляду справи позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.
15.10.2019 року відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнає та вважає його необґрунтованим. У відзиві відповідач зазначив, що позивач звернулася до Управління з заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно статті 86 Закону України «Про прокуратуру». Проте, рішенням Управління від 12.03.2019 року №5261 в призначенні пенсії відмовлено.
Відповідач вказав, що до стажу роботи на посадах прокурорів, що дає право на пенсію згідно із цією статтею, зараховується час роботи на посадах згідно статті 15 Закону України «Про прокуратуру» (посади, що визначають статус прокурора).
Стаж позивача за вислугу років складає 23 роки 07 місяців, стаж на посаді прокурора - 7 років 10 місяців при загальному стажі роботи - 29 років 06 місяців.
Відповідач зазначив, що до стажу роботи позивача на посадах прокурора не враховано періоди роботи з 15.08.1988 року по 28.09.1990 року на посаді секретаря судового засідання в Торезькому міському народному суді, з 12.10.1998 року по 28.02.2000 року на посаді помічника міжрайонного прокурора та з 01.03.2000 року по 10.06.2012 року на посаді старшого помічника міжрайонного прокурора прокуратури Донецької області, оскільки зазначені посади не передбачені статтю 15 Закону України «Про прокуратуру».
Заслухавши вступне слово позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала з 12.10.1998 року по 28.02.2000 року на посаді помічника міжрайонного прокурора та з 01.03.2000 року по 10.06.2012 року на посаді старшого помічника міжрайонного прокурора прокуратури Донецької області, що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с. 18-21).
26 вересня 2018 року позивач звернулась до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом України “Про прокуратуру” (а.с. 22).
19 жовтня 2018 року Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі прийнято рішення №5261 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років згідно ст.86 Закону України “Про прокуратуру”. У рішенні зазначено, що вислуга років, що дає право на призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.86 Закону України “Про прокуратуру” становить 21 рік 06 місяців, а саме: період роботи виключно на посадах в органах прокуратури, що є недостатнім для призначення цього виду пенсії. Позивачу не враховано до спеціального стажу стаж роботи на посаді державного службовця - секретаря судових засідань Торезького міського народного суду Донецької області в період з 15.08.1988 року по 28.09.1990 року (а.с. 24).
Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним позивач звернулася з адміністративним позовом до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 року по справі №420/5828/18, яке набрало законної сили 04.03.2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №5261 від 19.10.2018 року, про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років на підставі ст.86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII від 14.10.2014 року визнано протиправним та скасовано. Зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII від 14.10.2014 року, період роботи з 15.08.1988 року по 28.09.1990 рік у Торезькому міському народному суді Донецької області на посаді державного службовця – секретаря судового засідання. Зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до вимог ст.86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII від 14.10.2014 року з 26 вересня 2018 року з урахуванням висновків суду. У решті позовних вимог відмовлено (а.с. 29-35).
На виконання рішення від 04.03.2019 року по справі №420/5828/18 П`ятого апеляційного адміністративного суду та від 28.12.2018 року по справі №420/5828/18 Одеського окружного адміністративного суду повторно, з урахуванням висновків суду, Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, розглянувши заяву від 26.09.2018 року №5261 щодо призначення пенсії за вислугу років згідно статті 86 Закону України "Про прокуратуру" та надані документи (копія трудової книжки, довідки про заробітну плату, свідоцтва про народження та про шлюб), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12 березня 2019 року прийняло рішення №5261 про відмову у призначенні пенсії (а.с. 25-26).
У рішенні зазначено, що згідно пункту 1 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців, а з 1 жовтня 2018 року по вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років. До стажу роботи на посадах прокурорів, що дає право на пенсію згідно із цією статтею, зараховується час роботи на посадах згідно статті 15 Закону України «Про прокуратуру» (посади, що визначають статус прокурора). Вказано, що згідно пункту 5 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (у чоловіків – 35 років страхового стажу), після досягнення чоловіками 57 років, пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті. Стаж позивача за вислугу років складає 23 роки 07 місяців, стаж на посаді прокурора - 7 років 10 місяців при загальному стажі роботи - 29 років 06 місяців. У рішенні зазначено, що до стажу роботи на посадах прокурора не враховано періоди роботи з 15.08.1988 року по 28.09.1990 року на посаді секретаря судового засідання в Торезькому міському народному суді, з 12.10.1998 року по 28.02.2000 року на посаді помічника міжрайонного прокурора та з 01.03.2000 року по 10.06.2012 року на посаді старшого помічника міжрайонного прокурора прокуратури Донецької області, оскільки зазначені посади відсутні у статті 15 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону №213-VIII у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону №213-VIII закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року прийнятий не був, у зв`язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.
Проте, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон №1697-VII.
Отже, Законом №213-VIII скасовані діючі станом на 01 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, а не система спецпенсій взагалі.
На час звернення позивача за призначенням пенсії набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII.
В свою чергу, статтею 86 Закону №1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.
Так, відповідно до частини 1 статті 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.
Згідно з частиною 6 вказаної статті до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Статтею 15 Закону №1697-VII передбачено, що прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 17) керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 18) заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 19) прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавство розрізняє поняття «вислуги років, що дає право на пенсію» і «стажу роботи на прокурорських посадах». При цьому посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах і до вислуги років, що дає право на пенсію, є відмінними. В той же час до вислуги років, що дає право на пенсію, включається весь стаж роботи на прокурорських посадах.
Тобто, за вищенаведених положень Закону №1697-VII, посади помічників прокурорів, старших помічників прокурорів зараховуються саме до вислуги років, що дає право на пенсію, натомість не відносяться до спеціального стажу - стажу роботи на прокурорських посадах, оскільки не визначені статтею 15 цього Закону.
Проте, суд вважає, що під час вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування періодів роботи на таких посадах до прокурорського стажу, належить застосовувати норми законодавства, чинні на час роботи особи на відповідних посадах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.11.2018 року у справі №428/11348/16-а.
Так, ОСОБА_1 працювала з 12.10.1998 року по 28.02.2000 року на посаді помічника міжрайонного прокурора та з 01.03.2000 року по 10.06.2012 року на посаді старшого помічника міжрайонного прокурора прокуратури Донецької області, що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с. 18-21).
Під час роботи позивача на цих посадах чинними були положення Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року, статтею 56 якого було надано роз`яснення поняття «прокурор», а саме:
Під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п`ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Отже, спірні періоди роботи позивача на посадах помічника та старшого помічника прокурора належить зарахувати до прокурорського стажу на підставі Закону №1789-ХІІ, який був чинним на час роботи позивача.
Таким чином, станом на момент звернення з заявою про призначення пенсії загальний стаж позивача і спеціальний був достатнім.
За таких обставин, суд вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, зокрема критеріям законності, обґрунтованості, неупередженості.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 5261 від 12.03.2019 року про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за вислугу років на підставі ст.86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах прокурора стаж роботи з 12.10.1998 року по 28.02.2000 року на посаді помічника Шахтарського міжрайонного прокурора та з 01.03.2000 року по 10.06.2012 року на посаді старшого помічника Шахтарського міжрайонного прокурора Донецької області – є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Визнаючи протиправним та скасовуючи рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 5261 від 12.03.2019 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії та зобов`язуючи Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах прокурора стаж роботи з 12.10.1998 року по 28.02.2000 року на посаді помічника Шахтарського міжрайонного прокурора та з 01.03.2000 року по 10.06.2012 року на посаді старшого помічника Шахтарського міжрайонного прокурора Донецької області, враховуючи достатність у позивача загального та спеціального стажу, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за вислугу років на підставі ст.86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII, починаючи з дня звернення за її призначенням, а саме: з 26.09.2018 року
При цьому, позовну вимогу про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати без обмежень ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за вислугу років, суд вважає передчасною, оскільки жодного рішення щодо призначення пенсії, розміру цієї пенсії, що підлягає виплаті, відповідачем не приймалося, тому у задоволенні цієї вимоги належить відмовити.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки третя вимога позивача задоволена частково, суд присуджує позивачу сплачений судовий збір за дві задоволені вимоги (768,40 грн. х 2 = 1536,80 грн.), а також половину судового збору за третю вимогу (768,40 грн. / 2 = 384,20 грн.), що в сумі складає 1921 грн. (1536,80 грн. + 384,20 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.3 ст.139, ст.ст. 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -
ВИРІШИВ :
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд.83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) – задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 5261 від 12.03.2019 року про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за вислугу років на підставі ст.86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах прокурора стаж роботи з 12.10.1998 року по 28.02.2000 року на посаді помічника Шахтарського міжрайонного прокурора та з 01.03.2000 року по 10.06.2012 року на посаді старшого помічника Шахтарського міжрайонного прокурора Донецької області.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за вислугу років на підставі ст.86 Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII, починаючи з дня звернення за її призначенням, а саме: з 26.09.2018 року.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 14 листопада 2019 року.
Суддя В.В. Андрухів
.
