Постанова
Іменем України
23 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 371/240/17
провадження № 61-28568св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач 1 - товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»,
відповідач 2 - товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Журби С. О., Коцюрби О. П., Фінагєєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (далі - ТОВ «Авто Просто»), товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс»(далі - ТОВ «АТ Сервіс») про визнання правочину недійсним та застосування реституції.
Позовна заява мотивована тим, що 25 липня 2016 року між ним, ТОВ «Авто Просто» та ТОВ «АТ Сервіс» укладено договір фінансування нових автомобілів № 720573 та договір доручення № 720573 з метою придбання автомобіля ZAZ FORZA, вартістю 187 000, 00 грн. На виконання умов цих договорів ОСОБА_1 сплатив 23 018,01 грн на користь ТОВ «Авто Просто» та 6 732 грн на користь ТОВ «АТ Сервіс».
Указував, що при укладенні вказаних договорів ТОВ «Авто Просто» умисно ввів його в оману щодо умов отримання автомобіля і обставин, які мають істотне значення, а саме: ціну на автомобіль, який він бажав придбати, збільшив в односторонньому порядку, про що його не повідомив. Вважав, що в діях ТОВ «Авто Просто» наявні ознаки нечесної підприємницької практики, так як виплата ним грошових коштів не створили для відповідача будь-яких обов`язків. У зв`язку з цим кошти, сплачені ним за такими договорами, підлягають стягненню відповідно до статті 216 ЦК України.
У зв`язку з наведеним позивач просив суд: визнати недійсним з моменту укладення договір фінансування нових автомобілів від 25 липня 2016 року № 720573, укладений між ним та ТОВ «Авто Просто»; стягнути з ТОВ «Авто Просто» на його користь грошові кошти у розмірі 23 018,01 грн; визнати недійсним з моменту укладення договір доручення № 720573 від 25 липня 2017 року укладений між ним та ТОВ «АТ Сервіс»; стягнути з ТОВ «АТ Сервіс» на його користь грошові кошти у розмірі 6 732,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 22 червня 2017 року позов задоволено частково. Визнано недійсним з моменту укладення договір фінансування нових автомобілів від 25 липня 2016 року № 720573, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто». Стягнуто з ТОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 23 018,01 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Суд першої інстанції, виходив із того, що оспорюваний договір містить несправедливі умови, визначені частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2017 року рішення Миронівського районного суду Київської області від 22 червня 2017 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, виходив з того, щоз умов договору, укладеного між сторонами, вбачається, що вони не призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 371/240/17 та витребувано її з Миронівського районного суду Київської області.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», згідно з яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
22 травня 2018 року справу № 371/240/17 передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу № 371/240/17 призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що договір містить умови, які статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначаються як несправедливі. Несправедливими є умови про встановлення обов`язку споживача виконати всі зобов`язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх. Умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, відповідач не несе будь-якої відповідальності за невиконання умов договору. Відповідач використовує нечесну підприємницьку діяльність, порушуючи статтю 19Закону України «Про захист прав споживачів».
Узагальнені доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 25 липня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто» укладено договір фінансування нових автомобілів № 720573 «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі». Предметом договору є надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об`єднаних періодичних платежів учасників групи через систему «АвтоТак».
ТОВ «Авто Просто» є суб`єктом підприємницької діяльності, що надає фінансові послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобілів учасниками через систему придбання у групах «АвтоТак». ТОВ «Авто Просто» забезпечує придбання автомобіля за рахунок об`єднаних грошових коштів учасників на умовах договору та у відповідності до внутрішніх правил за умови виконання учасником всіх зобов`язань, передбачених договором.
Відповідно до умов додатку № 1 до вищевказаного договору ОСОБА_1 погоджено марку автомобіля та його модель, а також поточну ціну автомобіля, а саме: транспортний засіб ZAZ Forza, вартістю 187 000,00 грн також цим додатком встановлено обов`язок ОСОБА_1 сплатити винагороду за послуги, пов`язані з включенням договору до системи «АвтоТак» та формування групи у % + податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 6 732,00 грн, періодичний платіж у % - 0, 8333, щомісячну винагороду - 0,415+ПДВ; винагороду за послуги, пов`язані з передачею автомобіля учаснику 3,00+ПДВ.
Відповідно до умов додатку № 2 до договору № 720573 встановлено, що учасник, який протягом строку дії договору належним чином та у встановлений договором строк виконував усі зобов`язання зі сплати періодичних платежів разом із щомісячною винагородою товариства, має право на сплату 50 % від розміру щомісячної винагороди у складі кожного сплаченого авансового платежу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з частиною першою статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
Стаття 19 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
За приписами частин першої, другої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Пунктом 7 частини третьої зазначеної статті встановлено, що забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.
Відповідно до статті 60 ЦПК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, враховуючи наведені норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки сторони під час укладення оспорюваних договорів із додатками погодили всі істотні умови, у тому числі щодо порядку, строків та визначення розмірів платежів, процедури отримання автомобіля учасником, такі умови викладені чітко і ясно, тоді як позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що під час укладення договорів ТОВ «Авто Просто» його введено в оману, не надавши інформацію про умови договорів у повному обсязі.
Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що дії ТОВ «Авто Просто» є нечесною підприємницькою практикою, безпідставні з огляду на таке.
Аналіз пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов`язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.
Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак.
Відсутність вказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.
Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» висловлений у постановах Верховного Суду України: від 11 вересня 2013 року у справі № 6-40цс13 та від 25 червня 2014 року у справі № 6-74цс14 і підстав для відступлення від цієї правової позиції немає.
Укладені між сторонами договори у рамках системи придбання товарів у групах не є утворенням та розвитком пірамідальних схем у розумінні пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ТОВ «Авто Просто» надає споживачам послуги на основі системи, кінцевим результатом якої на підставі договору з учасниками групи є отримання автомобіля всіма учасниками, а споживачі сплачують кошти саме за одержання послуги, яка споживається в процесі її виконання. Крім того, кожний учасник отримує автомобіль відповідно до платежів, здійснених ним самим, та продовжує сплачувати за автомобіль до повної виплати.
З огляду на викладене, обґрунтованими є висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем несправедливості умов договору та введення його в оману відповідачем та застосування ним нечесної підприємницької практики.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки суд правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушив норми процесуального права.
Доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
