Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/30548/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Ради адвокатів Одеської області, оформлене протоколом № 90 від 20.10.2023, щодо відмови у задоволення заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; зобов`язати Раду адвокатів Одеської області без оплати видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона обіймає посаду керівника апарату Приморського районного суду міста Одеси. Маючи намір стати адвокатом, позивачкою складено кваліфікаційний іспит та пройдено стажування, однак рішенням Ради адвокатів Одеської області, оформлене протоколом № 90 від 20.10.2023, відмовлено у задоволення заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Підставою для відмови визнано факт перебування позивачки станом на 18.10.20203 на посаді керівника апарату Приморського районного суду міста Одеси, що є несумісним з діяльністю адвоката. Зважаючи на безпідставність оспорюваного рішення та відсутність порушень вимог щодо несумісності, позивачка звернулася до суду із даним позовом.
Ухвалою судді від 13.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відзив на адміністративний позов від відповідача до суду не надійшов, у зв`язку із чим справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з грудня 2007 р. по теперішній час працює на посаді керівника апарату Приморського районного суду міста Одеси, що підтверджується довідкою Приморського районного суду міста Одеси від 30.10.2023 № С-01/296к.
На підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 20.01.2023 № 170-10/23 позивачці видано свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту відповідно Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 24.01.2023 СА № 002638.
Однак, згідно рішення Ради адвокатів Одеської області, оформлене протоколом № 90 від 20.10.2023, відповідно до ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» про вимоги щодо несумісності, відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні її заяви щодо видачі їй свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Зважаючи на безпідставність оспорюваного рішення та відсутність порушень вимог щодо несумісності відповідно до ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», позивачка звернулася до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI.
Згідно з положеннями частини 1 статті 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Частиною 2 зазначеної вище статті Закону наведено перелік осіб, які не можуть бути адвокатом, а саме особа, яка: 1) має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також нетяжкого злочину, за який призначено покарання у виді позбавлення волі; 2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною; 3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, - протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, дізнавача, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, - протягом трьох років з дня такого звільнення.
Таким чином, зазначений перелік осіб, які не можуть бути адвокатом є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" несумісною з діяльністю адвоката є робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції".
Суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про запобігання корупції" суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є: в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.
З системного аналізу наведених положень слідує, що законодавство встановлює відповідні обмеження лише щодо безпосереднього здійснення адвокатської діяльності, яка спрямована на надання правової допомоги клієнту. Однак, законодавством не обмежено, зокрема, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у праві брати участь у відповідних процедурах добору та отримувати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обставини несумісності можуть виникнути лише в особи, яка вже набула статус адвоката, тобто склала присягу та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, однак такі обставини можуть бути усунуті на підставі ч.2 ст.7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а саме: шляхом подання адвокатом у триденний строк з дня виникнення таких обставин до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.
Подання до Ради адвокатів регіону заяви про зупинення адвокатської діяльності є підставою для зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати (ч. 5 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Таким чином, суд вважає, що складання особою присяги та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не свідчить про безпосереднє здійснення особою адвокатської діяльності.
До того ж, положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено право адвоката на підставі заяви зупинити адвокатську діяльність.
Отже, отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю підтверджує саме факт набуття особою, у тому числі тією, трудова діяльність якої несумісна з адвокатською, права здійснювати таку діяльність.
Законодавчі обмеження чи заборони отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю особами, на яких поширюється дія Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" відсутні, оскільки таку діяльність можливо зупинити після отримання відповідного свідоцтва.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" обов`язковими складовими набуття статусу адвоката є, зокрема, складення особою присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно ч. 7 ст.10 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" результати стажування оцінюються радою адвокатів регіону протягом тридцяти днів з дня отримання звіту. За оцінкою результатів стажування рада адвокатів регіону приймає рішення про: 1) видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; 2) продовження стажування на строк від одного до трьох місяців. Стажист адвоката та керівник стажування повідомляються про прийняте рішення письмово протягом трьох днів з дня його прийняття.
Частиною 1 ст. 11 вказаного Закону передбачено, що особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів регіону присягу адвоката України.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.
Таким чином, чинне законодавство визначає процедуру набуття статусу адвоката, яка завершується складенням присяги адвоката України та отриманням свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Однак, складенню присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю передує прийняття радою адвокатів регіону рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Оскільки єдиною підставою для прийняття спірного рішення є те, що позивач займає посаду керівника апарату Приморського районного суду міста Одеси, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про визнання протиправним та скасувати рішення Ради адвокатів Одеської області щодо відмови в задоволені заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, оформлене протоколом засідання Ради адвокатів Одеської області від 20.10.2023 № 90.
При цьому суд враховує, що посада керівника апарату суду не передбачає постійну процесуальну взаємодію з адвокатами, їхніми бюро й об`єднаннями, а отримання такою особою права на заняття адвокатською діяльністю (без реалізації такого впродовж усього часу перебування на службі) не ставить під сумнів незалежність і безсторонність відповідних інститутів.
Тому до цієї правової ситуації не належать до врахування правові позиції Великої Палати, викладені у постановах від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17, від 10 лютого 2021 року у справі № 822/1309/17, оскільки у цих справах суд дійшов висновків про неможливість набуття статусу адвоката прокурорами та суддями з огляду на особливості їх конституційного та процесуального статусу як учасників відносин зі здійснення правосуддя (статті 124-1312 розділу VIII «Правосуддя» Конституції України), що передбачає взаємодію, зокрема, з адвокатськими бюро, об`єднаннями, ставить під сумнів незалежність і безсторонність цих інститутів, а також неможливість перебування під дією двох присяг, які за змістом суперечать одна одній.
Велика Палата у зазначених постановах вказала на обмеження доступу до професії адвоката, які існують для осіб, які є суддями та прокурорами, зокрема на те, що відносини з проходженнями суддями та прокурорами стажування під керівництвом адвоката виходять за межі допустимих відносин між суддівською та прокурорською спільнотами, з одного боку, й адвокатською спільнотою - з іншого. Виснувала, що намір проходити процедури кваліфікаційного іспиту, стажування й отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, перебуваючи на посаді судді чи прокурора, не виглядає легітимним і суперечить меті антикорупційного законодавства, оскільки прогнозовано призводить до виникнення обставин несумісності. До того ж наявність статусу адвоката (захисника) в особи, яка є суддею чи прокурором, ставить під сумнів її незалежність і безсторонність (пункти 59, 65-67, 75-79 постанови від 10 лютого 2021 року у справі № 822/1309/17; пункти 62, 65-68 постанови від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17).
Дійсно, положення частини першої статті 7 Закону № 5076-VI поширюються на осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону № 1700-VІІ, серед них на суддів, посадових і службових осіб органів прокуратури та посадових осіб місцевого самоврядування.
Статтею 7 Закону № 5076-VI установлено перелік обмежень щодо несумісності з діяльністю адвоката.
Зокрема, несумісною з діяльністю адвоката є робота на посаді в органі місцевого самоврядування відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 зазначеного Закону.
Системне тлумачення положень Закону № 5076-VI свідчить, що терміни «діяльність адвоката» і «адвокатська діяльність» є тотожними.
Аналіз понять «адвокат» та «адвокатська діяльність», що наведені у статті 1 Закону № 5076-VI, а також зміст статей 4, 6, 19 цього Закону свідчить про те, що обставини несумісності з діяльністю адвоката, визначені статтею 7 зазначеного Закону, виникають для осіб, які мають (уже отримали) такий статус (пункт 83 постанови Великої Палати від 10 лютого 2021 року у справі № 822/1309/17; пункт 73 постанови Великої Палати від 14 квітня 2021 року у справі № 826/9606/17), тобто склали присягу адвоката й отримали свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Отже, обмеження і способи їх усунення встановлені у статті 7 Закону № 5076-VI для осіб, які вже мають статус адвоката та бажають займатись іншою (несумісною з діяльністю адвоката) діяльністю, а не для інших осіб, які бажають стати адвокатом.
За положеннями частини другої статті 7 Закону № 5076-VI обставини несумісності, встановлені частиною першою цієї статті, можуть бути усунені адвокатом шляхом подання ним заяви про зупинення адвокатської діяльності до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця у триденний строк з дня виникнення таких обставин.
Наведені положення передбачають можливість усунення обставин несумісності за заявою особи, відносно якої вони виникли.
Оцінка несумісності займаних особою посад з адвокатською діяльністю, крім посад осіб, які, як і адвокати, беруть участь у здійсненні правосуддя, не покладається на раду адвокатів регіону при вирішенні питання про допуск особи до складання кваліфікаційного іспиту, стажування, складання присяги адвоката України й отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
З огляду на наведене можна дійти висновку, що якщо така особа відповідає встановленим частиною першою статті 6 Закону № 5076-VI вимогам, не працює на посадах судді, прокурора, органу Національної поліції України, пройшла всі необхідні етапи процесу набуття статусу адвоката, то орган адвокатського самоврядування, який наділений повноваженнями приймати присягу адвоката України, не вправі їй відмовити.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ради адвокатів Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Жуковського, 14; ЄДРПОУ 38478526) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Ради адвокатів Одеської області, оформлене протоколом № 90 від 20.10.2023 щодо відмови у задоволення заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Зобов`язати Раду адвокатів Одеської області без оплати видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Стягнути з бюджетних асигнувань Ради адвокатів Одеської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн (одну тисячу сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк
