ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 369/6289/18 Суддя першої інстанції: Комаревцева Л.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Кузьмишиної О.М. та Файдюка В.В.,
за участю секретаря - Казюк Л.М.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, в якому просив:
- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кеди М.В. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 56264781 від 17 травня 2018 року;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 17 травня 2018 року про закінчення виконавчого провадження № 56264781, винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кедою М.В.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2018 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки вважає, що не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Окрім того, на думку відповідача, судом при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до неналежного відповідача, та не було залучено до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Відзив на апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві від позивача не надходив.
Під час судового засідання представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте явку свого представника у судове засідання не забезпечив та про причини неявки суду не повідомив. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представника відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві задовольнити частково, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2018 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Положеннями п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги заявлено до належного відповідача, який у встановленому законом порядку був повідомлений про дату час та місце розгляду справи. Також суд першої інстанції зазначив, що судове рішення не було виконане у повному обсязі, у зв'язку з чим у державного виконавця були відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження.
Колегія суддів не в повному обсязі погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
У рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2018 року зазначено, що відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у позовній заяві ОСОБА_1 зазначив адресу відповідача - м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40. Судові повістки про виклик до суду направлялися відповідачу на зазначену адресу.
Разом з тим, відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Головного територіального управління юстиції у м. Києві (http://justicekyiv.gov.ua/index.html), Відділ примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві знаходиться за адресою: вул. Виборзька, 32, м. Київ, 03056.
Докази направлення судової повістки на вірну адресу або належного повідомлення Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві про дату, час і місце судового засідання в інший визначений процесуальним законом спосіб у матеріалах справи - відсутні.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, відповідач обґрунтував свої вимоги у тому числі тим, що не був повідомлений про розгляд справи, а про прийняте рішення дізнався з листа позивача.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду від 16 липня 2018 року підлягає обов'язковому скасуванню з підстав, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України.
Перевіряючи наявність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1, колегія суддів враховує, що дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 287 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.
Вказана норма права визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Згідно з ч. 3 ст. 287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 зазначив відповідачем у справі Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
У відповідності до ст. 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять:1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Положеннями п. 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 передбачено, що органами державної виконавчої служби є:
- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;
- управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;
- районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.
Отже, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві є структурним підрозділом органів виконавчої служби, а не самостійним органом державної виконавчої служби, що виключає можливість його участі як відповідача у справах даної категорії.
Такий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 287 КАС України та аналогічної за змістом ч. 3 ст. 181 КАС України у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 303/3416/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 303/3415/17 та від 03 жовтня 2018 року у справі № 613/796/17, а також ухвалі від 10 липня 2018 року у справі № 807/1485/17.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Враховуючи те, що заміна неналежного відповідача може бути здійснена виключно судом першої інстанції та до ухвалення рішення у справі, колегія суддів під час апеляційного перегляду судового рішення позбавлена можливості усунути порушення вимог ч. 3 ст. 287 КАС України.
Оскільки даний адміністративний позов заявлений до неналежного відповідача, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Такий підхід до вирішення справ даної категорії, у яких позовні вимоги заявлені до структурного підрозділу органу державної виконавчої служби відповідає практиці Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 303/3416/17 та ухвалі від 10 липня 2018 року у справі № 807/1485/17.
З огляду на те, що заявлення позовних вимог до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, колегія суддів не надає правової оцінки доводам позивача про незаконність дій державного виконавця та постанови про закінчення виконавчого провадження.
Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення прийнято із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві задовольнити, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві - задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2018 року - скасувати.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді О.М. Кузьмишина
В.В. Файдюк
